Актуально
Історія Голодомору показує дієздатність українських жінок, і життєстійкість українців – лауреатка премії Конквеста Оксана Кісь
Дослідження про долю жінки і матері в часи Голодомору львівської історикині Оксани Кісь цього тижня було відзначено премією імені Роберта Конквеста за внесок у вивчення Голодомору. Цю премію, названу на честь видатного дослідника Голодомору, який відкрив цю українську трагедію для західного наукового світу, Науково-освітній консорціум Голодомору Канадського інституту українських студій Університету Альберти присуджує раз на два роки автору видатної статті, яка сприяє найбільш повному розумінню Голодомору.
Статтю «Жіночий досвід Голодомору: виклики та неоднозначність материнства», опубліковану в Journal of Genocide Research (2021), західні колеги-історики називають «новаторською», адже вона є однією з небагатьох, які досліджують досвід жінок під час Голодомору.
Норман Наймарк зі Стенфордського університету каже, що «вона зосереджується на українських матерях і дітях, а також на тому, як жінки зіткнулися з травматичними реаліями голодуючого села». Він каже, що її «порівняння з Голокостом і надзвичайними труднощами єврейських матерів у спробах прогодувати своїх дітей» створюють «цікаві та повчальні порівняння та контрасти з українським досвідом».
Доктор Кісь є авторкою двох книг, які вивчають специфічно жіночий досвід – традиційне життя, яке склалося на момент приходу тоталітарної системи на українські землі та виживання у найскладніших умовах тоталітарної системи: «Жінка в традиції української культури другої половини 19 – початку 20 століття» та «Українки в ГУЛАГУ: вижити означає перемоги». Остання книжка увійшла до списку тридцяти найважливіших українських книжок, виданих за часи незалежності, і отримала премію Translated Book Prize від Peterson Literary Fund у 2021 році.
Нині професорка Оксана Кісь викладає у Нью-Йорку у приватному університеті Нова школа. Там її і застав дзвінок кореспондентки «Голосу Америки» Наталки Чурікової, яка розпитувала дослідницю і про порівняння з Голокостом, і про те, що допомогло українським жінкам вижити та зберегти своїх дітей, і про те, чи допомагає цей досвід зараз, коли, за словами багатьох дослідників, кремлівська політика щодо українців повернулася до геноцидних практик.
Розмова була скорочена та відредагована для плинності та ясності.
Наталка Чурікова, «Голос Америки»: Пані Оксано, дослідники геноцидів переважно зосереджуються на своїй темі, рідко порівнюючи трагедії різних народів, але ваші колеги особливо відзначили, що ви знайшли цікаві паралелі між тим, що пережили українські жінки в час Голодомору у 1932-34 роках і тим, що пережили вже через 10 років після них єврейські жінки в час Голокосту у роки Другої світової війни. Про який досвід ідеться?
Оксана Кісь: Жіночі досвіди Голодомору дають нам велике поле для порівнянь і для паралелей з тим, що пережили єврейські жінки. Очевидно, що більшість досліджень геноцидів у світі були зорієнтовані в першу чергу на встановлення самого факту акту геноциду. І в Україні також зберігається ця тенденція – доведення в межах міжнародного законодавства, що Голодомор був цілеспрямованим актом геноциду українського народу.
Але для суспільства важливо не лише закріпити цей акт у правовому полі, а і зрозуміти та осмислити той досвід, через який довелося пройти мільйонам українців та українок, зазнавши при цьому величезних демографічних втрат – близько 4-х мільйонів людей.
Українські і єврейські жінки під час геноциду мали подібний досвід
Очікуючи наступу нацистів багато євреїв-чоловіків втікали і сподівались, що жінок і дітей нацисти не чіпатимуть, бо жінки з дітьми є "поза політикою"
Щодо порівнянь з Голокостом, то є кілька паралелей – українські села були оточені, з них не можна було вийти, як не можна було вийти з єврейських гетто, не кажучи вже про концентраційні табори. Тому жінки, які опинилися у цій пастці, були змушені покладатися лише на внутрішні ресурси, мусили навчитися пристосовувати.
Ще одна паралель у тому, що українське і єврейське суспільство в 1930-ті –1940-ві роки жило за правилами такого патріархату, де вважалося, що чоловік є головою родини та власником майна. Рішення щодо політичних і майнових питань ухвалював батько як голова родини, а жіночий голос не був вирішальний. Тому, очікуючи наступу нацистів багато євреїв-чоловіків втікали, залишаючи свої родини, і сподівались, що жінок і дітей нацисти не чіпатимуть, бо жінки з дітьми є «поза політикою».
