В п'ятнцию у Вашингтоні завершились збори Світового банку та Міжнародного валютного фонду. Окрему подію було присвячено Україні – в конференції на рівні міністрів фінансів взяли участь президент Світового банку Девід Мальпасс, директорка-розпорядниця МВФ Крісталіна Георгієва, а також міністерка фінансів США Дженет Єллен. До учасників зібрання відеозв'язком президент України Володимир Зеленський. Зеленський, який під час минулих зборів фінансистів восени цього року, закликав створити для України «фінансовий Рамштайн», тепер подякував донорам за підтримку, відзначив нову програму МВФ для України, а також закликав надати додаткові 14 млрд доларів на підтримку пріоритетних проектів відбудови та досягнути прогресу в конфіскації заморожених російських активів. Донорську програму для України узгоджено на 115 мільярдів доларів, а під час зборів керівники міжнародних фінансових інституцій, керівниця американського Мінфіну підтвердили готовність допомагати Україні стільки, скільки буде потрібно.

Про результати зборів для України, про те, як Україні уникнути токсичної інфляційної спіралі, як зробити так, щоб воєнні руйнування не стали втраченим поколінням для українців, а також про те, куди рухається економіка Росії, а також про те, чи існує ризик, що через різні пропозиції щодо обміну активами, кількість заморожених на Заході коштів Росії може різко зменшитись ще до конфіскації, ми поговорили з головою Національного банку України Андрієм Пишним.

Є чіткий план дій, щоб Україні не довелось друкувати гроші для потреб бюджету, каже Пишний. За словами посадовця, це дозволить Україні забезпечити фінансову стабільність, попри те, що потреба для балансування бюджету цього року складає 40 мільярдів доларів, більше ніж 32 мільярди в 2022.

Санкції працюють, переконаний голова НБУ, і Росія вже у наступні шість місяців буде змушена вдатись до токсичної емісії – передвісника краху економіки. Також, щоб санкційна політика була ефективною, Україна активно співпрацює з міжнародними партнерами – США та ЄС. Ця співпраця наповнить фонд репарацій для України, переконаний посадовець. Україна вважає неприйнятними будь-які угоди, які ставлять під сумнів наповнення такого фонду, сказав Пишний у відповідь на прохання прокоментувати повідомлення ЗМІ про можливість обмінювати заблоковані активи західних банків в Росії та російські активи, заморожені в Європі.

Щодо того, як долучити приватний сектор до відбудови української економіки і які механізми дозволять покривати військові та політичні ризики, Національний банк вже розробив концепцію спільно з Міністерством економіки України і обговорює цю концепцію з ключовими стейкхолдерами. "Ми розраховуємо на те, що за декілька місяців у нас буде уже розуміння цілісної рамки, що необхідно, з яких джерел, з ким саме, за якими форматами прозорості, які операційні механізми будуть закладені", - каже посадовець.

Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності

Оксана Бедратенко, Голос Америки: Які були основні меседжі під час Вашого спілкування з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком і двосторонніми партнерами у Вашингтоні?

Андрій Пишний, Голова Національного банку України: Насправді я почув декілька дуже важливих для України повідомлень. По-перше, запевнення в підтримці. Це дуже важливо. Власне, все, що тут відбувається навколо України, про Україну, це якраз про підтримку, яка полягає і в загальнолюдських меседжах, і в формуванні безпрецедентного фінансового пакету.

Нагадаю, програма з Міжнародним валютним фондом дозволила об'єднати підтримку донорської коаліції G7 на загальну суму понад 115 мільярдів доларів. До цієї суми входить фінансування, яке надає Міжнародний валютний фонд. Друге повідомлення, яке звучить зазвичай навколо України, - це захоплення сміливістю українців, спроможістю української економіки, стійкістю українських підприємців, мужністю військових.

Це надихає насправді й дає ще більшу мотивацію працювати. І мені видається це правильна дискусія і правильні теми для обговорення. Україна потребує підтримки.

