Вашингтон – 13 квiтня. Вчора в інституті Кеннана у Вашингтоні пройшов семінар за участю німецького експерта, доктора соціології Керстін Ціммер. У фокусі її виступу був так званий «донецький клан», становище в ньому до і після президентських виборів в Українi.
Керстін Ціммер тільки-но захистила докторську дисертацію з проблем політичної еволюції донецького клану. Вона прожила чотири роки в Донецьку та регіоні, досліджуючи там політичну конфігурацію сил. Зокрема, її увагу привернуло питання: що ж такого специфічного є в Донецькій області і чому вона всі три рази переважаючою більшістю голосів висловилася за Януковича?
Деяке світло на це питання проливає минуле регіону: це був один з найстаріших--після Уралу--індустріальних центрів царської Росії, населеного, починаючи з 19-го століття, переважно етнічними росіянами. Така політика продовжувалася і в радянські часи, особливо ж в 20-ті роки. Це спричинило лінгво-культурну русифікацію регіону. Іншою особливістю, зазначила доктор Ціммер, є те, що незважаючи на високу урбанізацію--десь до 90% населення мешкає у містах -- під урбанізованою вивіскою по суті зберігається містечкова культура і ментальність населення. Тому тут складається живильний грунт для маніпуляції його думками. Іншим чинником є так звана «регіональна ідентичність», каже вона:
«Вона дуже сильна.... В центрі Донецька все ще бовваніє пам’ятник Леніну. А ось дитячі фольклорні фестивалі «Ми--діти Донецька»--себто все лише про Донецьк, немає згадок про Україну або Східну Україну».
Регіональна ідентичність пов’язана з радянським минулим. «Без Донбасу не було б СРСР, а без Донецька--України». Ось принципове гасло регіону і водночас--стереотипна думка населення, говорить доктор Ціммер. В той же час там застаріла індустрія, і навіть промисловці не думають в термінах нових інформаційних технологій. На вустах лише вугілля, сталь, машинобудування; немає свіжих ідей. За таких обставин недивно, що Янукович з його радянською риторикою і апеляцій до регіональної ідентичності здобув більшість голосів, каже соціолог.
А як виник «донецький клан?». Після розвалу СРСР контроль Москви в регіоні зник, а Києва--не встановився. Тому, як каже Керстiн Цiммер, в 1994 році стала викристалізовуватися структура дійсно «крутих» людей регіону. Там спочатку ще не було якоїсь домінуючої фігури, а стара радянська номенклатура змішувалася з «червоними директорами»--Ландик, Звягільський, але починала пробиватися і нова структура--Щербань, яка переважно займалася торгівлею, каже нiмецький соцiолог. Зокрема, Щербань контролював газову торгівлю, конфронтував зі сталевими баронами, і його вбили зрештою. Вбили в 1995 роцi і Брагинського, президента Шахтаря. Після його смерті бізнес Брагинського успадкував Рінат Ахметов--у 29 років. Роком пізніше він очолив Шахтар, і відтак донецький клан індустріально асоціюється з ним.
Але як завершена політико-економічна структура клан формується з приходом в 1997 Януковича на посаду губернатора Донецька. Індустріальний союз Донбасу, де головував Янукович, почав встановлювати контроль над Азовсталлю, Харцизьким трубопроводним заводом, іншими підприємствами.
Після призначення Януковича в 2002 році прем’єром, Донецьк став плацдармом наступу на Київ. Янукович залишив свою посаду голови облради Колесникову. Вже тоді регіон розглядав себе як платформу під Януковича. Коли туди прибув Ющенко в 2003 році, його зобразили як «фашиста-западенця» і не пустили з аеропорту. Опісля регіон три рази голосував переважно за Януковича--відповідно 96-98-93 відсотки.
Наразі ж, як зазначає Ціммер, перед регіоном і кланом стоять такі виклики:
«Центральний і місцевий уряди, насамперед, матимуть справу з вугільною промисловістю, особливо необхідністю ліквідації неприбуткових шахт, вільними економічними зонами і їх усуненням, реприватизацією, федералізацією України, і найголовніше--виборами у майбутньому році і завоюванням більшості в Раді у світлі конституційної реформи».
Після арешту Колесникова, що в регіоні сприйняли як знаковий наступ влади на клан і Ахметова, залишається проблемою: чи регіон зможе асимілюватися з політикою нового режиму, себто платитиме податки і не займатиметься «саботажем», як каже Тимошенко, чи конфронтуватиме з нею далі, пiдсумовує доктор Ціммер.