На початок Великого голоду велика частина чоловіків або були заарештовані, або вбиті, або заслані, або ж втікали
В українському контексті відмова вступу до колгоспу, активна протидія примусовій колективізації в першу чергу розглядалась як рішення батька не вступати до колгоспів. Тому вони стали першими мішенями переслідувань і на початок Великого голоду велика частина чоловіків або були заарештовані, або вбиті, або заслані, або ж втікали, ховаючись у великих містах, переважно на шахтах Донбасу, на великих підприємствах.
Тим часом жінки, на яких традиційно покладалися обов’язки піклування про дітей і про старших членів сім'ї, мусили залишатися на місці. У спогадах очевидців Голодомору це дуже помітно, бо коли записували свідчення, залишилися тільки ті люди, які пережили Голодомор дітьми, або підлітками, і образ матерів у їхніх спогадах є дуже потужний – образ матері, яка залишилася з багатьма дітьми.
Спогади дітей про своїх матерів дають можливість побачити жінку активною суб'єкткою, яка не просто намагається «тягнути відповідальність», але активно бореться
І в Голокост, і в Голодомор, жінки виявлялися головними відповідальними за виживання своїх родин і їм доводилось вишукувати усі стратегії виживання, пристосування. Але також ми бачимо і практики спротиву – вони протидіяли примусовій колективізації, правовому свавіллю, з яким вони зіткнулися будучи позбавлені будь-яких прав.
Н.Ч.: Патріархальне суспільство відводить жінці пасивну роль, але в момент коли на жінці лежала відповідальність за вживання цілої родини, вона мусила проявляти чудеса кмітливості в тому, щоб знайти їжу, приховати, розподілити її між членами родини.
О.К.: Так, спогади жінок, або спогади дітей про своїх матерів дають можливість побачити жінку активною суб'єкткою, яка не просто намагається «тягнути відповідальність», але активно бореться.
Є свідчення про жіночі бунти, це – добре задокументоване явище, коли жінки об'єднувалися у великі групи, вимагаючи харчі для своїх родин, для своїх дітей, виступаючи з культурно легітимізованої позиції матері, яка повинна мати засоби для виконання цього обов'язку. Жінки здійснювали рейди на керівництво колгоспів, місцеві партійні осередки, вимагаючи їжі організовано. Жінки фізично намагалися боронити своє майно, своїх дітей, коли приходили так звані «буксирні бригади», так звані активісти, і жінки намагалися виганяти їх.
Також вони зверталися з листами до органів влади, шукаючи справедливості у вищого керівництва, до Григорія Петровського, одного з керівників тогочасної України. Це дивовижно, бо жінки у більшості були неписьменними і все-таки використовували цей інструмент, шукаючи когось, хто допоміг написати цього листа, сподіваючись на мізерний шанс врятувати свою родину.
Чимало жінок демонстрували величезну гуманність в тих умовах дегуманізації, коли людина була зведена до рівня тварини
Також використовувалося жіноче майно, так би мовити, з жіночої скрині: прикраси – кульчики, обручки, хрести - дорогий одяг з дорогих трканин, бо розкуркулювали саме заможні родини, і декому вдалося приховати це. І у спогадах говориться, що саме материні хустки, спідниці, чи обручки, які вимінювали на хліб, були основним ресурсом для виживання цих родин.
Також взаємодопомога – чимало жінок демонстрували величезну гуманність в тих умовах дегуманізації, коли людина була зведена до рівня тварини, намагаючись шукати засобів до виживання. Це – історії дітей, які розповідають, що моя матір ніколи не пожаліла сусідській дитині горнятка молока.
Бо щасливими були ті, кому вдалося зберегти корову. Вона була справжнім скарбом – корів тримали вдома, в житловому приміщенні, охороняючи як найбільший скарб. Бо корова рятувала життя, ті, хто мали корову, мали більше шансів. Ця жіноча солідарність, взаємна підтримка, також є, між іншим, характеристикою жіночої субкультури.
Будь-який травматичний досвід не можна розглядати як корисний, доки він не є осмислений
Н.Ч.: Чи це є ті риси культури, які передалися наступним поколінням? Бо сьогоднішні події, хочемо ми, чи ні, але сприймаються крізь призму минулого. Чи були якісь стратегії виживання, які були корисними?
