Спеціальні потреби

Актуально

Оскар - не кінцева мета. "Будинок зі скалок" став адвокаційним інструментом – інтерв’ю з Азадом Сафаровим

Олена Розвадовська «Голоси дітей», виховательки з Лисичанського притулку - Маргарита Бурлуцька та Ольга Тронова, другий режисер фільму "Будинок зі скалок" , документаліст, режисер Азад Сафаров

12 березня відбулась 95 церемонія вручення премії «Оскар». Цього року за статуетку в категорії кращий документальний фільм змагалась документальна стрічка про українських дітей-сиріт "Будинок зі скалок" (A House Made of Splinters). Документальний фільм режисера Саймона Леренґа Вілмонта розповідає про життя українських дітей із притулку поблизу лінії фронту, а також про дітей із окупованих Росією територій. "Будинок зі скалок" - стрічка спільного виробництва Данії, Швеції, України і Фінляндії. «Оскара» фільм не отримав, натомість свої голоси Кіноакадемія віддала фільму «Навальний».

Про те, чим для творчої команди став фільм «"Будинок зі скалок", про їх роботу у просуванні українського наративу на заході, про необхідність протидії російським фейкам та нагальність української культурної експансії вже зараз, до перемоги України – другий режисер фільму, лінійний продюсер, документаліст та журналіст Азад Сафаров розповів журналістці Голосу Америки Наталії Леоновій.

Наталія Леонова: Азаде, вітаю вас із номінацією. Як на мене, це вже велика перемога. Втім Академія зробила інший вибір. Чи є розчарування з Вашого боку?

Азад Сафаров: Є розчарування, що російська пропаганда, російські маніпуляції все ще діють. І що вони все ще вміють розкручувати у себе там героїв там, де героїв нема абсолютно, це бульбашка. Але було б неетично з мого боку коментувати рішення Кіноакадемії. Воно таке, яке воно є.

Ми - українці: ми не скаржимось, ми боремось далі, і ми доводимо всюди, і будемо говорити й доводити про нас, про те, які ми є, і розвінчувати російські фейки. Показувати, що там, де люди думають, що ніби є герої, насправді їх там в Росії нема абсолютно, і дуже сумніваюсь, що колись будуть.

Ми українці: ми не скаржимось, ми боремось далі, і ми доводимо всюди і будемо говорити і доводити про себе та розвінчувати російські фейки
Азад Сафаров

Н.Л.: Щодо вашого фільму, чи виконали Ви те завдання, яке самі перед собою поставили перед тим, як почали роботу над цим фільмом?

А.С.: Я не хочу себе нахвалювати, але я думаю, що команда зробила максимум за останні десять днів тут в Лос-Анджелесі, щоб розповісти більшій аудиторії, більшій кількості іноземних ЗМІ, журналістам про те, що відбувається в Україні, про російські злочини проти українських дітей, про російську війну проти України. Ось це було у нас головне.

Загалом, цей фільм перестав вже бути просто фільмом, він став адвокаційним інструментом. До "Оскара" було дуже багато рецензій, відгуків про фільм в іноземних ЗМІ, в спеціалізованих ЗМІ, які стосуються саме кіно і не лише кіно. Це Los Angeles Times, це Variety, Hollywood Reporter - всюди, коли писали про фільм, зрозуміла річ, що писали про контекст, про війну Росії проти України, і це для нас важливо.

Навіть, якби ми отримали премію "Оскар", для нас це не є завершенням… наша робота тільки починається. Ми подовжуємо через цей фільм розповідати про Україну, про наші проблеми через російську агресію. Ось це для нас важливо. Тобто ми не можемо сказати, що ми це вже виконали, ми продовжуємо це виконувати. Просто вперше це на платформі Оскара, але ми подовжуємо працювати.

Поки ми тут були, ми робили багато показів в американських університетах, таких як Стенфорд, Гарвард, Джорджтаун, Колумбійський університет, ми продовжуємо це робити. Дуже величезна подяка українцям, особливо нашій подружці-піарниці Анні Арімі, яка все організовувала. Тут, коли ми ходили на ці покази, дуже тепло до нас ставились та відгукувались.

