Актуально
"Насильство є частиною повсякденної комунікації у великій частині російського суспільства". Інтерв'ю з чеським кримінологом Петром Пойманом
Повідомлення про масові воєнні злочини, які чинили російські військові на окупованих українських територіях, що з’явилися з початком широкомасштабної агресії, викликали шок і нерозуміння – навіщо потрібно викрадати і катувати цивільних мешканців, тримати їх в ув’язненні, вбивати чи ґвалтувати. Ці дії здавалися нелогічними – вони не приносили військової вигоди, і напевно не створювали сприятливої атмосфери для співпраці з населенням окупованих територій.
Деякі оглядачі намагалися пояснити таку поведінку розчаруванням від воєнних невдач, інші – заздрістю до того рівня достатку, які окупаційні війська бачили у передмістях Києва, чи Харкова. Ще інша група аналітиків робила припущення, що російські військові просто переносили в Україну той високий рівень насильства, який притаманний російському суспільству, а вже на окупованій території він посилювався ще і повною безкарністю.
Але чеський кримінолог, який вивчав російський кримінальний світ та його стосунки з владою, говорить, що війна в Україні продемонструвала, що моделі поведінки кримінального світу поширилися в російських силових структурах до такої міри, що стало важко розрізнити між злочинцями і правоохоронцями. А російське військо стало мало відрізнятися від тюрми. В інтерв’ю Голосу Америки кримінолог та політолог Петр Пойман, який спеціалізується на Східній Європі, каже, що саме завдяки війні в Україні він та його колеги зуміли зрозуміти, чому російська влада налагоджувала зв’язки з кримінальним світом, культивувала його цінності.
Розмова була перекладена з чеської, відредагована та скорочена для плинності та ясності.
Наталія Чурікова, Голос Америки: Ви вже багато років вивчаєте російський кримінальний світ, його цінності, порядки та стосунки, які там панують. Але минулого року ви, також як засновник волонтерської групи Т4U були серед кримінологів та криміналістів, які вже у березні змогли побувати в Україні відразу після звільнення українських територій на Київщині, Харківщині, Херсонщині, взяти участь в ексгумації загиблих місцевих жителів, розмовляти з їхніми родичами і сусідами. Чи для вас, як людини підготовленої, це також був шок? Вас здивувало те, що ви побачили?
Петр Пойман, кримінолог: На рівні теорії – ні. Бо кожна російська окупація була пов’язана з масовим насильством. Нічого нового в історичному плані тут не було, ми в стикнулися з цим у Східній Європі багато разів кілька десятиліть тому.
Тим, хто цього історичного досвіду не має, кому його батьки чи діди не передали цього знання, бо вони самі цього не пережили, важко його пояснити. Тому для багатьох людей на захід від нас у Європейському Союзі важко було в таке повірити.
Але для мене, звичайно, одна справа – знати про це, читати у книжках, бачити в документальних фільмах, а зовсім інша – бути присутнім під час ексгумації з масових могил, чи бачити цілі квартали, знищені артилерійськими обстрілами чи бомбардуванням з літаків, як це було в Ізюмі, Балаклії, Куп’янську, чи в Салтівці, районі Харкова.
Домашнє насильство, зґвалтування є частиною повсякденної комунікації у великій частині російського суспільства
Н.Ч.: Багато свідків на окупованих територіях розповідали про те, що російські військові вчиняли безглузде насильство, бо якщо пограбування ще можна пояснити, то викрадання людей, утримання їх у підвалах, катування, розстріли – не приносили якоїсь вигоди. Чи ви зрозуміли мотивацію цих вчинків?
П.П.: Значною мірою це була заздрість. Люди, які приїхали з російської глибинки і потрапили до окраїн українських метрополій побачили добробут, що перевищував їхню уяву про багатство. Електричні чайники, пральні машини, смартфони, плазмові телевізори – багато з них бачили їх вперше. Це те, що стосувалося зовнішніх речей.
Але були і внутрішні чинники – в російському суспільстві є глибоко закорінена модель поведінки, що базується на високому рівні насильства. Домашнє насильство, зґвалтування є частиною повсякденної комунікації у великій частині російського суспільства.
Коли я їздив на різні кримінологічні конференції в Росії, то пригадую, що в Санкт-Петербурзі, наприклад, ми не лише сиділи в залах засідань, але і виїжджали в такі райони, де могли вивчати так звану девіантну поведінку людей прямо «в полі».
