Оборонна промисловість України починає працювати. Так описує стан стратегічних галузей промисловості міністр Олександр Камишін. Колишній голова правління Укрзалізниці та нині член Ставки верховного головнокомандувача, має непросте завдання — розбудувати національне виробництво зброї, снарядів, військово-ремонтних заводів і головне — ракет. І все це під час активної фази війни.

Камишін майже не дає інтервʼю українським медіа і дуже обережно коментує усе, що повʼязано з національними виробничими потужностями. Каже, що головне — не нашкодити, адже оборонні підприємства теж під постійними обстрілами з боку Росії.

Про це, а також західні оборонні виробництва в Україні та антикорупційну боротьбу в оборонній промисловості він розповів у інтерв’ю Голосу Америки.

Розмова була записана під час нещодавнього візиту міністра до Вашингтона у складі офіційної делегації президента України Володимира Зеленського.

Розмова була скорочена і відредагована для ясності та плинності.

Марія Ульяновська, Голос Америки: Пане Камишіне, ми бачимося під час візиту української делегації до Вашингтона. Ви були із президентом Зеленським у Пентагоні. Розкажіть, про яку співпрацю в оборонній сфері домовилися США та Україна? Чи йдеться про спільне виробництво зброї?

Олександр Камишін, Міністр стратегічних галузей промисловості України: Дійсно, я тут зі своїм президентом. Це мій перший візит до США з початку великої війни, і я тут, щоб показати можливості, які Україна може надати оборонним компаніям США.

Ми побачили позитивні відгуки. Я зустрічався з міністром оборони, з президентом Байденом, із представниками Держдепартаменту та із десятком компаній з оборонної промисловості. І я побачив, що вони розглядають Україну як пункт призначення для запуску свого виробництва. Йдеться і про ліцензійні виробництва, і про збірку, і про перші кроки.

Але я впевнений, що чим більше кроків вони зроблять, тим більше вони побачать тих можливостей, які дає їм моя країна. Я щасливий, що ми можемо перейти від моделі «дайте нам» до моделі «зробімо це разом». І я впевнений, що інтеграція оборонних галузей України та США була б взаємовигідною як для України, так і для американських компаній, і саме так ми можемо побудувати арсенал вільного світу разом.

М.У.: Поки що Україна справді просить більше, ніж надає, і потреби України набагато більші, ніж можуть забезпечити всі партнери разом. Який зараз стан національного виробництва боєприпасів, ракет, зброї в Україні?

О.К.: Ми зараз живемо у великій війні, і жодна країна окремо, та, напевно, всі країни вільного світу разом не зможуть досягти таких виробничих потужностей, щоб задовольнити поточні потреби України.

І, звичайно, ми все ще залежимо від наших партнерів, але ми починаємо працювати, виробляти самі, і я впевнений, що це важливо. Тому що чим більше ми виробляємо самі, тим більше ми інтегруємося в оборонну промисловість інших країн і створюємо обороноздатність разом — це є важливою метою для мене та моєї команди.

М.У.: Чи можемо ми зупинитися конкретно на тому, що Україна може запропонувати, що Україна зараз виробляє?

О.К.: Україна виробляє різні види зброї та боєприпасів, і в кожному сегменті ми шукаємо партнерства з американськими компаніями, і я впевнений, що нам це вдасться.

М.У.: Раніше ви казали, що однією з ваших прерогатив і найважливішою перспективою виробництва зброї в Україні для вас є виробництво ракет. Україна давно чекає на ракети великої дальності для контрнаступу. США їх поки не надають. Чи може Україна їх виробити сама? Скільки часу це займе?

О.К.: Ракетна програма для мене є ключовим пріоритетом. Це завдання переді мною поставив президент України.

Дивіться також:

Ракети Sea Sparrow: що це за зброя і чи допоможе вона Україні звільнити Крим

М.У.: Чи можемо ми вказати часові рамки, скільки це може зайняти? Які є труднощі?

О.К.: Ракетна програма для мене є ключовим пріоритетом. Це завдання переді мною поставив президент України.

М.У.: У кожному пакеті допомоги Україні партнери надають снаряди калібру 155 мм. Ви сказали, що до кінця року Україна зможе сама забезпечити якусь кількість снарядів — про яку кількість ми говоримо, враховуючи, що українські військові використовують 6-8 тисяч снарядів щодня?