Я хочу пояснити: якщо Академія за нас не проголосувала, це не означає, що американці - не за нас. Ні, ні, ні, американці - за нас. Дуже багато американців до нас підходили, обіймали, питали про Україну, показували свої жетончики з «Азовсталі», які вони купили через United 24. Дуже багато відгуків, всі просили якусь маленьку дрібницю з України, щоб собі забрати. Ми навіть зробили брошки з розбитих вікон з України із серцем у кольорах прапора України. Вони підходили й благали дати їм. Ми пояснювали, що це для команди, щоб презентувати це на Оскарі, щоб вони бачили, звідкіля ми приїхали, для чого ми приїхали, для чого ми тут. Але всі просили, хоч щось їм дати з України.

Цей фільм перестав вже бути просто фільмом, він став адвокаційним інструментом...Ми подовжуємо через цей фільм розповідати про Україну, про наші проблеми через російську агресію.
Азад Сафаров

Н.Л.: Тобто кінотеатр «Долбі» не є кінцевою метою, а лише стартовий майданчик для того, щоб продовжити свій власний наратив. Якщо ж говорити про стрічку, яка серед інших змагалася з вами у цій категорії, і яка перемогла. Це документальний фільм про Навального, російського опозиційного політика. Разом з тим, президенту Зеленському відмовили звернутися до аудиторії через аргумент, що Оскари – це не про політику. Як сприймаєте Ви цей аргумент як митець і як пересічна людина.

А.С.: Насправді ще до новин, що виступу не буде, ми дуже чекали, щоб він виступав. Він виступав на BAFTA, на інших майданчиках, ми дуже чекали, що і тут він буде. Нам дуже шкода, що цього не сталося, тому що ми якраз не вважаємо, що якась подія може бути поза політикою нині, коли Україна й українці захищають не тільки себе, але й увесь вільний світ. Тому я не вважаю, що можна сказати, що щось може бути поза політикою.

Ми не вважаємо, що якась подія може бути поза політикою нині, коли Україна і українці захищають не тільки себе, але і увесь вільний світ.
Азад Сафаров

Насправді він [Навальний - ред. ГА] не є російським опозиціонером. Це так званий російський опозиціонер з так званої країни Росія. Тому що людина, яка підтримала анексію Криму, людина, яка жодного пчиху не зробила, щоб зупинити війну чи виступити проти війни Росії проти України, не може вважатися опозиціонером. Але я повторюся, це красива бульбашка, яку класно розкрутили за допомогою великого бюджету, коштів, які вони мали.

Наш фільм не має такого бюджету, ми спробували зробити ставку на якість фільму, але, на жаль, перемогли ті, хто переміг. Тут головне не додавати піару ще більшого цій людині, тому ми не хочемо це коментувати. Ми вважаємо, якщо українці не задоволені цим рішенням, найкраще, що вони можуть зробити, це піти в кінотеатри нині, зараз, в Україні, де показують “Будинок зі скалок”, і допомогти українському кіно, підтримати українське кіно. Це буде найкраща інвестиція в українське кіно, тоді ми зможемо робити набагато ще краще, ще більше фільмів, і вигравати не тільки Оскари. Тому що, повірте, Оскар – це не кінець шляху, це лише початок.

Насправді він (Навальний-ред. ГА) не є російськи опозиціонером, це так званий російський опозиціонер з так званої країни Росія.
Азад Сафаров

Н.Л.: Ось власне у продовження цієї думки. Протягом останнього року є така дуже потужна тенденція - скасовувати Росію у багатьох площинах, зокрема в культурній. Чи цього достатньо? Чи паралельно має відбуватися українська культурна експансія. Чи, можливо, зараз це ще не на часі, і Україна має дочекатися своєї перемоги? Чи потрібно вже зараз проводити культурну деколонізацію, культурну експансію?

А.С.: Я вважаю, що це треба робити одночасно, і те, і інше. Дуже погано, що зараз війна, але я вірю, що для багатьох вона дала поштовх щось робити тут і зараз.

Багато хто зрозумів, що вони тут і зараз мають говорити, виступати, розповідати світові, виносити свою культуру, цінності. Є інформаційна війна, і війна на фронті, а є ще і культурна війна. І от ця лагідна українізація має іти вже величезними темпами.

Є інформаційна війна, і війна на фронті, а є ще і культурна війна...Сподіваюсь, що після перемоги, у нас буде набагато більше бюджету на культуру, і ми зможемо через свою культуру доносити світові про наші цінності.
Азад Сафаров

Через те, що зараз всі бюджетні ресурси держави скеровані на те, щоб підтримати нас на фронті, нема таких коштів величезних, які є у Європи чи тут в Америці, на підтримку культури. Я дуже хочу, щоб українського кіно було більше у світі, бо я дуже вірю, що у нас дуже круті продюсери, дуже круті режисери, єдине що - ми маємо більше фільмів зробити.

