Як критики американської допомоги Україні допомагають Кремлю досягти його цілей в інформаційному полі, а також наскільки російська пропаганда проникла у контент від подкастерів у США?

Про це в інтерв'ю Російській службі Голосу Америки розповів Брет Шефер, аналітик “Альянсу за закріплення демократії” (Alliance for Securing Democracy) - проєкту “Німецького фонду Маршалла”.

Російські наративи в американському медіапросторі

За словами Шефера, американські подкастери використовували певні фрагменти російської пропаганди, поширюючи їх у медіасередовищі США. Але у ході аналізу подкастів не було помічено випадків, щоб автори підхоплювали повний об’єм російської пропаганди великими “шматками”.

“У Сполучених Штатах все ще можна побачити елементи російської пропаганди, що проникають в американський дискурс, але ми не знайшли багато прикладів (і навіть дещо здивовані цьому) точного віддзеркалення пропаганди, що виходить із Кремля, – каже Шефер на підставі здійсненого аналізу. – Також ми не бачимо прикладів, щоб люди повністю сприймали це [пропаганду, - ред.]”.

Водночас Шефер навів приклади, коли прихильники крайнього правого політичного спектра використовували фрагменти російської пропаганди, які “вписувалися” у вже звичні для них наративи, наприклад, про адміністрацію президента Джо Байдена або “надто дорогу” підтримку України, обмеження уваги південному кордону тощо.

Дивіться також:

Російська інформаційна війна в Україні провалюється - Ніна Янковіч. Інтерв'ю

Багато із подкасткерів критикують “за замовчуванням” просто будь-що з дій США чи Заходу загалом, каже експерт. З початком війни Росії проти України багато з них посилили свою позицію щодо Росії, але все ж “завжди повертаються до тези, що США все роблять не так”.

Російська пропаганда – не тільки підтримка Кремля, а і “очорнення” Заходу

За словами Шефера, через війну Росія втратила деяких своїх ключових мовців, з російськими ЗМІ припинили співпрацю частина людей, які виступали там коментаторами або гостями раніше. Але все ще є люди, які залишаються у прокремлівській орбіті.

“Хоча “прокремлівські”, мабуть, хибне слово для них. Я б сказав, що є певна частина “антизахідної орбіти”, яка, втім чітко розірвала зв’язки з Кремлем, оскільки захищати його дії на якомусь із рівнів – це немислимо зараз”, – каже аналітик.

При цьому вони все ще можуть бути корисними Москві та її пропагандистської війни, оскільки значна частина російської пропаганди, наголошує Шефер, спрямована не на підтримку Росії самої по собі, а на “очорнення” Заходу.

“Вони не шукають значного відсотка американців, готових сказати “ми повинні воювати на боці Росії”. Вони просто намагаються придушити підтримку України та Заходу, це наче довга гра у спроби просто зірвати підтримку”, – каже Шефер.

Дивіться також:

«Хто б казав!» Коментатори реагують на звинувачення Путіна на адресу Заходу, що той живе у минулому

Так на користь Росії з'являються тези “це просто занадто дорого”, “це не наша боротьба”, “можливо, ми затягуємо цю війну”, “я не впевнений, ви знаєте, тут справді є якась інша сторона”, “у нас є інші пріоритети, на які ми повинні звернути увагу”, “як ми витрачаємо кошти на війну?”, “подивіться на безпритульність у США”.

Такі повідомлення все ще дуже вигідні Росії та її мові пропаганди, наголошує експерт, навіть коли їх озвучують ті, хто кажуть, що вони проти російської війни.

У середовищі подкастів та інших виступів у соціальних медіа практично відсутня модерація чи регуляція їх вмісту, каже Шефер, тому й виникла ідея їхнього моніторингу.

Втім аналітики очікували навіть більшої радикальності, аніж було виявлено у результаті.

Сподівання Путіна – втома та втрата інтересу аудиторії

Щодо інтересу до української тематики, за спостереженням аналітика, відповідно до звичних тенденцій у ЗМІ, інтерес до кожної теми спадає з часом й інколи повертається за умови гучних подій.

“Є моменти, коли ти бачиш справжнє фокусування на Україні, а потім це знову відходить на другий план, – каже Шефер. – І я, відверто кажучи, вважаю, що це саме те, на що Путін робить ставку – що на Заході просто втратять інтерес до цієї війни та більше не хотітимуть витрачати на це свої гроші, навіть якщо повторюватимуть, що так, Росія не права”.

Дивіться також:

Труни, однотипні постери й російська пропаганда: у Вашингтоні провели "антивоєнний" мітинг

У середу в Міжнародному суді в ООН у Гаазі завершився попередній розгляд справи України проти Росії за конвенцією про геноцид. Це лише одна із низки справ, повʼязаних із війною в Україні у міжнародних судах. Україна звинувачує Росію у тому, що та систематично викривляє поняття “геноцид” та маніпулює Конвенцією про запобігання й покарання злочину геноциду.

Зокрема, йдеться про виправдання російської військової агресії в Україні для нібито захисту від “геноциду” російськомовних людей на Донбасі.

Тепер суд повинен вирішити, чи має він юрисдикцію розглядати цей спір по суті. Про що ця справа розповідають Марія Ульяновська та із місця подій журналістка українського видання “Бабель” Оксана Коваленко.