На цих польових дослідженнях ми, наприклад, побували у висотному будинку, де на першому поверсі була поліцейська дільниця, а на останньому – притон для наркоманів, з розкиданими шприцами. І поліцейські і всі люди, які жили в будинку, про це, звичайно, знали. І нікого не дивувало, коли діти, які мали проблеми у школі, чи з батьками, не мусили навіть виходити з дому, щоб отримати дозу наркотиків, щоб забути про ці проблеми.
У рамках цього нашого соціального моніторингу ми зустрічалися і з домашнім насильством, і зі зґвалтуванням, і з тим, що не розслідуються серійні вбивства. І чим менше соціально захищеними є люди, тим більше насильства до них застосовують, і тим менше шансів, що ці злочини будуть розслідувані.
«З часів Катині нічого не змінилося»
Н.Ч.: Історики, які вивчали Радянський Союз і тоталітарну систему, яку він створив, говорять про те, що традиційну родину в Росії знищили ще більшовики. І ще від часів Павліка Морозова, вбитого саме цими днями понад 90 років тому, родина перестала бути місцем безпеки і виховання цінностей. Зараз ми бачимо приклади, коли матері доносять на своїх синів у воєнкомати, дружини тішаться, що чоловіки йдуть на війну – значить будуть гроші за контрактну службу, чи виплати, якщо він загине. Чи можна сказати, що російській державі вигідні такі стосунки в родинах, вона їх підтримує?
Культ насильства є не лише у владі, але і в суспільстві, люди знову пишуть доноси, знову не можна довіряти навіть найближчим людям
П.П.: Зараз, як і за часів комуністичної диктатури, прикладами для наслідування, які пропагує держава, є приклади злочинної поведінки. Портрети Сталіна і Дзержинського, одного з найбільш кривавих в історії керівників таємної поліції, висять на почесних місцях, це все одно, що німці би вивісили портрети Гітлера і Гіммлера, і продовжували їх вшановувати. Ідеться не лише про символи – цілі інституції зберіглися з тих часів – НКВД-КГБ-ФСБ, які не пройшли жодного очищення.
Культ насильства є не лише у владі, але і в суспільстві, люди знову пишуть доноси, знову не можна довіряти навіть найближчим людям. Це означає, що стає неможливо організувати якийсь спротив, а покарання навіть за невинний вияв незгоди стають дедалі жорсткішими. Ця жорстокість переноситься далі у суспільстві і в кінці ми знаходимо її в масових похованнях в Україні. З часів Катині, розстрілу польських полонених офіцерів радянською владою на початку Другої світової війни, нічого не змінилося.
Для солдатів немає проблем вчиняти будь-які злочини, бо вони виховані у суспільстві, де насильство є звичайною формою комунікації, не лише в тюрмах, але і в армії, яка в Росії також мало чим відрізняється від тюрми
Спирається ця ідеологія на абсурдну ідею, що росіянам має бути дозволений будь-який злочин, бо вони так несуть своє абсолютне добро, під яке вони камуфлюють імперську ідею. Тому для солдатів немає проблем вчиняти будь-які злочини, бо вони виховані у суспільстві, де насильство є звичайною формою комунікації, не лише в тюрмах, але і в армії, яка в Росії також мало чим відрізняється від тюрми.
В результаті ця девіантна поведінка, насправді є для них нормою, бо нормальних людських стосунків, нормального суспільства вони ніколи не бачили.
Кремль позбавився конкурентів у злочинному світі
Н.Ч.: Нещодавня загибель Євгена Пригожина дає нагоду глибше поглянути на зв’язок кримінального світу з державою – колишній злочинець дійшов до найвищих щаблів, входив до найближчого оточення президента Володимира Путіна, йому довірили створення приватної армії, знову ж таки, з числа злочинців, і нарешті – безславний кінець кар’єри в авіакатастрофі.
П.П.: Яким точно є кінець його кар’єри ми не знаємо, бо його смерть оповита багатьма таємницями – тіла його ніхто не бачив. Але і його приватна армія в’язнів мала попередників в СРСР, коли до Червоної армії набирали колишніх в’язнів, яких відправляли на фронт, де вони ставали гарматним м’ясом.
Але після війни відбули так звані «сучьи войни», між тими в’язнями, які співпрацювали з владою, їх назвали «суками», звідси і назва війн, і «ворами в законе», які мали свій кодекс, що забороняв будь-яку співпрацю з владою.