Сподіваюсь, що після перемоги, у нас буде значно більший бюджет на культуру, і ми зможемо через свою культуру доносити світові про наші цінності, що є також українська культура.

Тому що, на жаль, російська культура та попса, вона, скажімо так, увійшла всюди, і це також їхній метод агресії та експансії, це починається з їхньої так званої культури. Тому ми маємо тут діяти всебічно, і тут має бути величезна підтримка держави, грантових інституцій, щоб культурні митці могли щось робити.

Н.Л.а: Дякую, Азаде, за вашу роботу, успіхів!

А.С: Дякую вам!

Всі новини дня

На ЗАЕС збільшився ризик радіаційної аварії. МАГАТЕ наполегливо рекомендує перевести блоки в "холодний зупин"

Російський військовий на території Запорізької атомної електростанції, 1 травня 2022 р. (AP Photo, File)

Росіяни перевели четвертий енергоблок на окупованій Запорізькій атомній електростанції із "холодного зупину" у стан "гарячого зупину", це збільшує загрозу виникнення радіаційної аварії на ЗАЕС. Про це в середу, 4 жовтня, заявили в українській державній атомній компанії "Енергоатом".

Про зміну роботи четвертого енергоблоку ЗАЕС повідомили також у Міжнародному агентстві з атомної енергії (МАГАТЕ).

"Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС) тепер знову використовує четвертий енергоблок для виробництва пари для різних безпекових функцій на об’єкті після усунення витоку води, виявленого в середині серпня", - йдеться в заяві генерального директора МАГАТЕ Рафаеля Маріано Ґроссі.

В МАГАТЕ наголосили на необхідності дотримання на ЗАЕС правил, які встановила Державна інспекція ядерного регулювання України, і які вимагають переведення всіх енергоблоків у "холодний зупин".

"Державна інспекція ядерного регулювання України видала розпорядження щодо обмеження роботи всіх шести блоків ЗАЕС до режиму "холодного зупину". Додатково МАГАТЕ наполегливо рекомендує ЗАЕС знайти альтернативне джерело вироблення пари для потреб станції, зокрема, для перероблення рідких радіоактивних відходів, і дозволити підтримувати всі реактори у стані "холодного зупину", - мовиться у заяві МАГАТЕ.

В "Енергоатомі" заявили, що відповідно до вимог Держатомрегулювання України щодо експлуатації енергоблоків ЗАЕС, всі енергоблоки станції мають перебувати винятково у стані "холодного зупину", а їхнє переведення у "гарячий зупин" заборонено.

"Такі вимоги до експлуатації енергоблоків ЗАЕС були висунуті через відсутність своєчасного та якісного технічного обслуговування і необхідних поточних ремонтів обладнання протягом всього часу окупації станції", – зазначив президент НАЕК "Енергоатом" Петро Котін.

Він додав, що перебування російських військових, зброї та важкої техніки на майданчику Запорізької АЕС, а також не дотримання вимог Держатомрегулювання "веде до неминучої деградації обладнання та систем станції, важливих для безпеки".

"Це може призвести не лише до зростання кількості відмов обладнання, а й спровокувати виникнення радіаційної аварії", – заявив Котін.

В "Енергоатомі" також нагадали, що дії росіян уже призводили до низки аварійних ситуацій. Зокрема, спроба росіян "розігріти" енергоблок №6 спричинила значне збільшення кількості рідких радіоактивних відходів на майданчику, що "несе потенційну шкоду для персоналу, населення та навколишнього середовища".

Як заявила експертка Одеського центру з питань ядерного нерозповсюдження Валерія Хессе під час онлайн-брифінгу в Stimson Center (аналітична організація Центр Стімсона), ситуація на Запорізькій АЕС ще раз доводить, наскільки важливо створити правовий механізм, який би не дозволяв присутності на таких обʼєктах людей, що можуть втручатися в роботу станції.

"Коли приходять нові люди, які намагаються експлуатувати атомну електростанцію, люди, які не мають права бути там і не знають процедур, звичайно, вони всі порушуються, і належна готовність до надзвичайних ситуацій і реагування на них зазнає негативного впливу", - прокоментувала ситуацію на ЗАЕС Валерія Хессе.

Вона додала, що такі порушення відбуваються через суперечки щодо оперативного управління станцією, "і їх можна легко вирішити з деокупацією АЕС та відновленням належного контролю".

