Символів тоталітарної доби позбавляються у Дніпропетровську. У ніч на п’ятницю в одному зі спальних районів міста повалили останній пам’ятник Леніну в повний зріст. Активісти, які брали участь у цій акції, повідомили Радіо Свобода не під запис, що в такий спосіб самочинно почали виконувати ухвалені Верховною Радою законопроекти про «декомунізацію». Між тим історики, юристи і громадські активісти б’ють на сполох – реалізувати на практиці рішення парламенту, опираючись на нинішні тексти законів, на місцях буде дуже складно. У місті готуються до перейменування сотень вулиць із «комуністичними назвами», а також обрання нової назви самого Дніпропетровська і відповідно Дніпропетровської області. Цей процес буде досить болючим і недешевим, сходяться на думці експерти.
Центральний проспект Карла Маркса, площа Петровського, вулиці Кірова, Дзержинського, Ворошилова, Карла Лібкнехта, Клари Цеткін тощо, і це тільки в центрі міста… Упродовж усіх років Незалежності України у Дніпропетровську діяв негласний мораторій на перейменування вулиць із «червоними» назвами. Міська рада в основному під приводом дорожнечі відмовляла ініціаторам перейменувань.
Наразі, якщо президент Порошенко, підпише ухвалені парламентом законопроекти про «декомунізацію», Дніпропетровськ опиниться в унікальній ситуації – йому треба буде відразу перейменувати понад 200 вулиць та скверів та саме місто.
Дніпропетровський історик, голова робочої групи з топоніміки міської ради Максим Кавун називає рішення Верховної Ради революційним. Каже: востаннє в Дніпропетровську схожа ситуація була 1923 року, коли більшовики в один день змінили назви 60 вулиць, а також 1926-го – коли Катеринослав став Дніпропетровськом, на честь уродженця міста, так званого «всеукраїнського старости» Григорія Петровського.
Катеринослав, Новоросійськ, Січеслав, Дніпро, Махноград…
Історик зазначає: ті перейменування відбувались за участі, хоч і формальної, громади. І тепер думку населення не можна ігнорувати. Поспішати не слід, вважає він, має бути ціла програма позбавлення радянської топоніміки, мають працювати експерти, проводитись громадські слухання.
Щодо «червоних» вулиць, Максим Кавун каже: частині з них давно треба було повернути історичні назви, а частину – перейменувати на честь відомих земляків, гідно не вшанованих на батьківщині. Складніша ситуація з назвою міста, вважає історик. Історичні назви – Катеринослав та Новоросійськ – не повернеш, вони не мають підтримки в суспільстві, назва Січеслав – йде від часів визвольних змагань сторічної давнини, однак вона була офіційною, пропоновані ж сучасниками назви Дніпро, Дніпрослав, Дніпроград і навіть Махноград – дуже дискусійні.
За Конституцією, тільки Верховна Рада може перейменовувати міста. Я вбачаю, що це суперечить принципам прямої демократії. Це має бути на основі рішення якоїсь місцевої владиМаксим Кавун
«Фахівцям це зрозуміло, і я хочу підкреслити: в топоніміці важлива не тільки суть, а й форма. Треба враховувати саме звучання топоніма. Історично – я бачу лише варіант загальноміського референдуму. Ми маємо чітко визначитись, який меседж культурний ми хочемо залишити у спадок нащадкам. Мета цього закону – очиститись від радянського минулого. На мій погляд, треба принаймні три місяці дати на обговорення, провести громадські слухання. У нас, за Конституцією, тільки Верховна Рада може перейменовувати міста. Я вбачаю, що це суперечить принципам прямої демократії. Це має бути на основі рішення якоїсь місцевої влади», – каже Максим Кавун.
В яку суму може обійтись Дніпропетровську позбавлення назв часів тоталітаризму, наразі не знає ніхто. Зміна назви міста, припускають експерти, обійдеться в мільйони. Що ж до вулиць, у міській раді зазначають: з міського бюджету мають бути закуплені нові таблички з назвами, вартість кожної – кілька сотень гривень.
Законодавчі суперечності
Юрист Артем Хмельников пояснює: жителям перейменованих вулиць не треба буде одразу ж бігти й міняти документи, це відбуватиметься поступово, за необхідності. Що ж до підприємств та організацій, то всі клопоти щодо змін у документах ляжуть на плечі самих юридичних осіб і термін визначений – 30 днів. Юрист каже: на практиці це реалізувати неможливо, адже щоб, приміром, організувати збори акціонерів підприємства, слід попередити учасників щонайменше за 45 днів.
«Це ще раз підкреслює те, що депутати не прорахували цілу низку нюансів. Не можливо цей закон завідомо виконати. Крім того, у світовій практиці є таке, як поетапне перейменування. Не зобов’язують суб’єктів привести документи у відповідність, а вони самі вносять зміни, коли у них з’являється така необхідність. Це різні речі: одна справа ми примушуємо, інша – самі. Як ще можна вийти з ситуації? На мій погляд, це має бути досить довгий період, не треба боятись піврічного, річного періоду. Ще як варіант – існування на певний час двох назв паралельно, нової і старої. Ця практика також має право на існування. Але це треба відобразити в законі , а поки це не відображено. Тому моя думка як експерта – законопроекти ще будуть змінюватись під час імплементації», – зазначає юрист.
«Це – для тих хлопців, які зараз боронять нашу незалежність на Сході України»
Громадський активіст Віталій Роменський брав участь в кампанії щодо перейменування вулиці Косіора у Дніпропетровську, вона тривала понад півтора року, однак результату не було. Він каже: ініціативу парламенту щодо масових топонімічних змін він вітає. Що ж до реалізації їх на практиці у Дніпропетровську, вважає – потрібна політична воля і робота з населенням.
«Ми боролись за перейменування Косіора. Ми не доборолись, міська рада тоді «заметувала». Але ми ходили, пояснювали людям, хто такий Косіор та інші компартійні діячі, що вони причетні до масових вбивств, до організації голодоморів. Якщо ми говоримо про історичну справедливість, то якраз зараз відбувається історична справедливість. Це – для вояків УНР, це для вояків УПА, це для тих хлопців, які зараз боронять нашу незалежність на Сході України. Де взяти гроші? З бюджету місцевої ради. Вони просто нехай менше беруть собі «відкатів» і більше грошей піде на реальні справи», – заявив активіст.
У лютому 2014 року в Дніпропетровську активісти повалили пам’ятник Леніну на головній площі міста, тоді ж міська рада на позачерговій сесії увечері перейменувала центральну площу місті імені Леніна на Героїв Майдану.
| Передрук з "Радіо Свобода" |
