Останнім часом у Києві обговорюється підвищення цін на проїзд у київському метро. За умов ухвалення відповідного рішення, його вартість може становити 2 гривні. Жителів американської столиці турбують ті самі питання – у серпні на них також чекає чергове подорожчання проїзду.
Вхід до темного кам’яного вашингтонського метро від українського відрізняється не лише цим.
Відмінності постають одразу – проїзні на метро можна придбати виключно в спеціальних автоматах за готівку, або сплативши кредитною карткою. Вартість проїзду залежить від дальності поїздки та часу доби, що варіюється від 1 долара 60 центів до 5 доларів.
Керівник інформаційного відділу метро Стівен Тобенкібел пояснює, що сплата за проїзд пасажирами покриває половину бюджету метро.
Так само, як і у Київському, ціни у Вашингтонському метро постійно зростають. Цього літа збільшення вартості проїзду проходить у два етапи. Перше підвищення на 18 відсотків відбулося у червні. Друге - чекає на користувачів підземки у серпні.
Стівен Тобенкібел каже, що рішення допомогли прийняти пасажири.
«Ми мали прийняти рішення: підняти вартість проїзду, чи зменшити кількість потягів. Пасажири сказали нам, що готові платити більше, аніж втрачати сервіс».
«Як на мене, сервіс – нікудишній», - каже один з пасажирів на ім`я Майкл. - «Я живу тут все життя і кожного року ціна піднімається, але нічого не покращується».
Літня пасажирка Маєра, однак, не погоджується:
«Я думаю, що ціни виправдані, вони недорогі, там чисто. Бо у Нью-Йорку багато написів на стінах, графіті».
«Я запихаю два долари в автомат, щоб проїхати лише дві зупинки. Це просто смішно», - наполягає незадоволений Майкл.
Втім у Тімілар свої міркування.
«У місті неможливо запаркуватися, якщо ти не платиш за паркінг, а це майже 300 доларів на місяць. На метро виходить дешевше», - зазначає пасажир.
На що Майкл у відповідь каже, що він витрачає близько 200 доларів щомісяця лише на метро.
Щодня підземним транспортом у Вашингтоні користується 750 тисяч людей, що вдвічі менше, ніж у київському метро. Місцева система метро налічує 5 гілок, які ведуть далеко за межі столиці. Між ними – 9 станцій пересадок. Інформаційні табло повідомляють про час прибуття поїздів, а вказівники допомагають не заблукати.
Блимання ліхтариків - означає прибуття поїзду. Біля краю платформи – спеціальне покриття з пухирцями для сліпих.
З першого дня свого існування метро Вашингтона пристосоване для користування неповносправними. Кожна станція оздоблена ліфтом. Як пояснює керівник інформаційного відділу метро Тобенкібел, якщо ліфт не працює, є ще і інший варіант, яким можуть скористатися інваліди.
«Якщо людині на інвалідному візку треба потрапити на станцію – але там не працює ліфт – то вона може зателефонувати до спеціальної служби метро, і тоді за нею приїде автобус, який відвезе її до найближчої станції, де ліфт працює».
Усі станції метро дуже схожі між собою: одноманітно сірі, мало декоровані, з холодними кам’яними лавами.
Тімілар, який часто користується вашингтонським метро, визнає, що зовнішній вигляд метро - «жахливий, просто потворний».
У Енріке Родрігеза, однак, відмінний погляд. «Ми користуємось метро в Мексиці, воно одне з найбільших у світі. Якщо порівняти – то тут набагато краще. Я маю на увазі, що воно чистіше, ніж у Мехіко», - каже пасажир.
Літнє подружжя, яке їздить на метро, зазначає, що «більше світла було б непогано».
Керівник інформаційного відділу метро Тобенкібел пояснює, чому світла так мало.
«Система метрополітену була спроектована у 1976 році так, аби світло йшло знизу. Безумовно в деяких місцях темно, але світла достатньо для нормального руху пасажирів та потягів».
Однак керівництво метро намагається залучати художників, щоб трішки прикрасити станції. Зображення космонавта – приклад співпраці метрополітену із НАСА.
«Метро у нас, на мою думку, першокласне, воно дуже хороше! Швидке і недороге», - каже переконливо Маєра.
З нею згідний Кіму, який визнає:
«Мені подобається наше метро, окрім того, що, наприклад, без нього у 5 ранку ще не можна було б нікуди доїхати. І було б не погано, щоб поїзди ходили частіше».
У будні метро відкривається о 5, а у вихідні – о 7 ранку. Зачиняється близько півночі.
Хоча потяги у Вашингтоні їздять з великим інтервалом, у порівнянні з київськими, але такого натовпу, як у Києві, не буває ніколи. В обох столицях метро є найпопулярнішим транспортом, яким люди щодня добираються на роботу.