"Тому що атомну станцію ніхто не знає краще, ніж персонал, ніж оператор... які експлуатують її протягом останніх 30 із гаком років", - наголосила Хессе.

У вівторок, 3 жовтня, в МАГАТЕ заявили про успішне проведення ротації своєї місії на окупованій ЗАЕС.

"Ми продовжуємо важливу роботу для забезпечення безпеки та захисту станції. Зараз ми виконуємо наші місії самостійно та з повною потужністю. Я дякую всім країнам, чий внесок робить це можливим", - написав у мережі Х Рафаель Маріано Ґроссі.

Місію МАГАТЕ було засновано рік тому під час візиту Ґроссі на ЗАЕС у надії, що постійна присутність експертів МАГАТЕ на ЗАЕС зможе зменшити ймовірність ядерної аварії.

На початку вересня в МАГАТЕ повідомляли про значне скорочення штату технічного обслуговування на Запорізькій атомній електростанції, яка перебуває під контролем російських окупаційних сил. Згідно з повідомленням пресслужби МАГАТЕ, наразі на станції працює приблизно третина персоналу, порівняно з тою кількістю, що була до початку війни.

Як розповідав в інтерв'ю Голосу Америки у травні 2023 р. президент "Енергоатому" Петро Котін, персонал і керівництво Запорізької атомної електростанції очікували, що її деокупація може відбутися "до місяця", але вона триває більше року: "Персонал просто в постійній надії, що це (деокупація - ред.) нарешті станеться, і просто чекає та просить допомоги". Також, за його словами, українські ядерники очікували "значно більшого" від МАГАТЕ.

Дивіться також:

Ситуація на ЗАЕС: аналіз дослідниці Гарварду. СТУДІЯ ВАШИНГТОН
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:59 0:00

Провідний хірург-ортопед з Брукліну вже кілька років ставить на ноги поранених військових з України. Відео

Голос Америки продовжує розповідати про американські лікарні та лікарів, які повертають до нормального життя поранених українських військових. Цього разу Ірина Соломко та Павло Терехов поспілкувалися з доктором Джефрі Пассіком, очільником відділу ортопедичної хірургії однієї з лікарень Нью-Йорка. Через його руки вже пройшло четверо українських захисників. Чому американські лікарі не лишаються байдужими та допомагають ставити на ноги бійців, дивіться далі у сюжеті.

Позиція Білого дому та думки експертів про звільнення Маккарті. Відео

Позиція Білого дому та думки експертів про звільнення Маккарті. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:05:36 0:00

“Це викликає занепокоєння”, — як у Білому домі відреагували на звільнення Маккарті? Розповідає кореспондентка Білого дому Юлія Ярмоленко.

"Слово, яке зараз домінує, - втома. З цього стану треба вийти на інший рівень: вигризати й вигрібати вперед". Інтерв'ю з Тарасом Тополею

Лідер гурту "Антитіла" Тарас Тополя переконаний, що нинішня війна – народна. За його словами, захищати Україну пішли всі ті, хто відчував та розумів, що це – обов'язок. Так зробив і гурт "Антитіла"

"Аптечки, турнікети, бандажі це розхідники. Вони як насіння – губляться, використовуються, горять", - каже в інтерв’ю "Голосу Америки" Тарас Тополя, лідер гурту "Антитіла" та боєць 130 батальйону тероборони. Саме тому музиканти вирішили зібрати півмільйона доларів, які дозволять закупити 100 тис персональних аптечок для бійців сил оборони України в рамках туру свого Північною Америкою.

Музиканти ще до початку повномасштабного вторгнення пішли добровольцями та приєдналися до сил територіальної оборони. З лютого по серпень минулого року хлопці служили стрільцями-парамедиками евакуаційних екіпажів 130-го батальйону територіальної оборони. Воювали на півночі Харківщини.

У серпні своїм розпорядженням Валерій Залужний відкомандирував музикантів до Києва, після чого вони повернулися до активної музичної та волонтерської діяльності. У лютому гурт випустив пісню, присвячену обороні Бахмута. У вересні «Антитіла» вперше за п’ять років приїхали з туром до Сполучених Штатів.

Проте те, чому ця війна – народна, свій досвід на передовій, допомогу дітям загиблих побратимів, втому від війни, незважаючи на усе, віру у перемогу – Тарас Тополя розказав Ірині Соломко.

