Спеціальні потреби

Православний світ заблокований, тому він не може виступити проти війни. Інтерв'ю з дослідницею Кетрін Келаідіс


Кетрін Келаідіс, авторка книги "Свята Русь? Священна війна? Чому російська церква підтримує Путіна проти України"
Кетрін Келаідіс, авторка книги "Свята Русь? Священна війна? Чому російська церква підтримує Путіна проти України"

Американські медіа пишуть про те, що Російська православна церква за кордоном набуває послідовників у США — не з-поміж російських іммігрантів, а серед американців, яких приваблює наголос на "традиційних цінностях".

Дослідники кажуть, що разом з "православною традицією" нові навернені приймають також і погляд на світ президента Росії Володимира Путіна.

Американські священники, які проповідують російську традицію, разом з нею переконують свою паству у соцмережах, у тому, що не Москва, а Вашингтон винний у розв'язанні війни в Україні.

Про те, чим приваблює російське православ'я американців, чому вони не помічають справжнього стану російського суспільства і ролі церкви в Росії, а також про те, наскільки типовим є такий стан справ для православної традиції, журналістка Голосу Америки Наталія Чурікова говорила з директоркою з досліджень Національний еллінського музею в Чикаго, авторкою книжки "Свята Русь? Священна війна? Чому російська церква підтримує Путіна проти України" Кетрін Келаідіс.

Розмову скорочено і відредаговано для ясності та плинності.

Наталія Чурікова, Голос Америки: Патріарх Кирил Російської православної церкви був серед перших, хто привітав президента Росії Володимира Путіна з його переобранням. Крім того, він підтримує усе, що робить президент Путін, у тому числі те, що він робить в Україні. Я хочу запитати вас як дослідницю, яка вивчає православ’я, чи це традиційно для православної церкви бути в цьому зв’язку, який церковною мовою називають "симфонією" з державою, чи це все ж таки виходить за межі традиції?

У Росії ми маємо своєрідне ностальгічне перегравання цієї "симфонії", яке насправді говорить про бажання Путіна і Кирила використовувати Російську православну церкву як інструмент російської м’якої сили, інструмент російського впливу в усьому світі

Кетрін Келаідіс: Так, це свого роду традиційна співпраця, для неї використовують – грецьке слово συμφωνία – "симфонія" між державою і церквою. У православ’ї це є фундаментальні стосунки, у яких середньовічна і ранньомодерна православна церква розуміла себе ще з часів Східної Римської імперії, тобто Візантійської імперії.

Але те, що ми бачимо в Росії, є насправді унікальним в тому сенсі, що в Росії ми маємо своєрідне ностальгічне перегравання цієї "симфонії", яке насправді говорить про бажання Путіна і Кирила використовувати Російську православну церкву як інструмент російської м’якої сили, інструмент російського впливу в усьому світі. І це, я думаю, дуже відрізняється від традиції, тобто виходить далеко за межі традиції.

Н.Ч.: Священники, особливо протестантські пастори, наголошують, що першочерговий обов’язок священника – говорити правду та рятувати життя. Але ми бачимо протилежне в Російській православній церкві, де лише близько 300 священників, більшість із яких живуть за кордоном, щось говорили проти загарбницької війни, яку Росія веде в Україні. Чому інші священники, інші православні громади не протестують?

Що Кирил зробив дуже ефективно, він позиціював Російську православну церкву в різних куточках землі як охоронця традиційних цінностей

К.К.: Я думаю, що це поєднання речей. У самій Росії, гадаю, ідеться про страх. Виступати проти Путіна та його режиму в Росії – неймовірно сміливо. Звичайно, ми бачимо людей, які зробили це, і вони сміливі. Але сміливість є рідкістю в цьому світі.

А щодо ширшого православного світу, то він практично заблокований у стані поляризації. Що Кирил зробив дуже ефективно, він позиціював Російську православну церкву в різних куточках землі як охоронця традицій, охоронця традиційних цінностей, що б це не означало. Я думаю, що вони навмисно залишають тлумачення цього терміну дуже туманним, щоб люди могли наповнити його чим завгодно.

Тому стає важко виступати проти Кирила, виступати проти Путіна, незалежно від того, наскільки кричущим є те, що вони роблять. Бо ви заблоковані в такому полярному бінарному конфлікті, у якому ви не можете підвести свою сторону. А якщо ви щось скажете проти них, вас звинувачують у тому, що ви маєте всі ці інші погляди, яких ви можете і не мати.

Н.Ч.: Росія лідирує у світових списках країн з найвищим рівнем абортів, найвищим відсотком розлучень, найвищим рівнем ув’язнених, можливо, не після того, як вони почали використовувати засуджених у війні проти України, але в усіх цих речах це далеко від ідеалістичних консервативних цінностей.

