Державний секретар США Ентоні Блінкен і Перша леді країни Джилл Байден 4 березня провели у Білому домі щорічну церемонію вручення нагород Міжнародної жіночої відваги (International Women of Courage - IWOC).
Представляючи нагороду, держсекретар США зазначив: “Уряди та суспільства в усьому світі прагнуть [змусити] замовкнути, залякати жінок, які говорять відверто, ув’язненням, переслідуванням, насильством, погрозами смерті, репресіями щодо їхніх сімей та колег. Для цих жінок і багатьох подібних до них у всьому світі сміливість є свідомим і щоденним вибором”.
Чи то на передовій у війні, чи на передовій соціальних змін, жінки часто є найпотужнішими двигунами прогресуЕнтоні Блінкен
Вшанувати й підтримати жінок, які отримали нагороду у цьогорічній церемонії, прийшли декілька жінок-лідерів, які наразі обіймають керівні позиції в системі уряду США, серед них - прессекретарка Білого дому Карін Жан-П'єр, адміністраторка Агентства США з міжнародного розвитку Саманта Пауер, директорка з політичної стратегії Білого дому Емілі Руїз, посолка США з глобальних питань жінок Гіта Рао Гупта та інші.
“Чи то на передовій у війні, чи на передовій соціальних змін, жінки часто є найпотужнішими двигунами прогресу”, - додав Блінкен, зазначивши, що підтримка прав жінок і дівчат є центральною частиною зовнішньої політики Сполучених Штатів.
Також, за його словами, у 2023 році президент Джо Байден подав запит на подвоєння до історичних 2,6 мільярда доларів допомоги США для просування гендерної рівності за кордоном.
За даними Держдепу, у 2024 році серед лауреаток були наступні особи:
- Бенафша Якубі (Афганістан). Бенафша має вади зору, але тривалий час працювала адвокаткою, захищаючи права жінок, які зазнали насильства. Вона заснувала Rahyab Organisation у 2008 році разом зі своїм чоловіком для надання освіти та реабілітації людям з вадами зору в Афганістані.
- Фавзія Карім Фірозе (Бангладеш). Фавзія є адвокаткою Верховного суду Бангладеш, й боролася за права маргіналізованих груп понад три десятиліття. Наразі вона є головою власної адвокатської організації та головою правління Фонду права та розвитку.
- Ольга Горбунова (Білорусь). Ольга є правозахисницею, яка присвятила своє життя захисту прав жінок, дітей, спільноти ЛГБТ та інших груп меншин Білорусі. Після фальсифікованих виборів у Білорусі 2020 року режим Лукашенка ув'язнив Горбунову за організацію жіночих маршів. Перебуваючи у в’язниці, вона зазнала психологічних тортур з боку влади, їй погрожували смертю за допомогу жінкам, які постраждали. Після звільнення Горбунова втекла з Білорусі, та в еміграції в Литві приєдналася до уряду Світлани Тихановської, лідерки білоруського демократичного руху.
- Айна Юсич (Боснія і Герцеговина) Айна - психологиня і феміністка із Боснії та Герцеговини, яка у 2018 році заснувала Асоціацію забутих дітей війни, першу організацію на Західних Балканах, яка виступає за соціальну та юридичну підтримку дітей, які народилися у результаті зґвалтування під час війни, а також бореться проти пов’язаної з цим соціальної стигми.
- М’їнцу Він (Бірма). М’їнцу є досвідченою адвокаткою у кримінальних справах, відстоює права меншин у Бірмі, попри значні перешкоди в правовому полі для такої діяльності. Її робота поширюється на жінок, дітей, незаможних, людей з обмеженими можливостями та спільноту ЛГБТ. На сьогодні вона виступила захисницею – часто безплатно – понад 500 клієнтів.
- Марта Беатріс Роке Кабейо (Куба). Марта є кубинською політичною дисиденткою і провідною фігурою у справі обстоювання прав людини та свободи релігії на Кубі протягом понад чотирьох десятиліть, протягом яких вона заснувала та очолила кілька відомих правозахисних і демократичних організацій. Вона є однією із найдавніших представниць опозиційного руху, який бореться за розширення свобод на Кубі.
- Фатіма Корозо (Еквадор). Фатіма є відданою громадською лідеркою і захисницею молоді в Есмеральдасі, місті з одним з найвищих рівнів насильства в країні. Маючи афро-еквадорське походження й бувши педагогом, захисницею молоді та президенткою своєї громадської асоціації, Фатіма постійно підносить свій голос на захист молоді, ризикуючи життям.
- Фату Балде (Гамбія). Поки парламентарії Гамбії обговорюють скасування заборони на калічення та обрізання жіночих статевих органів від 2015 року, Фату, яка сама пережила таке калічення, виступає захисницею критично важливих способів захисту для жінок і дівчат. Фату каже, що її найбільше досягнення полягає в тому, що вона врятувала свою 11-річну племінницю від такого обрізання, чим розірвала коло у власній родині.
