Актуально
Чи існують "добрі росіяни" та чим закінчиться контрнаступ - інтерв'ю з ведучим британського подкасту про Україну Патриком Бішопом
Одна з найпопулярніших на Заході щотижневих програм про війну в Україні - британський подкаст Battleground: Ukraine (Поле бою: Україна). За останні 9 місяців їхні програми завантажило понад 2,5 мільйона людей. Двічі на тиждень ведучі подкасту обговорюють щоденні події війни в Україні - ракетні обстріли, специфіку важких західних танків чи змальовують сценарії контрнаступу та потенційного трибуналу. Журналістка Української служби Голосу Америки Ярина Матвійчук поспілкувалась із ведучим цього подкасту про те, чи немає втоми на Заході від війни, які українські теми найцікавіші для іноземної аудиторії та чому він вважає, що контрнаступ ЗСУ буде успішним, хоча й не звільнить всю окуповану територію.
Ірина Матвійчук, Голос Америки: Патрику, дякую, що погодились на інтерв'ю з Голосом Америки. Розкажіть, як виникла ідея вашого подкасту? Чому саме про Україну?
Патрик Бішоп, ведучий подкасту Battleground: Ukraine: Ідея полягала в тому, щоб застосувати історичний підхід до розуміння ситуації в Україні, нас дуже вразило те, що там відбувається. Але з часом це перетворилося на щотижневе обговорення подій, які відбуваються в Україні. Ми аналізуємо, обговорюємо події тижня, порівнюємо з тим, що трапилося раніше, і намагаємося трохи глибше проаналізувати. Ми також запрошуємо гостей - експертів, які знають регіон чи військовий аспект теми, яку ми висвітлюємо. Це історики, журналісти, люди, які володіють певними спеціальними знаннями, кіберексперти, досить широкий спектр. Ми намагаємося вникати в деталі.
І.М.: І ви також спілкуєтесь із аудиторією?
П.Б.: Так, слухачі присилають нам питання по інтернету. На відміну від традиційних ЗМІ, ми намагаємось вникати в глибину питання. І вони нам пишуть, що добре мати ось такий постійний аналіз ситуації, де намагаються розібратися, що відбувається.
І.М.: Ви створюєте контент про війну Росії в Україні для іноземної аудиторії. Хто ці люди, що слухають ваш подкаст? Скільки їх і де вони живуть?
П.Б.: Ми створюємо по два епізоди на тиждень. Наша аудиторія - це англомовний світ, він дуже розпорошений географічно. Нас досить багато слухають у Британії та США, Скандинавії, Новій Зеландії, є люди в Україні, навіть в Росії.
Якщо дивитись, хто коментує або ставить питання до ефіру, то це переважно чоловіки, яких цікавлять військові питання
Якщо дивитись, хто коментує або ставить питання до ефіру, то це переважно чоловіки, яких цікавлять військові питання
Є також трохи жінок. Чимало наших слухачів, як нам здається, перебувають або на військовій службі, або працюють в секторі безпеки, або цікавляться військовими питаннями. Як правило, вони досить поінформовані. Насправді ми часто від них отримуємо історії. І деякі з них присилають справді хорошу інсайдерську інформацію.
І.М.: І скільки людей вас слухає?
П.Б.: Зараз ми на позначці 100 тисяч людей на тиждень, і ця цифра зростає. Починали з 20-ти тисяч десь 9 місяців тому. Сподіваюсь, коли почнеться контрнаступ, якщо він вже не почався, в нас буде сплеск слухачів, потім він знову трохи впаде. Ми ще не маємо відчуття, що досягнули піку своєї аудиторії.
Загалом від початку подкасту наші епізоди завантажили 2,5 мільйона людей.
І.М.: Які джерела інформації ви використовуєте і як вивчаєте тему обговорення? Тому що більшість інформації про війну в Україні все таки створюється українською мовою.
П.Б.: Це англомовні ЗМІ, експерти, чимало експертів в Україні володіють англійською, у нас також є друзі, які пояснюють деякі речі.
Донині нам щастило з експертами. У нас була лише одна людина, в якої ми взяли наперед інтерв’ю, але не використали його в ефірі, бо він виявився свого роду прихильником теорій змов.
