Актуально
Москва хоче зробити з Чорного моря "російське озеро". Експерти радять, як цього не допустити
У п’ятницю, 18 серпня, про успішне прибуття корабля з Одеси до турецького порту в Мармуровому морі повідомили усі головні міжнародні агентства.
Подія, на яку не звернули б жодної уваги ще два роки тому, до російської широкомасштабної агресії, нині для України може стати, за словами президента України Володимира Зеленського, першим «важливим кроком до відновлення вільного судноплавства у Чорному морі» та прориву морської блокади, яку Росія встановила для її Чорноморських та Азовських портів.
«Море має бути безпечним для всіх. Це принципово для України та наших партнерів. Свобода й безпека мореплавства – фундаментальні принципи міжнародних відносин», – твітує президент Зеленський.
Цивільне німецько-китайське вантажне судно Joseph Schulte під прапором Гонконгу, яке було заблоковане в Одеському порту з лютого 2022 року, використало «гуманітарний коридор», який Україна запропонувала для проходження в її порти. Як сподіваються в Україні, спочатку ним зможе скористатися та жменька кораблів, що застрягли в українських портах з початку російської агресії, а потім – ті, що наважаться знехтувати російськими погрозами і відновити чорноморську торгівлю з Україною, що до війни становила 2/3 українського експорту.
Чому Україні потрібно розблокувати порти, а не лише відновити зерновий експорт?
Понад третину з цієї торгівлі становили українські зернові, говорить у розмові з англомовною службою Голосу Америки Дмитро Барінов, заступник голови Адміністрації морських портів України (АМПУ), державної компанії, що до війни керувала українськими портами в Азовському та Чорному морях.
«Понад 50 мільйонів тонн становили агровантажі – зернові, кукурудза, рапс, соняшникова олія та соняшник. Весь час Україна збільшувала ці показники, і для нас це було дуже важливо, бо Україна є серед лідерів сільськогосподарського виробництва у світі. Наші фермери до війни планували вийти на 100 мільйонів, і це би дало можливість експорту близько 80 мільйонів тонн продукції на рік», – пояснює український посадовець.
Для порівняння, за рік чинності Чорноморської зернової угоди, що дозволила вивіз зернових, і була укладена за посередництва ООН і Туреччини, Україна змогла експортувати лише близько 32 мільйонів тонн своєї зернової продукції.
Нині ООН, Туреччина та адміністрація президента США Джо Байдена працюють над тим, щоб переконати Росію повернутися до зернової угоди. Але ця угода, хоча і відкривала українські порти для сільськогосподарської продукції, фактично накладала торгове ембарго на українську чорноморську торгівлю та ще і зробила це «під егідою ООН», вважають експерти з Польського інституту міжнародних відносин.
Деякі міжнародні аналітики також вважають, що Україна та її західні партнери не мають намагатися відновити чинність зернової угоди, а натомість – мають відновити вільне судноплавство у Чорному морі. І успішне проходження українським «гуманітарним коридором» першого корабля, на їхню думку, вказує, яким напрямком Україні та її партнерам потрібно просуватися далі.
«Цілком зрозуміло, що Україна має продовжити цей односторонній так званий «гуманітарний коридор» для кораблів через Чорне море за підтримки літаків спостереження НАТО чи західних союзників чи дружніх сусідніх країн, а також, якщо буде потреба, озброєного супроводу», – говорить в інтерв’ю телеканалу BBC Майкл Боцюрків, експерт Атлантичної ради, колишній речник місії ОБСЄ в Україні.
З огляду на те, що багато оглядачів вважають показовим інцидент з турецьким кораблем, який російські військові цього тижня зупинили та обшукали у міжнародних водах неподалік Туреччини, Боцюрків каже, що ризики реального нападу на торгові судна «дуже великі». Тому важливо мати і охорону і підтримку страхових компаній, щоб судновласники та команди почувалися безпечніше у Чорному морі.
