Кількість біженців із Сирії, зареєстрованих ООН, перетнула позначку в один мільйон. Серед них – сирійські вірмени, які були змушені залишити свої домівки в Сирії, де вони жили на протязі кількох поколінь. І зробили вони це не лише через війну, а й через побоювання зростання мусульманського радикалізму в цій країні у разі перемоги повстанців.
Перерва між уроками. Дівчата співають пісні. Це могло б бути у будь-якій школі. Але ці старшокласниці приїхали до Вірменії із сирійського міста Алеппо на двотижневі літні канікули минулого року, і більше не повернулися. З початку конфлікту в Сирії на історичну батьківщину втекло шість тисяч вірмен. Вони підтримують контакт зі своїми друзями в Сирії за допомогою Фейсбуку та Скайпу.
Школярка Марія Вартанян, якій 15 років, говорить:
«Я не можу з ними спілкуватися. Коли я починаю говорити, я плачу».
Сімнадцятирічний Гарен Балкіян говорить, що його друзів з Алеппо розсіяло по всьому світу:
«Пара моїх друзів тут, у Вірменії, в цій школі. Пара інших переїхали до Канади. Я знаю одного, який зараз у Штатах».
Саркіс Балкіян – сирієць вірменського походження, який вже давно живе в США. Але зараз він приїхав до Вірменії, аби допомогти біженцям. Тепер він координатор допомоги біженцям:
«Коли в липні розпочався конфлікт, багато сирійців вірменського походження вірили, що це триватиме пару тижнів. Тому багато з них приїхали до Вірменії лише з літнім одягом, не взяли з собою теплого одягу, достатньо грошей».
Сирійські вірмени, розповідає бізнесмен Саркіс Рушдуні, побоюються за долю вірмен в Сирії, які сповідають християнство, у разі, якщо країна опиниться під контролем мусульманських радикалів. Він каже:
«Християни не довіряють політиці мусульманських країн, в яких вони мешкають. Можливо, вони і довіряють звичайним арабам, але вони не почуваються безпечно в будь-якій країні на Близькому Сході».
Вірмени в Сирії є нащадками тих, хто був змушений тікати від різанини, яка тривала під час Першої світової війни на їхній батьківщині, яка тоді була частиною Османської імперії. Сучасні вірмени побоюються, що вони можуть повторити долю своїх прапрадідів – стати жертвою насилля на релігійному ґрунті.
Дослідник Ричард Гирагосян, співробітник Центру регіональних досліджень, розповідає, що вірмени вже тікали з інших країн на Близькому Сході, зокрема з Єгипту в 1952 році. Тоді вони побоювалися наслідків соціалістичної політики Гамаля Абдель Насера.
«Тоді вони втекли. Потім був Бейрут. Потім – громадянська війна. Потім – Тегеран. Вони втекли звідти у 1979 році у великій кількості. Так звана вірменська діаспора постійно знаходиться в русі. Позиції вірмен на Близькому Сході ніколи не були міцними та стабільними».
Для цього покоління вірменської діаспори гнучкість – єдина надія на майбутнє. Вони не знають, чи їхати вчитися в Америку, чи повертатися в Алеппо, чи залишитися у Вірменії.
Перерва між уроками. Дівчата співають пісні. Це могло б бути у будь-якій школі. Але ці старшокласниці приїхали до Вірменії із сирійського міста Алеппо на двотижневі літні канікули минулого року, і більше не повернулися. З початку конфлікту в Сирії на історичну батьківщину втекло шість тисяч вірмен. Вони підтримують контакт зі своїми друзями в Сирії за допомогою Фейсбуку та Скайпу.
Школярка Марія Вартанян, якій 15 років, говорить:
«Я не можу з ними спілкуватися. Коли я починаю говорити, я плачу».
Сімнадцятирічний Гарен Балкіян говорить, що його друзів з Алеппо розсіяло по всьому світу:
«Пара моїх друзів тут, у Вірменії, в цій школі. Пара інших переїхали до Канади. Я знаю одного, який зараз у Штатах».
Саркіс Балкіян – сирієць вірменського походження, який вже давно живе в США. Але зараз він приїхав до Вірменії, аби допомогти біженцям. Тепер він координатор допомоги біженцям:
«Коли в липні розпочався конфлікт, багато сирійців вірменського походження вірили, що це триватиме пару тижнів. Тому багато з них приїхали до Вірменії лише з літнім одягом, не взяли з собою теплого одягу, достатньо грошей».
Сирійські вірмени, розповідає бізнесмен Саркіс Рушдуні, побоюються за долю вірмен в Сирії, які сповідають християнство, у разі, якщо країна опиниться під контролем мусульманських радикалів. Він каже:
Вірмени в Сирії є нащадками тих, хто був змушений тікати від різанини, яка тривала під час Першої світової війни на їхній батьківщині, яка тоді була частиною Османської імперії. Сучасні вірмени побоюються, що вони можуть повторити долю своїх прапрадідів – стати жертвою насилля на релігійному ґрунті.
«Християни не довіряють політиці мусульманських країн, в яких вони мешкають. Можливо, вони і довіряють звичайним арабам, але вони не почуваються безпечно в будь-якій країні на Близькому Сході».
Вірмени в Сирії є нащадками тих, хто був змушений тікати від різанини, яка тривала під час Першої світової війни на їхній батьківщині, яка тоді була частиною Османської імперії. Сучасні вірмени побоюються, що вони можуть повторити долю своїх прапрадідів – стати жертвою насилля на релігійному ґрунті.
Дослідник Ричард Гирагосян, співробітник Центру регіональних досліджень, розповідає, що вірмени вже тікали з інших країн на Близькому Сході, зокрема з Єгипту в 1952 році. Тоді вони побоювалися наслідків соціалістичної політики Гамаля Абдель Насера.
«Тоді вони втекли. Потім був Бейрут. Потім – громадянська війна. Потім – Тегеран. Вони втекли звідти у 1979 році у великій кількості. Так звана вірменська діаспора постійно знаходиться в русі. Позиції вірмен на Близькому Сході ніколи не були міцними та стабільними».
Для цього покоління вірменської діаспори гнучкість – єдина надія на майбутнє. Вони не знають, чи їхати вчитися в Америку, чи повертатися в Алеппо, чи залишитися у Вірменії.