О.К.: Я думаю що будь-який травматичний досвід не можна розглядати як корисний, доки він не є осмислений, проінтегрований до загальної історії нашої ідентичності. Але на жаль, впродовж десятиліть радянської влади ця тема була заборонена. І це тривале мовчання стало дуже токсичним, бо пережите змусило людей дуже суттєво змінити свої життєві стратегії, звички, уявлення щодо того, що є добро і зло, що правильно і неправильно.
Традиції взаємодопомоги, які колись існували в українських сільських громадах, були підірвані досвідом Голодомору
Такі поведінкові моделі передавалися з покоління в покоління і результати ми можемо спостерігати вже через кілька поколінь в українському суспільстві –це – шанобливе ставлення до їжі, зокрема до хліба. Це, я б сказала, сакральне сприйняття хліба, його не можна викинути, рештки їжі на тарілці не можна залишити. Це очевидно – травми голоду. Так само звичка тримати великі запаси їжі.
Є і соціально-психологічні наслідки, які пов'язані з тим, як громадяни ставляться один до одного – з довірою, чи з підозрою, чи готові вони до співпраці, чи воліють кожен рятувати сам себе як може. І ми знаємо, що традиції взаємодопомоги, які колись існували в українських сільських громадах, ці сільські толоки, вони значною мірою підірвані досвідом Голодомору. Бо люди були змушені врятувати своє життя за будь-яку ціну, і прояви людяності була радше винятком, ніж правилом.
І це переосмислення, над яким українці почали працювати відносно нещодавно, вже у 2000-ні роки. Це дуже болісний і складний процес, у якому потрібно вигоїти цю рану, «подолати це минуле», за словами Ярослава Грицака.
Значною мірою переосмисленню України українцями і себе як спільноти сприяла Революція Гідності і пробудження громадянської свідомості, активної громадянської позиції щодо відновлення оцих інституцій, які були притаманні українському суспільству.
Це – довіра, взаємодопомога, яка є суспільною цінністю, і це – те, що ми спостерігаємо зараз під час війни проти України. Ця війна відкрила величезний потенціал українського жіноцтва, готовність зробити свій внесок до спільного порятунку нашої держави, відстоювання тих цінностей, які для нас є важливими і значущими.
Всі новини дня
Політична боротьба в США посилюється, попри те, що уряд залишається відкритим
Уряд США залишається відкритим завдяки тому, що законодавцям вдалось домовитись про продовження фінансування до середини листопада, але політична боротьба між республіканськими лише посилилася.
Конгресмен-республіканець із Флориди Метт Ґетц заявив, що цього тижня він спробує усунути спікера Палати представників Кевіна Маккарті, лідера республіканської більшості в Палаті представників. Це сталося після того, як Маккарті під час різкого повороту в суботу привітав майже одностайне голосування законодавців-демократів за законопроєкт про тимчасове фінансування уряду.
«Я думаю, що нам потрібно зірвати пластир. Я думаю, що нам потрібно рухатися далі з новим керівництвом, яке заслуговує на довіру», – сказав Ґетц CNN. Він звинуватив Маккарті в тому, що той не виконав зобов’язань, даних крайньо правому крилу республіканців, коли Маккарті став спікером у січні. Ці обіцянки включали скорочення державних витрат до допандемічного рівня 2020 року та неприймання ключового законодавства із голосами демократів.
Але Маккарті, як видається, не стурбований намірами Ґетца, сказавши в ефірі CBS: «Я виживу. Він більше зацікавлений в тому, щоб отримати телеінтерв'ю, ніж у тому, щоб щось зробити. Він хотів підштовхнути нас до "шатдауна"», що, за словами Маккарті, призвело б до затримки виплати зарплати військовослужбовцям, які проживають у виборчому окрузі Ґетца.
У Білому домі президент-демократ Джо Байден засудив суперечки серед законодавців-республіканців. Він сказав, що вони повинні дотримуватись угоди, яку він уклав кілька місяців тому з Маккарті щодо загальної межі витрат на фінансовий рік, що розпочався 1 жовтня, проти якої консервативні республіканці заперечували і відтоді намагалися зменшити її далі.
«Мені набридло грати на грані, — сказав Байден і закликав прийняти бюджет на наступний рік. — Я ніколи не бачив, щоб республіканський Конгрес — або будь-який інший Конгрес діяв таким чином... Я рішуче закликаю своїх друзів-республіканців у Конгресі не чекати. Припиніть ігри. До роботи».
Тим часом Ґетц в ефірі ABC News сказав про Маккарті: «Не існує майже жодної обіцянки, яку б він не порушив».