Інша дослідниця з Атлантичної ради, Мелінда Герінг вважає, що потрібно не допустити, щоб Москва «перетворила Чорне море, яке поділяють сім країн, на російське озеро». Герінг наводить слова колишнього командувача Сухопутних сил США в Європі Бена Годжеса, який каже, що «майбутнє Заходу може вирішуватися у Чорному морі», але Вашингтон не готовий включитися в гру.
«Не можна помилятися в намірах Росії. Москва сповнена рішучості перекрити Україні доступ до світових ринків і прагне утвердити власне панування над усім Чорноморським регіоном. Протягом останніх кількох тижнів російські війська завдавали авіаударів по зерносховищах у головному портовому місті України Одесі, а також по портах на річці Дунай, які є найважливішим альтернативним експортним маршрутом України. Одна з цих атак на Дунаї була небезпечно близька до члена НАТО Румунії», – каже Герінґ у публікації Атлантичної ради.
На думку дослідниці, навіть якщо Вашингтон не готовий погодитись на те, щоб кораблі країн НАТО супроводжували, чи охороняли цивільні торгові судна, він може зробити багато для того, щоб український «гуманітарний коридор» запрацював надійно.
Захистити українські порти, збільшити ризики для російських
Герінґ пропонує посилити захист для українських портів та збільшити ризики для російських. На її думку, потрібно з одного боку, розвивати протиповітряну оборону навколо Одеси та інших портових міст для захисту від російських ракет. А з іншого, надати Києву протикорабельні ракети, «щоб Україна могла націлити на контрольовані Росією чорноморські порти на українській території, включаючи Крим».
Це, на її думку, «мало б бажаний побічний ефект у вигляді підвищення вартості міжнародного страхування для російських суден». Україна нещодавно зробила кілька кроків, які б мали підвищити ризики для російської торгівлі – за допомогою морських безпілотників Київ влучив у військовий корабель поблизу Новоросійського порту та у танкер, що був біля берегів Криму.
«Українські військові могли б зробити набагато більше, маючи достатній запас протикорабельних ракет», – вважає Герінґ.
США та ЄС можуть допомогти українським аграріям
На думку Герінг, важливо допомогти українським зернотрейдерам покрити збитки від майбутніх страйків, до чого могли б долучитися американські фінансові інституції з розвитку. Також Європейський Союз міг би посприяти пом’якшенню позицій деяких свої країн-членів щодо заборони на українське зерно, яку запровадили п’ять країн Європейського Союзу, чиї фермери відчувають загрозу через дешевший експорт з України.
ЄС також міг би прискорити модернізацію порту в грецькому порту Александруполіс, де можна було б зберігати до 200 000 тонн експортованого зерна на місяць. Україна могла б відправляти туди зерно через Болгарію та Румунію, каже Герінґ.
Про те, що партнери готові підтримати український експорт зерна, сказав у п’ятницю прем'єр-міністр Румунії Марчел Чолаку. Він заявив, що сподівається, що 60 відсотків українського зернового експорту буде проходити через Румунію. Він сказав, що українське зерно може проходити транзитом через румунський чорноморський порт Констанца.
Але ці кроки, на думку Мелінду Герінґ, є лише тимчасовим полегшенням, але не вирішенням проблеми. Бо те, що Росія заблокує українські чорноморські порти, було зрозуміло заздалегідь, але США та Європейський Союз не виробили стратегії, як цьому протидіяти. Також, каже вона, вони «чомусь не спланували заздалегідь або не передбачили, що Москва матиме нахабство атакувати альтернативний дунайський шлях».
Але вашингтонська дослідниця зауважує, що ці помилки ще можна виправити, бо нещодавно у Конгресі було зареєстровано законопроект, який передбачає створення чорноморської стратегії.
Вона каже, що запропоноване законодавство проходить розгляд у Комітеті із закордонних справ Сенату США. Це однак, не означає, що його обов’язково ухвалять. Герінґ сподівається, адміністрація Байдена зуміє домовитися з цього приводу з провідними республіканцями. Бо Україна не має часу на довгі дебати.
