Лівійські повстанці, втрачаючи позиції, не втрачають надії на перемогу

У той час, як західні країни думають, чи запроваджувати над Лівією заборонену для польотів зону, повстанці в самій країні залишилися на одинці самі з собою. Вони не отримують жодної допомоги ззовні у їх боротьбі з військами генерала Каддафі, які дедалі ближче підбираються до Бенгазі.

У цьому портовому місті, де опозиція встановила свій центральний штаб, населення переживає досить непростий час. Тут усі думають про одне – хто дістанеться в Бенгазі першими: міжнародні війська підтримки, чи генерал Муаммар Каддафі? Жителі запасаються продуктами, повстанці намагаються перегрупувати свої позиції після останніх бойових втрат. Попри невпевненість і страх, жителі Бенгазі досі підтримують тимчасову Перехідну Раду, що складається з одинадцяти осіб, які й очолюють опозицію. Місцеві щодня приходять висловити їм свою підтримку. Втім, у міжнародному суспільстві цю Раду ніхто не знає. Тож хто вони, і чого хочуть? Речник Ради Абдул Гафід Гога пояснює так:

«Ми хочемо донести до кожного, що з відходом Каддафі життя тут стане набагато кращим, ніж воно було останніх 40 років. Ми матимемо в Лівії справжню демократію. Це буде незалежна, громадянська держава, яка поважатиме права людей».

Лівійський лідер Муаммар Каддафі називає повстанців релігійними екстремістами:

«Це невелика група людей з Афганістану, Алжиру, Єгипту та Палестини, які захопили такі міста як Зентан, Завія та Бенгазі, а далі що? Вони прийняли у свої лави молодь, якій менше 20 років і до якої навіть не можна застосувати закон».

У Бенгазі майже не говорять про встановлення там будь-якого виду ісламського халіфату. Безробітний Фарадж Сабер хоче лише отримати право голосу і мати вибір:

«Ми повинні мати більшу демократію, мати вибори кожні 4 чи 5 років, а не як з Каддадфі, який править нами уже 40 років».

Для тимчасової Перехідної Ради головне завдання – не допустити приходу до влади чергового авторитарного лідера як Муаммар Каддафі. Багато жителів, як наприклад Абдул Гога кажуть, що їм не потрібен незмінний лідер:

«Як тільки ми відвоюємо свободу, ми найперше розпочнемо національний діалог за участю усіх лівійських сил, щоби закласти фундамент для наступного кроку. Ми разом заснуємо громадську організацію, яка напише Конституцію і тоді вже ми зможемо готуватися до проведення виборів».

Щоби скинути Каддафі і почати процес перетворень, повстанці у Бенгазі вчать молодь базовим навичкам бойової підготовки. Чимало з новобранців є ще зовсім юними, можливо неповнолітніми. Люди починають схилятися до думки, що ця битва може затягтися надовго. Символом справжньої боротьби для багатьох тут є портрет Омара Мухтара, який ще століття тому героїчно боровся проти колоніальних зазіхань Італії. Його гаслом завжди було: «Не здаватись, лише перемога або смерть».

Повстанці переконані, що зараз вони опинилися саме в такій ситуації у боротьбі з Каддафі. І лише одиниці згадують той факт, що для Омара Мухтара все закінчилося трагічно. Його італійці стартили.