У Сполучених Штатах набирає популярності мистецтво самооборони Бразильський джіу-джитсу, коріння якого походять з Японії, хоча деякі історики доводять, що насправді цей вид захисту придумали ще монахи-буддисти в Індії. Бразильський варіант джіу-джитсу допомагає ветеранам із неповноправностями подолати психологічні травми і повернутись до нормального життя.
Коли сержант армії США Тайлер Андерсон почав займатися бойовим мистецтвом джіу-джитсу, він зрозумів – це те, що йому потрібно:
«Коли я почав займатися джіу-джитсу, я негайно помітив, що я дуже непоганий борець. Також і те, що у мене є більше контролю над тілом, чого не було в мене з ногою».
Тайлер втратив ногу внаслідок вибуху придорожньої міни під час служби в афганській провінції Кандагар:
«Ми вислали групу, щоб перевірити дорогу. Я тільки-но подумав – перешкод немає, і озирнувся покликати своїх, як вибухнула бомба. Мені відірвало ногу трохи нижче коліна, палець руки і лишило багато осколків з внутрішнього боку ноги».
Поранення прикуло Тайлера до інвалідного візка. Життя здавалося йому одноманітним:
«Коли перебуваєш у госпіталі з пораненням, дуже важко просто сидіти в інвалідному візку, почуваєшся відірваним від життя… Мушу признатися, що бути активним і не мати ноги це зовсім новий світ, про який ви не хочете знати. Навіть трохи страшно думати, що ти не можеш робити речі, які робив колись».
Серед родичів і друзів, які приходили відвідувати Тайлора, був і чоловік на ім’я Луїс Пантога. Тайлер каже, що знайомство з Луїсом змінило його життя:
«Луїс прийшов у лікарню, щоби запитати мене, чи я зацікавлений займатися джіу-джитсу. Я негайно погодився… Хлопці, як він, відкривають перед нами нові можливості і демонструють нам, що попри інвалідність, ми можемо робити те, що роблять усі інші».
Луїс Пантога – інструктор з джіу-джитсу. Він займається з пораненими військовослужбовцями у рамках проекту, що діє у військовому госпіталі імені Волтера Ріда у Вашингтоні:
«Я працюю з Тайлером понад 6 місяців. Він надзвичайно відданий учень, швидко хапає речі. Насправді приємно бачити поліпшення стану людей з якими займаєшся. Джіу-джитсу допомогло мені в житті. Всі мої друзі займають цим видом боротьби. Я бачу, як це впливає на людей, стимулює їх. Джіу-джитсу не тільки вид боротьби це стиль життя. Тому я зі задоволенням розпочав у госпіталі цей проект «Поранений вояка»».
Луїс каже, що заняття із неповносправними має певні відмінності:
«Я повинен добре думати як мені пристосувати мою техніку для цих хлопців, в яких зміщений баланс через, наприклад, ампутацію».
Займаючись з пораненими солдатами Пантога зрозумів, що і сам вчиться багатьом речам:
«Правдукажучи, вчу не тільки я. Я також дізнаюся багато чого від них, у нас відбувається постійний обмін ідеями. Це допомогло мені стати кращим інструктором загалом. Я навчився багато чого від цих хлопців».
Дружба з Луїсом і постійні вправи сприяли швидкій реабілітації Тайлера. Він навчився краще володіти своїм тілом після травми і почав звикати до змін у навколишньому світі. Ось що він радить іншим:
«Найважче це змусити себе почати щось робити. Не здавайтесь. Переконайте себе продовжувати цим займатися».
Інше за темою
Розсилка
Голос Америки: головне за тиждень
Вибір читачів
1