О.К.: Ми все ще випускаємо калібри радянського типу. Ми тільки починаємо виробляти калібри НАТО, і я впевнений, що завдяки співпраці з американськими компаніями ми зможемо налагодити це виробництво, і це принесе користь не лише моїй країні, а й глобальній обороноздатності.

М.У.: Якщо ми говоримо про сучасні воєнні дрони та роботизовані системи — чи ви займаєтесь їхнім виробництвом?

О.К.: Оборонні технології є великою частиною оборонної промисловості України. І це той сегмент, який досить швидко розвивається. На цей час у нас понад 200 компаній, які виробляють різні типи дронів — повітряні, наземні, морські. І це те, що може бути ключовим у цій війні. Я впевнений, що уроки, отримані від цих технологій в Україні, будуть корисні для США та глобальної оборонної спроможності.

М.У.: Ці дрони виробляють приватні компанії чи вони виробляються під вашим керівництвом?

О.К.: І так і так. Переважно — це приватні компанії, але частину виробляють і державні.

М.У.: Питання, яке зараз дуже цікавить усіх партнерів України: антикорупційні зусилля, особливо в оборонному секторі. Які кроки ви вживаєте для розв'язання цієї проблеми?

О.К.: У нас є «Укроборонпром» — державний холдинг, це близько кількох сотень підприємств оборонного комплексу, і ми перезапускаємо антикорупційну інфраструктуру в компанії. У нас є проміжна стратегія на 2023-2024 роки, і це один із трьох пріоритетів для мене та моєї команди, і ми робимо цю галузь чистішою та прозорішою.

М.У.: Як саме ви це робите?

О.К.: Ми виявили три основні ризики, і розробили план дій для пом’якшення кожного з них. Наприклад, один – це непрозора система призначення керівників підприємств оборонного комплексу. Нещодавно ми провели перший відкритий конкурс на одного з генеральних директорів цих заводів, і всі інші генеральні директори будуть призначені також через ці конкурси. До складу комісій входять неурядові організації і чотири посольства. Тому я впевнений, що прозорість у призначенні генеральних директорів компаній оборонної промисловості буде частиною цієї стратегії.

М.У.: Які ще два?

О.К.: Друге — це закупівлі. У нас тепер є внутрішні процедури та неурядові організації, які контролюють процес закупівель зовні. І я впевнений, що ми досягнемо успіху і в цьому також.

М.У.: А третій?

О.К.: Третє — це прозорий спосіб розподілу активів, і це завжди було проблемою з державними компаніями, оскільки багато з них знаходяться в житлових і ділових районах міст, і прозорий спосіб розподілу цих активів і оренди цих активів завжди був проблемою. Отже, ми повертаємося до конкурсів, аукціонів для оренди, і це теж є частиною стратегії.

М.У.: Ви стали міністром не так давно — менше ніж 200 днів, якщо я не помиляюся. Якою була ситуація з оборонним виробництвом до вашого приходу в цю сферу і якою вона є зараз?

О.К.: У минулому житті, коли я керував «Укрзалізницею», я завжди казав, що ми маємо продовжувати працювати незважаючи ні на що. Тепер я кажу, що ми починаємо працювати.

М.У.: Поясніть, що ви маєте на увазі.

О.К.: Оборонна промисловість України починає працювати.

М.У.: А до цього вона не працювала?

О.К.: Я цього не казав.

М.У.: Що ви маєте на увазі, коли говорите, що вона “починає працювати”?

О.К.: Я маю на увазі, що вона починає працювати.

М.У.: Добре, я хочу вас запитати про завод «МоторСіч»...

О.К.: Цей завод поза моїми компетенціями.

М.У.: Чому?

О.К.: Він підпорядковується міністру оборони.

М.У.: Але ви співпрацюєте з міністром оборони, хіба ні?

О.К.: Ми співпрацюємо з усіма міністерствами в Україні, але цей завод не в моїй компетенції.

М.У.: Тобто ви не знаєте чи він націоналізований і що з ним буде?

О.К.: Він націоналізований і підпорядковується міністерству оборони.

Дивіться також:

"Спринт і марафон". Три фактори успіху України назвала нова представниця США з економічного відновлення України Пенні Пріцкер

М.У.: Поговорімо про західні оборонні виробництва в Україні. Є домовленості з німецькою, турецькою та британською компаніями про відкриття їхніх заводів в Україні. Яка зараз ситуація із кожним?