О.Б.: Україна нещодавно узгодила великий пакет Міжнародного валютного фонду. І одним з ключових факторів є незалежність Національного банку. В цьому ключі як можна балансувати між необхідністю фінансувати потреби війни і необхідністю зберегти незалежність Нацбанку як установи?

А.П.: Немає потреби балансувати. Є потреба чітко дотримуватися закону. Саме закон про Національний банк визначає чіткий мандат Національного банку, який полягає в забезпеченні цінової стабільності, в забезпеченні фінансової стабільності і в забезпеченні участі в підтримці економічних процесів. Наразі Національний банк відповідає в першу чергу за цінову стабільність. З моменту повномасштабної війни Національний банк вжив безпрецедентних антикризових заходів. Ці безпрецедентні антикризові заходи дозволили українській фінансовій системі встояти. Банківська система працює безперебійно. Функціонуюча стійка банківська система, незалежний Національний банк - це наша перевага в цій війні.

Незалежність Національного банку це водночас і мета, і ресурс, завдяки якому вдається створювати коло довіри, вести дуже конструктивні, непрості перемовини і досягати в цих перемовинах результату. Це те, що лежить в основі тих самих домовленостей з Міжнародним валютним фондом.

Я можу сьогодні сказати про те, що ніхто під сумнів незалежність не ставить. В рамках меморандуму ми домовились про кроки, які дозволять Україні відмовитися від емісійного фінансування. З цим погодився уряд. З цим погодився президент, міністр фінансів і, звісно, Національний банк. Ми будемо вживати заходів для того, щоб і далі забезпечувати фінансову стабільність і жодним чином не підважувати незалежність. Навпаки, Меморандум передбачає, що Україна отримає необхідну підтримку для фінансової стабільності, зовнішньої стабільності, податкової, бюджетної, цінової. Для того, щоб підсилити її спроможність на шляху до перемоги. І, до речі, слово «перемога» є в меморандумі з Міжнародним валютним фондом.

О.Б.: Меморандум також передбачає можливість обмеженого емісійного фінансування, якщо буде затримка донорських коштів, чи вони ніяк не надійдуть. Скільки Україні треба отримати до кінця року, скажімо, щоб уникнути цих ризиків?

А.П.: Правда полягає в тому, що ця війна завдала Україні достатньо серйозних і сказав безпрецедентних збитків. Ми втратили третину української економіки, заблоковані експортні канали. Суттєвого удару зазнала логістика, критичноа енергетична інфраструктура. В Європі вперше відбувся тотальний блекаут усієї країни, що пов'язано із ракетними обстрілами Російської Федерації. Тож так, дійсно, для балансування бюджету нам потрібна підтримка. Ця підтримка в минулому році сягнула тридцяти двох мільярдів. Цей рік потребує більше сорока мільярдів доларів фінансової підтримки.

Ви абсолютно правильно сказали про те, що своєчасне і достатнє надходження міжнародної фінансової підтримки допоможе в Україні уникнути шоків і викликів, пов'язаних з емісійним фінансуванням бюджету. Адже саме в минулому році, попри те, що загалом протягом року фінансова підтримка була рекордною, що дозволило нам втримати суттєвий рівень золотовалютних резервів, через неритмічність надходження Україна змушена була вдатися до емісійного фінансування, щоб профінансувати бюджет війни. Воно токсичне, воно небезпечне, воно не може розглядатися як джерело вирішення проблеми. Це екстрені речі, і вони дуже небезпечні. Вони мають свою ціну. І ми всі погодились з тим, що в цьому році ми зробимо усе необхідне, а є чіткий план дій, погоджений на рівні уряду, Національного банку, Міністерства фінансів, для того ж, щоб уникнути емісійного фінансування. Ну і звісно, це забезпечити ритмічне і достатнє надходження міжнародної фінансової допомоги.

О.Б.: Є впевненість, що донори дадуть кошти вчасно цього разу?

