"Путін втратив навіть Кіссінджера". Чому провалилась дипломатія холодної війни для стримування Кремля?

Генрі Кіссінджер помер у своєму будинку в Коннектикуті у віці 100 років. Його називають одним з найбільш впливових американських дипломатів, і вже напевно таким, що найдовше впливав на світову дипломатичну сцену протягом останніх понад пів століття.

Найбільш відомим, а на думку багатьох, і найбільш ефективним, він був завдяки дотриманню принципу Realpolitik (прагматичної політики), що віддає перевагу ухваленню практичних дипломатичних рішень, над тими, що ґрунтуються на теоретичних чи етичних принципах.

Із застосуванням цього принципу щодо України, яка виборювала свою незалежність, довелося чимало поборотися українським дипломатам, коли Кіссінджер, вже не маючи офіційних посад, залишався авторитетним голосом у міжнародній політиці.

Україна має бути «мостом», бо Росія не віддасть своєї «колиски»

У 2008-му році, коли відбувався саміт НАТО в Бухаресті, де Україні могли запропонувати План членства в альянсі, він радив цього не робити з огляду на протистояння Москви. У 2014-му, коли Росія вже напала на Україну, він радив далі шукати шляхів співпраці з Москвою, бо, на його думку, вона була частиною міжнародної системи безпеки, створеної за часів холодної війни.

«Я вважаю, що Росія має бути частиною міжнародної системи безпеки. Під час холодної війни я протистояв тиску з боку Радянського Союзу. Я вважав тоді і ще більше переконаний зараз у тому, що нам важливо знайти шляхи для співпраці з Росією», – сказав Кіссінджер у своєму останньому інтерв’ю Голосу Америки у 2014 році, після анексії Криму та у розпал війни Росії проти України на Донбасі.

Того ж року у своїй статті для Washington Post він продовжував наполягати, що для того, щоб «вижити і процвітати», Україна не повинна бути форпостом Сходу чи Заходу проти іншої сторони — «вона повинна функціонувати як міст між ними».

Він закликав Росію «погодитися з тим, що спроба змусити Україну мати статус сателіта і таким чином знову пересунути кордони Росії, прирекла б Москву повторити історію циклів взаємного тиску з Європою та Сполученими Штатами».

А Захід він закликав зрозуміти, що «для Росії Україна ніколи не може бути просто чужою країною».

«Російська історія почалася в так званій Київській Русі. Звідти поширювалася руська релігія. Україна століттями була частиною Росії, і до того їх історії були переплетені», – писав Кіссінджер.

Чому Кіссінджер «не бачив» України?

На думку українського історика Петра Кралюка, Кіссінджер упродовж довгого часу «не бачив» України, яка залишалася для нього об’єктом домовленостей великих держав.

Аналізуючи позицію Кіссінджера, яку він виклав у книзі «Дипломатія», що вийшла в українському перекладі у 2020 році, Кралюк каже, що у книзі на 800 сторінок, яка охоплює дипломатію ХХ століття, Кіссінджер згадує про Україну лише двічі.

Вперше, коли критикує президента Джорджа Буша за «недоречне місце» – Верховну Раду – для розхвалювання тодішнього лідера СРСР – Михайла Горбачова, а вдруге, коли він каже, що «…переважна більшість провідних фігур в Росії, незалежно від своїх політичних переконань, відмовляються визнати крах радянської імперії або легітимність держав-наступниць, особливо України - колиски російського православ’я».

У колонці для Української служби Радіо Свобода Кралюк вказує на те, що і сам Кіссінджер перебуває у полоні цього російського погляду на Україну як на «колиску російського православ’я», а «відтак із розумінням ставиться до позиції російських політиків, які не приймають незалежності колишніх республік СРСР».

Ще гостріше погляди Кіссінджера характеризує Януш Буґайський, з Фундації Джеймстаун у Вашингтоні.