Дивіться також:
Всі новини дня
- Голос Америки
На ЗАЕС збільшився ризик радіаційної аварії. МАГАТЕ наполегливо рекомендує перевести блоки в "холодний зупин"
Росіяни перевели четвертий енергоблок на окупованій Запорізькій атомній електростанції із "холодного зупину" у стан "гарячого зупину", це збільшує загрозу виникнення радіаційної аварії на ЗАЕС. Про це в середу, 4 жовтня, заявили в українській державній атомній компанії "Енергоатом".
Про зміну роботи четвертого енергоблоку ЗАЕС повідомили також у Міжнародному агентстві з атомної енергії (МАГАТЕ).
"Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС) тепер знову використовує четвертий енергоблок для виробництва пари для різних безпекових функцій на об’єкті після усунення витоку води, виявленого в середині серпня", - йдеться в заяві генерального директора МАГАТЕ Рафаеля Маріано Ґроссі.
В МАГАТЕ наголосили на необхідності дотримання на ЗАЕС правил, які встановила Державна інспекція ядерного регулювання України, і які вимагають переведення всіх енергоблоків у "холодний зупин".
"Державна інспекція ядерного регулювання України видала розпорядження щодо обмеження роботи всіх шести блоків ЗАЕС до режиму "холодного зупину". Додатково МАГАТЕ наполегливо рекомендує ЗАЕС знайти альтернативне джерело вироблення пари для потреб станції, зокрема, для перероблення рідких радіоактивних відходів, і дозволити підтримувати всі реактори у стані "холодного зупину", - мовиться у заяві МАГАТЕ.
В "Енергоатомі" заявили, що відповідно до вимог Держатомрегулювання України щодо експлуатації енергоблоків ЗАЕС, всі енергоблоки станції мають перебувати винятково у стані "холодного зупину", а їхнє переведення у "гарячий зупин" заборонено.
"Такі вимоги до експлуатації енергоблоків ЗАЕС були висунуті через відсутність своєчасного та якісного технічного обслуговування і необхідних поточних ремонтів обладнання протягом всього часу окупації станції", – зазначив президент НАЕК "Енергоатом" Петро Котін.
Він додав, що перебування російських військових, зброї та важкої техніки на майданчику Запорізької АЕС, а також не дотримання вимог Держатомрегулювання "веде до неминучої деградації обладнання та систем станції, важливих для безпеки".
"Це може призвести не лише до зростання кількості відмов обладнання, а й спровокувати виникнення радіаційної аварії", – заявив Котін.
В "Енергоатомі" також нагадали, що дії росіян уже призводили до низки аварійних ситуацій. Зокрема, спроба росіян "розігріти" енергоблок №6 спричинила значне збільшення кількості рідких радіоактивних відходів на майданчику, що "несе потенційну шкоду для персоналу, населення та навколишнього середовища".
Як заявила експертка Одеського центру з питань ядерного нерозповсюдження Валерія Хессе під час онлайн-брифінгу в Stimson Center (аналітична організація Центр Стімсона), ситуація на Запорізькій АЕС ще раз доводить, наскільки важливо створити правовий механізм, який би не дозволяв присутності на таких обʼєктах людей, що можуть втручатися в роботу станції.
"Коли приходять нові люди, які намагаються експлуатувати атомну електростанцію, люди, які не мають права бути там і не знають процедур, звичайно, вони всі порушуються, і належна готовність до надзвичайних ситуацій і реагування на них зазнає негативного впливу", - прокоментувала ситуацію на ЗАЕС Валерія Хессе.
Вона додала, що такі порушення відбуваються через суперечки щодо оперативного управління станцією, "і їх можна легко вирішити з деокупацією АЕС та відновленням належного контролю".
"Тому що атомну станцію ніхто не знає краще, ніж персонал, ніж оператор... які експлуатують її протягом останніх 30 із гаком років", - наголосила Хессе.