Що робить Росію такою привабливою для людей у Сполучених Штатах? Ми бачимо нових навернених у російську версію християнства, російське православне християнство.

К.К.: Я думаю, що в абсолютних цифрах [нових навернених] не так уже і багато. Я би відокремила людей з дуже консервативними поглядами від людей з дійсно небезпечними ультраправими поглядами.

Вони уявляють, що модерність у православному християнстві можна просто стерти. І це їх приваблює

Але їх приваблює православна релігія. І я думаю, що для цього є кілька причин. Одна з них – помилковий погляд на історію, який розглядає православ'я як щось "незахідне", щось, що є поза більшою частиною історії християнства та християнського світу.

Вони собі уявляють православ’я, як щось "незмінне" – так вони про це говорять – "незмінна" церква, на яку не вплинули те, що вони бачать як негативні історичні моменти, такі як епоха Відродження, Просвітництва та Реформації. Що, звичайно, є об’єктивно неправдою. Тобто тут ми говоримо не про інше тлумачення історії, а просто про об'єктивно неправдиві речі.

Православні християни, православні народи - усі вони були невіддільними частинами цих великих рухів, тобто все це брехня.

А вони уявляють, що модерність у православному християнстві можна просто стерти. І це їх приваблює.

Н.Ч.: Але ми бачимо, що не всюди є ця проблема. Наприклад, ми бачимо абсолютно протилежну позицію Вселенського патріарха.

Ми бачимо досить ліберальну в багатьох аспектах позицію Грецької православної церкви. Ми згадували про мужність.

Ми пам’ятаємо часи Другої світової війни, коли православні священники, монахині, особливо в окупованій Франції, були частиною опору. Вони гинули у концентраційних таборах за свої ідеали. Тож наскільки різною може бути православна церква?

Різні церковні лідери зараз вибирають різні частини православної спадщини, щоб довести свою правоту

К.К.: Я думаю, що ви говорите про традицію, якій понад 1500 років. Вона є географічно та культурно різноманітною. І, природно, в кожній старій та різноманітній традиції ви знайдете все, що завгодно.

І я думаю, різні церковні лідери зараз вибирають різні частини православної спадщини, щоб довести свою правоту. Наприклад, ви згадали Вселенський патріархат, який, мабуть, є найбільш ліберальною юрисдикцією в Православній церкві у своєму філософському значенні слова. Вселенський патріархат існує як релігійна спільнота меншини в державі Туреччина, і без мови прав людини без віри в захист меншин і плюралізм Вселенський патріархат міг би припинити своє існування. Він залежить від глобального світового порядку, який поважає ці речі. І тому має сенс, що вони просувають ці ідеї.

Ці ідеї мені дуже близькі, я вірю в них сама, і дуже ціную, що моя архієпархія їх висловлює, бо як грецька православна в Америці я належу до цієї церкви.

Але важливо усвідомлювати, що в традиції ви можете знайти і те, про що говорить Кирил. І те, про що говорить патріарх Варфоломій, також є у традиції.

І я вважаю, що це має бути важливим уроком для нас – люди використовують свої релігійні традиції та минуле як глину, і ми насправді ліпимо різні наративи з цієї глини.

Н.Ч.: Що ви думаєте про майбутнє Православної церкви України? Це нова церква, яка була заснована лише п’ять років тому, але вона має і тисячолітню традицію, включно з епохою Відродження, Просвітництва, і всього того, про що ми говорили. Де ви бачите її місце у світовому православ'ї?

К.К.: Я думаю, що зараз існує справжня напруга між залишками церкви, яка пов’язана з Московським патріархатом.

У православному світі в 2019 році був великий розкол, коли Вселенський патріархат створив Православну церкву України, надавши їй томос та автокефалію.

Як на мене, є історичні підстави говорити, що Київ – повинен мати не лише власну автокефальну церкву. Бо вона, як ви знаєте, мабуть, є Церквою-матір’ю слов'янського світу, і Москва має належати церкві у Києві, а не навпаки. Думаю, тут нема, про що сперечатися.

Я думаю, що сьогодні в Україні ми бачимо напругу, яка розігрується в православному світі та всередині глобальної політичної сфери. І я кажу поза межами воєнного конфлікту, який є жахливим.

Але в цьому конфлікті між Православною церквою України та Українською православною Церквою, тобто церквами, які підтримує в Україні Москва з одного боку та Константинополь з іншого боку, я сподіваюся, що переможе бачення православ’я, яке просуває Константинопольський патріархат.

Я вважаю, що воно є набагато більш стійким і гуманним. Я сподіваюся, що це врешті-решт цей конфлікт вирішиться в цей бік, і це бачення православ’я переможе не лише в Україні, але й у всьому світі.

Відео - найголовніше

Як і чому британець записався до лав ЗСУ. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:05:18 0:00
XS
SM
MD
LG