А.П.: Є запевнення, які стали результатом колосальної роботи персоналу Міжнародного валютного фонду, лідерства Крісталіни Георгієвої, і я хочу і подякувати їй за це, лідерства президента України Володимира Зеленського, нашої злагодженої роботи. Ці запевнення надали країни G7. Ці запевнення мають різний характер жорсткості. На цей рік ми розуміємо джерело, і ми переконані. Далі - програма еластична: в залежності від того, як розвиватиметься ситуація і якої допомоги потребуватиме Україна, таку допомогу вона повинна отримати. Відповідні запевнення ми отримали і від партнерів G7.

Програма має певну особливість. По-перше, це унікальна історична програма, яка змогла відбутися лише після того, як Міжнародний валютний фонд переглянув свою кредитну політику. Це безпрецедентна річ. Україна перша скористалася цією програмою підтримки в умовах високої невизначеності, пов'язаної із впливом зовнішніх екзогенних факторів.

Друга особливість полягає в тому, що Україна буде отримувати фінансову підтримку як за базового сценарію розвитку подій, так і за негативного. І це велике досягнення, тому що за негативного сценарію, а я вірю в те, що він малоймовірний. Але для повноти програми і цей варіант було прораховано. Пакет фінансової підтримки у 4-річному горизонті буде складати біля $140 млрд.​

О.Б.: Негативний сценарій – це сценарій за якого війна триватиме і наступного року?

А.П.: Він передбачає дещо глибше ураження української економіки внаслідок більш активної і агресивної війни, що вона триватиме довше, ніж передбачається. Невизначеність є головною суттю того, що насправді зараз відбувається навколо України. Ми не знаємо, як довго триватиме війна. Ми розуміємо, чим вона закінчиться – перемогою, - але ми не знаємо, як довго нам ще цю біду нести і воювати за нашу незалежність і звільняти окуповані території. Але як би довго це не тривало, наші партнери будуть поруч з нами.

І важливий момент: ви, напевно, неодноразово чули, як президент Байден говорив про те, що Сполучені Штати і партнери будуть з Україною так довго, як буде необхідно. І ось, власне, ця програма з Міжнародним валютним фондом дає відповіді на ці питання: як довго і в якому обсязі Україні може знадобитися підтримка для того, щоб збалансувати наші бюджетні потреби і підсилити нашу спроможність вистояти і перемагати в цій війні разом із підтримкою в військовому плані.

Санкції працюють, переконані в Нацбанку

О.Б.: Питання щодо санкцій. Ви зустрічалися з колегами з центральних банків інших країн? Що ви чуєте від них щодо можливості замороження російських активів?

А.П.: Цей напрямок розвивається активно. Ми розуміємо, наскільки важливо, в тому числі для того, щоб збільшити спроможність України забезпечувати фінансову стабільність, максимально прискорити те, що завдає найбільшої шкоди агресору, знижує його спроможність.

Це санкції. Санкції працюють. Це перша новина. Як би нас не намагалися переконати в тому, що ні. Працюють і працюють потужно. І тут треба подякувати Сполученим Штатам, адміністрації Байдена. Тут треба подякувати Європейському Союзу за нові, більш масштабні, сміливі, глибокі пакети санкційного тиску на Російську Федерацію. Я мав зустрічі в Державному департаменті і в Міністерстві фінансів Сполучених Штатів і з колегами з центральних банків. Адже центральні банкіри - це авторитетний голос. Банківська система це те, що пронизує всі ділові і навіть соціальні відносини. Вона дає можливість не лише отримати необхідну інформацію, але й заблокувати активи, які повинні стати джерелом відшкодування збитків, завданих Україні внаслідок цієї війни. Саме Росія повинна заплатити більшу левову частину, якщо не всі сто відсотків тих сум шкоди, якої завдає Україні війна. А Світовий банк порахував - сума, яка може знадобитись Україні на відновлення - понад чотириста мільярдів доларів. Це неймовірні цифри.

О.Б.: Ви кажете, що санкції працюють, але це не завжди видно з офіційної статистики Росії.