У вівторок, 3 жовтня, в МАГАТЕ заявили про успішне проведення ротації своєї місії на окупованій ЗАЕС.
"Ми продовжуємо важливу роботу для забезпечення безпеки та захисту станції. Зараз ми виконуємо наші місії самостійно та з повною потужністю. Я дякую всім країнам, чий внесок робить це можливим", - написав у мережі Х Рафаель Маріано Ґроссі.
Місію МАГАТЕ було засновано рік тому під час візиту Ґроссі на ЗАЕС у надії, що постійна присутність експертів МАГАТЕ на ЗАЕС зможе зменшити ймовірність ядерної аварії.
На початку вересня в МАГАТЕ повідомляли про значне скорочення штату технічного обслуговування на Запорізькій атомній електростанції, яка перебуває під контролем російських окупаційних сил. Згідно з повідомленням пресслужби МАГАТЕ, наразі на станції працює приблизно третина персоналу, порівняно з тою кількістю, що була до початку війни.
Як розповідав в інтерв'ю Голосу Америки у травні 2023 р. президент "Енергоатому" Петро Котін, персонал і керівництво Запорізької атомної електростанції очікували, що її деокупація може відбутися "до місяця", але вона триває більше року: "Персонал просто в постійній надії, що це (деокупація - ред.) нарешті станеться, і просто чекає та просить допомоги". Також, за його словами, українські ядерники очікували "значно більшого" від МАГАТЕ.
Дивіться також:
Провідний хірург-ортопед з Брукліну вже кілька років ставить на ноги поранених військових з України. Відео
Голос Америки продовжує розповідати про американські лікарні та лікарів, які повертають до нормального життя поранених українських військових. Цього разу Ірина Соломко та Павло Терехов поспілкувалися з доктором Джефрі Пассіком, очільником відділу ортопедичної хірургії однієї з лікарень Нью-Йорка. Через його руки вже пройшло четверо українських захисників. Чому американські лікарі не лишаються байдужими та допомагають ставити на ноги бійців, дивіться далі у сюжеті.
Позиція Білого дому та думки експертів про звільнення Маккарті. Відео
“Це викликає занепокоєння”, — як у Білому домі відреагували на звільнення Маккарті? Розповідає кореспондентка Білого дому Юлія Ярмоленко.
"Слово, яке зараз домінує, - втома. З цього стану треба вийти на інший рівень: вигризати й вигрібати вперед". Інтерв'ю з Тарасом Тополею
"Аптечки, турнікети, бандажі це розхідники. Вони як насіння – губляться, використовуються, горять", - каже в інтерв’ю "Голосу Америки" Тарас Тополя, лідер гурту "Антитіла" та боєць 130 батальйону тероборони. Саме тому музиканти вирішили зібрати півмільйона доларів, які дозволять закупити 100 тис персональних аптечок для бійців сил оборони України в рамках туру свого Північною Америкою.
Музиканти ще до початку повномасштабного вторгнення пішли добровольцями та приєдналися до сил територіальної оборони. З лютого по серпень минулого року хлопці служили стрільцями-парамедиками евакуаційних екіпажів 130-го батальйону територіальної оборони. Воювали на півночі Харківщини.
У серпні своїм розпорядженням Валерій Залужний відкомандирував музикантів до Києва, після чого вони повернулися до активної музичної та волонтерської діяльності. У лютому гурт випустив пісню, присвячену обороні Бахмута. У вересні «Антитіла» вперше за п’ять років приїхали з туром до Сполучених Штатів.
Проте те, чому ця війна – народна, свій досвід на передовій, допомогу дітям загиблих побратимів, втому від війни, незважаючи на усе, віру у перемогу – Тарас Тополя розказав Ірині Соломко.
Ірина Соломко, кореспондентка "Голосу Америки": Тарас, ви - один з перших українських артистів, які пішли на фронт. Як цей досвід передової змінив вас?
