Сьогодні економічний вплив Китаю в Центральній Азії значно більший, ніж вплив Росії, тоді як інший сусід цього регіону – Індія – так і не зміг налагодити тісні відносини з центральноазіатськими державами. До таких висновків прийшли Марлен Ларюель і Себастьєн Пейруз, співробітники програми дослідження Центральної Азії при Університеті Джорджа Вашингтона.
Експерти опублікували дві книги про політику азіатських великих гравців у країнах Центральної Азії – «"Китайське питання" в Центральній Азії: внутрішній лад, соціальні зміни і фактор Китаю» (The "Chinese Question" in Central Asia: Domestic Order, Social Changes, and the Chinese Factor) і «Китай і Індія в Центральній Азії. Нова "Велика гра"?» (China and India in Central Asia. A new" Great Game"?), спільно з Жаном-Франсуа Юше і Байрамом Бальчі.
Китай
«Незважаючи на те, що традиційний партнер – Росія – має величезний вплив на Центральну Азію, економічна присутність Китаю сьогодні більша», – зробив головні висновки свого дослідження Себастьєн Пейруз.
Роль Китаю в різних секторах економіки регіону зростає швидкими темпами. За даними Міністерства торгівлі Китаю, наведені газетою «The New York Times», у 2009-му році обсяг економічного співробітництва з країнами Центральної Азії досяг майже 26 мільярдів доларів, тоді як в 1992-му році він становив усього 527 000 000 доларів.
У Центральній Азії Пекін діє за програмою, ідентичною тій, яку він проводить в країнах Африки, Латинської Америки і Південної Азії.
«У Китаю одна уніфікована система інвестування по всьому світу, і Центральна Азія – не виняток. Логіка такого підходу полягає в тому, що ресурси, які інвестуються, залишаються всередині системи Китаю», – коментує Марлен Ларюель.
При такому підході Китай виділяє інвестиції урядам в обмін на гарантії того, що в проектах будуть задіяні китайські компанії і громадяни.
Навіть коли обговорюються спеціальні квоти для місцевих працівників, в основному залучається робоча сила з Китаю», – пояснює вона.
За словами експертів, Китай часто віддає перевагу імпорту мінеральних ресурсів в обмін на свої інвестиції. Такі домовленості не вказуються в офіційних контрактах, а обговорюються на менш формальному рівні і враховуються при підписанні меморандумів про взаємну співпрацю.
«Але на прикладі Таджикистану ми бачимо, що, інвестуючи великі кошти в інфраструктуру цієї країни, Китай не отримає еквівалентну кількість мінералів в обмін», – зазначає Ларюель.
Сьогодні Китай орендує 1% території Таджикистану для сільськогосподарських цілей.
«У Центральній Азії таке залучення зустріли з обуренням. Проте варто відзначити, що це поширена практика Китаю», – говорить Пейруз.
За його словами, Китай, крім інших регіонів світу, орендує землі і на Далекому Сході Росії.
Ставлення до Китаю в Центральній Азії двояке. З одного боку, місцеві підприємці бачать в своєму сусідові великі можливості для розширення бізнесу, при цьому Китай пропонує великий ринок для торгівлі. З іншого – в регіоні традиційно присутня фобія щодо свого сусіда.
«Побоювання у Центральній Азії викликає як зростаючий вплив Китаю в енергетичному секторі, так і той факт, що все більше китайців сьогодні торгують на місцевих ринках», – зауважує Пейруз.
Особливо ксенофобія поширена у повсякденному житті – в силу так званої «тихої експансії Китаю», що спостерігається в Киргизстані і Таджикистані, додають експерти.
У країнах Центральної Азії також побоюються, що економічна присутність Китаю не буде сприяти зростанню зайнятості. Ці побоювання виправдовуються тим, що на багатьох проектах інфраструктури, які інвестує Пекін, зайняті працівники з Китаю.
Індія
Десять років тому в Індії були великі плани щодо участі в Центральній Азії, зокрема, було підписано велику кількість меморандумів про співпрацю в енергетичному секторі з Казахстаном, Туркменістаном і Узбекистаном. Однак крім співпраці з Туркменістаном щодо поставок газу та інвестицій в деякі інфраструктурні проекти в Таджикистані, Індія так і не здійснила раніше заявлених проектів співпраці з іншими країнами. Сьогодні Індія навіть не входить в десятку найбільших інвесторів в енергетичні сектори центральноазіатського регіону. Більш того, Таджикистан повністю відмовився від присутності індійських військових на своїй авіабазі «Айні», зберігши лише госпіталь, яким керують менеджери з Індії.
«Крім деяких військових навчань, військової присутності Індії сьогодні в регіоні більше немає», – зазначає Марлен Ларюель.
«Індія втратила свій шанс стати впливовим гравцем в енергетичній сфері в Центральній Азії», – підкреслює Ларюель.
Експерт пояснює це тим, що у Індії немає спільних кордонів з Центральною Азією – з цим регіоном її розділяє Афганістан. Сьогодні сфери помітної економічної присутності Індії лежать у фармацевтичному секторі, торгівлі ураном з Казахстаном та експорті бавовни з Узбекистану. Наприклад, до 30% фармацевтичних продуктів завозять в Центральну Азію з Індії.
ШОС
На думку Марлен Ларюель і Себастьена Пейруза, Шанхайська організація співробітництва (ШОС), в якій Пекін грає провідну роль, сьогодні переживає кризу зростання.
«Нічого нового ШОС сьогодні запропонувати не може і часто відмовляється піднімати складні питання на багатосторонніх зустрічах», – відзначають експерти.
На їхню думку, на щорічних зустрічах члени організації проводять поверхневі обговорення, навмисно залишаючи такі злободенні теми, як міграція і наркотрафік в країнах ШОС.
«До цих пір ШОС займалася тільки тими питаннями, які не створювали жодних протиріч у регіоні», – вважає Ларюель.
Організація не прагне створити ніяких спільних військових об'єднань у регіоні, або відкрити більше каналів для обміну стратегічною інформацією з питань безпеки, додає вона.
«Ніхто з членів ШОС не зацікавлений у тіснішому залученні Китаю, оскільки це підніме чимало запитань про баланс між Росією та Китаєм в регіоні», – підсумовує Пейруз.
Експерти дійшли висновку: багато в чому ШОС сприяє налагодженню економічних зв'язків, а не встановленню співпраці з питань безпеки. Разом з тим, економічна присутність Китаю поки не переросла в політичну, вважають Пейруз і Ларюель.
«Для Китаю центральноазіатський регіон є досить складним», – відзначають експерти.
Можливо, за словами Пейруза, Китай посилить свій політичний вплив з наступним поколінням правлячих еліт в країнах регіону. А поки Китай задоволений тим, що багатьма питаннями безпеки в Центральній Азії займається Росія.
«Але сильний економічний вплив Китаю, безсумнівно, колись переросте в політичний», – упевнено резюмує Марлен Ларюель.
Інше за темою
Вибір читачів
1
