Джейсон Полз багато часу проводить вдома зі своїми трьома дітьми…відколи втратив високооплачувану роботу в банку: «Зрозуміло, що втрата шестизначної суми зарплати на рік – відчутна для родини», - каже, безробітний тепер, колишній банківський менеджер.
Сім’я змушена була пристосуватися до змін: «Колись ми щонеділі ходили в сусідній ресторан. Тепер ми відвідуємо його заледве раз на місяць, чи рідше», - каже дружина Джейсона Ніккі. «Тепер ми все більше готуємо вдома», - додає її безробітний чоловік.
Тут і починається ефект доміно. Сусідній ресторан все рідше і рідше бачить своїх постійних відвідувачів.
«Часто відповідаючи на запитання: «Куди ж ви пропали?» клієнти визнають, що переважно харчуються вдома», - каже генеральний менеджер ресторану «Редстоун Ґрилл» Скотт Вебер.
Зменшення клієнтів викликало, в свою чергу, скорочення кількості працівників кухні й урізання робочих годин офіціантів.
«Я також почала рідше ходити кудись на розваги, тому що заробляю менше, ніж колись», - зізнається барменша ресторану «Редстоун Ґрилл» Гезео Клауд.
Через те, що Клауд отримує менше чайових, вона перестала віддавати своїх двох собак на денний догляд у спеціальний притулок. Останній, через зменшення кількості клієнтів, також змушений звільняти з роботи своїх працівників.
Ефект доміно перекидається далеко за межі цієї однієї громади. Зменшення завантаження у місцевому ресторані також означає менші замовлення його постачальникам, включно з чікаґським виробником м’ясних виробів «Аллен Бразерс».
«Колись ми отримували товар від «Аллен Бразерс» тричі на тиждень, а тепер – лише двічі», - каже генеральний менеджер ресторану «Редстоун Ґрилл»….А це означає менше роботи водіям вантажівок і м’ясникам компанії «Аллен Бразерс», де звільнено вже 5 відсотків працівників.
Яка ж найкраща перспектива для бармена, собачого тренера, м’ясника у такій ситуації? Мабуть, лише сподівання на те, що Джейсон Полз та його родина знову зможуть дозволити собі відвідувати ресторан щотижня у найближчому майбутньому.