Ми насправді не маємо багато часу на дослідження, обоє маємо ще роботу. Я, наприклад, письменник історичних книг і зараз якраз пишу книжку. Але поки що у нас не було з цим проблем. Є багато друзів, знайомих, істориків. Дуже популярними серед аудиторії є іноземці, які живуть в Україні або бувають на передовій, які розповідають про переживання війни, як українці до неї ставляться, як ставляться до президента Зеленського, розповідають про культурне, соціальне і військове життя.
І.М.: Як ви намагаєтесь дотримуватись балансу? Чи розповідаєте російську точку зору? Чи запрошуєте росіян до студії?
П.Б.: Ми не вдаємо, що дотримуємось балансу. Не думаю, що ми можемо бути збалансованими, коли маєш справу з такою ситуацією. І нам за це не соромно. Ми - на боці України. Ми намагаємося зрозуміти, що відбувається, з російської точки зору. Але ми не можемо це перевірити. Думаю, було б безглуздо вдавати, що тут можливо ставитись однаково до обох сторін. Тут питання добра і зла.
Я думаю, влада Росії в її нинішньому стані є ворогом, але ми не ставимось погано до народу Росії
Я думаю, влада Росії в її нинішньому стані є ворогом, але ми не ставимось погано до народу Росії.
Ми кажемо так: ми - на боці України, але ми хочемо слухати про те, що відбувається в Росії, ми хочемо аналізувати це безпристрасно, при цьому не кажемо, що на їхньому боці є якась частка правоти, бо її немає.
І.М.: Дехто говорить, що існують добрі росіяни і недобрі. Ви вірите в це?
П.Б.: Так, я в це вірю, і цьому є багато доказів. Є слово, яке, на мою думку, буде дуже доречне про Росію - це ошукане суспільство. Треба мати певну міру співчуття до російської історії — це історія жахливих урядів, які гноблять власний народ, чи то комуністи, чи клептократи, які зараз керують країною. Якесь співчуття в центрі цього має бути. Але треба себе питати: чому російський народ дозволив собою керувати таким чином?
Не можна засуджувати всіх людей, очевидно, там є багато звичайних людей, які є жертвами того, що відбувається. Не такою мірою, як українці, але їх потрібно розглядати як частину історії гноблення.
І.М.: Але деякі ці жертви гноблення їдуть в Україну і ґвалтують українських жінок.
П.Б.: Я жодним чином не виправдовую те, що роблять російські військові. Коли я чую, що вони втратили багато людей, я думаю, це добре, це пришвидшить закінчення цієї війни. Вони - в чужій країні, у них відcутні стандарти воєнної дисципліни й моралі.
З такими групами як "Ваґнер", яких держава не лише толерує, але фактично використовує і пропонує їм місце в суспільстві. Це група психопатів, яку очолює один з найвідоміших психопатів сучасної історії. І їх не просто терплять, їх насправді відзначають і заохочують. Отже, це щось говорить про російське суспільство.
І.М.: Чи ви відчуваєте труднощі, коли потрібно пояснити іноземній аудиторії деякі чутливі для українців моменти, наприклад, мовне питання чи вплив церкви, зокрема, українська - російська церква?
П.Б.: Це теми, які насправді дуже цікавлять нашу аудиторію. Мені здається, зараз на Заході у багатьох людей залишається питання: чи нам малюють надто ідеалізовану картинку України, можливо, реальність не така рожева, як її представляють у ЗМІ? І одним із аспектів цього є питання, чи намагаються українці побудувати монокультуру, яка виключає все російське. Адже були історії про вилучення російськомовних книг, великих російських письменників, знесення пам’ятників, тощо. У нас в Британії це досить гаряча тема, бо людей з британського минулого викреслювали з історії. То ж до цього є певний інтерес.
Ми на програму запрошували експертів, людей, які добре знають Україну, які пояснювали, що насправді відбувається в православній церкві, які тут тонкощі. У нас був час глибше про це поговорити, щоб зрозуміти деякі нюанси, тонкощі й глибину того, що відбувається.
Українці, певною мірою, роблять культурне підрізання, прибираючи знаки та символи російського гноблення
Гадаю, що так, є певна дерусифікація, яка за нинішніх обставин є не лише виправданою, але й зрозумілою. Але якщо брати до уваги українську історію, Україна не може бути монокультурною, з її різними традиціями.
Українці, певною мірою, роблять культурне підрізання, прибираючи знаки та символи російського гноблення.
І.М.: Ви почали подкаст десь у вересні минулого року, чи за цей час вже простежується якась тенденція щодо тем, які найцікавіші іноземній аудиторії про Україну?
