Спеціальні потреби

What`s up: Як розмовляють американці


Що не кажіть, а англійська – ідеальний вибір для міжнародного спілкування: у 16-17 століттях це була іспанська, з 18 – французька, у 19 фактично німецька. На відміну від останніх двох, та й від слов’янських чи азійських, англійська набагато простіша. Але мовний бар’єр все одно часом виникає.

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Нове дослідження - спільне американських та іспанських лінгвістів "Падіння імперії: американізація англійської" свідчить: через глобальне засилля кіно- й телепродукції з Голлівуду американський варіант англійської все частіше домінує не лише в англомовних країнах, а й навіть змінює вимову британців.

​Я завжди була впевнена, що британську англійську розуміти набагато важче, ніж американську. Як виявилось, і з американцями часом порозумітись нелегко. Все залежить від того, звідки людина.

У великих мультикультурних містах продавці, офіціанти, поліцейські, працівники музеїв та державних установ звикли до нескінченного потоку туристів та іммігрантів, тому терпляче можуть голосно й чітко повторювати, коли перепитуєш незрозуміле слово.

Все інакше у маленьких містечках, де не лише вимова, а навіть, здається, типово слов’янський вираз обличчя чи постава видає тебе, «чужинця», з усіма бебехами. Там і спілкуватись важче, бо люди говорять швидше, з характерною вимовою залежно від штату.

Але у Вашингтоні я чудово розумію знайомих як з південних штатів Техасу та Джорджії, західної Каліфорнії, центрального Колорадо чи з північних Міннесоти та Вісконсину.

Самі американці часто ігнорують правила, які ми заучували на уроках, й говорять так, як простіше

Натомість двоє знайомих-уродженців самого Вашингтона (при чому, обоє із заможних родин, освічені, багато подорожували чи навіть жили за кордоном) часом говорять до мене наче китайською. Думаю, до специфічної вимови додається те, що вони заговорюються й забувають, що перед ними не native speaker (носій мови), а я себе не видаю й киваю головою чи підтакую.

Однак, що довше знаходишся у середовищі, то швидше підхоплюєш мову навколо себе. Особливо так із дітьми. Народжені тут дуже зрідка володіють мовою батьків: англійська простіша й звучить звідусіль. Тому мігрант у другому поколінні, тобто уже американець, що вільно розмовляє мовою своєї етнічної групи, - велика рідкість і цінність, бо володіння іншими мовами тут величезна перевага.

Іще у школі мене дивувала величезна кількість фразових дієслів (phrasal verbs), які використовують у неформальному спілкуванні (colloquial language). Але тепер розумію – на них будуються усі розмови. До того ж самі американці часто ігнорують правила, які ми заучували на уроках, й говорять так, як простіше.

Додаванням суфіксів американці можуть створити прикметник від будь-якого іменника чи дієслова

Замість побажання гарного дня американці кидають: “Have a good one!” («май гарне!», що саме - невідомо). Відповісти можна “right back at you” («прямо за вами»), що для мене звучить у стилі «сам такий».

“You are my favorite person!” («ви – моя улюблена особа»), - може з посмішкою промовити працівник ресторану до людей, які слухають його й формують чергу відповідно до його вказівок.

“Good for you!” («добре для тебе»), говорять, коли хочуть порадіти за іншого. "Help yourself" («допоможи сам собі») може мати значення «бери, пригощайся».

Якщо співчувають, кажуть “I feel you” («я відчуваю тебе»). Про нову серію серіалу можуть сказати, що вона “crispy and crunchy” («хрустка і хрумка»), “robust” («міцна»), “flavorful” («повна смаку»), “groovy” («захоплююча»).

“Cool beans!” («круті боби!») – скажуть замість «Добре!» А якщо ситуація зовсім неформальна, то молодь використає у цьому ж значенні “that’s rad” (скорочено він 'radical', «це радикально») чи “that’s sick” («це хворо»).

Додаванням суфіксів американці можуть створити прикметник від будь-якого іменника чи дієслова. Або, наприклад, можна надати значення «трошки» чи «не зовсім», додавши “-ish”, наприклад, “not-ish”, тобто «ні, але не зовсім».

По-іншому американці навіть називають міста. Замість Вашингтона – DC (тобто, The District of Columbia, Округ Колумбія, щоб не плутати зі штатом Вашингтон, що аж через усю країну від міста Вашингтон). Замість Нью-Йорка – the City (повна назва міста – New York City, бо є ще штат Нью-Йорк).

Філадельфію просто скоротили до Philly («Філі»). Не кажучи вже про вимову: «Шікаго» (замість звичного нам Чикаго), «Болтімора» (замість Балтімора), штат «Ілліной» (а не «ІллінойС»), а також наголос: штат ТеннессІ (на останній склад), штат Айова (на перший склад), річка Потомак (на другий склад).

Скорочувати американці люблять все, що можна скоротити. Найбільше мене вразило слово, яке виникло ще у 1890 році, POTUS - "President of the United States", тобто президент Сполучених Штатів. Початок цій тенденції ще у 1879 році поклало слово SCOTUS (Supreme Court of the United States), Верховний суд США, що дозволило скоротити кількість знаків під час листування телеграфом.

За аналогією, додаючи -OTUS, утворено й FLOTUS (First Lady of the United States) - Перша леді США. Віце-президента іноді можуть називати VPOTUS, хоча частіше кажуть VP, а Конституцію - COTUS.

Також тут уже давно міцно закріпилось поняття “spanglish”, тобто міксу англійської та іспанської завдяки значній кількості етнічних мексиканців.

Через мігрантів запозичують американці й інші слова, переважно, завдяки кухні. Наприклад, наші вареники називають "pierogi" - «пєроґі» (на польський манер, а не російський). Перевчити на правильну назву шансів нема. А ще всі принаймні чули про "borsht" - «борщ», хоча вважають його російською стравою.

Ну і традиційний шок для новоприбулих до США. Питання “What’s up? How are you? What’s going on (down)? How’s everything?” – що є різними варіантами поцікавитись, як справи, зовсім не означають, що співрозмовник хоче почути відповідь, а просто є виявом американської ввічливості.

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на даному веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Українське Чикаго: Як діаспора зуміла розбудувати один із найпрестижніших районів поміж американців

  • 16x9 Image

    Марія Прус

    В українській службі Голосу Америки з 2016 року. Висвітлює політику, культурні та соціальні події, а також життя української громади у США. Має ступінь магістра Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

XS
SM
MD
LG