А.П.: Вибачте, не погоджусь. Треба уважно читати статистику. Там все видно і є. А ще, ви знаєте, треба слухати уважно і дивитися на обличчя голови Центрального банку Російської Федерації Набіуліної, як вона нервує, розуміючи, що санкції Сполучених Штатів і Європи, якими були заблоковані активи Фонду національного добробуту Росії, який, по суті був гаманцем, за рахунок якого фінансувалася ця війна, що ці блокуючи санкції в купі з тим, що вже було задіяно, а десятий пакет санкцій Європейського Союзу потужний, і чергова хвиля санкційного тиску, яку запровадили Сполучені Штати так само дуже потужна, працюють і вона розуміє, що вже в наступному півріччі вона повинна вдатися до покриття бюджетного дефіциту Російської Федерації за рахунок друку грошей. Це запускає спіраль. Ця спіраль приведе Росію до економічно фінансового краху, а політичний режим Путіна до банкрутства.​

О.Б.: Чи є у вас дані, скільки саме грошей Росії заблоковано на Заході?

А.П.: Це дуже гарне питання насправді. Ми чули різні версії. Загалом звучить сума від трьохсот до трьохсот п'ятидесяти мільярдів заблокованих коштів центрального банку. Я б до цього ще додавав заблоковані активи російських олігархів, які є прямими співучасниками цієї війни і тими бенефіціарами путінського режиму і тими, хто його підтримує і продовжує далі фінансувати. Відтак вони повинні понести відповідну відповідальність, в тому числі матеріальну.

Десятий пакет санкцій Європейського Союзу передбачає дуже важливу норму. Він передбачає запровадження звітності: які саме активи, які належать Росії або російським олігархам іммобілізовані, заблоковані і можуть бути використані для формування фонду репарацій. Ця звітність запроваджується, і вже найближчим часом ми будемо не гадати, а оперувати чіткими, конкретними цифрами і розуміти, яким чином ці суми можуть бути доступні для наповнення Фонду відновлення і відбудови України.

Чи є ризик, що скоро не залишиться заморожених російських активів для конфіскації?

О.Б.: У ЗМІ були повідомлення, що, наприклад, Райффайзен Банк хотів би обміняти свої гроші, які він має в Росії на заблоковані активи Сбербанку в Європі. Чи є тут ризик, що взагалі скоро не залишиться цих заморожених активів, якщо не буде що конфіскувати?

А.П.: Це питання трошки ширше. Це питання присутності дотепер в Російській Федерації бізнесу, який належить європейським фінансовим групам і іноземним компаніям. Російський ринок токсичний. Росія отруйна. І чим скоріше з російського ринку вийдуть фінансові групи, європейські іноземні компанії, тим краще для них і тим гірше для російського ринку. Через це треба максимально спонукати європейські фінансові групи, міжнародні компанії, щоб вони згортали свій бізнес в Російській Федерації.

Друге питання, які стосуються Райффайзен. Райффайзен - це найбільший іноземний банк в Російській Федерації, який дійсно протягом оцих чотирьохсот одинадцяти днів війни продовжує працювати. В перші дні війни вони зробили заяву про те, що починають пошук стратегічних варіантів майбутнього. Однак протягом року вони їх так і не знайшли. Лише після того, як піднялася відповідна публічна компанія, яка звернула увагу на те, що Райфайзен Банк надає пільгові умови кредитів військовослужбовцям, розвиває свій бізнес, отримує рекордні прибутки в той час, коли триває повномасштабна війна, відбулися певні кроки, пов'язані із активізацією цього стратегічного пошуку варіантів. І тут дійсно, ми почули з публічних джерел про те, що серед варіантів розглядається обмін активами між групою Райффайзен, яка має і не може витягти понад шістсот мільйонів євро прибутків в Російській Федерації. Адже Путін заблокував гроші і Сбербанку Росії, який має заблоковані активи в Європі. Позиція України однозначна - це неприйнятно. Сбербанк Росії це банк, який належить уряду Російської Федерації, знаходиться під санкціями і повинен нести таку саму відповідальність, як і решта росіян і російських компаній.