П.Б.: Події на полі бою - до цього завжди великий інтерес. Також питання контрнаступу сьогодні, це на думці у всіх. Є величезні очікування, які підживлювались останні кілька місяців.
Гадаю, одна з причин цього в тому, що підтримка Заходу хоча повністю не залежить від успіху України, але Україна має продемонструвати деякі ознаки прогресу на полі бою, щоб зберегти не лише політичну, військову та економічну підтримку, але також підтримку громадськості на Заході, яка своєю чергою змушує своїх політиків усвідомити, що вони мають підтримувати позиції, що розвиватимуться для України в якийсь позитивний спосіб. Думаю, українське керівництво, військове та політичне, розуміє це краще за всіх.
І.М.: В американській політиці є частина людей, які вважають, що потрібно зменшити допомогу Україні й посилити перевірки зброї, яка надсилається в країну. В Європі в деяких країнах, є чимало проросійських поглядів. Чи ці люди є серед вашої аудиторії?
П.Б.: У нас були люди, які казали, чому Америка несе найбільший тягар, з точки зору військової допомоги Україні. Чому Європа не робить більше? І ця точка зору має право на існування. Думаю, Європа справді повинна робити більше.
Але це зовсім інше, ніж казати, що Америка взагалі не повинна мати з цим нічого спільного. В американських правих є такі настрої, це викликає занепокоєння, але це те, що було століттями в традиції американської політики. Ви подивіться на Першу світову війну, Америка дуже неохоче вступала в Першу світову. Так само неохоче пішла у Другу світову війну. Тож традиція прихильників ізоляції існує вже давно, і це завжди буде.
І.М.: Яке ваше відчуття, наскільки іноземна аудиторія розуміє, що відбувається в Україні.
П.Б.: Наша аудиторія в переважній більшості - на боці України. Майже всі розуміють суть війни, що те, що зробила Росія, неможливо пробачити.
Майже не підтримується точка зору, що Україна якось сама це спричинила чи що Захід спричинив це для України, заохочуючи розширення НАТО.
Майже не підтримується точка зору, що Україна якось сама це спричинила чи що Захід спричинив це для України, заохочуючи розширення НАТО.
Гадаю, основи цієї історії досить добре розуміють і приймають.
І.М.: Чи відчувається на Заході втома від України?
П.Б.: Так, думаю, це неминуче в будь-якому конфлікті. Так завжди відбувається. У людей є своє життя, свої турботи, не можна очікувати, що вони будуть постійно розмірковувати про події в Україні. Насправді я приємно здивований тим, наскільки довго тримається інтерес і занепокоєння. Звісно, в нашому особистому досвіді ми не відчуваємо жодної втоми від України.
І.М.: Образ Володимира Зеленського на Заході та в Україні сприймається по-різному. З чим пов'язане, на вашу думку, велике захоплення на Заході українським президентом?
П.Б.: Я чув про це. Західна аудиторія порівнює його стиль спілкування, патріотизм, сміливість, його сприймають як людину, що говорить правду. І його порівнюють з Путіним. Вони вважають, краще хай управляє хтось такий як Зеленський, ніж такий як Путін.
І.М.: Ви розмовляли з багатьма людьми, експертами про ситуацію в Україні. Ви були на війнах як журналіст. Які ваші особисті відчуття, коли ця війна може закінчитись? І як?
П.Б.: Цього ніхто не знає. Я щиро сподіваюсь, що контрнаступ буде руйнівним для росіян, який призведе до російського колапсу.
Я не думаю, що баланс сил є таким, щоб Україна могла витіснити росіян зі своєї країни за допомогою сили.
Я не думаю, що баланс сил є таким, щоб Україна могла витіснити росіян зі своєї країни за допомогою сили.
Найбільше, на що можна сподіватись, і є велика можливість, що так і трапиться, що буде руйнівна поразка у битві, який призведе до упадку бойового духу серед росіян. І тоді ми можемо побачити деякі політичні рухи в Москві, коли військові чи безпекова еліта може відвернутись від Путіна.
Не тому, що вони проти війни чи співчувають Україні, ні. Просто Путін, путіністи не показують результатів, то ж якийсь переворот може стати результатом поразки на полі бою. Це, на мою думку, найвірогідніший сценарій, якщо Україна переможе в контрнаступі.
І.М.: Дякую за розмову.