О.К.: Ми починаємо працювати над виробництвом гаубиць із британською компанією, це буде ліцензійне виробництво і воно почнеться наступного року. Ми почали працювати над спільним підприємством із німецькою компанією, а турецька компанія вже почала будувати завод.

М.У.: Наскільки ці компанії готові відправляти своїх працівників до країни, яку постійно обстрілюють?

О.К.: Уся країна під обстрілами вже 576 днів, і разом з тим, нам якось вдається керувати промисловістю, країною, і навіть жити під обстрілами. Іноземні компанії починають виробництво в Україні, тому що бачать у цьому можливість. Тож я впевнений, що таких співпраць буде більше, і ми разом створюватимемо арсенал вільного світу.

М.У.: Які цілі в оборонному секторі ви для себе поставили і що вас найбільше мотивує їх досягати?

О.К.: Моя країна знаходиться під обстрілами, і це мій обов’язок — служити своїй країні та допомагати будувати оборонну промисловість.

М.У.: Якою ви бачите оборонну промисловість, коли Україна виграє цю війну?

О.К.: Моє бачення – зробити оборонну промисловість галуззю, яка наблизить День перемоги. Після цього вона має забезпечити майбутню безпеку моєї країни, а тим часом стати локомотивом економічного відновлення.

Дивіться також:

Одні галузі української економіки розбомблені, інші народжуються

США оголосили про те, що разом з Данією будуть працювати над зміцненням кібербезпеки критично важливої інфраструктури України.

Проєкт з американського боку очолить Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), йдеться у офіційному повідомленні.

Данія інвестує у проєкт 2,8 млн доларів США. Раніше вклад у аналогічні кібербезпекові програми зробила Нова Зеландія, інвестувавши у 0,49 мільйона доларів США.

“В Україні існує величезна потреба в побудові більш стійкої цифрової інфраструктури. Росія використовує кібератаки, щоб порушити роботу критичної інфраструктури та тим самим підривати довіру до влади. Ось чому в тісній співпраці зі США ми виділяємо 20 мільйонів крон (2,8 млн дол.) на кібербезпеку України”, – заявив міністр закордонних справ Данії Ларс Локке.

Днями також було оголошено грантовий конкурс у рамках проєкту USAID для пошуку інноваційних рішень в галузі кібербезпеки. Розробники, команди, компанії мають змогу подавати свої креативні ідеї з кібербезпеки та отримати фінансування для їхньої реалізації. Бюджет конкурсу – 500 тисяч доларів США.

ЄС створює кіберклас для військових

Зі свого боку, Представництво ЄС в Україні повідомило про відкриття кіберкласу для підрозділів ЗСУ у рамках допомоги Європейського Фонду миру (EPF) від естонської Академії електронного управління.

Крім кіберкласу, була створена й кіберлабораторія, щоб практикувати якісну та своєчасну реакцію на кібератаки. “Це підсилить кібербезпековий потенціал України й посилить наше співробітництво з Україною у сфері безпеки та оборони”, – сказав високий представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель.

У посольстві США в Україні наголошують, що, починаючи з 2014 року та особливо перед початком жорстокого повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року, РФ спрямовує численні кібератаки проти урядових установ та критичної інфраструктури України.

Так, атак зазнають телекомунікаційні системи, електромережі та системи зберігання даних.

“Розширення можливостей України у сфері кібербезпеки є критично необхідним для забезпечення захисту органів влади та об’єктів критичної інфраструктури від численних кібератак, які Росія спрямовує проти України”, – сказала посолка США в Україні Бріджит Брінк.

Дивіться також:

В Україні зростає кількість кібератак на державний і приватний сектор (уточнено)

Наявних коштів в американському бюджеті на військову допомогу Україні вистачить "ще на деякий час". На скільки саме, залежить від об'ємів пакетів допомоги, заявила під час брифінгу у Вашингтоні у вівторок заступниця прессекретаря Пентагону Сабріна Сінгх.