Ми розглядаємо ці активи як компоненту фонду репарацій, за рахунок якого і повинна відбудовуватися Україна. Через це будь які перемовини, які відбуваються щодо цих активів як до можливого варіанту обміну Райффайзен банком тих активів, які є в Російській Федерації, є неприйнятними. Цей варіант є помилковим, і ми будемо категорично це заперечувати.

Але варто сказати, що тридцятого березня відбувся певний прогрес: збори Райффайзен усе ж таки зробили заяву про те, що вони згортають бізнес, однак не визначились зі строками. Ми будемо уважно моніторити за тим, як швидко і яким чином відбуватиметься це згортання і будемо на це реагувати. Це було предметом моїх неодноразових комунікацій із колегами з урядових інституцій Сполучених Штатів, і з колегами з європейських центральних банків, із керівництвом Європейського центрального банку Крістін Лагард.

О.Б.: Чи є розуміння у ваших європейських колег позиції України щодо фонду репарації і замороження активів? Чи є розуміння у США вашої позиції?

А.П.: По-перше, позицію Європейського Союзу закріплено десятим санкційним пакетом, який визначає необхідність формування офіційної звітності щодо заморожених активів. Це дає підстави говорити не лише про концепцію, що потрібно за рахунок російських активів компенсувати відбудову, а про конкретні суми. Наступний крок, і він є не менш важливим, - це формування нового законодавства, адже ці активи знаходяться в різних юрисдикціях, і різні юрисдикції повинні ухвалити різні законодавчі акти, які дозволяють вилучити ці активи на користь України для формування фонду репарацій. А це потребує певного часу. Це також було темою зустрічей і обговорення під час цих зборів. Практично на кожній зустрічі ми про це говорили. Це треба максимально пожвавити, прискорити. Українська делегація, яка займається цілеспрямовано фондом репарацій і юридичною складовою притягнення до відповідальності Російської Федерації, готова на це витрачати стільки часу, скільки потрібно, і бути там, де потрібно для того, щоб обговорити це питання предметно, чітко і з розумінням конкретних строків.

Нацбанк співпрацює з партнерами у США та Європі, щодо санкцій проти банків РФ та стимулів для західних банків вийти з Росії

О.Б.: Стосовно Росії європейські банки згортають свою присутність в Росії. Чи з вашої точки зору робиться достатньо регуляторами американськими і європейськими для того, щоби міжнародні банки вийшли з Росії?

А.П.: Це до певної міри складне питання. Як керівник регулятора я розумію всі складності пов'язані із цим - необхідно балансувати між питаннями фінансової стабільності, захищеності. Однак я переконаний, що можна і потрібно робити значно більше. І власне, про це я постійно говорив чи не на кожній зустрічі з керівниками центральних банків із керівництвом Європейського центрального банку. Важливий момент українська команда зазвичай не лише закликає до чогось, вона пропонує конкретні варіанти, шляхи вирішення. Президент, коли каже про необхідність завершити цю війну, пропонує формулу миру.

Національний банк України, коли каже про необхідність змусити європейські фінансові групи вийти з Російської Федерації, передає Європейському центральному банку чіткий алгоритм, за яким, застосовуючи європейські директиви, регламенти Базельські принципи, можна спонукати європейські фінансові групи максимально прискорити цей процес. Коли ми говоримо з колегами, які відповідають у Сполучених Штатах за формування і координацію санкційної політики, ми говоримо не про те, що давайте зробимо більше: «Дивіться, є Національний депозитарій Російської Федерації, який наразі, по суті, формує тіньові резерви Російської Федерації. Зверніть увагу є банк, який на сьогоднішній день надає пільгову іпотеку. Зверніть увагу. Дякуємо Вам за те, що ви санкціонували Банк «Зеніт», який обслуговував військово промисловий комплекс Банк «Санкт-Петербург». Але, дивіться, є необхідність ще санкціонувати державний фонд, який займається дорогоцінними металами». Тобто у нас настільки конкретно відбувається розмова, що вона, як правило, закінчується тим, що ми чітко розуміємо і строки, і послідовність дій, з якою ми далі будемо рухатися до нашої наступної зустріч.