Тарас Тополя, лідер гурту "Антитіла": "Антитіла" ще до початку широкомасштабного вторгнення підписали контракт з Силами територіальної оборони. Ми навіть робили з Міністерством оборони інформаційну кампанію, в якій розповідали про те, як стати бійцем Сил територіальної оборони. І от ми вже знімали чергове відео, і почалася широкомасштабна війна.
Відповідно, ми в перший день відправили своїх дружин та дітей на автомобілях на захід України у більш безпечне місце, а самі прийшли в місце комплектації нашого 130-го батальйону тероборони і почали нести службу.
І.С.: Тобто ви вірили у повномасштабне вторгнення заздалегідь?
Т.Т.: Я не хочу грати у оракула, але з 2014-го, коли "Антитіла" почали активно волонтерську діяльність та почали доставляти на схід нашим побратимам необхідні речі, нам було зрозуміло, що це лише питання часу, коли розпочнеться нова фаза гарячого протистояння.
І.С.: Але все ж таки, цей період з лютого по серпень, коли Валерій Залужнй наказом відкликав вас з фронту, ці місяці на передовій, як вони вас змінили?
Якщо ми ще досі живі, значить у нас є ще щось сказати цьому світу, щось заспівати
Т.Т.: Ми виконували функцію. Наш батальйон першим передислокували з Києва на Харківщину, бо ми були справді боєздатними. На передовій наша функція була надавати першу медичну допомогу, витягувати з місця поранення та доставляти на стабілізаційний пункт бійців. І от з якогось моменту першого шоку, а це дійсно страшно – той перший постріл, вибух, перший бій, ампутація або перше мінно-вибухове поранення… Все це завжди стрес, великий стрес, – і якщо ти його здолав, то, в принципі, маєш шанси виконати бойове завдання та вижити. Десь з середини червня для мене це вже була здебільшого бойова рутинна робота. І якщо з цієї величезною кількістю разів, коли "Антитіла" могли загинути, ми ще досі живі, значить у нас є ще щось сказати цьому світу, щось заспівати.
І.С.: Але чи могли би ви поділитися конкретною історією?
Т.Т.: Бувало різне… Бувало, що зустрічали своїх колег музикантів і бинтували їх. Пам'ятаю, як одного разу ми евакуювали колегу-звукорежисера з нуля. І він потрапив нам у руки за величезним шматком від артилерійського снаряду в спині. І ми його так не чіпали, просто обмотали от і довезли до стабілізаційного пункту. І у нас був такий діалог, що, мовляв, де б ще зустрілись музиканти з музикантами.
До чого це я? До того, що це війна – народна. І всі пішли. Всі, хто відчував та розумів, що це – його обов'язок. Так зробив і гурт "Антитіла". І ми не шкодуємо, ми були там, де були потрібні, на тому місці в той момент. І виконали свою функцію добре.
«Я завжди закликаю з великою повагою ставитися до військових. Бо вони – ті, хто тримають цивільне життя»
І.С.: Артем Чех, український письменник, який теж пішов на фронт, дуже активно писав про свій досвід на передовій у соцмережах. Він зокрема написав пост про те, що "він вже помер", і пояснив це тим, що людина, коли йде на війну, вона має бути готова вмерти. Ви з цим погоджуєтеся?
Війна – це про перемогу, ціна якої – життя людей українських людей
Т.Т.: Так, ти починаєш спокійно, врівноважено та ефективно робити свою роботу, коли вже психологічно підготував себе до того, що можеш загинути. Фактично, кожна людина, яка підписує контракт зі Збройними силами, вона підписує контракт з державою і віддає їй найцінніше – своє життя. Бо війна – це ж не про спа процедури. Війна - про смерть, кров, бруд, багно, крики, біль розпач, паніку. І, зрештою, війна – це про перемогу, ціна якої – життя людей українських людей. Саме тому я завжди закликаю з великою повагою та шаною ставитися до військових. Бо вони – ті, хто тримають цивільне життя.
І.С.: Людина, яка не була на війні, уявляє її через документальні та художні фільми, або новини. Що вас там найбільше вразило?