В історії з Пригожиним ми чуємо відголоски тих війн, коли частина в’язнів була готова перейти в армію, підписати офіційний контракт, а друга – відмовилася від прямої співпраці з армією.
У колах дослідників говорять про те, що «Група Вагнера» працювала під дахом ФСБ, і що навряд чи він сам вирішив іти на Москву, і швидше це було зроблено на чийсь наказ. Бо з того, що про нього було відомо, можна судити, що він належав до нижчої кримінальної касти.
Але для тих у владі, хто його використовував, зв’язки з кримінальним світом були великою вигодою, бо відкривався доступ до величезного резервуару людей готових убивати, чи чинити інші злочини, і які не потребували цього великої підготовки.
Тут ще важливо зазначити, що протягом останніх років, приблизно у 2009-2013-х роках була зліквідована значна частина традиційних злочинців, про яких я згадував, «воры в законе», які не йшли на співпрацю з державою. Серед них був В’ячеслав Іваньков, відомий як «Япончик», його вбили у 2009 році та Аслан Усоян, відомий як «Дєд Хасан», якого вбили у 2013 році у Москві.
На їхнє місце стали інші люди, які вітають співпрацю з владою в Росії, такі як Захарій Калашов, на прізвисько «Шакро Молодой». Він, як кажуть мої російські колеги, видав «царський указ», що схвалює, щоб в’язні йшли служити до російської армії. Тобто російські таємні служби знищили конкурентів у кримінальному світі, і поставили на чолі кримінальних організацій людей лояльних до влади.
Небезпечно й те, що кримінальна субкультура є інтернаціональною. Її вплив не обмежується Росією, а впливає на ширше коло країн, у тому числі на Заході. Україна в цьому плані була ще більш інтегрованою через середовище ув’язнених. Пригадую, як на початку 2022 року до нас на вокзалі в Авдіївці підійшов чоловік пенсійного віку, який сказав, що повертався додому в Донецьк і планував приєднатися до підрозділів «ДНР». Під час розмови з’ясувалося, що останні 14 років чоловік провів у в’язниці десь під Дніпром, де на нього відповідним чином вплинула російська кримінальна субкультура.
Росія вирощує молодь для наступних воєн
Н.Ч.: На початку війни проти України у 2014-15 році в Росії почали активно формувати молодіжні організації “Наши”, "Молодая Гвардия", "Юнармия", які мали займатися патріотичною підготовкою російської молоді. Мало хто на Заході приділяв увагу цим змінам, але французька дослідниця Галя Аккерман говорила вже тоді, що мілітаризація російського суспільства є підготовкою до нової військової операції, нового розширення кордонів. Чи ви бачите це як частину того самого плану з поповнення армії з найменш освічених, найбільш соціально вразливих людей?
Метою цих організацій було виховання слухняності, нормалізація насильства і підготовка до вступу в російську армію, або для служби в місцевих силових структурах
П.П.: Тепер це виглядає логічно, звичайно, в логіці авторитарного, чи тепер уже диктаторського режиму – виховувати, створювати і контролювати різні соціальні групи підтримки. Але тоді мені ще все це здавалося досить невинною розвагою – ностальгією за радянським минулим, комусь хотілося повернути молодість – піонерів, Комсомол.
Перед початком широкомасштабної агресії до лютого 2022 року я був тривалий час у моніторинговій місії ОБСЄ в Донецьку, і там ми могли зблизька спостерігати «Молоду Гвардию» і «Юнармию». Туди приїжджали молоді люди і з Росії, але більшість складали місцеві молоді люди, які не мали широких альтернатив.
А тут пропонувалося долучитися до великої сильної структури, яка має красиву форму, пропонує ідеологію, яку пропагують звідусіль у цьому суспільстві. І багатьох з цих молодих людей це звабило, а їх просто використали і дуже швидко. Думаю, що багатьох з них уже нема серед живих, бо вони загинули в числі перших з початком російської широкомасштабної агресії.
Метою цих організацій було виховання слухняності, нормалізація насильства і підготовка до вступу в російську армію, або для служби в місцевих силових структурах.
Альтернативою для цих молодих людей є кримінальні рухи, наприклад, АУЕ (Арестантский устав един або Арестансткое уркаганское единство), які не пропонували цієї військової дисципліни і підготовки, а вводили до кримінального світу.