Це покоління українців не повинно бути втраченим. Україна має стати історією успіху, каже Пишний

О.Б.: Стосовно відбудови. Зараз в Україні в більшості банківської системи - державний капітал. І, як і кажуть в МВФ, система працює, незважаючи на війну, обслуговує платежі. Але що робити для того, щоби вона також фінансувала економіку?

А.П.: Хочу віддати вам належне. Ви дуже чітко відслідковуюте важливі і пріоритетні питання, які насправді мають значення.

Військово політичні ризики це питання номер один, яке звучало поряд з тим, як і в яких сумах, за допомоги яких координаційних заходів забезпечити прийом, абсорбацію і максимально ефективне використання підтримки. Але військово-політичні ризики це залучення до відбудови України приватного сектору. Пригадуєте, я сказав цифру понад чотириста мільярдів доларів – сума якої потребуватиме Україна для того, щоб відбудувати?

Вчора під час зустрічі міністерського круглого столу, де обговорювалися і надавалися запевнення Україні щодо підтримки, прозвучала в одному із виступів теза, яка мене схвилювала: міністр фінансів однієї з країн, сказав, що руйнування настільки масштабні, що може знадобитися не одне покоління на те, щоби їх відновити. Насправді це страшна фраза, і ми повинні зробити усе для того, щоб набагато раніше, менш ніж за одне покоління, відновити все те, що знищила Російська Федерація, і відбувати його ще й зробити кращим. Це дуже важливо. Це покоління не повинно бути втраченим, адже Україна вже і так заплатила і продовжує платити неймовірну ціну за цю війну. Через це залучення приватного сектору, а в основі цього, допоки триває військова компанія, будуть лежати ризики, які потрібно покривати, в тому числі і в першу чергу за рахунок цього інструменту. Страхування військово політичних ризиків - це дуже важливий елемент. Національний банк як регулятор вже розробив концепцію і спільно з Міністерством економіки України і зараз обговорює цю концепцію з ключовими стейкхолдерами. І ми розраховуємо на те, що за декілька місяців у нас буде уже розуміння цілісної рамки, що необхідно, з яких джерел, з ким саме, за якими форматами прозорості, які операційні механізми будуть закладені? Це важливий, дуже і дуже важливий елемент. Дякую вам за це питання.

О.Б.: Чи є зацікавленість у приватного сектору інвестувати?

А.П.: Приватний сектор виявляє високу зацікавленість, адже вони розуміють, що відбудова України це, по суті, створення чи не найбільшого будівельного майданчика в Європі, якщо не в світі. Крім того, Україна, демонструючи в цій війні свою спроможність, - уряд, Національний банк, адаптивність українських підприємців - продемонстрували фантастичні речі, які свідчать про те, що навіть попри війну, зовнішні ризики, і податкова система функціонує, і банківська система функціонує.

Підприємці працюють і не лише працюють. Насправді ми реалізуємо, можливо, один з найбільш амбітних і за обсягами, і за термінами реалізації планів реформ. Адже Україна планує розпочати перемовини щодо кандидатства безпосередньо вже в Європейський Союз до кінця року. Це означає, що ми повинні за цей короткий період часу дуже швидко зробити фантастичні речі, вистрілити. Зверніть увагу, як відбулась програма з Міжнародним валютним фондом з моменту моніторингової програми, яка була дев'ятнадцятого грудня 2022 року ухвалена в рекордно короткі строки, яка була переглянута лише однією місією (Фонду - ред. ГА), і було засвідчено повне виконання.

Ми отримали угоду на рівні персоналу вже про велику програму фінансування, яка дозволила об'єднати безпрецедентний пакет фінансової підтримки на сто п'ятнадцять мільярдів. Рада Міжнародного валютного фонду змінила кредитну політику і ухвалила програму для України менш, ніж за чотири тижні. Відбулися неймовірні, фантастичні процеси, і скрізь, де це відбувається, мова йде і про приватний сектор, і про спроможність України. Мова йде про те, що Україна на сьогоднішній день дійсно може стати і повинна стати насправді історією успіху. Ми на це заслуговуємо.