Спеціальні потреби

Угорці визначалися на референдумі з долею іммігрантів


Угорський уряд закликає населення сказати "ні" іммігрантам, що просять притулку в Європі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:02:42 0:00

Сьогодні, 2-го жовтня угорці голосували на загальнонаціональному референдумі, щоби визначитися: що робити із обов’язковими квотами Євросоюзу на розподіл міґрантів у країнах, які до нього входять. Ініціатором такого волевиявлення народу став уряд чинного прем’єр міністра країни Віктора Орбана. За попередніми даними, явка на референдумі склала менше 50 процентів, тож його можуть визнати недійсним. Водночас, повідомляється, що більшість угорців (близько 95%), які таки прийшли на виборчі дільниці, голосувала проти квот ЄС.

Нагадаємо, лідери ЄС, сподіваються, що за встановленими ними квотами притулок у країнах ЄС отримають 160 тисяч людей, які його потребують. Якби план вдалося втілити, Угорщина мала би прийняти трохи більше тисячі міґрантів. Однак керівництву країни ця ідея не припала до душі. Саме тому уряд вирішив винести питання про імміґрантські квоти на референдум.

Перед голосуванням Едіт Пірос одягає напрасований угорський національний костюм. У день референдуму їй хочеться виглядати святково. Сьогодні вона – етнічна угорка, що народилася в Румунії й двадцять років тому і приїхала в Угорщину як іммігрантка, ішла сказати «ні» новим мігрантам. Тепер уже в її країні.

«Це суспільство прийняло мене 20 років, тому і я хотіла бути схожою на тутешніх людей, а не змінювати їх. Щоб стати «своєю» я змінила себе. Й пристосувалася до тутешніх умов. Але я не хочу, щоб мігранти тепер пристосовувалися до мене, – пояснила свій вибір вона. – Вони хочуть перевернути наше життя догори ногами, у них нема бажання тут адаптуватися».

Переконання Едіт, що іммігранти – це зло для країни, на думку експертів, поділяє багато угорців. Опитування показують, що такі настрої зростили керівництво Угорщини, яке, за безперервними закликами на рівні держави сказати «ні» імміґрантам, часто порівнює шукачів кращої долі з терористами. І вже самий такий підхід до імміграції зростив у середині країни страх до чужинців.

«Звісно, я проголосую, адже мене, як і всіх нас, турбує, що буде з нашими робочими місцями, стандартами життя, родинами й доньками», – каже робітник Сідос Шолт.

Нині угорські урядовці продовжують наполягати, мовляв, ЄС не має жодного права диктувати країні національну політику щодо мігрантів.

«У цій країні нам не потрібні міґранти, – вважає речник угорського парламенту Золан Ковац. – А процеси, які ви бачите в Європі, насправді фундаментальні. Вони намагаються зрозуміти чи потрібні вони їм, так само, чи ні».

Уряд завішав агітаційними плакатами всю Угорщину. За їх допомогою, людей закликали не ризикувати, й сказати тверде «ні» імміграції. Опозиція в країні невелика, але красномовна. Вона стверджує – уряд маніпулює страхами угорців, щоб триматися при владі.

«Головна ціль – відвернути увагу від основних питань, адже до початку цієї кампанії з нагнітання страху щодо іммігрантів, підтримка уряду скорочувалася», – відзначає представник опозиційної Двохвостої собачої партії Ксаба Дудас.

Аналітики кажуть, підрахування остаточних результатів референдуму може дати два результати: якщо з’ясується, що на дільниці прийшло менше 50-ти відсотків виборців результати сьогоднішнього референдуму скасують, але якщо в голосуванні візьме участь більше половини населення – це може призвести до росту популярності угорських правих сил.

«Головні угорські партії на кшталт Фідес на свій порядок денний поставлять завдання, які, зазвичай, притаманні правим радикальним партіям. Це тривожний сигнал, адже це буде означати, що радикальна політика стає популярною серед широких суспільних мас», – заявляє представник Ініціативи відкритого суспільства для Європи Горан Булдіоскі.

Але є в Угорщині й частина громадян, яка ще за кілька днів до референдуму вийшла на вулиці, щоби підтримати іммігрантів. Вони переконані – країні навряд доведеться дотримуватися квот ЄС на кількість іммігрантів, тому що з таким ставленням ті просто не стануть туди приїжджати. Адже й дотепер в Угорщині їх було небагато.

  • 16x9 Image

    Тетяна Харченко

    Має більш ніж 16-річний досвід у журналістиці. Починала з роботи кореспондентки на радіо «Континент» у Києві. Відтоді працювала журналісткою на телеканалі СТБ, а також у виданнях: «Україна молода», «Газета по-українськи», «Новинар»; спеціальною кореспонденткою і текстовою редакторкою ранкових випусків телеканалу СІТІ, оглядачкою та головною редакторкою сайту «Медіа Бізнес»; дописувала для National Geographic Україна.

    Має дві вищі освіти – за першою – фольклористка й викладачка української мови та літератури. Диплом режисерки документального кіна отримала як стипендіатка програми Fulbright, в американському університеті Wake Forest, що у Північній Кароліні.

    Є авторкою кількох документальних короткометражних фільмів, два з яких – «Пісні надії» та «Солдат-метелик» – були показані на американських кінофестивалях: RiverRun International Film Festival та Princeton Film Festival. З «Голосом Америки» була від весни 2014 року до осені 2017 року. Працювала як відеооператорка, журналістка та продюсерка. Відзняла серію сюжетів про українську діаспору в США з Бостона, Нью-Йорка, Парк-Сіті, Балтимора, Вашингтона, Арлінгтона, Нью-Джерсі та Лос-Анджелеса.       

XS
SM
MD
LG