Дивіться також: Баланс сил на полі бою, контрнаступ ЗСУ та можливі сценарії: оцінки британського історика
Всі новини дня
- Голос Америки
«Кроки Путіна схожі на кроки Гітлера». Ексспікер Палати представників Маккарті попереджає про загрози ізоляціонізму в останній промові
Колишній лідер республіканської більшості в Палаті представників США Кевін Маккарті після звільнення з посади спікера Палати виступив з промовою, де зокрема висловив занепокоєння довгостроковою перспективою у контексті російської агресії проти України і порівняв Путіна з Гітлером.
“Те, що відбувається дуже нагадує 1930-ті роки. Багато кроків, які робить [президент РФ Володимир] Путін, дуже схожі на кроки Гітлера”, – заявив Маккарті.
Нагадуючи факти з історії, Маккарті сказав, що Гітлер був розчарований програшем Німеччини у війні та, прийшовши до влади, позбавив німців свободи та відновив армію. Це відбувалося всупереч Версальському договору, але інші держави цьому не протидіяли, вони не заважали йому захоплювати інші країни.
Щодо підтримки України Сполученими Штатами, Маккарті сказав, що виступає за озброєння України, яке не означає, що їй треба надавати “готівку”.
Маккарті розкритикував західні країни за відсутність реакції на вторгнення Росії у Грузію та анексію Криму.
Політик також наголосив, що “тепер відбувається дещо навіть гірше за те, що сталося в 1930-х роках”. Бо, так само як Гітлер створив партнерство з Італією та Японією, так Путін, перед тим як напасти на Україну, створив партнерство з Китаєм, Північною Кореєю та Іраном.
“Тож те, що ми зараз зробимо, дуже важливо”, – сказав Маккарті.
Разом з тим, колишній лідер республіканців у Палаті представників підтримав провідний аргумент своїх однопартійців, який вимагає розв'язати проблему контрабанди наркотиків на південному кордоні США з Мексикою, перш ніж розв'язувати проблему війни в Україні.
Дивіться також:
- Голос Америки
Президент Байден впевнений у двопартійній підтримці України в Конгресі
Президент США Джо Байден заявив сьогодні, що він знає, що більшість членів Палати представників Конгресу продовжують підтримувати Україну.
Відповідаючи на питання, чи на тлі хаосу у Конгресі його турбує, що він не зможе виконати свої зобов’язання щодо допомоги Україні, Байден зазначив:
“Це турбує мене. Але я знаю, що більшість членів Палати представників і Сенату від обох партій заявляли, що вони підтримують фінансування для України. Дуже скоро я виголошу велику промову з цього питання, і чому це критично важливо для Сполучених Штатів і наших союзників, щоб ми дотрималися свого зобов’язання”.
Усунення з посади спікера Палати представників Кевіна Маккарті у вівторок, спричинене фракцією правих республіканців, стало першим випадком, коли палата усунула свого лідера з посади, яка є другою в черзі після президента після віцепрезидента.
Відставка відбулася через кілька днів після того, як законодавці не включили нових грошей для уряду президента Володимира Зеленського в законопроєкт про бюджет на наступний рік.
Конгрес схвалив 113 мільярдів доларів військової, економічної та гуманітарної допомоги для України після вторгнення Росії в лютому 2022 року, повідомляє Служба досліджень Конгресу.
Пентагон заявив, що у нього залишилося 1,6 мільярда доларів на заміну зброї, надісланої в Україну, не залишилося коштів в рамках Ініціативи сприяння безпеці в Україні (USAI) і 5,4 мільярда доларів США за програмою президентських повноважень, яка дозволяє президенту Джо Байдену, відправляти зброю для України зі складів американської армії.
USAI дозволяє адміністрації Байдена купувати зброю у промисловості, а не брати її із запасів зброї зі складів США.
Республіканці призначили голосування на 11 жовтня, щоб обрати наступника, і мають зустрітися напередодні, щоб почути думку своїх кандидатів.
У повідомленні використано інформацію Reuters.
"Це турбує мене" – Джо Байден про зобовʼязання щодо допомоги Україні. Відео
Президента США Джо Байдена запитали, чи на тлі хаосу у Конгресі його турбує, що він не зможе виконати свої зобовʼязання щодо допомоги Україні? Послухайте, що він відповів.
- Голос Америки
Як відставка спікера Палати представників вплине на допомогу Україні. Ризики для США
Тимчасовий 45-денний бюджет США, ухвалений в останній день фінансового року, не містить додаткового фінансування для України. А звільнення Кевіна Маккарті з посади спікера Палати представників США викликало ще більше занепокоєння щодо американської підтримки як серед українців, так і серед союзників. До чого можуть призвести суперечки довкола американського бюджету та ситуації у Конгресі – головна тема обгворення оглядачів цього тижня.