Т.Т.: Мабуть, найпотужніші емоції я отримав у перші дні війни, коли бачив величезні черги українських хлопців, мужчин, дідусів, які стояли біля військкоматів з бажанням вступити до Сил територіальної оборони. І це настільки надихало, настільки давало впевненості в тому, що ми вистоїмо і, зрештою, переможемо, що оце відчуття завжди приходило в якійсь момент відчаю, і було розуміння, що ми не маємо права програти.
І.С.: Дуже важлива річ, про яку ви сказали, що була величезна хвиля патріотизму. Ви це досі бачите?
Мабуть, найпотужніші емоції я отримав у перші дні війни, коли бачив величезні черги українських хлопців, мужчин, дідусів, які стояли біля військкоматів з бажанням вступити до Сил територіальної оборони. І це настільки надихало, настільки давало впевненості
Т.Т.: Слово, яке домінує над всім зараз, це слово – втома. Втома у всьому: на фронті, у цивільному житті, в самому процесі отакого життя – важкого та драматичного. Бо, де б українець не був: чи за кордоном, чи в Україні, чи на передовій, чи в тилу, оця війна накладає величезний тягар. І це не спринт, це – марафон. І тут є втома. Я впевнений: віра в перемогу нікуди не ділась.
І більшість з нас роблять максимум, щоб ця перемога наступила якомога швидше, але ми всі втомилися і нам потрібно якось навчитися з цим бути. І з оцього стану втоми вийти на якісь інший рівень. Десь шукати це друге, третє, четверте, п'яте дихання, і вигризати, і вигрібати вперед.
І.С.: Поговорімо про творчість. Ваші колеги кажуть, що писати пісні та творити дуже складно. Проте, вам вдалося написати пісню "Фортеця Бахмут". Як вам вдається творити?
Т.Т.: Я згоден з тим, писати важко, до того ж треба розуміти, що правильно писати про війну дано не кожному. Нам так само не писалося і не співалося. І все, що ми робили під час війни, це було вимушено. Вимушена співпраця з Едом Шираном, його команда запропонувала це. І ми розуміли, що треба. І я, виконуючи бойові завдання, писав слова пісні, в якій історія мільйонів українців.
Моя мрія – написати світлий, мажорний альбом перемоги. А ще я мрію випити кави з американськими військовими на мисі Фіолент
Так само із "Фортецею Бахмут". Її потрібно було написати. Вона була потрібна в той момент і зіграла свою роль. Я вірю, що Бахмут рано чи пізно буде знову під українським контролем, і там, на площі, ми заспіваємо її разом з українськими військовими.
І.С.: І після цього не пишеться?
Т.Т.: Ми плануємо представити нову композицію цієї осені. Але є труднощі. Війна міняє мозок, розставляє зовсім інші акценти, змінює світогляд. І це буде відчуватися в майбутніх піснях. Хоча, моя мрія – написати світлий, мажорний альбом перемоги. А ще я мрію випити кави з американськими військовими на мисі Фіолент. І я хочу спостерігати парад Перемоги в Києві. Хочу подивитися, як буде крокувати наш батальйон. І, можливо, ми будемо там крокувати поміж наших побратимів. Я мрію побачити цей парад Перемоги. Україна вже заплатила величезну ціну, і ще попереду багато, але я впевнений, що ця перемога буде.
І.С.: Якщо говорити про вашу цю співпрацю з Едом Шираном та Боно. Це була їхня ініціатива. Чому вони підтримують Україну?
Т.Т.: Через цінності. Незважаючи на те, що у нас різна історія, у нас спільний ціннісний каркас, спільні принципи та спільне майбутнє, за яке ми мусимо боротися. Боно взагалі, у першу чергу, носій, а у другу – артист та світова легенда. І він у принципі не міг би бути не з Україною. Тобто, якби Боно не підтримав Україну, для мене би, як для хлопчика, який зростав на його музиці та інтерв'ю, світ би перевернувся. Я би тоді задумався, якщо Боно не з нами, чи справді ми – на правильному боці війни.