Вони також починають набирати дітей з середніх, інколи навіть і молодших класів – збирають з них гроші, посилають в’язням в тюрму, з тим, що потім, коли вони сядуть, інші будуть збирати гроші для них. Звичайно, і в них насильство є частиною щоденної комунікації.
Тож для російської держави є великі можливості у цьому зв’язку, бо за іронією долі, обидва ці шляхи зараз ведуть молодих людей на війну з Україною.
Я наголошую, що кажу про суспільство, а не Росію як державу, бо я не думаю, що держава таку поразку переживе
Н.Ч.: Історики, соціологи говорять, що з масштабних проєктів зміни парадигми існування цілого суспільства протягом останніх десятиліть був відомий лише один – денацифікація Німеччини. Але тут же вони додають, що цей приклад не підходить у контексті Росії, бо ніхто не збирається окупувати російську територію і насильно змінювати владу. Як тоді змінити поведінку цілої країни, що базується на насильстві, живиться насильством, поширює насильство назовні?
П.П.: По-перше, таке суспільство має зазнати поразки. Україна має у цій війні перемогти, щоб довести, що імперські зазіхання Росії приречені на поразку. Це буде добре не лише для України, але і для російського суспільства, бо дозволить йому вийти з кола насильства. Я наголошую, що кажу про суспільство, а не Росію як державу, бо я не думаю, що держава таку поразку переживе.
Багато хто на Заході цього боїться, але агресивність Росії/СРСР завжди проявляється тоді, коли вона ставала централізованою диктатурою. Трансформація децентралізованої країни також буде складною, але я думаю, що ризики матимуть більш локальний характер і їх хоча б частково можна буде контролювати.
Росія, переможена в Україні, але не трансформована, становить набагато більшу загрозу. Є загроза ресентименту, і того, що мир виявиться лише тимчасовим відтермінуванням війни.
Нам потрібно позбутися не лише нинішнього режиму, але і ідеології та фундаментально трансформувати державу. Тільки так ми зменшимо ризики повторення агресії в майбутньому. У цьому зацікавлені і ті частини російського суспільства, які хочуть у майбутньому знову стати частиною цивілізованого світу.
Захід має докласти усіх зусиль, щоб це сталося, і не припускати ніяких розмов про компроміс, про передачу території в обмін на мир, бо очевидно, що ніякого миру не буде – буде підготовка до наступної війни, і ми знаємо вже, що відбувається з людьми, які опиняються в окупації.
По-друге, Захід має докласти зусиль для реформування російського суспільства. У загальних рисах частиною плану такої трансформації мало би бути позбавлення Росії місця в Раді Безпеки ООН, бо держава, яка творить такі злочини, попрала всі правила міжнародного співжиття. А також деімперіалізація Росії – позбавлення суспільства культу імперії, подвійного культу величі та примусу, що базується на насильстві і продукує насильство.
Щодо порівнянь з Німеччиною, то тут різниця в тому, що російське суспільство було деформовано протягом набагато довшого часу, ніж німецьке. Я не кажу про понад 20 років влади Путіна. Тут набагато глибша проблема – культ імперії тягнеться через всю історію Радянського Союзу до царської Росії. Але навіть якщо ми не підемо так далеко, а зупинимося на зрощенні держави з кримінальними організаціями, то і цій історії є понад 100 років, бо вона почалася після Жовтневого перевороту 1917 року.
Тож зараз важко сказати, як ця зміна відбуватиметься, бо ми не знаємо, коли закінчиться війна, і в якому вигляді буде Росія на той момент.
Всі новини дня
Вперше в історії США: спікера Палати представників Кевіна Маккарті звільнили з посади
Крайній правий конгресмен-республіканець Мет Гейтс та його прихильники домоглись звільнення Кевіна Маккарті з посади спікера Палати представників США, зокрема, і через його позицію щодо допомоги Україні.
Голосування за звільнення Маккарті з посади відбулось у вівторок, 3-го жовтня з результатами 216-за та 210-проти. Проти звільнення голосувала більшість республіканців, окрім 8-ми представників крайньоправого крила цієї партії, які власне й вимагали звільнити спікера. Їхні голоси посилила більшість демократів, які партійною лінією підримали звільнення республіканського спікера. Тепер Палата представників має обрати нового спікера. Це перший такий випадок в історії США.
Гейтс проти Маккарті
Клопотання про відставку спікера Кевіна Маккарті вніс його однопартієць, представник крайньо правого крила республіканців, конгресмен від штату Флорида Мет Гейтс. Відповідний запит Гейтс вніс ввечері у понеділок, 2-го жовтня.