Допомога під сумнівом?
Ситуація у Палаті представників загалом поставила під сумнів майбутнє американської допомоги Україні, пише CNN.
“Запит адміністрації Байдена на 24 мільярди доларів щодо додаткового фінансування [Україні, - ред.] є підвішеному стані, а скарбниця вкрай низька”, – констатує видання.
CNN цитує радника голови Офісу президента Михайла Подоляка, який розкритикував “західні консервативні еліти”, які “говорять про необхідність призупинити військову допомогу Україні”. За його словами, посалиння на дорожнечу цієї допомоги є нелогічними, бо за допомогою українців, які знищують російську армію на полі бою, США можуть позбавитися загрози, з якою вони жили багато десятиліть.
Президент США Джо Байден, як повідомляв Голос Америки, заявив: «За жодних обставин не можемо допустити, щоб американська підтримка України була перервана».
При цьому оглядачі та експерти загалом погоджуються, що повне припинення допомоги України з боку західних партнерів, зокрема США, є малоймовірним.
FT: Погана новина для України і загроза провального для США ізоляціонізму
Поганою новиною для України назває усунення Кевіна Маккарті з посади і видання Financial Times.
У публікації “Повернення американського ізоляціонізму” висловлено припущення, що усунення Кевіна Маккарті та подальша підтримки республіканцями Дональда Трампа ставить під загрозу підтримку України.
Трамп може стати саме тим ізоляціоністом, який на посаді президента здатен "потопити перспективи України" і бути "саме тим дивом, якого потребує сьогодні Путін", вважає FT.
“Навіть якщо припустити, що наступний спікер симпатизує Україні, він буде у ще слабшому становищі, ніж Маккарті”, – йдеться у статті.
Крім того, FT пише, що Республіканська партія “деякий час рухається в напрямку Росії”: “Зараз більше восьми з десяти виборців-республіканців підтримують кандидатів — Дональда Трампа, Рона ДеСантіса та Вівека Рамасвамі — які припинять допомогу Україні”.
У результаті, вперше з 1920-х років американці, ймовірно, отримають наступного року можливість призначити ізоляціоніста в Білому домі. Але зростаючий ізоляціонізм може схилятися на бік Росії, попереджає FT та додає, що історичний досвід свідчить на користь провалу політики ізоляціонізму.
“Щоб утримати США в грі, Байден повинен якимось чином зібрати достатньо голосів республіканців у найближчі тижні, щоб поповнити фінансування України”, – пише Financial Times. А також додає, що “відсутність великого українського військового прориву значно ускладнює його [президента Джо Байдена, - ред.] роботу”.
NYT: Чому MAGA хоче зрадити Україну
Американський економіст Пол Кругман у колонці для New York Times пише, що “MAGA хоче зрадити Україну” ( MAGA “Make America Great Again” – “Зробімо Америку знову великою”, гасла президентської кампанії Дональда Трампа, – ред.).
Кругман наголошує, що суперечки довкола законопроєкту про тимчасовий бюджет США призвели до єдиного скорочення витрат – припинення допомоги Україні. Не йшлося про жодні інші скорочення витрат, окрім як “українських”.
Отже, справа не у грошах, вважає оглядач New York Times.
“Ні, допомога Україні не підриває майбутнє соціального забезпечення, не робить неможливим захист нашого кордону і не споживає 40 % ВВП Америки”, – пише Кругман та називає такі звинувачення нісенітницею.
За 18 місяців після російського вторгнення загальна сума допомоги США склала близько 77 мільярдів доларів. Але загальні федеральні витрати наразі становлять понад 6 трильйонів доларів на рік або понад 9 трильйонів доларів кожні 18 місяців, тому допомога Україні становить менше 1 % федеральних витрат (і менше 0,3 відсотка ВВП). Військова частина цих витрат становить менше 5% американського оборонного бюджету.
Переваги допомоги “знедоленій демократії” величезні, нагадує автор колонки NYT. Росія, яка до війни в Україні вважалася великою військовою державою, і яку більшість американців вважали критичною загрозою, тепер “принижена”, пише Кругман.