Гурт "Антитіла" на своїх американських концертах збирають півмільйона доларів, аби закупити сто тисяч аптечок
Гурт "Антитіла" на своїх американських концертах збирають півмільйона доларів, аби закупити сто тисяч аптечок

Ірина Соломко, кореспондентка "Голосу Америки": Тарас, ви - один з перших українських артистів, які пішли на фронт. Як цей досвід передової змінив вас?

Тарас Тополя, лідер гурту "Антитіла": "Антитіла" ще до початку широкомасштабного вторгнення підписали контракт з Силами територіальної оборони. Ми навіть робили з Міністерством оборони інформаційну кампанію, в якій розповідали про те, як стати бійцем Сил територіальної оборони. І от ми вже знімали чергове відео, і почалася широкомасштабна війна.

Відповідно, ми в перший день відправили своїх дружин та дітей на автомобілях на захід України у більш безпечне місце, а самі прийшли в місце комплектації нашого 130-го батальйону тероборони і почали нести службу.

І.С.: Тобто ви вірили у повномасштабне вторгнення заздалегідь?

Т.Т.: Я не хочу грати у оракула, але з 2014-го, коли "Антитіла" почали активно волонтерську діяльність та почали доставляти на схід нашим побратимам необхідні речі, нам було зрозуміло, що це лише питання часу, коли розпочнеться нова фаза гарячого протистояння.

І.С.: Але все ж таки, цей період з лютого по серпень, коли Валерій Залужнй наказом відкликав вас з фронту, ці місяці на передовій, як вони вас змінили?

Якщо ми ще досі живі, значить у нас є ще щось сказати цьому світу, щось заспівати

Т.Т.: Ми виконували функцію. Наш батальйон першим передислокували з Києва на Харківщину, бо ми були справді боєздатними. На передовій наша функція була надавати першу медичну допомогу, витягувати з місця поранення та доставляти на стабілізаційний пункт бійців. І от з якогось моменту першого шоку, а це дійсно страшно – той перший постріл, вибух, перший бій, ампутація або перше мінно-вибухове поранення… Все це завжди стрес, великий стрес, – і якщо ти його здолав, то, в принципі, маєш шанси виконати бойове завдання та вижити. Десь з середини червня для мене це вже була здебільшого бойова рутинна робота. І якщо з цієї величезною кількістю разів, коли "Антитіла" могли загинути, ми ще досі живі, значить у нас є ще щось сказати цьому світу, щось заспівати.

І.С.: Але чи могли би ви поділитися конкретною історією?

Т.Т.: Бувало різне… Бувало, що зустрічали своїх колег музикантів і бинтували їх. Пам'ятаю, як одного разу ми евакуювали колегу-звукорежисера з нуля. І він потрапив нам у руки за величезним шматком від артилерійського снаряду в спині. І ми його так не чіпали, просто обмотали от і довезли до стабілізаційного пункту. І у нас був такий діалог, що, мовляв, де б ще зустрілись музиканти з музикантами.

До чого це я? До того, що це війна – народна. І всі пішли. Всі, хто відчував та розумів, що це – його обов'язок. Так зробив і гурт "Антитіла". І ми не шкодуємо, ми були там, де були потрібні, на тому місці в той момент. І виконали свою функцію добре.

З лютого до серпень минулого року музиканти служили стрільцями-парамедиками евакуаційних екіпажів 130-го батальйону територіальної оборони. Воювали на півночі Харківщини
З лютого до серпень минулого року музиканти служили стрільцями-парамедиками евакуаційних екіпажів 130-го батальйону територіальної оборони. Воювали на півночі Харківщини

«Я завжди закликаю з великою повагою ставитися до військових. Бо вони – ті, хто тримають цивільне життя»

І.С.: Артем Чех, український письменник, який теж пішов на фронт, дуже активно писав про свій досвід на передовій у соцмережах. Він зокрема написав пост про те, що "він вже помер", і пояснив це тим, що людина, коли йде на війну, вона має бути готова вмерти. Ви з цим погоджуєтеся?

Війна – це про перемогу, ціна якої – життя людей українських людей

Т.Т.: Так, ти починаєш спокійно, врівноважено та ефективно робити свою роботу, коли вже психологічно підготував себе до того, що можеш загинути. Фактично, кожна людина, яка підписує контракт зі Збройними силами, вона підписує контракт з державою і віддає їй найцінніше – своє життя. Бо війна – це ж не про спа процедури. Війна - про смерть, кров, бруд, багно, крики, біль розпач, паніку. І, зрештою, війна – це про перемогу, ціна якої – життя людей українських людей. Саме тому я завжди закликаю з великою повагою та шаною ставитися до військових. Бо вони – ті, хто тримають цивільне життя.

