Минув 21 рік із дня аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Серед списку численних жертв трагедії є й родина Малофієнків. Їхньому п’ятирічному синові Володі лікарі тоді поставили страшний діагноз – гостра лейкемія. Та за сприяння Фонду допомоги і розвитку дітям Чорнобиля він вижив.

Фонд є неприбутковою організацією США. За 18 років свого існування фундація доставила в Україну медичне обладнання і ліки, загальною сумою на 53 мільйони доларів. За допомогою фонду до Америки на лікування приїхало чимало хворих дітей.

А почалось усе з того, що у листопаді 1989-го року двоє ініціативних і небайдужих людей у США створили Фонд допомоги і розвитку дітям Чорнобиля. Організація тоді лише зароджувалася і доволі випадкова зустріч із засновниками фонду обернулася для родини Малофієнків тим, що у їхнього сина з’явилася надія на життя.

Мати Ольга Малофієнко каже: “У перший рік нас запросили до Бостона, але так умови складалися, що нам слід було кудись переїжджати. Я звернулася до фундації, яку очолює Надія Матківська і вони допомогли нам знайти кошти для лікування”.

Відомий американський актор Пол Ньюман, який у США побудував табір для лікування хворих на рак дітей, десятьох запросив із України. Цю місію якраз і було покладено на щойно створений фонд. Володимиру тоді поталанило потрапити десятим у списку до цього табору і тепер він з приємністю пригадіу чимало історій:

“До нас у табір приїжджала Джулія Робертс, а також Пол Ньюмен, який часто любив із нами гуляти, кататися на човні, ловити рибу. Одного разу Пол Ньюмен сів поруч зі мною, коли ми обідали. Я його не одразу впізнав, а лише через деякий час. І мені було дуже приємно сидіти з ним поруч і розмовляти про табір та багато інших речей”.

Лікарі залишили маленького Володю лікуватися у США. Втім, боротися доводилося не лише з хворобою. Адаптація Володимира проходила теж не легко. Батько Олександр Малофієнко пригадує ці часи із смутком у голосі:

“Було нелегко перші часи, коли він захворів. Володя пішов до школи, але після хіміотерапії у нього цілком випало волосся, навіть вії. І дитині сприймати такий стан було дуже важко”.

Згодом, Фонд допомоги дітям Чорнобиля перевіз усю родину Малофієнків у США. Перші два роки жити доводилося в тісноті – засновник Фонду Надія Матківська поселила їх у своєму помешканні. А через сім років хворобу таки вдалося здолати. За весь цей час на лікування маленького Володі було витрачено півмільйона доларів. І знову ж таки, гроші віднайшов фонд.

Один із засновників Фонду допомоги і розвитку дітям Чорнобиля лікар Зенон Матківський каже, що розпочали вони свою діяльність із того, що привозили велику кількість медикаментів та апаратуру в Україну, а вже пізніше почали брати дітей на лікування у США. Згодом фонд почав створювати різноманітні програми. Але співпраця з Україною й по сьогодні не дається легко. І найбільше проблем тут виникає з перевезенням медикаментів.

Надія Матківська каже, що уряд заборонив привозити медикаменти із Заходу. Якщо була б можливість це робити, то фонд надавав би допомогу значно ефективніше, особливо цим людям, які не можуть оплатити лікування самі. За її словами, вони разом із депутатами все ж таки домагатиметься змін у законодавстві.

Засновники фонду не опускатимуть рук, кажуть, що багато людей готові їм допомогти. На добровільних засадах працюють у фонді і допомагають йому розвиватися і адвокати, і юристи, і лікарі. Приєднатися до всіх цих людей має намір і Володимир. Як сам каже – хоче віддати те, що колись було подароване йому:

“Я хочу стати лікарем. Адже мені так багато допомагали. Тепер я хочу допомагати іншим дітям, які теж потребують допомоги, так, як і я колись її потребував”.

Детальнішу інформацію про Фонд допомоги і розвитку дітям Чорнобиля можна знайти: www.childrenofchornobyl.org