Ба більше, невдачі Росії в Україні зменшили ймовірність того, що Китай вторгнеться на Тайвань. НАТО впоралося, західна зброя довела ефективність. Усе це – достатня винагорода за “невелику частину того, що ми витратили в Іраку та Афганістані”, пише Кругман.
Натомість політика прихильників MAGA розвертає Америку в інший бік.
“Вони хочуть перемоги Путіна”, – так підсумовує Кругман причину, через яку MAGA-республіканці “не визнають наведених вище аргументів на користь підтримки України”.
“Вони вважають жорстокість і репресії путінського режиму чудовими рисами, які Америка повинна наслідувати. Вони підтримують потенційного диктатора вдома і прихильно ставляться до справжніх диктаторів за кордоном, – пише Кругман у NYT. – Тому не звертайте уваги на всі ці скарги про те, скільки ми витрачаємо в Україні. Це не про фактичну вартість допомоги, а люди, які стверджують, що їх турбує вартість, насправді не піклуються про гроші. По суті, вони є ворогами демократії як за кордоном, так і вдома”.
WSJ: Хаос в США додає невизначеності щодо підтримки України
Політичну ситуацію всередині США оглядачі вже називають “спікеріадою”, оскільки політики будуть зосереджені на політичному питанні довкола обрання нового спікера Палати представників. Кевіну Маккарті у січні знадобилося 15 раундів голосування, щоб посісти цю посаду.
Видання Wall Street Journal називає події хаосом та припускає, що він додасть невизначеності щодо підтримки України на майбутнє.
“Зважаючи на те, що Палата представників захоплена боротьбою за лідерство, а гучна та зростаюча фракція виступає проти подальшої допомоги чи прив’язки її до суворих заходів безпеки на кордоні, залишається тільки здогадуватися, чи Конгрес схвалить більше фінансування для України”, – пише видання.
Новому спікеру, йдеться у публікації, потрібно буде збалансувати такі пріоритети, озвучені республіканцями, як безпека кордону, посилення розслідування щодо імпічменту через фінанси родини Байденів, а також різке скорочення державних витрат.
Крім того, над наступником Маккарті постійно нависатиме загроза такого ж звільнення, тому в США вже лунають пропозиції про зміну законодавства, щоб кілька осіб не могли спекулювати посадою спікера Палати представників (у голосуванні за відставку Маккарті вирішальна перевага складала 8 голосів крайнього правого крила республіканців).
Крім того, зрозуміло, що наступному спікеру доведеться мати справу з питанням допомоги Україні. Тим часом Майкл Маккол, голова Комітету Палати представників у закордонних справах, назвав усунення Маккарті “шокуючим” і сказав, що його звільнення – це “погано для України” та для іміджу Америки за кордоном, цитує WSJ.
Reuters: Допомога США Україні залежатиме від того, хто стане спікером
Відсторонення спікера Кевіна Маккарті може означати зміни щодо допомоги Україні, оскільки деякі з його можливих наступників рішуче виступають за допомогу Києву, але інші рішуче виступають проти, – цитує Голос Америки інформаційну агенцію Reuters. А загалом допомога США Україні може залежати від того, хто стане наступним спікером.
Кандидатам на посаду спікера з ініціативи кампанії “Республіканці за Україну” від Defending Democracy Together вже навіть “виставили оцінки”, як в американській школі, від A до F. Кампанія оцінювала кандидатів за силою їхньої підтримки минулої допомоги Україні. Підтримку або заперечення попередніх законопроектів може вказувати на те, наскільки ймовірно кожен винесе допомогу Україні на голосування, якщо стане спікером.
Найвищу оцінку отримав Том Еммер, за ним йде Стів Скаліз, а Метт Гетц, який очолював кампанію з усунення Маккарті, Джим Джордан і Байрон Дональдс отримали “F”.
Кевін Маккарті отримав оцінку “B-мінус”.
Білий дім, нагадує Reuters, впевнений, що Сполучені Штати зрештою нададуть більше допомоги Україні, незалежно від особи спікера.
Допомога Україні від НАТО: “видно дно бочки”
Історичне усунення спікера Палати представників Кевіна Маккарті додає додаткової невизначеності щодо перспектив допомоги США Україні, пише британське видання Guardian та наводить цитату адмірала Роба Бауера, військового чиновника НАТО, який заявив у вівторок, що “тепер видно дно бочки”. Бауер говорив про критичну потребу додаткового фінансування на Варшавському безпековому форумі.
Своєю чергою Марк Канчіан, старший радник Центру стратегічних і міжнародних досліджень у статті для видання Breaking Defense стверджує, що “найбільше «допомоги Україні» витрачається в США”.
