Спеціальні потреби

Фільтрація, проблеми з грошима, документами. Як українцям, змушеним в’їхати в Росію, звідти виїхати?


Жителі українського міста Маріуполь перебувають у пункті тимчасового розміщення евакуйованих у місцевій школі в Таганрозі Ростовської області. Росія, 23 березня 2022 року
Жителі українського міста Маріуполь перебувають у пункті тимчасового розміщення евакуйованих у місцевій школі в Таганрозі Ростовської області. Росія, 23 березня 2022 року

Мешканка Маріуполя Катерина Вовк виїхала з міста з чоловіком і 3-річною дитиною 19 березня. Їхня їжа закінчувалася, вони не мали чистої води і не могли знайти безпечного виходу з міста. Про російську евакуацію дізналися від сусіда, то ж приїхали в село Нікольське, що вже було окупуване російськими військами. Там сім'я провела ніч у шкільному спортзалі, спавши на кріслах. Їжі було мало. Наступного дня прибуло вісім автобусів.

"Водіями були російські військові. Приблизно 600-800 людей намагалися вміститися. Природно, всі не вміщалися, і почалася тиснява. Водії сказали, що чоловіків не повезуть. Майже на колінах я вмовила військових взяти нас усіх, разом із чоловіком, в автобус», – розповіла Вовк «Голосу Америки».

Їх привезли в Таганрог, місто з найбільшим табором для українців. Після фільтрації – яка в їхньому випадку обмежилася звичайними питаннями біографічного характеру – сім’ю відправили у великий шкільний спортзал, настільки заповнений людьми, що Вовк каже, у неї стався панічний напад.

Сім'я виїхала з Таганрога якнайшвидше, сівши на перший поїзд, і приблизно через 24 години прибула у Володимирську область, на схід від Москви. Там їх місцеві волонтери відвезли в санаторій у місті Ковров. За її словами, волонтери були доброзичливими, ввічливими та добре організованими.

"Потім приїхали люди зі слідчого комітету, які взяли у нас свідчення. Сказали, що ми будемо потерпілою стороною у військовому злочині з боку України", - сказала вона.

Вовк розповіла, що виїхати з Росії їм також допомогли волонтери. Її родині було важче виїхати з Росії, ніж в’їхати, але врешті-решт їм дозволили перетнути кордон з Естонією.

"На кордоні російські митники поводилися жахливо. Чотири години допитували чоловіків в окремій кімнаті, перевіряли телефони, читали листування, роздягали до трусів, розглядали татуювання", - розповіла вона.

Двадцятип’ятирічний мешканець Маріуполя Влад Шорохов виїхав з міста на день пізніше за сім'ю Вовк. Колишній репортер і менеджер ресторану, він зміг втекти зі зруйнованого артилерією міста. Він евакуювався через Росію до Фінляндії, де зараз працює на будівництві.

Шорохов покинув Маріуполь разом з матір'ю, бабусею, племінницею та іншими членами сім'ї та сусідами після того, як їм довелось провести три тижні у крижаному підвалі багатоповерхівки неподалік від заводу "Азовсталь". У той час вони були без їжі, води та світла.

Дев'ять осіб із групи Шорохова залишили свій притулок після нічного потужного обстрілу з боку російських військ. Про організовану росіянами евакуацію він дізнався від перехожого. Вони пробралися до місця зустрічі, де російські військові дали їм вказівку йти колоною до блокпоста за сім кілометрів.

"Ми простояли там просто неба та під обстрілом дев'ять годин. Ніхто не контролював чергу", - сказав він "Голосу Америки".

«Подивилися паспорти і сказали: «Ось вам автобус, він вас довезе до Новоазовська», — міста на окупованій території Донецької області на кордоні з Росією.

Групі Влада, на відміну від деяких інших, дозволили залишитися разом в автобусі, по дорозі в село Олександрівське, де члени групи оселилися в приміщенні школи. Звідти вони поїхали до села Сєдово до родичів, але їх зупинили на блокпосту та сказали повернутися в Олександрівське, щоб чекати так званої процедури «фільтрації».

Спікер Маріупольської міської ради Денис Кочубей розповів «Голосу Америки», що їм відомо про численні випадки людей, які проходять фільтрацію на окупованій території України та на російському кордоні. За його словами, деяких українців обирають для так званої «глибокої фільтрації» — процесу, який передбачає тривалі допити і часто побиття. Процедура використовується переважно проти чоловіків, особливо тих, хто служив у збройних силах.

"Якщо у людини навіть є татуювання, якась українська символіка, навіть жовто-блакитна футболка, якась література українською мовою, вони необережно скажуть слово українською, це може бути приводом для жорсткого фільтрування", - сказав Кочубей.

У випадку з групою Шорохова, одного чоловіка затримали на блокпосту біля Сєдово та допитували протягом двох годин, забрали більше половини готівки, пригадує Влад.

Замість того, щоб повернутися в Олександрівське, група Шорохова попрямувала до російського кордону, де вони сказали прикордонникам, що їх вже піддали фільтрації.

Їхній час у Росії був менш насиченим. Вони приїхали в південне місто Таганрог, переночували у знайомих, а потім частина групи потягом і на таксі доїхали до кордону з Фінляндією. Шорохова піддали жорсткому допиту на російському боці кордону, який включав перевірку його телефонних даних і тривав понад шість годин. І все-таки йому дозволили виїхати.

