Експерти Атлантичної Ради у Вашингтоні представили новий звіт "Чому про українських ветеранів не можна забувати". Його автори - Лорен Ван Мітер та Джон Бьорстлер окреслили ключові проблеми, з якими стикаються українські захисники, й озвучили кілька порад для реформування системи.
Як допомогти захисникам України повернутись до мирного життя?
Українські ветерани - учасники бойових дій на сході України - хочуть і можуть стати продуктивною частиною суспільства, після повернення до мирного життя, однак із їхньою інтеграцією повинна допомогти держава.
Для цього "Міністерство у справах ветеранів дійсно повинне розробити стратегію для ветеранів, що здійснить перехід від наявної системи виплат і субсидій до системи, що надає послуги із охорони здоров'я, зокрема психічного здоров'я, реабілітацїі, освіти". Так вважає Лорен Ван Мітер, старша експертка Атлантичної Ради, співавторка звіту.
припинити маргіналізацію ветеранів і переконатись, що вони не просто реінтегруються у суспільство, а стануть продуктивними лідерами у своїй громаді та у своїй країні
В онлайн-презентації звіту також взяли участь співавтор, засновник громадської організації для ветеранів Combined Arms Джон Бьорстлер, правозахисниця й голова правління ГО «Центр “Розвиток демократії”» Елла Ламах, а також ветеран Максим Козуб, колишній боєць 30-ї ОМБр, екс-командир взводу в батальйоні "Айдар".
"Як цього досягти? Будь-яка стратегія повинна мати кінцеву мету – припинити маргіналізацію ветеранів і переконатись, що вони не просто реінтегруються у суспільство, а стануть продуктивними лідерами у своїй громаді та у своїй країні. Для цього ми маємо три рекомендації".
1. Децентралізація допомоги ветеранам
"Перша: турбота про ветеранів повинна бути на одному стандартному рівні в усій країні. Зараз область, де ви живете, визначає те, чи отримає ветеран отримає допомогу, бо вона фінансується і забезпечується на місцевому рівні, - каже Лорен Ван Мітер. Тож Міністерство у справах ветеранів зобов'язане випрацювати стандарти і працювати із місцевими посадовцями по всій Україні. Вас не повинні маргіналізувати через місце проживання".
так само, як і США, Україна має дуже слабку військову структуру переходу у цивільне життя
Засновник громадської організації для ветеранів Джон Бьорстлер провів паралелі між проблемами, з якими стикаються українські й американські ветерани. "Під час своїх багатьох поїздок до України та зустрічей із українськими ветеранами стали очевидними чимало паралелей із нашим досвідом останніх 20 років війни, яким ми можемо поділитись і від яких виграє українська держава".
"Як і США, Україна має дуже розрізнену систему соціальних послуг, як урядову так і неурядову. Це призводить до плутанини для цих організацій та для людей, які потребують їхньої допомоги – ветеранів та їхніх родин. Ми також маємо цю проблему тут. Уряд надає послуги «а-б-в», неурядовий сектор – «д-е-є», і вони ніяк не поєднуються. І в самому уряді стільки різних установ, на державному рівні, обласному, місцевому, які просто не спілкуються одна з одною".
За словами Бьорстлера, "так само, як і США, Україна має дуже слабку військову структуру повернення у цивільне життя. Це означає, що після того, як ти закінчуєш службу, то немає налагодженого процесу того, як людина знімає свою військову форму і стає частиною громади, немає розуміння відповідальності суспільства за успішний перехід ветерана у мирне життя".
Саме через низку помилок, яких США припустились за останні багато років, ми винесли уроки, виробили навички, ми думаємо, що ми дійсно можемо допомогти Україні не робити ті ж помилки
"Неурядові організації та приватний сектор в Україні дійсно зробили багато, як і тут, у США, певним чином заповнили прогалину держави. Інша проблема, згадана у звіті, це проблема надання статусу ветерана волонтерам, нерегулярним формуванням, ми мали таку ж проблему в останні 20 років із наданням статусу представникам нацгвардії та резерву".
