Коли десять років тому Роберт Спано прийшов у Симфонічний оркестр міста Атланта, музиканти не могли оговтатись з тих важких часів численних страйків та суперечок з попереднім диригентом. Проте, Спано зумів повернути оркестр на світовий рівень, ще й перетворив його на місце творення і плекання нової американської музики.
Спано виростав у музичній сім’ї й з дитинства писав музику та грав на флейті, віолончелі та фортепіано. Він повністю реалізував себе як композитор, здійснивши головну місію – продемонстрував нову музику в Атланті, до того ж став засновником музичної групи композиторів, знаною як Атлантська школа. Спано розповідає:
“Наша ідея полягала в тому, щоб оркестр не мав постійного композитора, навпаки, щоб ми регулярно працювали з різними композиторами та виконували різну їх музику, а не численні твори одного і того ж композитора. Також замовляти в них музику, виконувати їхні прем’єри та записувати їх і таким чином робити цих композиторів частиною нашого музичного життя, нашої музичної сім’ї”.
Один з членів музичної сім’ї – лауреат премії імені Пулітцера композитор Дженіфер Гіґдон. У неї є шість робіт, виконані та записані оркестром, включаючи твір “Міський пейсаж” - такий собі музичний портрет Атланти.
“Ви знаєте, для композитора це наче здійснення мрії,” каже Гіґдон. «Це просто неймовірно мати такий феноменальний оркестр з таким ідейно відданим музичним директором, котрий настільки вірить у твір мистецтва, що не боїться записати його на відомому лейблі та видати у світ. Чесно кажучи, я навіть не знаю що може бути краще”.
Гіґдон пригадує, що коли Спано отримав цю посаду, було багато сумніву щодо його можливостей:
“Вони казали, знаєш: ‘Атланта — це південне місто, воно дуже консервативне, оркестр тут має соціальне значення, нова музика тут не приживеться.’ Пригадую нашу з ним розмову про це. Я запитала: Як ти себе почуваєш коли таке говорять довкола?’ Він відповів: ‘Це не проблема. Я знаю що робити. І я це зроблю. Я докажу це на естраді.’ Для нього ‘це подорож якої ми всі потребуємо, щоб об’єднатися.’ І він був правим, акцентуючи на довготривалих планах”.
За ці десять років Роберт Спано перетворив Симфонічний оркестр Атланти на всесвітньовідомий ансамбль.
Спано знав, що його аудиторія хоче не просто одобрювати цих композиторів, а любити їхню музику. Перед опрацюванням нових фрагментів, він показував музикантам відео та давав настанови.
Концертні роботи композиторів Атлантської школи щоразу ставали об’ємнішими. Попри те, що ці композитори мали окремий стиль, вони писали на доступній музичній мові. Спано сказав, що все таки є одна річ, яка їх об’єднує:
“Всі приділяють увагу мелодії. Вони використовують тональність і цікавляться популярною або світовою музикою чи обома відразу. Це впливає на їхню творчість та їхню музичну мову”.
Відзначений на міжнародній арені, за двадцять років своєї кар’єри Спано керував багатьма відомими оркестрами в США та за кордоном. Він користується великим попитом як гість-композитор. Він завжди був відданим своїй праці та провів п’ять літ, очолюючи диригентські навчальні програми на престижному музичному фестивалі у Танґлвуді. Тут він й зустрів композитора з Агрентини Освальдо Ґолійова. Вони часто працюють разом й Спано презентував багато творів Ґолійова в Атланті.
Ґолійов вважає, що співпраця з Спано робить його кращим композитором:
“Я відчуваю, що Роберт не тільки диригент моєї музики, а й чудовий коректор. Він з тих, хто кидає мені виклики, іноді у дуже провокативний спосіб. Він не вважає твір недоторканним, він підносить мене на вищий рівень творчості, ставить мені запитання”.
Спано каже, що його найбільшим досягненням за десять років було сприяти, плекати та записувати нові роботи:
“Це так захопливо бути частиною процесу, в якому людина, що пише музику проходить через подорож-відкриття свого власного музичного життя, того що вона пише, для чого пише і, що її спонукає. Бути частиною цього процесу просто підбадьорює, збуджує».
Спано очікує на продовження процесу. Спано та Симфонічний оркестр Атланти щойно оголосили про заснування нового музичного лейблу “ASO Медіа”, а це означає, що вони зможуть продовжувати записувати нові твори.
Розсилка
Голос Америки: головне за тиждень
Вибір читачів
1