Залишився місяць до виборів у Конгрес Сполучених Штатів. Увага до цих виборів дуже велика, оскільки результати можуть змінити баланс політичних сил. Американські республіканці сподіваються на перемогу і отримання більшості, принаймні у Cенаті. Головний привід для їх оптимізму – рекордний бюджетний дефіцит, слабка економіка і високий рівень безробіття, який залишається на рівні у понад дев’ять відсотків.
Поміж безробітних чимало людей зі «стажем», тобто тих, які шукають роботу понад 99 тижнів. Після закінчення цього терміну вони втрачають урядову допомогу. То ж багато з них благають Конгрес продовжити термін виплат з безробіття.
Ґреґ Розен, який утратив роботу менеджера майже три роки тому і досі залишається безробітним, каже:
«Це буквально як сон, згадувати як ти колись ходив на роботу працював цілий день і отримував за це зарплату».
Спочатку Ґреґ жив за рахунок державного страхування на випадок втрати роботи. Уряд виплачує приблизно половину зарплати звільненого працівника поки він чи вона шукають нове місце праці. Однак, дія полісу закінчилася, і Ґреґу доводиться приймати складні рішення. Він економить на ліках і вже не в змозі допомагати своїй хворій мамі. «Це мене вбиває», – каже він.
Хоча експерти стверджують, що економічна рецесія у США скінчилась ще минулого року, безробіття залишається на високому рівні. Як каже економіст Гайді Шіргольц, безробітні опинилися у скрутному становищі:
«На кожних п’ять безробітних існує лише одна вакансія, тож четверо з п’яти не мають шансів знайти роботу».
Економічна криза змусила чимало малих та середніх підприємств по всій країні або вдатися до скорочень або ж взагалі припинити існування. В одному з повітів у штаті Пенсильванія, за офіційними підрахунками, 28 тисяч безробітних.
Тож місцева влада намагається зменшити сумну статистику. Як розповідає директор ради з працевлаштування Елізабет Волш, урядові агентства організовують професійні курси та консультують безробітних як знайти роботу за місцем проживання:
«Ось у нас вакансія, ось людина, яка шукає роботу.
Ми прагнемо звести їх разом».
Однак, незначна кількість вакансій у цьому повіті обмежує допомогу, яку можуть надати місцеві урядовці.
Тож, чимало безробітних, таких як Розен, сподіваються на допомогу Конгресу.
Ґреґ навіть заснував спілку, до якої увійшло 18 Інтернет-організацій безробітних, у яких вичерпалась урядова допомога. Їх мета – каже Ґреґ Розен – спонукати законодавців продовжити термін субсидій:
«Ця кампанія покликана дати нашим обранцям зрозуміти, що ми нарешті об’єдналися і тепер виступаємо єдиним фронтом».
Законодавець штату Пенсильванія Скотт Петрі говорить, що уряд просто не може собі дозволити продовжити допомогу з безробіття:
«Ви можете продовжувати виплачувати гроші. Але з часом вони закінчаться і у вас нічого не залишиться».
На думку законодавця, найкращий спосіб боротьби з безробіттям – залучити приватні інвестиції до розвитку місцевих компаній, що повинно створити нові робочі місця. Однак, для цього потрібен час, час у який Ґреґ Розен повинен за щось жити і виплачувати позичку за житло.
«Ви повинні продовжувати нам допомагати, щоби ми мали змогу шукати роботу поки з’являться нові можливості».
Ґреґ планує використати останні збереження, аби зберегти будинок, який виплачував двадцять років. Однак, коли гроші скінчаться – він не знає що буде робити.