Україна звернулася до Міжнародного суду ООН 26 лютого 2022 року — через два дні після початку повномасштабного вторгнення. У цій справі вона просить суд спростувати звинувачення Росії у геноциді російськомовного населення і визнати, що Росія викривляє поняття “геноцид”, виправдовуючи ним повномасштабне вторгнення.

“Росія систематично зловживала Конвенцією, роблячи численні односторонні дії: визнаючи фіктивні республіки в Донецьку та Луганську, вторгаючись на територію України, знущаючись з її громадян та спустошуючи їхню батьківщину, і все це з метою запобігання та покарання за вигаданий геноцид”, – йдеться в аргументації української сторони.

Однак визнати, що Росія сама чинить геноцид, Україна не просить. Для засудження злочину агресії країна наполягає на створенні спеціального міжнародного трибуналу. А воєнні злочини російських військових вже розслідують прокурори Міжнародного кримінального суду.

Дивіться також:

Якщо вони бояться Гааги, значить, наша робота зробити їм Гаагу — Антон Кориневич про спеціальний трибунал. Інтерв’ю

У березні 2022 року Міжнародний суд ООН прийняв позов і виніс попереднє рішення, задовольнивши прохання України про тимчасові заходи, і зобовʼязав Росію припинити будь-які воєнні дії на території України на час розгляду справи. Росія цю вимогу проігнорувала.

Згодом до позову України приєдналися ще 32 країни-підписантки Конвенції про запобігання геноциду.

Останні два тижні сторони представляли свої аргументи перед суддями. Журналістка видання “Бабель” Оксана Коваленко два тижні слухала заяви сторін у суді в Гаазі. За її словами, виступ росіян був більше політичним, аніж юридично аргументованим.

“Вони повторювали пропаганду, до якої ми звикли — говорили і про нацистів, і про “державний переворот” у 2014-му році, показували фотографії пам'ятників Степану Бандері та Роману Шухевичу”, — згадує вона.

Коваленко розповідає, що Росія звинувачує Україну в тому, що та не попередила, що збирається звертатися до суду, а відтак Росія нібито не знала, що Україна вбачає порушення в діях Москви. Однак, звинувачення у геноциді росіяни почали закидати ще у 2014 році, а українці їх постійно спростовували, нагадує журналістка.

Інший аргумент, який наводить Росія — нібито здійснивши повномасштабне вторгнення, вони посилалися не на конвенцію про геноцид, а на своє право на самооборону.

Однак, оголошуючи про початок вторгнення 25 лютого 2022 року, президент Росії Володимир Путін сказав: “Мета спецоперації — захист людей, які протягом восьми років зазнають знущань, геноциду з боку київського режиму".

Про геноцид також неодноразово говорили і писали інші російські посадовці. Зокрема нещодавно Дмитро Медвєдєв заявив, що СВО має тривати “до остаточної перемоги над тими, хто вісім років піддавав власний народ знущанням та знищенню”.

Аргументи російської сторони викликали обурення міжнародних журналістів, які висвітлюють процес, розповідає Коваленко.

“Зрозуміло, що українців це обурює, але вони (журналісти) теж обурювались і сміялися з деяких аргументів. Було зрозуміло, що вони не сприймають їх серйозно”, — каже Коваленко.

Українську позицію доносив очільник делегації, посол з особливих доручень МЗС України Антон Кориневич. Він наголосив, що Росія не надала суду жодних доказів і використовує брехню як привід для агресії і загарбання.

“Росія перевернула конвенцію про геноцид з ніг на голову. Міжнародна спільнота ухвалила конвенцію, щоб захищати. Росія використовує конвенцію, щоб знищувати”, – заявив Кориневич.

Тепер суд вирішує, чи має він повноваження розглядати цей спір по суті. Це може тривати кілька місяців. І якщо суд таки вирішить слухати справу, то сторони знову подаватимуть свої меморандуми і цей процес може затягнутися вже на роки.

Однак Коваленко каже, що в української делегації настрій “бойовий” і вони впевнені у своїх силах. А рішення на користь України допоможе Києву претендувати на майбутні репарації та відновлення справедливості.

Дивіться також:

Костін розповів, що заважає повернути незаконно вивезених до РФ українських дітей

В уряду Сполучених Штатів є "певні залишкові кошти", але шатдаун матиме вплив на допомогу Україні. Про це під час брифінгу у Білому Домі повідомила директорка Офісу менеджменту та бюджету США (відділ при Виконавчому офісі Президента США) Шаланда Янґ.

"Ми не можемо робити більше із меншими ресурсами, коли мова йде про зусилля воєнного часу. Правила існують не просто так. На те, щоб закуповувати певні речі, потрібні гроші" - заявила Янґ.

Але навіть, якщо США зможуть надсилати допомогу Україні, немає гарантії, що не постраждає "готовність" самих Сполучених Штатів, додала чиновниця.

Якщо Конгрес США до кінця вересня не ухвалить бюджет на наступний фіскальний рік, це може паралізувати роботу частини державних інституцій. Це й називають у США терміном "шатдаун".

У Конгресі також обговорюють законопроєкт про тимчасове фінансування уряду на 45 днів у разі неухвалення бюджету. Серед іншого, у цьому проєкті мова йде і про гроші для України.

Дивіться також:

Палата представників США схвалила додаткові 300 мільйонів доларів для України