Війна між Росією та Україною занурила світові ринки нафти та газу у стан невизначеності та нестабільності, спричинивши проблеми з поставками та стрибки цін. Ціна нафти у четвер сягнула рівня понад 110 доларів за барель. Через невизначеність щодо тривалості війни важко передбачити, до якої міри нинішня дестабілізація виявиться постійною, а до якої - лише тимчасовою.
Вашингтонський аналітик Теодор Карасік, який спеціалізується на питаннях Перської затоки розповів «Голосу Америки», що у нинішньому військовому протистоянні чимало непередбачуваних факторів, під дією яких «ціни на енергоносії можуть зрости ще більше». Він стверджує, що «у будь-якому випадку в енергетичній галузі відбуваються великі зміни».
«Ситуація з енергетикою та ціна залежить від того, як довго це[війна] триватиме і до якої міри він закінчиться. Ми вже бачили широкі санкції, запроваджені проти Росії через її дії в Україні. Ці санкції проти Росії в енергетичній сфері вплинуть на те, як працює російська енергетика, і щодо цього ми поки не маємо чіткої картини», – сказав Карасик.
Тим часом закупівля російської сирої нафти застопорилася на тлі зростання невизначеності щодо можливості західних санкцій щодо експорту енергоносіїв з Росії. Це викликає стрімке падіння цін на російську нафту і спонукає покупців шукати альтернативи.
Російська експортна суміш Urals, яка торгується з диференціалом щодо еталону Атлантичного басейну Dated Brent, за останні сесії впала до рекордно низьких показників.
Джерело "Голосу Америки", яке працює у галузі торгівлі нафтою та спеціалізується на глобальних ринках, повідомило, що європейські покупці зараз активно шукають альтернативні поставки нафти — так польська PKN Orlen бере додаткові вантажі від термінового постачальника Aramco — і значна їх частина буде надходити від місцевого виробництва в Північному морі, а також із Західної Африки та США.
Це анонімне джерело повідомило, що китайські нафтопереробники, особливо ті, що знаходяться в нафтопереробному центрі провінції Шаньдун, є ключовими покупцями російської нафти сортів Urals і ESPO Blend.
«Вони менш стурбовані санкціями, і купували значні обсяги іранської нафти минулого року. Але нинішні збої у глобальній банківській системі в результаті санкцій щодо SWIFT проти Росії означають, що навіть тим, хто бажає здійснити закупівлі непросто оплатити вантажі. Санкції проти російського флоту «Совкомфлот» лише додали логістичних труднощів при закупівлі російської нафти», – сказав аналітик.
Експерти вважають, що російські фірми з часом можуть спробувати відкрити рахунки в китайських банках для полегшення таких операцій. І вантажі Urals, які зараз завантажуються в Балтійському морі, імовірно, відправлятимуться на північ Китаю оптом, незалежно від того чи визначено вже покупців чи ні.
«Але це тягне збитки — поточна структура ринку означає, що економіка довгострокового арбітражу є маргінальною, а економіка зберігання — негативною. Відправлення вантажу до Шаньдуна і перебування на плаву місяцями є програшною пропозицією, навіть якщо цьому вантажу більше нікуди подітися», – повідомили «Голосу Америки» джерела в енергетичній галузі.
Пол Салліван, вашингтонський аналітик з питань Близького Сходу, стверджує, що набір непередбачуваних факторів, які можуть змінити енергетичну ситуацію, не вичерпано. «Конфлікт збільшує ризик а отже і витрати на енергію, створюючи націнки», — каже він.
З іншого боку, «санкції [проти Росії]», додає він, «можуть завдати удару світовій економіці та знизити ціни на енергоносії». Тим часом, «деякі нафтогазові компанії залишають Росію або виводять інвестиції з Росії… [і це] може порушити ланцюги поставок».
Також Салліван каже, що потенційні «теракти на території Росії проти трубопроводів можуть підвищити ціни», а «закриття Туреччиною проток для російських військових кораблів» також може «вплинути на кораблі, які доправляють енергоносії».
Експерти відзначають, що більшість російської спотової нафти продається через міжнародні торгові фірми, такі як Trafigura, Vitol і Glencore — лише невелика частка продається безпосередньо російськими фірмами, такими як «Сургутнефтегаз». Якщо російська сира нафта потрапить під санкції, то може зазнати змін усталена динаміка, яка лежить в основі торгівлі російським морським експортом. Це стало би повторенням останніх події в секторі видобутку нафти Росії, де мав місце масових вихід західних нафтових компаній із проектів.
Єгипетський політичний соціолог Саїд Садек сказав «Голосу Америки», що до країн Північної Африки, таких як Єгипет і Алжир, звертаються щодо збільшення експорту газу до Європи, щоб компенсувати російський газ, який становить 40% європейського імпорту.
«Північноафриканські держави, які виробляють газ — Алжир, Єгипет — Єгипет, має обмежені запаси, але вони збільшуються на 365% [кількості] скрапленого газу, тому що 90% єгипетського газу використовується всередині країни, 10% експортується, також ми отримуємо газ з Ізраїлю та Кіпру і конвертуємо його у зріджений газ [для] експорту», – каже Садек.
Експерт додає, що Катар також просять збільшити експорт скрапленого природного газу до Європи, але крихітний емірат Перської затоки вже відправляє значну частину свого газу до Азії: «Багато контрактів - довгостровоких - уже підписано між Катаром, Південною Кореєю, Японією , Китай, і їх не можна скасувати».
Садек наголошує, що близькосхідною державою, яка, ймовірно, могла б компенсувати втрачений Європою газ з Росії, є Іран, і він думає, що деякі європейські країни сподіваються зняти санкції з Тегерана, щоб дозволити відновити експорт нафти і газу. Проте він сумніваєтиься, чи захоче Іран — союзник Росії — «вдарити Росії ножем в спину».
Деякі країни Близького Сходу та Північної Африки, зазначає Садек, також стикаються з потенційною продовольчою кризою, "оскільки вони імпортують велику кількість пшениці як з Росії, так і з України". Такі країни, як Туніс, Судан і Ліван, не можуть дозволити собі дорожчі альтернативні джерела пшениці», і врешті-решт вони можуть зіткнутися з нестабільністю, якщо такого основного продукту, як хліб, не вистачатиме.