"Саме через низку помилок, яких США припустились за останні багато років, ми винесли уроки, виробили навички, ми думаємо, що ми дійсно можемо допомогти Україні не робити ті ж помилки. Ми можемо пришвидшити процес змін, процес винесення уроків із помилок. Адже ми дуже підтримуємо Україну, її народ, адже Україна дійсно на передовій демократичних цінностей, інституцій, і ми повинні підтримувати це".
Окремо експерти підняли питання того, як ветеранів використовують у політичних цілях.
"Україна запустила виборчу кампанію на місцевому рівні, й українські партії та політики працюють із ветеранами, коли це у їхніх інтересах у контексті виборів. Але зазвичай вони дуже мало роблять для підтримки тих, хто захищає їхню державу, - каже Елла Ламах. Вони не відстоюють інтереси надання допомоги ветеранам. Я щойно повернулась із двох регіонів – Кіровоградської та Херсонської областей. На жаль, на місцевому рівні там немає багато неурядових організацій та ініціатив для ветеранів".
"По-друге, зараз парламент та уряд готують новий державний бюджет на наступний рік. Важливо розуміти, як туди буде включений інтерес ветеранів. Станом на зараз проект бюджету не має виділених коштів для кампаній із підвищення обізнаності щодо потреб ветеранів. Проект бюджету має згадку про поліпшення умов проживання для 30 ветеранів, - ви можете це уявити? 30 ветеранів!"
Проект бюджету має згадку про поліпшення умов проживання для 30 ветеранів
Водночас, Ламах каже, що ветерани не мають досвіду й знань, як їм співпрацювати із владою, приватними бізнесами, тож держава повинна проводити відповідну інформаційну кампанію.
"Серед ветеранів дуже поширено виснаження. Вони втратили довіру до держави та місцевої влади. Багато ветеранів не вірять, що ми можемо щось змінити, і вони не хочуть брати участь у різноманітних заходах і співпрацювати із місцевою владою. Багато ветеранів не мають роботи й соціального забезпечення і шукають роботу, тож олігархи й політики використовують ветеранів із підлою метою, і це призводить до відкриття кримінальних справ проти ветеранів".
Серед ветеранів дуже поширено виснаження. Вони втратили свою довіру до держави та місцевої влади
Ветеран Максим Козуб підтверджує, що сам бачив чимало прикладів бюрократизації та неправильної організації багатьох процесів надання ветеранам допомоги.
"Я знаю військовика з мого взводу, який живе у маленькому місті Сарни. Він втратив руку, її ампутували вище ліктя. І він повинен був щороку продовжувати свою категорію інвалідності, щороку він мав відвідувати районний центр, стояти перед медкомісією, - його рука відросте, чи що? Лише нещодавно йому призначили категорію інвалідності пожиттєво".
"Думаю, для когось зі США, хто не був в Україні, важко уявити, наскільки велика ця різниця між великими містами, столицею, де жити й шукати допомоги легше, та невеликими містами".
Я знаю військовика... він втратив руку... і він щороку мав продовжувати свою категорію інвалідності... стояти перед медкомісією, - його рука відросте, чи що?
Козуб додає: "Так, нам потрібна децентралізація, але також я бачив чимало ситуацій й чув від побратимів, наприклад, ветерани мають право за законом на безкоштовний проїзд в автобусах по місту й між містами, але часто перевізники відмовляються пускати їх в автобуси, вони кажуть: «Ми маємо отримати компенсацію за вашу поїздку з місцевого бюджету, але ми не бачили цих грошей за останній рік, тож ми не можемо не дати вам безкоштовний проїзд». Тож мають бути субвенції від державного до місцевих бюджетів, але вони припинились, наскільки я знаю, з 2016. Тож децентралізація потрібна, але часто місцевим бюджетам просто бракує грошей".
2. Гендерна рівність в армії та у мирному житті
Наступна рекомендація, каже Ван Мітер: "Гендерна рівність – не обговорюється. Жінки й чоловіки мають різні потреби після служби, і жінки повертаються додому в умови більшої дискримінації з боку суспільства і перепон у працевлаштуванні. Та дискримінація, перед якою вони постають, - жахлива".
