Правозахисна організація Freedom House представила доповідь про «транснаціональні репресії» - переслідування людей владою рідних їм країн за межами території цих країн.
«Десятки урядів у всьому світі систематично застосовують насильство проти вимушених емігрантів і діаспор, виходячи за межі національних кордонів в прагненні заглушити опозиційні настрої», - наголошується в прес-релізі організації.
В якості одного з яскравих прикладів транснаціональних репресій організація призводить вбивство саудівського журналіста Джамаля Хашкоджі в Туреччині в 2018 році.
За даними Freedom House, всього з 2014 року було зафіксовано 608 випадків прямих транснаціональних репресій, включно із вбивствами, викраденнями, нападами, затриманнями і незаконними депортаціями. У подібних діях помічена 31 країна, а репресії відбувалися в 79 різних країнах. Від прямих або непрямих репресій постраждали в цілому 3,5 мільйона чоловік.
У розділі доповіді, присвяченому Росії, відзначається, що її зусилля мають два основних напрямки: переслідування колишніх інсайдерів, яких Кремль вважає загрозою, і великомасштабна кампанія проти чеченців, які кидають виклик лідеру республіки Рамзана Кадирова. Автори відзначають, що 7 з 26 зафіксованих в доповіді замахів пов'язані з Росією. Так, всього за останні два роки в Європі було вбито троє вихідців з Чечні.
... готовність Кремля вбивати тих, кого він вважає своїми ворогами, проявилася як мінімум в чотирьох країнах: Україні, Болгарії, Німеччини та Великобританії
За словами авторів доповіді, «підхід Кремля до транснаціональних репресій є природним продовженням його концепції" політичної війни"». Згідно з доповіддю, готовність Кремля вбивати тих, кого він вважає своїми ворогами, проявилася як мінімум в чотирьох країнах: Україні, Болгарії, Німеччини та Великої Британії. Як приклади наводяться отруєння колишнього співробітника розвідки Олександра Литвиненка у 2006-му році і замах на колишнього подвійного агента Сергія Скрипаля у 2018 році.
Доповідь також згадує Україну у контексті видачі з її території опозиційно налаштованих до урядів рідних для них країн громадян. Наприклад, у доповіді йдеться про видачі до Туреччини "у співпраці з місцевими політиками та службами безпеки в Україні, Балканах, країнах Африки на південь від Сахари, та південно-східній Азії.
Доповідь вказує на видачу із України "без дотримання відповідних процедур" у вересні минулого року Іси Озера. Доповідь називає його "колишнім кандидатом від переважно курдської та лівої "Партії миру та декмократії". Українські ЗМІ у повідомленнях про видачу називали його "членом угрупування Робітнича партія Курдистану, яке визнане в Туреччині терористичнм". Доповідь Freedom House вказує, що операція із видачі Озера "здавалась дуже схожою на видачу двох членів руху Гюленіств з України у 2018-му році".
У доповіді наголошується, що Росія активно користується так званими «червоними картками» Інтерполу - повідомленнями про оголошення в міжнародний розшук. За словами авторів доповіді, на Росію припадає 38 відсотків усіх виданих в світі «червоних карток» (для порівняння, на США припадає 4,3 відсотка, на Китай - 0,5 відсотка).
Крім того, опозиційно налаштовані росіяни, які проживають за межами Росії, піддаються стеженню і хакерським атакам.
За словами правозахисників, російська влада жорстко контролює культурні установи і російськомовні інформаційні ресурси за кордоном, щоб поширити свій вплив на росіян в інших країнах, але при цьому не здійснюють прямого тиску на діаспору в цілому.
Виняток з цього правила становить Кадиров, режим якого активно переслідує представників чеченської діаспори, в тому числі і через цифрові платформи. У вересні 2020 року він оголосив про створення спеціального агентства для зв'язку зі співвітчизинками за кордоном і пообіцяв робити хорошим чеченцям «хороше», а поганим - «те, що треба».
Дивіться також: Морські свинки з зоопарку у Вашингтоні побавилися зі снігом
