Щороку приблизно три мільйони американців починають процес отримання вищої освіти того чи іншого рівня. Чверть з них кидають навчання вже у перший рік. А загалом 33% студентів залишають університети задовго до випускного. Самі студенти однією з провідних причин називають складність матеріалу. Студентка-першокурсниця Нора Оліс скаржиться на те, що їй важко зосередитися і зрозуміти складний матеріал, коли лекцію читають для великих груп.
Остання статистика показує, 40% американських студентів, які обирають біологічні, технічні чи математичні факультети, не закінчують їх: хтось переводиться на іншу спеціальність, інші, взагалі, кидають університет. Освітяни та психологи пояснюють це складністю предметів та застарілою системою навчання. В університеті Джонса Гопкінса сподіваються виправити ситуацію, пропонуючи інтерактивну форму вивчення дисциплін. Наприклад, багато лекцій викладачі виставляють в Інтернет, даючи студентам можливість заздалегідь ознайомитися з темою і підготувати відповіді.
Як пояснює заступник проректора з наукової роботи Скот Зіґер, такий підхід змінює хід лекції, оскільки студенти отримують змогу відповідати на запитання викладача і спілкуватися між собою у живому режимі:
«Навіть коли на лекції 200 студентів, кожен з них працює індивідуально, маючи при цьому змогу взаємодіяти один з одним, ділитися своїми знаннями, чи почути враження інших».
В університеті також практикують проведення занять у малих групах. Студенти кажуть, що така форма лекційного обговорення посилила їх інтерес до навчання та розуміння складного матеріалу. Робота з невеликою групою, каже викладачка Емілі Фішер, підштовхнула її розробити нову методику викладання, яку вона планує застосувати на лекціях у великих аудиторіях. Емілі сподівається, що набутий досвід стане у нагоді і її студентам:
«Надіюся, що персональний зв’язок, який я встановила з ними допоможе їм краще переносити атмосферу великих аудиторій».
В університеті імені Джонса Гопкінса сподіваються, що нові підходи до викладання складних предметів заохотять студентів вивчати точні науки. Як показує досвід, дипломовані спеціалісти у цих ділянках найшвидше знаходять сьогодні роботу на дедалі тіснішому ринку праці.
«Навіть коли на лекції 200 студентів, кожен з них працює індивідуально, маючи при цьому змогу взаємодіяти один з одним, ділитися своїми знаннями, чи почути враження інших».Скот Зіґер
Як пояснює заступник проректора з наукової роботи Скот Зіґер, такий підхід змінює хід лекції, оскільки студенти отримують змогу відповідати на запитання викладача і спілкуватися між собою у живому режимі:
«Навіть коли на лекції 200 студентів, кожен з них працює індивідуально, маючи при цьому змогу взаємодіяти один з одним, ділитися своїми знаннями, чи почути враження інших».
В університеті також практикують проведення занять у малих групах. Студенти кажуть, що така форма лекційного обговорення посилила їх інтерес до навчання та розуміння складного матеріалу. Робота з невеликою групою, каже викладачка Емілі Фішер, підштовхнула її розробити нову методику викладання, яку вона планує застосувати на лекціях у великих аудиторіях. Емілі сподівається, що набутий досвід стане у нагоді і її студентам:
«Надіюся, що персональний зв’язок, який я встановила з ними допоможе їм краще переносити атмосферу великих аудиторій».
В університеті імені Джонса Гопкінса сподіваються, що нові підходи до викладання складних предметів заохотять студентів вивчати точні науки. Як показує досвід, дипломовані спеціалісти у цих ділянках найшвидше знаходять сьогодні роботу на дедалі тіснішому ринку праці.