Маккарті просунув спонсоровані республіканцями заходи із різким скороченням витрат останніми днями, але всі вони не отримали підтримки в Палаті представників, часто тому, що найбільш крайні праві законодавці в республіканській фракції вимагали ще більших скорочень.
Але з наближенням часткового припинення роботи уряду опівночі суботи Маккарті проштовхнув закон, прийнятний для більшості законодавців-республіканців, але не для найбільш консервативного блоку.
«У кімнаті має бути дорослий, — сказав Маккарті після голосування в Палаті представників. — Я збираюся керувати із (думкою про те), що найкраще для цієї країни. Я збираюся бути консерватором, який буде робити все для американської громадськості. Що б там не було, нехай буде так, тому що я вірю в те, що в Америку не треба припиняти вірити. Я не збираюся бути зобов’язаним тому, хто зображує та робить щось інше».
Більшість із 221 республіканців у Палаті представників, де загалом 435 законодавців, все ще підтримують Маккарті як спікера, тому Ґетцу не вистачає більшості з необхідних 218 голосів для обрання іншого лідера палати.
Представник Майкл Лоулер, республіканець з Нью-Йорка, сказав ABC, що скарги Ґетца на Маккарті були «промовами оманливого мислення».
Але може бути два десятки чи більше республіканців, які готові стати на бік Ґетца, щоб спробувати усунути Маккарті з посади, якщо зважати на кількість законодавців, які голосували проти ініціатив спікера щодо витрат в останні дні. Шестеро республіканців заявили, що не голосуватимуть за жодні короткострокові заходи щодо фінансування, як той, який зрештою був прийнятий Конгресом і був підписаний президентом Джо Байденом.
Чи проголосують 212 демократів у Палаті представників за ініціативу Ґетца з усунення Маккарті або ж схвалить його подальше перебування на посаді спікера, ймовірно, стане підґрунтям для широких інтриг і укладання угод цього тижня.
Ґетц сказав CNN: «Якщо в цей час наступного тижня Кевін Маккарті все ще буде спікером Палати представників, це буде тому, що демократи виручили його, і він може бути їхнім спікером, а не моїм». При цьому Ґетц не згадав імен якогось іншого законодавця-республіканця, якому б він віддав перевагу.
Законодавиця від Демократичної партії Александрія Окасіо-Кортес, сказала CNN: «Демократи не повинні рятувати Кевіна Маккарті», і сказала, що «безумовно» проголосує за його усунення.
Вона сказала, що якщо демократи врешті-решт проголосують за підтримку Маккарті на посту спікера, «ми не відмовляємося від чогось безплатно. Це має свою ціну».
Вона сказала, що республіканський блок у Палаті представників «не є поміркованою партією. Існують лише різні ступені відданості [колишньому президенту] Дональду Трампу», який закликав законодавців-республіканців дозволити закриття уряду.
Чого можуть вимагати демократи в обмін на підтримку Маккарті, - не зрозуміло, але певна форма розподілу повноважень у комітетах Палати представників може бути однією з цілей. Маючи незначну перевагу в палаті, республіканці тепер контролюють порядок денний на панелях Палати представників.
Дипломатія образів Олени Зеленської у США. Відео
У Вашингтоні з візитом перебував президент України Володимир Зеленський разом із Першою Леді. Всього за 4 дні у Сполучених Штатах Олена Зеленська змінила 8 образів. Такі виходи вже давно вважають модною дипломатією та невербальним способом спілкування зі світом. Які сигнали хотіла послати Олена Зеленська?
- Голос Америки
Шаппс заперечив повідомлення, що флот Британії допоможе захищати судна з українським зерном у Чорному морі
Міністр оборони Великої Британії Ґрант Шаппс заперечив повідомлення про те, що Королівський флот Великої Британії може допомогти захистити комерційні судна в Чорному морі, які перевозять українське зерно та інше продовольство для експорту.
Як пише Guardian, після інтерв'ю з міністром видання Sunday Telegraph повідомило, що "британський королівський флот може зіграти роль у захисті комерційних суден від російських атак у Чорному морі".
Деякі медіа сприйняли це як зобов'язання, яке міністр нібито дав президенту України Володимиру Зеленському під час свого візиту до Києва минулого тижня, але нині на конференції Консервативної партії Шаппс заперечив це: "Я не думаю, що (про) це була моя розмова з президентом Зеленським".