Механізм для звільнення спікера, який був однією з умов призначення Маккарті на посаду, дозволяє будь-якому члену Палати представників скликати нові вибори. Також, за процедурою, резолюція про усунення спікера має пріоритет над іншими питаннями.
Так, сам спікер Маккарті був зобов’язаний включити вимогу про власне звільнення до законодавчого розкладу протягом двох днів після подання. Але опублікувавши короткий пост "Давай" у мережі "X", Маккарті поставив відповідний документ на голосування одразу ж наступного дня після його внесення Метом Гейтсом.
Маккарті запевняв, що переживе голосування про звільнення. Він також відкинув заяви про домовленості з демократами про підтримку на голосуванні. За словами Маккарті, перед голосуванням він сказав лідеру демократів в Палаті представників Гакіму Джеффрісу: "Робіть усе, що ви вважаєте за потрібне", - цитує New York Times.
Своєю чергою Джеффріс перед голосуванням заявив, що демократи підтримають звільнення Маккарті: "Ми готові шукати спільну мову на шляху вперед. Але, на жаль, наші крайньоправі колеги-республіканці не виявили бажання зробити те саме. Зараз все залежить саме від Республіканської партії, яка має припинити війну республіканців у Палаті представників. Враховуючи їх небажання раз та назавжди порвати з MAGA-екстремізмом, керівництво Демократичної партії в Палаті представників голосуватиме схвально за пропозицію республіканців про звільнення спікера", - йшлося у офіційному листі-зверненні лідера демократів.
Пізніше абсолютна більшість демократів проголосувала за звільнення Маккарті, доєднавшисть до 8-ми республіканців від крайньо правого крила.
Чому звільнили та як це пов'язано з Україною
Серед названих причин, чому деякі однопартійці домагалися звільнити спікера Маккарті, є співпраця з демократами для погодження короткострокової резолюції про фінансування уряду США, а також відмова блокувати допомогу Україні.
"Увесь цей театр з провалами спікера Маккарті призвів до того, що він об’єднався з демократами, аби ухвалити резолюцію, яка продовжує фінансувати Україну та фінансує втручання Джека Сміта (спецпрокурор - ред.) у майбутні вибори, проти президента Трампа", - опублікував на своєму сайті Мет Гейтс після внесення резолюції про звільнення Маккарті.
У понеділок ввечері, коментуючи журналістам внесення клопотання про звільнення спікера, Гейтс заявив, що його однопартійці не підтримали б пропозицію про відставку, якби спікер розповів їм про "свою таємну угоду з Джо Байденом щодо України", - цитує CNN. Закликаючи проголосувати за звільнення Маккарті в залі Палати представників у вівторок, Гейтс знову згадав про допомогу для Києва, яку крайні праві вимагають зупинити взагалі.
"Мене стурбувало повідомлення про таємну угоду щодо фінансування України, яка дозволила б надати більше грошей для України разом з фінансуванням для нашого власного кордону на півдні країни. Наскільки образливим це має бути для нашої митниці, прикордонників та людей, які страждають через незахищеність кордону, що деякі з моїх колег готові боротися за власний кордон лише за умови, що вони зможуть відправити мільярди доларів в Україну, щоб ті добре профінансували кордон їхньої держави. З мене досить", - заявив Мет Гейтс в залі Палати представників.
Домовленість щодо України
Коментуючи уникнення шатдауну в неділю 1-го жовтня, Президент Джо Байден закликав Маккарті та інших республіканських лідерів виконати своє зобов’язання про окреме голосування щодо фінансування для України.
"Сподіваюся, мої друзі з протилежної політичної гілки дотримаються свого слова про підтримку України. Вони сказали, що збираються підтримати Україну в окремому голосуванні", – сказав Байден і додав: "Ми за жодних обставин не можемо допустити, щоб американська підтримка України була перервана".
На уточнююче запитання журналістів, чи довірятиме Байден Маккарті, коли "прийде час наступної угоди", Байден відповів: "Ми щойно уклали угоду про Україну. Отже, побачимо".
Своєю чергою, Маккарті заперечив, що він укладав будь-які сторонні угоди щодо обіцянок виділити фінансування Україні. Але зауважив, що сказав демократам, якщо існуватиме технічна проблема в чинному короткостроковому фінансуванні уряду, яка би заважала передачі вже наявних коштів для Києва, то це можна вирішити, переказує CNN.
