Політична криза в Україні затягується, переростаючи у політичний фарс. Політики геть загралися, – кажуть експерти. На їхню думку, хаос на владному олімпі сягнув тієї межі, коли виникають ризики для молодої, хиткої української демократії. Тривала політична нестабільність небезпечна тим, що може вибудувати запит на режим “сильної руки”, – каже голова Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко:
“Людей це дратує. Було розчарування у різних верств українського суспільства і прихильників різних політичних сил – 2005-го року у помаранчевих, 2007-го – певною мірою у прихильників Партії регіонів. А зараз ми бачимо розчарування в різних таборах, розчарування, яке переходить в роздратування. А це небезпечно. Ще один з наслідків таких настроїв – посилення попиту на режим “сильної руки”. Хто це буде – Юлія Тимошенко, Віктор Янукович, Віктор Ющенко або хтось інший – це може вирішитись пізніше, але попит на це зростає. І саме це дуже небезпечно”.
Минуло два з половиною місяці після виборів, проте легітимної влади досі нема, – додає інший політолог, директор Центру соціальних досліджень “Софія” Андрій Єрмолаєв. На його думку, це означає, що позачергові вибори як засіб подолання кризи не спрацювали:
“Вибори не спрацювали. Вони не створили у суспільстві тієї рівноваги і тієї ефективної влади, яка була очікувана, яка була гарантована цими виборами. Відповідно це розчарування має прояв і в подовженні правової кризи. Оскільки неефективна влада позначається на поведінці людей, які не сприймають законодавчу норму як обов’язкову. Я колись жартував, що насправді є зв’язок між поведінкою водіїв на вулиці і конституційною кризою. В тому сенсі, що несприйняття норми як обов’язкової впливає на вчинок хоч президента, хоч водія”.
Правовий нігілізм, що триває, знову-таки створює ґрунт для появи “жорсткого режиму”, – каже Єрмолаєв:
“Тенденція ця загрозлива в тому, що якщо раніше, 2-3 роки тому мова йшла про пошук демократичних
лідерів, тобто людей, які допоможуть забезпечити нові суспільні правила, то за нинішніх обставин розчарування в неефективній владі, розчарування у владі, яка вже діє три роки. Мова йде про пошук силового лідера, популістського лідера, який готовий запропонувати не лише власну програму, але власну волю як закон.
Ми замість розвитку громадянської самосвідомості, певних демократичних стандартів і цінностей будемо мати повернення совка.
Дуже популярно було насміхатися з Росії, тикати пальцем, що в Росії популяризується реставрація Радянського Союзу, але ми маємо власну загрозу – повернення совка не в ідеалах, а в поведінці. Совка як людини, яка байдужа до держави, яка є інтровертом, турбується лише про власне, про своє і орієнтована на сильну руку, яка в складній ситуації візьме на себе відповідальність”.
Інше за темою
Розсилка
Голос Америки: головне за тиждень
Вибір читачів
1