"Кожен пакет допомоги варіюється в доларовому еквіваленті. Кожен пакет також відрізняється можливостями, комплексами та зброєю, які ми надаємо. ... Ви бачили деякі пакети трохи більш як 200 мільйонів доларів. Ви бачили пакети, які наближаються до мільярда доларів. Якщо найближчим часом буде п'ять пакетів, то все зникне досить швидко", - повідомила Сінгх.

Сполучені Штати, за словами Сінгх, вже надіслали Україні 47 таких пакетів допомоги. Найбільше Київ потребує засобів ППО та артилерійських боєприпасів, каже заступниця прессекретаря Пентагону.

Раніше в коментарі Голосу Америки у Пентагоні повідомили, що на допомогу Україні є ще 5,4 мільярда доларів в рамках програми президентських повноважень (PDA). За нею озброєння постачають із власних складів США.

При цьому в Пентагоні додали, що для поповнення власних запасів, із яких надсилають зброю Україні, на сьогодні залишилось всього 1,6 мільярда доларів.

"Ми просимо більше фінансування для України, щоб ми могли поповнити власні запаси. ... Ми закликаємо Конгрес звернути увагу на це, тому що нам потрібно поповнити наші запаси, оскільки ми продовжуємо надсилати допомогу в Україну", - повідомила під час брифінгу представниця Пентагону.

Допомога Україні стала ключовим суперечливим питанням при розгляді так званого тимчасового бюджету США. Він був ухвалений на 45 днів, щоб уникнути так званого шатдауну уряду. Частина республіканців виступила проти виділення Україні коштів.

"Лише невелика меншість у Палаті представників висловлює свою опозицію. Тому ми впевнені, що матимемо двопартійну підтримку, щоб продовжувати підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно", - заявила на брифінгу Сінгх.

Заступниця речника Пентагону переконана, що найближчим часом Конгресу вдасться ухвалити допомогу Україні.

"Я думаю, що багато конгресменів розуміють - підтримка України відповідає нашим національним інтересам. Ми не можемо допустити, щоб Росія перемогла. Ми не можемо дозволити Росії розширити свою війну за межі України", - додала Сінгх.

Дивіться також:

Білий дім: зниження підтримки України може підбадьорити Росію та призвести до розширення конфлікту

Воєнні аналітики та політики, у тому числі лідери країн, висловлюють застереження щодо поширених кліше на кшталт “війна Путіна”, як часто називають російську агресію проти України.

Зокрема, вони вказують на підтримку дій офіційної Москви всередині Росії, на популярність російського президента і його ідей серед громадян Росії та відсутність співчуття до загибелі українців, яких вони продовжують називати «братнім народом».

Насправді війни ведуть нації - ексгенерал Збройних сил Австралії

З іншого боку, експерти вказують на згуртованість українського народу у протистоянні жорстокому вторгненню російських військ та на те, що воює проти російської агресії не лише армія, але і ціла українська нація.

Так, перебуваючи вже втретє цього року в Україні, ексгенерал Збройних сил Австралії та експерт вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) Мік Раян пише для видання Sydney Morning Herald: “Народна війна нової ери, яку реалізує Україна, є ефективною стратегією для меншої країни, на яку напав більший народ”.

“Хоча військові сили можуть вести битви, насправді війни ведуть нації”, – каже Раян.

За його словами, побудова згуртованого суспільства, а потім надання йому правильної мети має вирішальне значення для створення та підтримки військового потенціалу нації.

Раян наводить приклад “народного підходу до війни” у селі Мощун в передмісті Києва, де 85 % будівель зруйнували російські окупанти, але зусиллями ЗСУ та територіальної оборони, що складалася переважно з місцевих жителів, наступ російських військ на Київ вдалося у цьому селі зупинити.

Це, за словами аналітика, важлива складова “сучасного способу війни в Україні”.

“Це не просто війна Путіна” - міністерка закордонних справ Фінляндії

Міністерка закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен також не вважає, що агресія Росії будується лише на бажанні однієї людини. “Це не просто війна Путіна”, – сказала вона в інтерв'ю журналісту видання Washington Post.

На її думку, Росія готувалася до цієї війни впродовж цих десятиліть і за цей час “хтось [в Росії] міг сказати йому [Путіну, - ред.], що це не гаразд”.

“Вони активно ведуть війну з [вторгнення в 2008 році] до Грузії та 2014 року проти України, з незаконної анексії Криму”, – наголосила посадовиця про те, що оточення Путіна та населення Росії знають про військові плани керівництва вже тривалий час і підтримують їх з ентузіазмом.