"Немає жодної сторонньої угоди. Я не знаю, хто і звідки це бере. Немає жодної сторонньої угоди щодо України", — сказав Маккарті журналістам в капітолії.
Необхідність обрати нового спікера Палати представників США відтерміновує розгляд 12-ти законопроектів про видатки для фінансування уряду США на наступний рік, а також ймовірний розгляд додаткового фінасування для України. Нагадаємо, що резолюція про короткострокове фінансування уряду США відтермінувала потенційний шатдаун до 17-го листопада.
Посада спікера Палати представників США є третьою позицію після президента та віцепрезидента США у черзі на керівництво державою, у разі непередбачуваних випадків, якщо щось трапиться з чинними очільниками країни.
Дивіться також: Що буде з фінансуванням для України: деталі з Конгресу та Білого Дому.
Як реагують у Європі на суперечки у Конгресі щодо підтримки України? Відео
Представники Європейського Союзу виступили із запевненнями, що будуть і надалі допомагати Україні протистояти російській агресії на тлі ознак ймовірної затяжної війни і політичних суперечок в деяких країнах. Міністри закордонних справ ЄС, щоб засвідчити свою непохитність, вдалися до незвичайної поїздки на нараду 2 жовтня у Києві. За візитом стежив Богдан Цюпин.
Як в Пентагоні реагують на дискусії конгресменів США навколо питання надання Україні нової допомоги? Відео
Продовження забезпечення України боєприпасами та зброєю, які потрібні для захисту її території. Про це президент США Джо Байден зранку 3 жовтня говорив телефоном із союзниками та партнерами, щоб скоординувати підтримку України. У розмові із президентом Байденом взяли участь лідери Канади, Німеччини, Італії, Польщі, Великої Британії, Румунії, Франції, НАТО та Європейської Ради. Більше про американську підтримку Києва розповідає Остап Яриш.
- Голос Америки
Білий дім: зниження підтримки України може підбадьорити Росію та призвести до розширення конфлікту
Президент США Джо Байден у вівторок зателефонував лідерам країн-союзників у Європейському Союзі та НАТО, щоб запевнити їх, що допомога США Україні продовжуватиметься. Він наголосив, що зниження підтримки може підбадьорити Росію та призвести до розширення конфлікту. Про це на брифінгу в Білому домі у вівторок заявив Представник Ради з нацбезпеки Джон Кірбі.
"Така втрата підтримки змусить Путіна повірити, що тепер він може перечекати нас і продовжувати конфлікт, доки ми, наші союзники та партнери, не згорнемо (підтримку)», – сказав Кірбі. За його словами, такий розвиток подій принесе Путіну перемогу.
Координатор зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки США Джон Кірбі повторив заяви президента Байдена, який критикував невелику групу республіканців у Палаті представників, які заблокували фінансування України, зазначивши, що більшість республіканців віддані справі підтримки України.
Як повідомляв Голос Америки, пізно в суботу ввечері президент США підписав ухвалений Конгресом законопроєкт про тимчасове фінансування уряду, який не містив нової допомоги Україні.
Президент США Джо Байден закликав законодавців не допустити призупинення американської допомоги Україні.
Американські сенатори від обох партій після ухвалення законопроєкту про тимчасове фінансування уряду виступили зі спільною заявою на підтримку Києва.
Допомоги вистачить на кілька місяців – Кірбі
На брифінгу Кірбі запевнив, що Україна не матиме перебоїв з постачанням зброї ще принаймні кілька місяців, але він попередив, що кошти можуть закінчитися за кілька місяців, якщо республіканці в Конгресі не ухвалять новий обсяг допомоги для боротьби ЗСУ з російським вторгненням.
"Я думаю, що найближчими тижнями ви побачите відносно послідовну підтримку України з президентських повноважень. Пентагон все ще має у своєму розпорядженні кілька мільярдів доларів, які ще не вичерпалися, і які можна використати з президентських повноважень", – сказав Кірбі у Білому домі.
Він наголосив, що перерв у постачанні немає, але вони можуть настати, якщо Конгрес не встигне проголосувати за виділення додаткових коштів.
"Ми надаємо Україні допомогу в безпеці приблизно кожні два тижні, і я думаю, ви побачите, що так буде і в найближчі тижні. Але за відсутності додаткового фінансування з боку Конгресу, про яке ми просили, так, може настати "важка ситуація", – визнав Кірбі.