Він додав, що не очікує, що Королівський флот братиме участь у патрулюванні в Чорному морі, хоча сказав, що Британія та інші країни можуть відігравати консультативну роль, щоб допомогти Україні відкрити експорт продовольства.
Міністр також відмовився повідомити, чи Британія виділить Україні у своєму наступному бюджеті той самий обсяг військової допомоги, як і цьогоріч, - 2,3 мільярда фунтів стерлінгів. Але він підкреслив, що Лондон залишається відданим довгостроковій підтримці Києва.
У неділю Київ повідомив, що з портів Чорноморськ і Південний вийшли іще три суховантажі, а ще п'ять - очікують швартування в портах для завантаження по оголошених у серпні так званих тимчасових гуманітарних коридорах. Нині міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський заявив, що ринок "почав довіряти цьому коридору" і що від часу, коли пішли цим маршрутом перші судна, фрахт з Одеси, Чорноморська та Південного подешевшав на 30-40%.
Як Голос Америки писав напередодні, прем'єр-міністр Британії Ріші Сунак заявив, що Лондон не має найближчих планів розгортати військових інструкторів в Україні, спростувавши слова Шаппса у Sunday Telegraph про те, що він хоче розпочати навчання українських військ в країні.
"Те, що міністр оборони сказав, полягало в тому, що колись в майбутньому ми цілком можемо провести частину цього навчання в Україні... Але йдеться про довгострокову перспективу, а не тут і зараз. Немає британських солдатів, яких відправлять воювати в поточному конфлікті", - сказав Сунак.
Нобелівську премію з медицини присудили науковцям зі США та Угорщини за розробку мРНК-вакцини, що допомогла створити щеплення від COVID-19
Науковці Каталін Каріко з Угорщини та Дрю Вайсман зі США отримали Нобелівську премію 2023 року з фізіології та медицини за відкриття, які дозволили розробити мРНК-вакцини проти COVID-19.
До 2022 року Каріко була керівницею відділу заміни протеїну РНК у BioNTech. Вона також є професоркою Університету міста Сегед в Угорщині та ад'юнкт-професоркою Школи медицини Перельмана в Університеті Пенсильванії. Вайсман - професор із дослідження вакцин у Школі Перельмана.
У 2005 році Каріко і Вайсманом знайшли спосіб запобігти запальній реакції імунної системи проти мРНК, виготовленої в лабораторії, яка раніше вважалася основною перешкодою для будь-якого терапевтичного використання мРНК.
"Тож цьогорічна Нобелівська премія визнає їхнє фундаментальне наукове відкриття, яке докорінно змінило наше розуміння того, як мРНК взаємодіє з імунною системою, і мало великий вплив на суспільство під час недавньої пандемії", - сказав Рікард Сендберг, член Нобелівської асамблеї Каролінського інституту.
Найпрестижніша премія світу передбачає 11 мільйонів шведських крон (близько 1 мільйона доларів).
Цьогорічних лауреатів решти п'яти Нобелівських премій - з хімії, фізики, літератури, миру та економіки - буде оприлюднено найближчими днями. Вручення відбудеться у Стокгольмі 10 грудня, у річницю смерті засновника премії Альфреда Нобеля.
Раніше Голос Америки повідомляв, що рішення Міжнародного Нобелівського фонду запросити Росію на церемонію нагородження викликало міжнародну критику. А кілька шведських депутатів також заявили, що бойкотуватимуть цьогорічну церемонію вручення Нобелівської премії.
Міністри ЄС у Києві обговорюють допомогу Україні і «не мають сумнівів» у підтримці США
Міністри закордонних справ країн Європейського Союзу зібралися у понеділок 2 жовтня на нараду у Києві, яку українські та європейські урядовці назвали підтвердженням міжнародної підтримки України, яка обороняється від російської агресії.
Європейці також кажуть, що стежать за політичними дискусіями у США, де загострилися дискусії щодо фінансування американської допомоги Україні.
...Нам треба надалі вас підтримувати і обговорювати з нашими американськими друзями і союзниками, щоб вони також надалі підтримували Україну.Жозеп Борель.
Український міністр закордони справ Дмитро Кулеба у відповіді на запитання журналістів наполягав, що міжнародна і зокрема американська підтримка України залишається міцною.
«Ми не відчуваємо, що підтримка США розбита. Бо Сполучені Штати розуміють, що те, що поставлено на карту в Україні є набагато більшим, ніж лише Україна. Це стабільність і передбачуваність світу. А тому я вірю, що ми зможемо знайти необхідні рішення», - сказав Кулеба.
