Україна і 20-і роковини «Будапештського меморандуму»

– «Будапештський меморандум» – це одна з великих українських ілюзій і ми в цій ілюзії жили протягом тривалого часу, майже 20 років. Тобто ми вважали силу слова світових лідерів такою, що спроможна захистити Україну і позбавити нас від необхідності будувати сильну армію, будувати систему національної безпеки тощо.

Я б сказав, що важливе не стільки порушення «Будапештського меморандуму», тому що меморандум – це просто шматок паперу, де викладені добрі наміри, а от те, що Росія взагалі порушує світовий порядок і порядок у Європі, який склався після Другої світової війни, – це дійсно на сьогоднішній момент реальний факт. Але я б не абсолютизував так вже значення «Будапештського меморандуму», хоча ці 20 років, що сьогодні ми відзначаємо – це, дійсно, свято зі сльозами на очах.

– Але Росія звинувачує в порушенні «Будапештського меморандуму» ЄС і США. Власне, про це ж говорив напередодні у своєму виступі й президент Володимир Путін. Він не згадував про цей меморандум, але знову заявляв про цитую «озброєний переворот» в Україні, нібито підтриманий Заходом. Виходить, що міжнародне право можна трактувати як завгодно?

– Експерти, з якими я знайомий, спостерігаючи за цим, відзначають, що в Росії взагалі будується власна школа російського міжнародного права, яка базується на основі того, що її адепти заперечують так би мовити класичному міжнародному праву. Це, на мою думку, – реальний факт на сьогоднішній момент, який треба сприймати як даність і з яким треба жити.

Тобто Україна повинна вибудовувати власне подальше життя з огляду на те, що фраза Бісмарка, що «договори з Росією не варті навіть паперу, на яких вони написані»залишається актуальною і сьогодні.

– Пане Магда, до Другої світової війни в Європі діяв принцип «хто сильніший, той і правий»… Нині, у 21-му столітті, повернулися ті часи? Путін очолює ядерну державу, економічні зв’язки глибоко пов’язують багату ресурсами Росію і Європу…Все гучніше лунають голоси західних політиків, що варто дати можливість Путіну «зберегти обличчя» в українській кризі… Захід дає адекватну відповідь діям Кремля?

– Захід дає не настільки сильну оцінку, яку б хотіли мільйони громадян України, але він дає безпрецедентно сильну оцінку порівняно з попередніми діями, навіть порівняно з подіями 2008 року у Грузії, як на мене.

І тут не треба забувати, що конфлікт України і Росії – це не просто протистояння двох пострадянських республік, а протистояння найбільшої держави в світі Росії із найбільшою європейською країною, за територією у всякому разі, Україною.

Тобто ситуація складається, дійсно, доволі непроста для Європейського союзу і для США. Америка на сьогодні демонструє готовність більш активно підтримувати Україну, що не може не тішити. Позиція ЄС теж суттєво змінюється. Якщо ще навесні досить часто заявам українських дипломатів європейські просто не довіряли, то сьогодні як б сказав, що Європейський союз до України прислухається більш активно.

Тут потрібна коротка ретроспектива, що, на жаль, російська дипломатія була в пострадянські роки набагато більш послідовною за українську і ми сьогодні пожинаємо плоди власної десь нерішучості, а десь багатовекторності.

– І все ж таки чи повернувся зараз принцип Другої світової війни «хто сильніший, той і правий»?

– В світі, де є ядерні арсенали для того, щоб десятки, а то й сотні разів знищити світ, все таки використання цього принципу – це дуже небезпечно. Але я, на жаль, переконаний, що Путін погрожує використанням ядерної зброї не на гучному формальностях, а в якихось неформальних дипломатичних каналах. Але все ж таки сподіваюсь, що світ в цілому і Україна як суб’єкт міжнародних відносин зможе дати відсіч такій політиці Росії.