І.С.: Людина, яка не була на війні, уявляє її через документальні та художні фільми, або новини. Що вас там найбільше вразило?

Т.Т.: Мабуть, найпотужніші емоції я отримав у перші дні війни, коли бачив величезні черги українських хлопців, мужчин, дідусів, які стояли біля військкоматів з бажанням вступити до Сил територіальної оборони. І це настільки надихало, настільки давало впевненості в тому, що ми вистоїмо і, зрештою, переможемо, що оце відчуття завжди приходило в якійсь момент відчаю, і було розуміння, що ми не маємо права програти.

І.С.: Дуже важлива річ, про яку ви сказали, що була величезна хвиля патріотизму. Ви це досі бачите?

Мабуть, найпотужніші емоції я отримав у перші дні війни, коли бачив величезні черги українських хлопців, мужчин, дідусів, які стояли біля військкоматів з бажанням вступити до Сил територіальної оборони. І це настільки надихало, настільки давало впевненості

Т.Т.: Слово, яке домінує над всім зараз, це слово – втома. Втома у всьому: на фронті, у цивільному житті, в самому процесі отакого життя – важкого та драматичного. Бо, де б українець не був: чи за кордоном, чи в Україні, чи на передовій, чи в тилу, оця війна накладає величезний тягар. І це не спринт, це – марафон. І тут є втома. Я впевнений: віра в перемогу нікуди не ділась.

І більшість з нас роблять максимум, щоб ця перемога наступила якомога швидше, але ми всі втомилися і нам потрібно якось навчитися з цим бути. І з оцього стану втоми вийти на якісь інший рівень. Десь шукати це друге, третє, четверте, п'яте дихання, і вигризати, і вигрібати вперед.

І.С.: Поговорімо про творчість. Ваші колеги кажуть, що писати пісні та творити дуже складно. Проте, вам вдалося написати пісню "Фортеця Бахмут". Як вам вдається творити?

Т.Т.: Я згоден з тим, писати важко, до того ж треба розуміти, що правильно писати про війну дано не кожному. Нам так само не писалося і не співалося. І все, що ми робили під час війни, це було вимушено. Вимушена співпраця з Едом Шираном, його команда запропонувала це. І ми розуміли, що треба. І я, виконуючи бойові завдання, писав слова пісні, в якій історія мільйонів українців.

Моя мрія – написати світлий, мажорний альбом перемоги. А ще я мрію випити кави з американськими військовими на мисі Фіолент

Так само із "Фортецею Бахмут". Її потрібно було написати. Вона була потрібна в той момент і зіграла свою роль. Я вірю, що Бахмут рано чи пізно буде знову під українським контролем, і там, на площі, ми заспіваємо її разом з українськими військовими.

І.С.: І після цього не пишеться?

Т.Т.: Ми плануємо представити нову композицію цієї осені. Але є труднощі. Війна міняє мозок, розставляє зовсім інші акценти, змінює світогляд. І це буде відчуватися в майбутніх піснях. Хоча, моя мрія – написати світлий, мажорний альбом перемоги. А ще я мрію випити кави з американськими військовими на мисі Фіолент. І я хочу спостерігати парад Перемоги в Києві. Хочу подивитися, як буде крокувати наш батальйон. І, можливо, ми будемо там крокувати поміж наших побратимів. Я мрію побачити цей парад Перемоги. Україна вже заплатила величезну ціну, і ще попереду багато, але я впевнений, що ця перемога буде.

У лютому, під час активних та жорстоких боїв за Бахмут, гурт випустив пісню та кліп "Фортеця Бахмут". За словами музикантів, мета пісні - посилити бойовий дух військових, які захищають Україну
У лютому, під час активних та жорстоких боїв за Бахмут, гурт випустив пісню та кліп "Фортеця Бахмут". За словами музикантів, мета пісні - посилити бойовий дух військових, які захищають Україну

І.С.: Якщо говорити про вашу цю співпрацю з Едом Шираном та Боно. Це була їхня ініціатива. Чому вони підтримують Україну?

Т.Т.: Через цінності. Незважаючи на те, що у нас різна історія, у нас спільний ціннісний каркас, спільні принципи та спільне майбутнє, за яке ми мусимо боротися. Боно взагалі, у першу чергу, носій, а у другу – артист та світова легенда. І він у принципі не міг би бути не з Україною. Тобто, якби Боно не підтримав Україну, для мене би, як для хлопчика, який зростав на його музиці та інтерв'ю, світ би перевернувся. Я би тоді задумався, якщо Боно не з нами, чи справді ми – на правильному боці війни.

