Спеціальні потреби

Хорватія вже у поїзді ЄС, а Україна – лише поле битви (європейська преса)


Європейські експерти розмірковують над фактом вступу до Євросоюзу Хорватії та самим майбутнім об’єднаної Європи, яка зазнає кризи разом із системною кризою ліберального капіталізму. Тут також йдеться про долю посткомуністичних країн Східної Європи, включно з Україною, яка стала центром наростаючого антагонізму між ЄС та Росією. Хоча Україна, як зауважують оглядачі, у роздумах на межі двох світів. Тимчасом у Києві, як пишуть європейські газети, вирішили повернути Німеччині дещо з так званого «трофейного мистецтва» та домовляються про подальшу співпрацю.

Відома хорватська письменниця Славенка Дракуліч, яку в Загребі свого часу охрестили «відьмою» за її європеїзм і звинуватили у наведенні «порчі» на хорватський народ, розмірковує на сторінках швейцарської Neue Zurcher Zeitung про долю Хорватії, яка відкрила двері Євросоюзу цього понеділка. Дракуліч вважає, що сьогодні в Загребі вже й не знають, як їм про цей факт вступу до Європи, про який колись дуже мріяли, думати. Радості вже не так й багато. Бо навіть в опитуваннях громадської думки брали участь останнім часом менше половини хорватів. Щоправда, понад 60 відсотків із них – за вступ до ЄС. Супротивники вступу до ЄС лякають хорватів швидким крахом Євросоюзу, втратою національного суверенітету, економічної уніфікацією та «підкоренням чужому глобальному капіталізмові». Славенка Дракуліч пише про досить дивне враження від цього вступу Хорватії до ЄС: «Ми вели 20 років тому війну, щоб звільнитися один від одного на Балканах, а тепер збираємося знову разом у іншій але вже не тій спільноті». Дракуліч вважає, що ЄС, через реальну нерівність його членів, виглядає сьогодні як поїзд, де Хорватія опинилася на дерев’яній лавиці вагону третього класу, але «єдиною втіхою стало те, що все ж трясеться вона у тому ж самому поїзді, що й інші», та має шанс поліпшити своє становище, адже попереду ще перспектива – вагони другого, першого і навіть класу «люкс». Бо це, на думку письменниці, може й краще, аніж «безнадія тих, хто далеко позаду, поза межами цього поїзда, і навіть не сподіваються, що потраплять коли-небудь хоча б куди-небудь. Хіба що зі зміною стратегічних обставин, як для України чи Білорусі». Дракуліч резюмує, що тепер для Хорватії, коли вона вже бере пряму участь у проекті «спільної Європи», варто замислитися над активною участю у його покращенні, не зважаючи на «слабкості демократії в умовах кризи капіталізму».

Йонас Ґретц із Центру з дослідження проблем безпеки в Цюріху (Center for Security Studies ETH Zürich) оприлюднив великий аналіз із проблеми відносин Європи з Росією, де попереджає про стратегічну небезпеку захоплення економічною співпрацею з Москвою, забуваючи про політичні наміри наростаючого авторитаризму в Росії. Автор вважає, що «наростаюче напруження у стосунках Росії із Заходом також виходить на перший план, коли мова йде про спільні сусідні країни, де конкуренція між Росією та Євросоюзом посилилась». Ґретц наголошує також, що «цей антагонізм у даний момент зосереджений на Україні», коли ЄС пропонує Україні альтернативу членству в ЄС – договір про асоціацію і зону вільної торгівлі, а Кремль «не вважає Україну повністю незалежною державою» і хоче втягнути її у свій Євразійський економічний союз. Проблема є ще й у тому, як зауважує швейцарський експерт, що навіть у цій ситуації «українська еліта намагається відкласти ухвалення складного рішення стосовно вибору між Росією та Євросоюзом». Кажучи про співпрацю Швейцарії з Росією, Йонас Ґретц попереджає: «У той же час, зважуючи свої інтереси, Берн не повинен випускати з поля зору стратегічні інтереси Росії та йому варто подбати про те, щоб не втратити на боці своїх європейських сусідів та інших партнерів того, що набувається у відносинах із Москвою».

Німецька Berliner Zeitung інформує, що «Україна повертає Німеччині радянські воєнні трофеї». Мається на увазі, зокрема, факт повернення цими днями Берліну понад 700 цінних книг, які радянські вояки вивезли наприкінці Другої світової війни з берлінського музею цукру, що є частиною Музею технологій Берліна. У Києві цінні книги німецькою, французькою, італійською та англійською мовами, видані у період із 1832 по 1944 роки, передав німецькому послу в Україні Крістофу Вайлю заступник українського міністра культури Броніслав Стичинський. Як зазначено, обидві сторони продовжать взаємний пошук і повернення культурних цінностей, які зникли під час Другої світової війни.

Передрук з "Радіо Свобода"

Відео - найголовніше

XS
SM
MD
LG