Валтонен висловила сумнів, що “Росія якимось чином стане нормальною мирною демократією”. “Ми повинні готуватися до гіршого, а найгірше те, що Росія залишиться такою, якою вона є, і, можливо, буде ще гіршою в майбутньому”, – каже посадовиця.

Фінляндія, яка внаслідок російської агресії, вирішила стати членом НАТО, запровадила нещодавно заборону на в’їзд російських транспортних засобів у країну, як і її балтійські сусіди, повідомляв Голос Америки.

“Ми маємо називати цю війну російською війною”, президент Чехії

Президент Чехії Петр Павел раніше цього року також наполягав, що з росіян не можна знімати відповідальність за дії керівництва їхньої країни.

“Чую цей аргумент досить часто – що ми маємо розглядати це як війну Путіна, а не російську війну. Цей аргумент не витримує критики”, – вважає Павел.

“Якщо подивитись на підтримку, якою користується Путін серед російського населення, коли ми бачимо, скільки людей підтримують війну, скільки людей закликає поширити війну на інші країни, ми маємо називати цю війну російською війною”, – сказав Павел в інтерв'ю Радіо Свобода.

Водночас Павел має більш оптимістичний погляд на здатність росіян до демократичного майбутнього, аніж фінська дипломатка: “Не всі росіяни щасливі від втрат, падіння життєвого рівня, від браку ресурсів, зниження можливості подорожувати і від того, що наступні кілька поколінь росіян будуть вважатися варварами за те, що вони зробили».

Він вважає, що частина російського суспільства усвідомлює, що сталося з їхньою країною, і готова брати на себе відповідальність за майбутні зміни.

Буде нагода знайти людей в Росії, які будуть здатними комунікувати, які будуть надією Росії на зміни. Але на це потрібен час”.

Росіяни відповідальні за свою країну – литовський дипломат

“Росіяни оплакують рідних, яких забрали на війну, калічать себе, щоб уникнути мобілізації, або ж тікають за кордон, але не бунтують проти влади, яка занурила країну у цей морок”, – наголошує виданню LRT Альбінас Янушка, один із підписантів Акту про відновлення незалежності Литви, дипломат, колишній радник президента Литви Валдаса Адамкуса.

Коментуючи надання притулку росіянам, які тікають від призову на війну голова литовського МЗС Ґабріелюс Ландсберґіс сказав: “Литва не дасть притулку тим, хто утікає від своєї відповідальності. Росіяни повинні залишитися і воювати. Проти Путіна”.

Виїзд росіян за кордон прокоментував і керівник канцелярії прем’єр-міністра Польщі Міхал Дворчик: “Ми не допускаємо вʼїзд росіян, які досі підтримували режим Володимира Путіна, аж раптом, коли зʼявилася перспектива не на словах підтримувати режим, а опинитися на фронті, стали великими демократами та планують покинути Росію”.

Приписування провини лише Путіну – ризик повторення війни в майбутньому

Називати війну Росії виключно “Путінською війною” є не тільки фактично неправильно, але й становить загрозу міжнародній безпеці, стверджується у Звіті аналітичного центру оборонних стратегій “Чому це не війна Путіна: колективна відповідальність росіян”.

"Не Путін є відображенням і творінням російського суспільства, його менталітету і переконань народу, а навпаки", - йдеться у публікації. А опитування демонструють високий рівень (від 70 до 83%) народної підтримки вторгнення, що є результатом чи масової пропаганди, чи ж просто відображенням історичного імперіалістичного мислення та вкорінений шовінізм російського суспільства, пишуть автори звіту.

Серед їхніх пропозицій – чесна постколоніальна дискусія як усередині Росії, так і на Заході, а також право на самовизначення для десятків колонізованих і пригноблених національних меншин всередині РФ.

Для трансформації соціуму у демократичному напрямку потрібні зміни в освіті, молодіжній політиці, реформа медіапростору, заходи для поновлення відповідальності за вчинені звірства.

“Приписування провини лише Путіну залишає перед нами ризики нинішніх жахів та повторення війни в майбутньому”, – йдеться у звіті.

Дивіться також:

Європа і США кажуть, що Путін «не дочекається» припинення допомоги Україні