У березні Україна закрила посольство та консульства в Росії. Водночас, за даними агентства ООН у справах біженців, кордон з Росією перетнули понад мільйон громадян України. На своєму порталі, який регулярно оновлюється, УВКБ ООН повідомляє про понад 1,5 мільйона «українських біженців» у Росії.

Представниця УВКБ ООН пояснила «Голосу Америки», що організація не розрізняє українців, які приїхали до Росії добровільно чи опинилися там вимушено. "Нам відомі повідомлення про примусові депортації, але ми не маємо засобів перевірити такі повідомлення", - сказала вона.

Російські ЗМІ повідомляють, що до Росії з України, включно з тимчасово окупованими територіями, прибуло понад 2,1 мільйона людей. Російська влада характеризує їх як біженців і повідомляє, що їм надали матеріальну допомогу на суму понад 1.5 млрд рублів.

Українська влада вважає цих людей депортованими або примусово вивезеними. Віце-прем’єр-міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук повідомила українським ЗМІ на брифінгу 20 червня, що з початку війни до Росії було примусово депортовано 1,2 мільйона українців, у тому числі 240 тисяч дітей.

Від 24 лютого російські війська перекрили половину гуманітарних коридорів, організованих українською владою, повідомила вона на брифінгу.

Багатьом важко покинути Росію, оскільки у них немає документів і грошей, або їх переселяють у віддалені куточки країни, сказала Олександра Матвійчук, українська правозахисниця і голова "Центру громадянських свобод".

"В одному випадку сім'ю вивезли до Владивостока. Дружина була вагітна, а в чоловіка не було документів. Вони не хотіли, щоб їхня дитина народилася в Росії і отримала російські документи", - розповіла вона "Голосу Америки”.

Міжнародний Комітет Червоного Хреста має офіс у Москві, який, як вони повідомили в електронному листі "Голосу Америки", «підтримує роботу російського Червоного Хреста, включно з програмою надання грошової допомоги людям, які були змушені покинути свій край внаслідок конфлікту.»

Багатьом українцям довелося в короткий термін залишити свої домівки без документів. За словами Матвійчук та російських волонтерів, які розмовляли з «Голосом Америки», для них найскладнішим завданням може бути заміна відсутніх документів.

За словами волонтерки з Санкт-Петербурга, ім’я якої "Голос Америки" не називає з міркувань безпеки, російські волонтерські організації надають громадянам України, які бажають виїхати з Росії, грошову та практичну допомогу, включно з оплатою ночівлі та квитків на поїзд чи автобус.

«Виїхати [з Росії] неважко, якщо у вас є документи», — сказала вона. «Але виїхати з копіями документів» або з ДІЯ, неможливо. Це стає ще складнішим для сімей з новонародженими, які можуть взагалі не мати документів, пояснила вона.

У цих та подібних випадках Міністерство закордонних справ України рекомендує звертатися за допомогою до посольств України в сусідніх країнах або на гарячу лінію Департаменту консульської служби МЗС. Дипломати, пояснив він, працюватимуть з кожним окремим випадком, але часто допомогти цим людям, які виїхали із тимчасово окупованих територій, непросто.

«Коли немає нічого взагалі, території захопленні, немає доступу до їхніх документів і різних систем, це накладає труднощі саме у допомозі цим людям», - сказав Олег Ніколенко, речник МЗС України.

Він сказав, що український уряд робить усе можливе, щоб допомогти. Наразі Кабінет міністрів розробляє рішення, яке б спростило документування цих людей і дало їм можливість перетнути російській кордон із третьою державою. Також Київ сподівається на міжнародну допомогу.

"Розглядається можливість залучення третьої країни, яка могла б, наприклад, допомогти в частині здійснення консульських послуг", - сказав він.

Ніколенко зазначив, що з початку повномасштабної війни кілька сотень громадян України звернулися до консульств України з проханням про допомогу.

Не всі українці хочуть залишати Росію, розповідають правозахисниця Матвійчук, волонтери та українська влада. З дев'яти осіб групи Шорохова четверо залишилися в Росії. Деякі українці приєднуються до своїх родичів у Росії, знаходять роботу. Інші ж, каже Матвійчук, не звертаються по допомогу волонтерів чи дипломатів тому, що вони настільки розчавлені обставинами, що в них немає сил це зробити.

"Вони кілька тижнів були в бомбосховищах, ховаючись від російських бомбардувань, без їжі, води та електроенергії. Вони втратили своїх рідних чи близьких. Вони опинилися в країні-агресорі, не знаючи, що їм робити. Боюся, у багатьох людей немає внутрішньої волі боротися і вирватися з цих обставин», – сказала Матвійчук.

У статті використано інформацію Голосу Америки, ТСН, російського агентства ТАСС.

  • 16x9 Image

    Тетяна Ворожко

    Головна виконавча редакторка Української служби Голосу Америки, журналістка. Висвітлюю політику, відносини України-США, соціальні питання, але найбільш люблю розповісти гарну людську історію. Роблю включення із місця подій, записую інтерв’ю, пишу аналітичні статті, запускаю нові проєкти. Авторка двох книг та двох документальних фільмів. 

XS
SM
MD
LG