«Кіссінджер став апологетом московського імперіалізму, розглядаючи Росію як «велику державу», яка має право на свою «сферу впливу». Він застряг у наративі холодної війни і значною мірою ігнорував інтереси малих і нових держав», – сказав вашингтонський дослідник в інтерв'ю Радіо Свобода.

Виходячи з цих поглядів, ще у 2017-му році Кіссінджер вірив, що з російським президентом Володимиром Путіним вдасться домовитись про збереження післявоєнного світоустрою, якщо віддати йому те, чого він прагнув – наприклад Крим, який тодішня російська пропаганда розписувала як ту саму «колиску православ’я». Тоді, як писала низка видань, Кіссінджер радив новообраному президенту США Дональду Трампу погодитися з окупацією Криму.

Цих поглядів Кіссінджер тримався і після початку широкомасштабної російської агресії проти України. У травні 2022 року на економічному форумі в Давосі Кіссінджер порадив Україні поступитися частиною територій Росії, чим викликав хвилю критики на свою адресу з боку українців.

«Кіссінджер побоювався притиснути Росію спиною до стіни, щоб вона не розвалилася та розпалася, оскільки це створило б небезпеку та потенційний ядерний хаос», – вважає викладач політики та міжнародних відносин Оксфордського університету Самуель Рамані.

Мирний план Кіссінджера – Україна в НАТО, Росія зберігає загарбані території до 2022 року

Але вже у грудні 2022 року Кіссінджер, про якого говорять як про одного з найбільших науковців і практиків дипломатії ХХ століття, демонструє, що він дійсно є нетрадиційним мислителем, який не боїться змінювати свою думку.

Напередодні річниці російської широкомасштабної агресії він пропонує мирний план, згідно з яким сторони повертаються на позиції станом до 24 лютого 2022 року. Росія відмовляється від своїх загарбницьких планів, а Україна отримує перспективу членства в НАТО. Але, на думку Кіссінджера, Путіна не віддасться переконати повернути окуповану частину Донбасу та Крим.

У цих планах, які він окреслив у колонці для видання Spectator він вперше каже, що після завершення війни Україна обов’язково повинна стати невід’ємною частиною системи безпеки НАТО, оскільки нейтралітет Києва більше не має сенсу. Бо готовність Москви йти на повномасштабну відкриту війну зруйнувала аргументи на користь нейтральності України.

«Цей процес [війна] поставив під сумнів початкові питання щодо членства України в НАТО. Україна набула одну з найбільших і найефективніших сухопутних армій в Європі, оснащену Америкою та її союзниками. Проте мирний процес повинен пов’язати Україну з НАТО у якому завгодно вигляді…. Альтернатива у вигляді нейтралітету більше не має сенсу, особливо після того, як Фінляндія та Швеція приєдналися до НАТО», – повторив Кіссінджер у своїй промові під час Всесвітнього економічного форуму у Давосі в січні 2023 року.

Проте український публіцист та політичний оглядач Віталій Портников вважає, що на відміну від керівників Кремля часів холодної війни, Путін не шукає можливостей для переговорів. Його не цікавить Україна як сателіт, її взагалі не має існувати, на переконання Путіна. А до такої логіки політики часів холодної війни не були готові.

«Головною політичною спадщиною Генрі Кіссінджера залишиться його віра у можливість домовлятися зі злом й готовність втілювати цю віру у практичну політику», – вважає Портников.

«Якщо світ так і не знайде виходу з глухого кута конфронтації демократій і диктатур, майбутню катастрофу у кращих традиціях науково-фантастичних романів можна буде назвати катастрофою Кіссінджера», – зауважує оглядач у своєму дописі на Facebook.

Але західні експерти наголошують, що навіть такі тверді прихильники «прагматичної політики» як Кіссінджер, втрачають віру у можливість і сенс домовленостей з Москвою.

Як зауважує колишній посол США у Росії Майкл Макфол, зміна поглядів Кіссінджера на Україну стала незручним фактом для Путіна та його оточення.

«Зрештою, Путін втратив навіть Кіссінджера», – зауважує у своєму твіті Макфол, який нині є професором Стенфордського університету.