За що і для чого стоять українці на майданах столиці

Уже десять днів у Києві мітингують. Днями до прихильників провладної коаліції, що розташтувалися на Майдані Незалежності, долучилися опозиціонери, що проводять власну акцію на Європейській площі. Ось які настрої панують в обох таборах, що розділені лише п’ятьмастами метрами Хрещатика, але діаметрально протилежні за переконаннями.

“Блакитний Майдан” намагається до дрібниць копіювати колишній помаранчевий. Сцена, з якої виступають естрадні зірки і політики, ді-джей, що кидає в юрбу закличні гасла, стрічки, прапори і пряма трансляція по телевізору.

Деталі схожі, але копія навіть приблизно не нагадує оригінал. Не тільки тому, що тут співають про Радянський Союз, вимахують прапорами Донецької республіки, п’ють пиво і грають в карти. Просто нинішній Майдан сам не дуже уявляє, за що стоїть:

- Ідея. Україна. Загалом ми приїхали підтримати Донецьку область.

- За що стоїмо? За свободу слова. За Партію регіонів.

- Я за соціалістів. Почула по радіо, по телевізору – думаю, ану, піду підтримаю своїх людей. Я не прийшла, щоб підробити трошки, ні, мені вистачає. Просто розважиться, розслабиться, отак!

- Мені голова сільської ради сказала, що можна їхати. Я й поїхав. Із 2002-го року ніде не працюю, бо в селі нема нічого. Колгосп розпався, все розпалося. А тут може підроблю трішки.

- Я тут стою і отримую 50 гривень. Це не багато, але й не мало – так собі.

- Може щось колись і заплатять. Вчора, наприклад, день так простояв. А сьогодні - побачимо.

- За Януковича. Ура! Ура! Ура!

За п’ятсот метрів від розмаю блакитно-рожево-червоних прапорів – інші прапори і інша музика. Помаранчеві на Європейській площі розпочали альтернативну безстрокову акцію “Геть зраду!”. Сподівання на її масовість за рахунок киян не виправдались: столиця у колишніх помаранчевих кумирах розчарована. Проте старі перевірені “кадри Майдану” все ж приходять підтримати президента:

- Я прийшла, на Майдані я була весь час і тепер не можу більше терпіти. Навіть, не зважаючи на те, що мене ноги болять, я прийшла сьогодні і буду відстоювати демократію.

- Мені дуже страшно навіть уявити, що, не дай Боже, Конституційний Суд прийме рішення і відмінить Указ президента. Я дійсно переживаю і думаю, що я наступного дня прокинуся і буду вже жити не у вільній Україні, а у Радянському Союзі. А мені абсолютно цього не хочеться.

Загалом до нинішніх масових акцій Київ залишається байдужим. Столичні мешканці поспішають у своїх справах, обминаючи і біло-блакитних, і помаранчевих:

- Мені здається, це пуста трата часу. Треба почекати на рішення Конституційного Суду. А взагалі це вже якось на фарс схоже.

- Набридли вони мені, і одні, і другі.