Щодо Ширана – це артист номер один по переглядах на YouTube та монетизації. Ми маємо розуміти, що величезна частина його доходу до широкомасштабної війни йшла з Росії та пострадянського простору. Тому його підтримка не просто символізує його цінності, він ще просто бере та відрізає сотні мільйонів доларів прибутку недоотриманого з Росії та Білорусі, куди він не приїде з концертами.

Фронт – у нас один, це той фронт на краю окопу з багнюкою, кров'ю та потом, де гинуть найкращі представники української нації сьогодні. І от їм потрібна ротація, зброя та психологічна підтримка від всіх, хто зараз не там. Поки що не там, бо повоюємо всі

І.С.: Скільки з серпня, коли ви повернулися з передової та почали активно виступати та волонтерити, вам вдалося зібрати коштів?

Т.Т.: Десятки мільйонів гривень. У нас є кілька напрямків роботи – ми купуємо антидронові рушниці та пеленгатори. Ремонтуємо військову техніку, закриваємо інші потреби нашого та дружніх підрозділів.

І багато працюємо над підтримкою дітей наших загиблих побратимів. Це 40 дітей, яких ми забезпечуємо усім необхідним – медицина, освіта, відпочинок. Ми намагаємося дати їм все те, що давали б їхні татусі, якби були живими.

Зараз ми почали новий проєкт: збираємо на аптечки для військових тут у Сполучених Штатах. Кошти збиратимуться за аукціонах, а також з квитків.

І.С.: Це ваш перший тур у США за п’ять років. Які очікування. Ви вже сказали, що маєте амбітну ціль – зібрати півмільйона доларів на сто тисяч аптечок.

Т.Т.: Так, мета – це аптечки для Сил оборони України. Я впевнений, що ми зберемо. У нас більше десяти концертів у цьому заїзді, думаю, все буде добре. А як не зберемо, то "Антитіла" докладе своїх, як ми завжди робимо, коли не вистачає.

З початку повномасштабного вторгнення "Антитіла" вже зібрали десятки мільйонів гривень на допомогу силам оборони. На них музиканти купують антидронові рушниці та пеленгатори, ремонтують військову техніку та підтримають дітей загиблих побратимів
З початку повномасштабного вторгнення "Антитіла" вже зібрали десятки мільйонів гривень на допомогу силам оборони. На них музиканти купують антидронові рушниці та пеленгатори, ремонтують військову техніку та підтримають дітей загиблих побратимів

І.С. Аптечками хлопців забезпечують і волонтери, і Міноборони. І досі в них є така велика необхідність?

Т.Т.: Я зараз не буду казати щодо діяльності Міністерства оборони, очевидно, там є проблеми, які потрібно вирішувати. Але треба розуміти що аптечки, турнікети, бандажі це розхідники. Вони як насіння – губляться, використовуються, горять.

І.С.: Але чи є якійсь цифри щодо того, якою є потреба?

Т.Т.: На жаль, десять тисяч аптечок, на які ми збираємо, це крапля в морі. Треба сотні тисяч, бо відбувається ротація.

І.С.: Ми вже з вами говорили, що війна – марафон. Ви спілкуєтеся з хлопцями на передовій, що ви чуєте від них?

На фронті кожному знайдеться застосування. Неможливо знайти застосування лише тій людині, яка не ототожнює себе з Україною, для якої Україна – це ніщо

Т.Т.: Хлопцям потрібна ротація, їм потрібна зброя, багато зброї, хоча би стара радянська. Але у великій кількості хлопцям на передовій потрібно відчуття і розуміння плеча всіх інших у тилу. Фронт – у нас один, це той фронт на краю окопу з багнюкою, кров'ю та потом, де гинуть найкращі представники української нації сьогодні. І от їм потрібна ротація, зброя та психологічна підтримка від всіх, хто зараз не там. Поки що не там, бо повоюємо всі.

І.С.: Є така думка, що якщо людина не готова воювати, бо буде лише заважати…

Т.Т.: Величезна кількість людей, перший раз стикнувшись з вибухом поруч або почувши як куля свистить, відчувають, що не народжені для війни. І після того, як вже боєць обстріляний, витримав першу атаку градами, мінами, витримав перший штурм, він стає бійцем, який справді приносити багато користі на передовій. А до того, всі плюс-мінус однакові. На фронті кожному знайдеться застосування. Неможливо знайти застосування лише тій людині, яка не ототожнює себе з Україною, для якої Україна – це ніщо.