- Фаріба Балуш (Іран). Фаріба є іранською правозахисницею, що проживає в Лондоні, маючи корені в іранської провінції Систан і Белучистан, й належить до маргіналізованої етнічної групи белучі. Вона відкрито говорить про права жінок і кризу з правами людини в Сістані та Белучистані, які непропорційно постраждали від насильства з боку режиму, страт і системної дискримінації. Через її активність, намагаючись залякати її, іранська влада погрожувала її життю та затримала її сина та брата в Ірані.
- Ріна Гоной (Японія). У 2020 році Ріна здійснила свою мрію і приєдналася до Сил самооборони Японії. Через 18 місяців вона була змушена піти у відставку після тривалих сексуальних домагань і насильства з боку членів її підрозділу. Коли її претензії залишилися без відповіді, вона започаткувала громадську кампанію, якій вдалося винести питання сексуальних домагань та відповідальності за них у національний дискурс і пролити світло на тему, яка залишається табу в традиційному японському суспільстві.
- Рабха Ель-Хаймар (Марокко). Рабха – марокканська жінка, яка успішно виборола право на офіційне визнання її традиційного шлюбу, що дало її доньці можливість уникнути життя в умовах маргіналізації та дискримінації як особи без документів. Її історія стала більше, ніж особистим тріумфом, коли вона зустрілася з британською режисеркою Деборою Перкін і погодилася, щоб ця історія була розказана в документальному фільмі. Фільм, який показали на марокканському національному телебаченні та на кінофестивалях по всьому світу, привертає увагу до тяжкого становища матерів дітей без документів в цій країні.
- Агатер Атухайр (Уганда). Агатер — відома журналістка, юристка й активістка, яка обстоює права людини, підзвітність органів влади та верховенство права в Уганді. Її журналістська робота викрила зловживання в парламенті, загрози багатопартійній демократії та врядуванню, зловживання у сфері охорони здоров’я, сексуальні домагання в секторі неурядових організацій та порушення прав студентів. Робота Агатер здобула їй репутацію експертки з питань управління, підзвітності та соціальної справедливості в Уганді.
Протягом останніх трьох років, ми запровадили конкретні стратегії, політику та програми для підтримки жінок і дівчат у всьому світі. Це не просто риторика, це практикаЕнтоні Блінкен
Окрему почесну групову премію імені Мадлен Олбрайт було присвячено 9 жінкам-активісткам з Нікарагуа, яких 9 лютого 2023 року було звільнено з в’язниці серед 222 політичних в’язнів. До свого арешту ці жінки в різноманітні способи боролися за основні свободи в умовах автократичної влади президента Даніеля Ортеги та його дружини, віцепрезидентки Росаріо Мурійо. Усі вони були вислані до Сполучених Штатів і позбавлені нікарагуанського громадянства, що фактично перетворило їх на осіб без громадянства.
“Протягом останніх трьох років, ми запровадили конкретні стратегії, політику та програми для підтримки жінок і дівчат у всьому світі. Це не просто риторика, це практика, від розширення їхньої політичної участі до забезпечення того, щоб вони були частиною таких речей, як перехід до чистої енергії”, - додав у своїй промові Блінкен.
“Підтримувати жінок і дівчат — це не тільки правильно, це розумно й необхідно. […] Простіше кажучи, коли жінкам стає краще, нам всім стає краще”, - підсував держсекретар.
Нагороду Міжнародної жіночої відваги державного секретаря США присуджують щорічно протягом вже 18 років жінкам з усього світу, які продемонстрували виняткову мужність, силу та лідерство в захисті миру, справедливості, прав людини, гендерної справедливості та рівності, а також у сприянні розширенню прав і можливостей жінок і дівчат, пояснено у заяві на вебсайті Держдепу. Ці жінки роблять це “часто з великим особистим ризиком і жертвами”.
Торік лауреаткою Міжнародної премії "Відважні жінки" - International Women of Courage Award стала українська волонтерка Юлія Паєвська "Тайра".
"Вона надавала медичну допомогу учасникам Революції Гідності в Україні у 2013 році, а як керівниця волонтерського загону парамедиків "Ангели Тайри" проводила тактичну медичну підготовку на передовій Донбасу з 2014 по 2018 рік. Пані Паєвська найбільш відома своєю роботою з таємних зйомок, що документують звірства, скоєні російськими військами в Маріуполі", - нагадує Держдеп.
Від березня 2007 року Державний департамент відзначив цією нагородою понад 190 жінок з 90 країн світу. У процесі відбору дипломатичні представництва США за кордоном спочатку номінують одну жінку від відповідних країн, де розташовані представництва, а фіналістів відбирають і затверджують старші посадовці Держдепу.
Очікують, що після церемонії нагородження лауреатки візьмуть участь у Програмі лідерства для міжнародних відвідувачів та інших заходах, які відбудуться в Лос-Анджелесі. Програмою передбачено спілкування з американськими колегами щодо стратегій та ідей з розширення можливостей жінок і дівчат у всьому світі.