Він наголосив, що адміністрація Байдена хоче забезпечити, аби не було "жодних прогалин, щоб ми могли продовжувати цей послідовний процес надання їм підтримки, особливо, коли ми входимо до осені та продовжується контрнаступ".
"Попереду ще близько 6-8 тижнів хорошої погоди, хорошої бойової погоди, і ми хочемо переконатися, що українці зможуть досягти успіху", – наголосив Кірбі.
- Голос Америки
Хороший дзвінок, єдність союзників і гарантії для України – світові лідери про телефонну розмову з Байденом
Лідери низки країн світу та міжнародних безпекових організацій оприлюднили перші підсумки та деталі розмови з президентом США Джо Байденом. Як повідомляв Голос Америки, Джо Байден зранку 3 жовтня провів телефонну розмову із союзниками та партнерами, щоб координувати продовження підтримки України.
“Хороший дзвінок з лідерами НАТО, організований президентом США”, – написав свій відгук про розмову генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг у мережі Х (у минулому Twitter).
“Оскільки Росія продовжує свою жорстоку війну, ми всі зобов’язуємося підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно”, – запевнив генсек НАТО.
Президент Європейської Ради Шарль Мішель також заявив, що союзники “єдині”.
Він також додав, що з нетерпінням чекає зустрічі з президентом США Джо Байденом 20 жовтня у Вашингтоні на саміті США-ЄС.
“У ці часи випробувань трансатлантичні дії важливіші, ніж будь-коли”, – пише Мішель у мережі Х.
А метою телефонного дзвінка лідерів G7 та “Бухарестської дев'ятки” він назвав “гарантувати нашу повну підтримку Україні”.
“Ми єдині і готові надати Україні додаткову військову техніку, фінансову та політичну підтримку. Мир і безпека в Україні дорівнює миру і безпеці в Європі”, – заявив Шарль Мішель.
Президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн також наголосила, що підтримка України з боку Європи непохитна.
Посадовиця нагадала про 50 мільярдів євро на макрофінансову допомогу, пов’язану з Планом реформ та інвестицій в Україну, а також 1 мільйон боєприпасів для України, які мають бути доставлені до березня 2024 р., і про дії ЄС щодо забезпечення повної відповідальності за російські злочини проти українців.
В офісі прем’єр-міністерки Італії Джорджії Мелоні заявили по завершенню дзвінка, що Байден “прагне запевнити союзників у продовженні американської підтримки України, з огляду на останні рішення Конгресу США”, інформує Guardians.
Президент Румунії Клаус Йоганніс після розмови твітує: "Ми оцінили ситуацію з безпекою в Чорному морі, зокрема після бомбардування Росією портів України на Дунаї. Подякував США та НАТО за вжиті заходи”.
Румунія, за словами президента, продовжить підтримувати Україну, зокрема щодо транзиту зерна”.
А прем'єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак запевнив, що британці готові підтримувати Україну військовою, гуманітарною та економічною допомогою.
Сунак “окреслив триваючу військову, гуманітарну та економічну допомогу Сполученого Королівства Україні та підкреслив, що ця підтримка триватиме стільки, скільки буде потрібно”, - йдеться у заяві Даунінг-стріт.
“Президент підтвердив рішучу відданість Сполучених Штатів підтримці України стільки, скільки це буде потрібно, як і всі інші лідери, які долучилися до дзвінка", — прокоментував розмову Джон Кірбі, представник Ради нацбезпеки США.
За його словами, лідери обговорили зусилля щодо продовження надання Україні боєприпасів і систем озброєння, необхідних для захисту своєї території, а також продовження зміцнення протиповітряної оборони України, “оскільки вони готуються до нових атак на критичну інфраструктуру”.
Дзвінок відбувся на тлі занепокоєння після ухвалення закону про тимчасове фінансування уряду США, який не містить нової допомоги Україні. Байден висловив сподівання, що республіканці дотримаються свого слова щодо підтримки України, і запевнив, що переважна кількість республіканців і демократів як у Палаті представників, так і в Сенаті підтримують Україну в її захисті від російської агресії.
Тим часом Пентагон має змогу передати Україні зброї ще на 5,4 мільярда доларів, поки в Конгресі не розглянули запит на додаткове фінансування. Про це Українській службі Голосу Америки повідомили в американському Міноборони.
Форум