Щодо Ширана – це артист номер один по переглядах на YouTube та монетизації. Ми маємо розуміти, що величезна частина його доходу до широкомасштабної війни йшла з Росії та пострадянського простору. Тому його підтримка не просто символізує його цінності, він ще просто бере та відрізає сотні мільйонів доларів прибутку недоотриманого з Росії та Білорусі, куди він не приїде з концертами.
Фронт – у нас один, це той фронт на краю окопу з багнюкою, кров'ю та потом, де гинуть найкращі представники української нації сьогодні. І от їм потрібна ротація, зброя та психологічна підтримка від всіх, хто зараз не там. Поки що не там, бо повоюємо всі
І.С.: Скільки з серпня, коли ви повернулися з передової та почали активно виступати та волонтерити, вам вдалося зібрати коштів?
Т.Т.: Десятки мільйонів гривень. У нас є кілька напрямків роботи – ми купуємо антидронові рушниці та пеленгатори. Ремонтуємо військову техніку, закриваємо інші потреби нашого та дружніх підрозділів.
І багато працюємо над підтримкою дітей наших загиблих побратимів. Це 40 дітей, яких ми забезпечуємо усім необхідним – медицина, освіта, відпочинок. Ми намагаємося дати їм все те, що давали б їхні татусі, якби були живими.
Зараз ми почали новий проєкт: збираємо на аптечки для військових тут у Сполучених Штатах. Кошти збиратимуться за аукціонах, а також з квитків.
І.С.: Це ваш перший тур у США за п’ять років. Які очікування. Ви вже сказали, що маєте амбітну ціль – зібрати півмільйона доларів на сто тисяч аптечок.
Т.Т.: Так, мета – це аптечки для Сил оборони України. Я впевнений, що ми зберемо. У нас більше десяти концертів у цьому заїзді, думаю, все буде добре. А як не зберемо, то "Антитіла" докладе своїх, як ми завжди робимо, коли не вистачає.
І.С. Аптечками хлопців забезпечують і волонтери, і Міноборони. І досі в них є така велика необхідність?
Т.Т.: Я зараз не буду казати щодо діяльності Міністерства оборони, очевидно, там є проблеми, які потрібно вирішувати. Але треба розуміти що аптечки, турнікети, бандажі це розхідники. Вони як насіння – губляться, використовуються, горять.
І.С.: Але чи є якійсь цифри щодо того, якою є потреба?
Т.Т.: На жаль, десять тисяч аптечок, на які ми збираємо, це крапля в морі. Треба сотні тисяч, бо відбувається ротація.
І.С.: Ми вже з вами говорили, що війна – марафон. Ви спілкуєтеся з хлопцями на передовій, що ви чуєте від них?
На фронті кожному знайдеться застосування. Неможливо знайти застосування лише тій людині, яка не ототожнює себе з Україною, для якої Україна – це ніщо
Т.Т.: Хлопцям потрібна ротація, їм потрібна зброя, багато зброї, хоча би стара радянська. Але у великій кількості хлопцям на передовій потрібно відчуття і розуміння плеча всіх інших у тилу. Фронт – у нас один, це той фронт на краю окопу з багнюкою, кров'ю та потом, де гинуть найкращі представники української нації сьогодні. І от їм потрібна ротація, зброя та психологічна підтримка від всіх, хто зараз не там. Поки що не там, бо повоюємо всі.
І.С.: Є така думка, що якщо людина не готова воювати, бо буде лише заважати…
Т.Т.: Величезна кількість людей, перший раз стикнувшись з вибухом поруч або почувши як куля свистить, відчувають, що не народжені для війни. І після того, як вже боєць обстріляний, витримав першу атаку градами, мінами, витримав перший штурм, він стає бійцем, який справді приносити багато користі на передовій. А до того, всі плюс-мінус однакові. На фронті кожному знайдеться застосування. Неможливо знайти застосування лише тій людині, яка не ототожнює себе з Україною, для якої Україна – це ніщо.
