Як для Росії, так і США 2017 рік був роком взаємного розчарування станом відносин. Володимир Путін явно передбачав, як і передбачала російська еліта, що президент Трамп виконає свої обіцянки налагодити відносини з Москвою. Але до кінця року риторика Трампа та надії Путіна були розбиті.
Дійсно, в грудні 2017 року США запровадили нові санкції проти Росії та окремих осіб за порушення Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, і згідно з умовами нововведеного «глобального закону Магнітського».
Про це пише експерт з американської закордонної політики Стівен Бланк у виданні The Hill.
Адміністрація, пише автор, також опублікувала нову «Стратегію щодо національної безпеки», прямо засудивши Росію за втручання у вибори в США та зображаючи її як агресора та загрозу європейській, якщо не глобальній безпеці. Вона оголосила про перші кроки в наданні Україні зброї для захисту від російської агресії та посилила план зміцнення сил НАТО в Європі та свої загальні зв'язки з європейськими союзниками.
Зрозуміло, всі ці кроки викликали величезний гнів і розчарування в Москві, хоча Путін офіційно стверджував, що Росія досі прагне до партнерства з США або, принаймні, співпраці з питань, які непокоять обидві сторони і становлять взаємний інтерес.
Отож, що сталося? Хто несе відповідальність? З американського боку дедалі зростаючі докази російського втручання у виборчий процес 2016, позначений маніпулюванням ЗМІ, інтервенцією на користь Трампа та нападами на 39 державних виборчих комісій, підкреслили позицію США, висловлену послом в ООН Ніккі Гейлі та колишнім віце-президентом Ричардом Чейні, що такі напади були актом війни і вимагали швидкої і жорсткої відповіді.
Відмова Трампа прийняти цей факт не стала на перешкоді Конгресу захопити контроль над політикою США щодо Кремля та запровадити ширші санкції щодо Росії та ключових осіб. Таким чином, Трамп, як зараз визнала Москва, втратив контроль над власною політикою стосовно Росії.
У Європі відмова Москви від будь-яких поступок щодо України або на Близькому Сході виключила будь-які надії на співпрацю з цих питань регіонального значення. Дійсно, Росія зараз вимагає, щоб сили США вийшли з Сирії, завдавши там поразки ІДІЛ. Цього не буде, вважає Бланк, оскільки Сирія та Ірак навряд чи стабільні, і Вашингтон тепер має глибокі підозри стосовно більших амбіцій Росії на Близькому Сході та співпраці з Іраном, оскільки Іран є явно іншою метою тиску з боку адміністрації.
В Україні Москва все ще заперечує, що її війська вторглися або вже давно інтегрували цих «сепаратистів» в сили під її командуванням, і що вона веде гібридну війну проти Києва, погрожуючи при цьому всій Європі невпинною інформаційною війною та загрозою застосування звичайних або ядерних ракетних ударів.
Тим часом Росія продовжує масове нарощування військових сил. Німецький журнал Bild стверджує, що військові навчання «Захід» в 2017 році фактично представляли собою симуляцію вторгнення до Європи. Така тактика навряд чи сприятиме розрядці у відносинах, не кажучи вже про партнерство з Вашингтоном, пише експерт.
Але, крім реакції Вашингтона на російські дії та власне часто химерне президентство Трампа, Путіну не звинувачувати нікого, крім самого себе. Його боротьба зі США виражена в численних спробах припинити санкції, скасувати «закони Магнітського» та змусити міжнародне співтовариство прийняти Крим як частину Росії. Дії Кремля також включали порушення суверенітету та територіальної цілісності України. Все це, пише Стівен Бланк, викликало триваючу антиросійську реакцію.
Продовжуючи зростаючу тенденцію до тоталітарного правління та застосовуючи антиамериканську політику в Європі, Північно-Східній Азії та на Близькому Сході, а також в Південній Америці, Москва демонструє своє переконання, що єдиним способом, яким вона може забезпечити співпрацю з будь-ким - це загрозою, залякуванням, і примусом. Це не обов'язково найкращий спосіб впливати на людей і здобувати друзів, зокрема адміністрацію Трампа.
За словами Стівена Бланка, США перебувають в самому похмурому розпалі зими двосторонніх відносин. Якщо так, на погляд експерта, 2018-й буде ще гіршим. Путін не може і не буде йти на вагомі поступки щодо будь-яких питань, які стоять на карті. І з огляду на загрозу існуючого російського виробництва міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) і балістичних ракет підводних човнів (БРПЧ), Росія у 2018 році перевищить ліміти, встановлені в 2011 році новою Угодою START. Отже, контроль над зброєю не буде панацеєю.
У будь-якому випадку досвід показує, що Москва брехатиме і намагатиметься зберігати вигляд, що вона виконує умови угоди, щоб запобігти американській реакції.
Крім того, в 2018 році розслідування Роберта Мюллера охоплюватиме ще більші викриття про обсяги втручання Росії в хід виборів 2016 року, а плановані на цей листопад американські вибори стимулюватимуть подальші дії, спрямовані на запобігання черговій російській інформаційній атаці. Оптимізм щодо покращення відносин США і Росії просто не виправданий. Але це саме Путін, навіть більше, ніж президент Трамп, несе за це відповідальність - пише експерт із питань закордонної політики США Стівен Банк у видання The Hill.
Дивіться також: Українська колядка зачарувала відвідувачів канадського торгівельного центру