Багато грошей, які вважаються “допомогою Україні”, насправді витрачаються в США.Марк Канчіан
“Багато грошей, які вважаються “допомогою Україні”, насправді витрачаються в США”, – пише Канчіан. Він застерігає: скасування такого фінансування було б поганим рішенням як для України, так і для інтересів Америки.
Конгрес ледве уникнув припинення роботи уряду, вилучивши допомогу Україні. Але що насправді в цій допомозі? Експерт детально проаналізував цифри та показав, що менше половини грошей йде за кордон, а більшість витрачається в самій Америці.
Загалом аналіз розділив допомогу на шість категорій: підтримка збройних сил США, постачання американського обладнання в Україну, закупівля зброї та послуги для українських Збройних сил, гуманітарна допомога, економічна підтримка уряду України та урядових установ США.
Наприклад, економічна підтримка українського уряду, тобто безпосередня “допомога Україні” в прямому сенсі у пакеті допомоги на 24 мільярди доларів складає лише 3,4 мільярди.
Натомість більшість “допомоги Україні” витрачається всередині і на потреби самих Сполучених Штатів.
Фінансування агенцій США, Збройних сил США, більша частина заповнення військової техніки, а також частина гуманітарної допомоги залишаються в країні.
За оцінками експерта, в США використовується близько 60% коштів, виділених “на допомогу Україні”.
Це також пояснює, чому деякі джерела називають 60 або 70 мільярдів доларів допомоги Україні з часу повномасштабного вторгнення Росії, тоді як інші говорять про 113 мільярдів доларів.
Тобто йдеться про дві складові – власне “допомогу Україні” та “зусилля США внаслідок війни в Україні”, пише експерт.
Наприклад, минулі асигнування української допомоги включали кошти на видобуток природних копалин у США, розробку сучасних ядерних реакторів і модернізацію стратегічного запасу нафти, а також “трансформаційні, якісні та стійкі інфраструктурні проекти, які… дозволять Сполученим Штатам отримати надійні альтернативи, щоб випередити Китай у конкуренції”.
Крім того, пакет допомоги Україні гарантує надання фінансової підтримки таким країнам, як Колумбія, Перу, Йорданія, Індія, Індонезія, Марокко, Нігерія, Кенія та В’єтнам, зокрема, через побудову нової інфраструктури та ланцюгів поставок. Йдеться навіть про 200 мільйонів доларів “для протидії дестабілізуючій діяльності Групи Вагнера та інших російських зловмисників в африканських країнах”.
Нагляд, слухання та повага до людських жертв України - пропозиції до Конгресу
Члени Конгресу, стурбовані сумою витрат на Україну, можуть проаналізувати її складові, а не дотримуватися підходу “все або нічого”, пропонує Канчіан.
Наприклад, пише експерт, Конгрес міг би посилити нагляд, щоб переконати себе та американський народ, що кошти витрачаються належним чином, а також провести слухання щодо окремих елементів допомоги, щоб також було б відповіддю на критику Конгресу щодо надання Україні “безлімітного чека”.
“Але перш за все Конгресу потрібно зробити щось, щоб зберегти віру в Україну, яка пожертвувала тисячами своїх громадян і десятками сіл, сподіваючись, що Сполучені Штати підтримають її боротьбу з агресією, – пише експерт. – Бездіяльність була б безвідповідальною, враховуючи багато згубних наслідків, які спричинило б різке припинення [допомоги, - ред]. Американський народ очікує, що Конгрес прийматиме рішення, а не керуватиметься бездіяльністю”.
Як повідомляв Голос Америки, Президент США Джо Байден закликав республіканських лідерів виконати своє зобов’язання про окреме голосування щодо фінансування для України.
Підрив свободи інтернету у світі внаслідок російської агресії та небезпека ШІ у медіа – новий звіт Freedom House
Повномасштабна агресія Росії проти України продовжує підривати свободу інтернету в Україні. На цьому наголошує новий щорічний звіт про свободу в інтернеті (Freedom of the Net, 2023) правозахисної організації Freedom House.
Атаки Росії на українську інтернет інфраструктуру
У звіті йдеться, що російські військові атаки суттєво пошкодили українську інтернет інфраструктуру, але спільні зусилля українського уряду, постачальників послуг інтернету і мобільного зв’язку, а також міжнародних партнерів допомогли зберегти доступ до інтернету в Україні.