І.С.: Ваша історія схожа на історію сотні тисяч українських чоловіків не лише через те, що ви пішли воювати, а тому, що війна розділила вашу родину. Як вам вдалося витримати цю розлуку з найріднішими?
Т.Т.: Мабуть, у нашій родині рецепт такий, що треба підніматися над усіма розбіжностями, вимикати бойовий режим, а вмикати режим злагоди та примирення, іноді закривати на щось очі, іноді просити вибачення, іноді вибачати. Якось так ми витримали.
І.С.: Що вам особисто дає сили не зупинятися та іти далі?
Т.Т.: Сили мені дають мої плани на Україну. У мене дуже багато планів на Україну. Багато різних ідей, які хочеться реалізувати в своїй країні, і в громадському секторі, і в творчому. У мене купа планів на моїх дітей в Україні, але спочатку треба відбити мою рідну державу, мою неньку від орди. І оце надихає.
Плюс я вірю в українській народ з усіма його приколами. У нас прекрасний народ, який має споконвічну тяглу мудрість в собі. Я впевнений, що ця мудрість виведе нас на нові щаблі та приведе до перемоги. Наша затятість у боротьбі зробить, так що ми доведемо цю справу до кінця. Оце все дає надію та надихає.
Дивіться також:
- Голос Америки
“Якщо зламав, то плати” — Блінкен про використання заморожених російських активів для відновлення України
США та європейські партнери вивчають, які юридичні засади є для використання заморожених російських активів для відновлення України. Про це заявив держсекретар США Ентоні Блінкен під час дискусії в університеті Техасу в Остіні в середу, 4 жовтня. Він зауважив, що йдеться про $300 мільярдів, але більша частина цих заморожених активів зосереджена саме в Європі, а не у США.
“На мою думку, якщо ти щось зламав, то плати. І якщо росіяни зламали, вони мусять за це заплатити. І один зі способів це зробити – якраз через ці активи. Ми маємо переконатись, що для цього є юридична база. Як я і зауважив, оскільки більшість цих активів - в Європі, європейці також мають бути переконані, що для цього існує юридичне підґрунтя”, – заявив Ентоні Блінкен.
На мою думку, якщо ти щось зламав, то плати. І якщо росіяни зламали, вони мусять за це заплатити.Ентоні Блінкен
Відповідаючи на питання, чому США мають продовжувати підтримувати Україну, Блінкен наголосив на тому, що США бачать неймовірну людську трагедію, яку Росія коїть з українським народом.
“Думаю, що більшість американців бачить це, і це їх турбує, і вони хочуть це якомога швидше зупинити”, – сказав держсекретар США. Також він додав, що у разі, якщо дозволити Росії робити те, що вона робить з Україною без покарання, це надішле сигнал у всьому світі країнам, які збираються розпочати агресію, що їм це зійде з рук.
“Це відкриття скриньки Пандори із конфліктами. Нікому не буде добре у цьому світі, світі конфлікту та агресії”, – наголошує Блінкен. За словами Блінкена, у цьому світі США незмінно були б втягнуті у конфлікт, і це обійшлось би значно дорожче, ніж підтримка України.
Держсекретар США також наголосив, що 50 країн залучено в активній підтримці України. “Раніше ми чули одну зі скарг стосовно того, чого в НАТО саме ми тягнемо найважчу вагу. Чому інші не роблять їх внесок. Так ось. Якщо подивитись на те, що надається Україні прямо зараз, включно із військовою, економічною і гуманітарною допомогою, решта світу робить насправді трохи більше, ніж ми. Тож ми чудово поділяємо це навантаження”, – говорить Блінкен.
Раніше, 28 вересня, Блінкен заявляв, що у Конгресі США зберігається рішуча підтримка України серед більшості законодавців з обох партій. Він також наголошував на тому, що така підтримка України зберігається і серед американської громадськості.
Дивіться також: Промова Байдена про Україну: У Білому домі розповіли деталі майбутнього звернення президента США
Форум