Політична роль віце-президентів у Сполучених Штатах

Уже понад 200 років американські виборці, кожні чотири роки у листопаді, роблять позначку на виборчому бюлетені, на якому від кожної партії разом поставлено два прізвища – одне – кандидата на президентську посаду, друге – на віце-президента.

Експерти кажуть, що кандидата на посаду віце-президента висувають, щоб збільшити шанси на перемогу. Адже, якщо ця людина принесе навіть малу перевагу – це означає багато голосів.

Комбінація прізвищ на виборчих бюлетенях за останніх понад 30 років, складається з нової людини у Вашингтоні – претендента на президентська крісло, і досвідченого вашингтонського політика, на посаду віце-президента. Таким чином кандидати хочуть сказати, що готові щось змінювати і мають під рукою досвідченого політика, який допоможе їм не захлинутися у бюрократичній системі.
Скажімо у 1976-му році демократ Джиммі Картер виграв президентські перегони, представивши себе виборцю як нову людину, яка готова виправити усі недоліки старої вашингтонської еліти. А кандидатом на посаду віце-президента, Картер обрав сенатора-ветерана Вольтера Мондейла, який чудово знав усі владні механізми столиці.

Чотири роки пізніше, новачок республіканець Рональд Рейґан прийшов у Білий дім з колишнім директором ЦРУ Джорджем Бушем старшим.

Ще за чотири роки, у 1992-му, вільний від впливу Вашингтона демократ зі штату Арканзас Біл Клінтон, переміг разом із досвідченим сенатором Альбертом Ґором.

Вісім років пізніше республіканський губернатор Техасу Джордж Буш молодший виграв змагання за Білий дім поряд з колишнім міністром оборони і начальником канцелярії Білого дому за президентства Джеральда Форда Ричардом Чейні.

Кандидатуру віце-президента використовують також для привернення голосів іншого покоління, релігійної групи чи протилежної статі. Так у 1984-му році вперше на виборчому бюлетені від однієї з головних партій з’явилась жінка. Партнером кандидата в президенти від демократів Вольтера Мондейла була конгресменка Джералдін Ферраро.

І хоча політична роль віце-президента у США відносно не значна, саме ця людина стоїть напоготові замінити главу держави у випадку смерті, відставки або усунення від влади чинного президента. Поки що в історії країни це ставалося дев’ять разів.