“Особливо постраждали від війни східні регіони України. Окупаційна російська влада в деяких із цих територій перенаправила інтернет через російські мережі, в результаті чого платформи соціальних мереж, месенджери, VPN-сервіси та вебсайти медіа, які заблоковані в Росії, також стали недоступними в деяких частинах України”, – наголошується у звіті Freedom House.
Кібератаки агентів пов’язаних з Росією на критично важливі сектори, державні установи та медіа відбуваються регулярно, але українським державним органам вдавалось послабити найсерйозніші атакиFreedom House
У правозахисній організації наголошують, що відновлення інтернет-зв'язку у місцях, де він ставав недоступним через бойові дії чи тимчасову окупацію, стало пріоритетом для українських сил одразу після відновлення контролю над цими територіями.
Посилаючись на інформацію компанії Meta, у звіті наводиться статистика, що Україна у 2022 стала другою у світі за обсягами атак, які класифікуються як так звана “скоординована неавтентична поведінка”. Головним джерелом цих атак була Росія.
“Кібератаки агентів пов’язаних з Росією на критично важливі сектори, державні установи та медіа відбуваються регулярно, але українським державним органам вдавалось послабити найсерйозніші атаки”, – йдеться у звіті Freedom House.
Українські реформи у сфері свободи слова
Freedom House відзначив, що починаючи з 2014 року, Україна провела серію реформ, спрямованих на подолання проблем, як поширена корупція, атаки проти журналістів, активістів, членів етнічних меншин.
“Водночас, урядові ініціативи у напрямку розв'язання цих проблем іноді страждають від відсутності політичної волі та зазнають невдач. У той час як вторгнення 2022 року змусило уряд перенести основну увагу з реформ на більш нагальні потреби воєнного часу, влада продовжила роботу над узгодженням законодавства зі законодавством Європейського Союзу”, – зауважують у Freedom House.
У звіті відзначається, що в Україні у березні 2023 набув чинності новий закон про медіа, що описує процес добровільної реєстрації, визначає онлайн медіа, перераховує категорії забороненого контенту та дозволяє уряду штрафувати або забороняти медіа, які не видаляють заборонений контент.
Штучний інтелект відкриває нові можливості для дезінформації
Автори доповіді оцінили ситуацію в 70 державах світу, в яких зосереджується 88% всіх користувачів інтернету. Серед цих країн, за оцінкою звіту Freedom of the Net, у 29 країнах погіршились умови для онлайн прав людини і тільки у 20 країнах був помітний прогрес. Показники інтернет свободи у світі погіршуються вже 13-й рік поспіль, а атаки проти свободи волевиявлення стали більш звичним явищем у світі.
Це не дивує, що інтернет свобода у світі погіршується вже 13-ий рік поспіль. Посилення штучного інтелекту за останній рік це погіршує цю кризу інтернет свободиСпівавтор звіту Елі Фанк
Freedom House також наголошує, що штучний інтелект може бути використаний для посилення онлайн кампаній з дезінформації.
“Щонайменше 47 урядів залучили коментаторів для маніпулювання онлайн дискусіями на свою користь. Це вдвічі більше, ніж десять років тому. Водночас інструменти, які на основі штучного інтелекту можуть генерувати текст, аудіо та зображення, швидко стали більш досконалими, доступними та простими у використанні. Це викликає занепокоєння щодо ескалації використання подібних тактик дезінформації”, – йдеться у звіті.
У звіті Freedom House наголошується, що штучний інтелект також дозволив урядам посилити й удосконалити онлайн-цензуру. “Це не дивує, що інтернет свобода у світі погіршується вже 13-ий рік поспіль. Посилення штучного інтелекту за останній рік це погіршує цю кризу інтернет свободи”, – говорить співавтор звіту Елі Фанк.
Як раніше повідомляв Голос Америки, згідно з торішнім звітом Freedom House, рівень свободи у світі знижується 17-й рік поспіль. Аналітики Freedom House зауважили, що загарбницька війна Росії призвела до нищівних порушень прав людини в Україні.
“Найбільш серйозні перешкоди для свободи та демократії були результатом воєн, переворотів та нападів на демократичні інститути з боку неліберальної влади. Авторитарний режим у Росії розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, намагаючись підірвати здобутий із зусиллями демократичний прогрес у цій країні”, – йшлось у березневому звіті Freedom House-2023, що підсумовував ситуацію за минулий рік.
Форум