Жінки переживають суттєвий харасмент на фронті
"Ми задокументували кілька їхніх історій у нашому звіті, - каже дослідниця. - Жінки на фронті служать на небезпечних позиціях у бойових діях, хоч на папері їм цього не можна робити. І система допомоги ветеранам повинна визнати реалії жінок на службі, а не існуючі вигадки, що жінки на фронті – лише на другорядних ролях. Вони повертаються із пораненнями, отриманими в бойових діях".
"Жінки переживають суттєве цькування на фронті. В Україні існує уявлення, що вони там для того, щоб шукати чоловіка або пропонувати сексуальні послуги, і це неправда. Як і їхні побратими-чоловіки, вони герої, і їм потрібна допомога. Часто вони бояться говорити відкрито про харасмент через структуру в армії, бо це призведе до більшого харасменту".
коли жінки повертаються додому, українське суспільство дуже патріархальне, тож у них забирають дітей, звинувачують у нехтуванні батьківсьми обов'язками
"Але найгірше те, що коли вони повертаються додому, українське суспільство дуже патріархальне, тож у них забирають дітей, звинувачують у нехтуванні батьківсьми обов'язками, ми чуємо історії, коли вони виховують дітей самі, але не можуть отримати допомогу на це, вони не можуть повернутись на роботу. І вони надзвичайно ізольовані через погляди суспільства на жінок, які носять форму або говорять про свій досвід на війні".
Елла Ламах погоджується, що ця проблема потребує негайної уваги, однак каже, що часто стикалась із несприйняттям її важливості. "Ветерани мають знать про генденру політику. Лише цього року ми почали кампанію із ветеранськими організаціями про домашнє насильство. Багато ветеранів говорили на це: вибачте, це не наша проблема, ми повинні говорити про війну з Росією, патріотичне ставлення, чому ми маємо говорити про домашнє насильство? Це нова проблема для них".
3. Протидія російській дезінформації
"Напевно, найважливіша рекомендація від мене зараз – демаргіналізація українських ветеранів. І у цьому уряд України зобов'язаний боротись із кампанією з дезінформації довкола ветеранів, що підживлює недовіру суспільства і, щиро кажучи, посилює позицію Росії у цьому конфлікті, - розповідає Лорен Ван Мітер.
Україні потрібна проактивна освітня медіакампанія, що підкреслюватиме те, чим ветерани є, - зразкові громадяни, чия самовіддана служба дозволяє більшості громадянам України процвітати у мирі, поки вони беруть на себе тягар війни
"В українському суспільстві ширяться наративи, що ветерани – злочинні елементи, грають роль зброї у створенні більшого насильства у суспільстві, їхні наративи зображують ветеранів як залежних від державної допомоги, що затримує допомогу іншим людям, які цього потребують, як безпритульні й наркозалежні".
"Україні потрібна проактивна освітня медіакампанія, що підкреслюватиме те, чим ветерани є, - зразкові громадяни, чия самовіддана служба дозволяє більшості громадян України процвітати у мирі, поки вони беруть на себе тягар війни. І саме ці позитивні історії треба підкреслювати. Адже зворотні наративи маргіналізують ветеранів".
У цьому контексті експерти обговорили питання напружених відносин між бійцями регулярних підрозділів і волонтерських корпусів. Ван Мітер каже, що цю проблему успішно роздмухує російська пропаганда: "Росія часто спрямовувала свою пропаганду на волонтерські загони, називаючи їх фашистами, кримінальними елементами".
Росія часто спрямовувала свою пропаганду на волонтерські загони, називаючи їх фашистами, кримінальними елементами
При цьому, Максим Козуб каже: "Також для нас, ветеранів, дуже важливо, так би мовити, «зберігати нашу форму чистою». Говорячи з мого досвіду, деякі люди з нашого батальйону стали злочинцями, навіть наш колишній командир, створили банду й почали робити погані речі. Коли я був у Києві після поранення й дізнався про це від колег, я відкрито виступив проти цього, працював із прокурорами, поліцією, збираючи та надаючи інформацію, говорячи, що ми – частина героїчного батальону «Айдар», а не банди, і ми не дозволимо нікому перетворитись на банду. Думаю, що дуже важливо не лише боротись із пропагандою, а й підтримувати закон і порядок між нами самими".
Дивіться також: Як німецький та американський досвід допомоги ветеранам може стати в нагоді українській владі. Відео