І.С.: Ваша історія схожа на історію сотні тисяч українських чоловіків не лише через те, що ви пішли воювати, а тому, що війна розділила вашу родину. Як вам вдалося витримати цю розлуку з найріднішими?

Т.Т.: Мабуть, у нашій родині рецепт такий, що треба підніматися над усіма розбіжностями, вимикати бойовий режим, а вмикати режим злагоди та примирення, іноді закривати на щось очі, іноді просити вибачення, іноді вибачати. Якось так ми витримали.

І.С.: Що вам особисто дає сили не зупинятися та іти далі?

Т.Т.: Сили мені дають мої плани на Україну. У мене дуже багато планів на Україну. Багато різних ідей, які хочеться реалізувати в своїй країні, і в громадському секторі, і в творчому. У мене купа планів на моїх дітей в Україні, але спочатку треба відбити мою рідну державу, мою неньку від орди. І оце надихає.

Плюс я вірю в українській народ з усіма його приколами. У нас прекрасний народ, який має споконвічну тяглу мудрість в собі. Я впевнений, що ця мудрість виведе нас на нові щаблі та приведе до перемоги. Наша затятість у боротьбі зробить, так що ми доведемо цю справу до кінця. Оце все дає надію та надихає.

Дивіться також:

“Якщо зламав, то плати” — Блінкен про використання заморожених російських активів для відновлення України

Держсекретар США Ентоні Блінкен під час дискусії в університеті Техасу в Остіні в середу, 4 жовтня. На фото: Ентоні Блінкен, AP, фото зроблено 4 жовтня 2023 року

США та європейські партнери вивчають, які юридичні засади є для використання заморожених російських активів для відновлення України. Про це заявив держсекретар США Ентоні Блінкен під час дискусії в університеті Техасу в Остіні в середу, 4 жовтня. Він зауважив, що йдеться про $300 мільярдів, але більша частина цих заморожених активів зосереджена саме в Європі, а не у США.

“На мою думку, якщо ти щось зламав, то плати. І якщо росіяни зламали, вони мусять за це заплатити. І один зі способів це зробити – якраз через ці активи. Ми маємо переконатись, що для цього є юридична база. Як я і зауважив, оскільки більшість цих активів - в Європі, європейці також мають бути переконані, що для цього існує юридичне підґрунтя”, – заявив Ентоні Блінкен.

На мою думку, якщо ти щось зламав, то плати. І якщо росіяни зламали, вони мусять за це заплатити.
Ентоні Блінкен

Відповідаючи на питання, чому США мають продовжувати підтримувати Україну, Блінкен наголосив на тому, що США бачать неймовірну людську трагедію, яку Росія коїть з українським народом.

“Думаю, що більшість американців бачить це, і це їх турбує, і вони хочуть це якомога швидше зупинити”, – сказав держсекретар США. Також він додав, що у разі, якщо дозволити Росії робити те, що вона робить з Україною без покарання, це надішле сигнал у всьому світі країнам, які збираються розпочати агресію, що їм це зійде з рук.

“Це відкриття скриньки Пандори із конфліктами. Нікому не буде добре у цьому світі, світі конфлікту та агресії”, – наголошує Блінкен. За словами Блінкена, у цьому світі США незмінно були б втягнуті у конфлікт, і це обійшлось би значно дорожче, ніж підтримка України.

Держсекретар США також наголосив, що 50 країн залучено в активній підтримці України. “Раніше ми чули одну зі скарг стосовно того, чого в НАТО саме ми тягнемо найважчу вагу. Чому інші не роблять їх внесок. Так ось. Якщо подивитись на те, що надається Україні прямо зараз, включно із військовою, економічною і гуманітарною допомогою, решта світу робить насправді трохи більше, ніж ми. Тож ми чудово поділяємо це навантаження”, – говорить Блінкен.

Раніше, 28 вересня, Блінкен заявляв, що у Конгресі США зберігається рішуча підтримка України серед більшості законодавців з обох партій. Він також наголошував на тому, що така підтримка України зберігається і серед американської громадськості.

Дивіться також: Промова Байдена про Україну: У Білому домі розповіли деталі майбутнього звернення президента США

Більше

XS
SM
MD
LG