Верховний представник ЄС у закордонних справах і з питань безпеки Жозеп Борель додав, що у той час, як російська війна в Україні створює проблеми для цілого світу, для Європи це життєва загроза.
«Для нас європейців це екзистенційна загроза. Можливо її не так бачать усі інші у світі, але дозвольте мені повторити, що для нас європейців це екзистенційна загроза, а тому нам треба надалі вас підтримувати і обговорювати з нашими американськими друзями і союзниками, щоб вони також надалі підтримували Україну», - сказав Жозеп Борель.
Представниця Франції Катрін Колонна сказала, що у неї «нема сумнівів, що Сполучені Штати підтримають Україну».
У Києві також заявляють, що ця зустріч міністрів Євросоюзу за межами чинних кордонів ЄС вказує на майбутнє України як члена Європейського Союзу.
«Майбутнє України лежить у Європейському Союзі і в нашій спільноті свободи. Незабаром вона простягатиметься від Лісабона до Луганська. З кожним селом, з кожним метром, який визволяє Україна, вона також рятує своїх людей і прокладає свій шлях до Європейського Союзу», - сказала міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок.
Жозеп Борель окремо згадав про обговорення української «формули миру Зеленського», провідним положенням якої є виведення російських військ з України.
Україна та її партнери готують так званий саміт миру, щоб офіційно погодити міжнародний мирний план для припинення російської війни проти України.
«Формула миру Зеленського»
Мирні пропозиції України з виділеними десятьма положеннями були оприлюднені в листопаді 2022 року у промові президента Володимира Зеленського до зібрання керівників країн G-20 в Індонезії:
1. «Радіаційна та ядерна безпека»
«Радіаційна безпека має бути відновлена... Росія повинна негайно вивести з території Запорізької АЕС усіх своїх бойовиків... Те саме стосується божевільних погроз ядерною зброєю, до яких вдаються російські посадовці. Немає й не може бути жодних виправдань ядерному шантажу...»
2. «Продовольча безпека»
«... Наша експортна зернова ініціатива заслуговує на безстрокове подовження, незалежно від того, коли закінчиться війна. Право на їжу – це фундаментальне право кожної людини у світі... Кожна країна може долучитися з конкретним внеском і стати співтворцем перемоги над голодом і продовольчою кризою...»
3. «Енергетична безпека»
«...Якщо Росія намагається позбавити Україну, Європу та всіх споживачів енергії у світі передбачуваності й стабільності цін, відповіддю на це має бути примусове обмеження експортних цін для Росії...»
4. «Звільнення всіх полонених і депортованих»
«Тисячі наших людей – військових і цивільних – у російському полоні. Їх піддають жорстоким тортурам – це масове знущання!.. Маємо звільнити всіх цих людей!..»
5. «Виконання Статуту ООН і відновлення територіальної цілісності України та світового порядку»
«... Росія повинна підтвердити територіальну цілісність України в межах відповідних резолюцій Генеральної Асамблеї ООН і відповідного масиву договірно-правових документів...»
6. «Виведення російських військ і припинення бойових дій»
«... Росія має вивести всі свої війська та збройні формування з території України. Має бути відновлений контроль України над усіма ділянками нашого державного кордону з Росією...»
7. «Справедливість»
«... Світ має визнати спеціальний трибунал щодо злочину агресії Росії проти України та створення міжнародного механізму для відшкодування всіх збитків, завданих цією війною...»
8. «Потреба негайного захисту природи»
«Мільйони гектарів лісу спалені обстрілами. Майже 200 тисяч гектарів нашої землі забруднені мінами й снарядами, які не розірвалися. Десятки вугільних шахт затоплені, зокрема й шахта, у якій у 1979 році був здійснений підземний ядерний вибух… Лише деокупація нашої території може створити умови, щоб зняти цю загрозу... Потрібні також кошти й технології для відновлення очисних споруд. Це все не просто українська проблема. Це виклик для усього світу...»
9. «Недопущення ескалації»
«...Ми потребуємо дієвих гарантій безпеки... Тож маємо провести міжнародну конференцію для фіксації ключових елементів повоєнної безпекової архітектури в євроатлантичному просторі, включно з гарантіями для України...»
10. «Фіксація закінчення війни»
«Коли всі антивоєнні кроки будуть реалізовані, коли безпека й справедливість почнуть відновлюватися, сторони мають підписати документ про фіксацію закінчення війни...»
Форум