Сьогодні виповнюється перша рiчниця з того часу, як на південне узбережжя США обрушився ураган Катріна. Шторм завдав значних збитків таким штатам як Луїзіана, Міссісіппі та Алабама.
Величезні хвилі зруйнували дамби, які захищали території, що знаходилися нижче рівня моря, як наприклад місто Новий Орлеан, яке на 80 відсотків було затоплене водою. Новий Орлеан розпочав нову рекламну кампанію, яка обходиться у сім мільйонів доларів, щоб знову привернути увагу туристів до цього колись відомого своїми розвагами міста. Доходи від туристичної галузі навіть не досягли половини того, що місто отримувало перед тим, як Катріна вдарила по узбережжю. Чимало компаній з усіх сил намагаються просто вижити. Навіть ті, хто сюди повернувся і отримав хорошу роботу всеодно кажуть, що те, що вони зараз бачать – пригнічує. Працівниця готелю місс Джонс говорить так: «Ніякі фотографії не змалюють того, що тут насправді відбувається. Повірте. Ви маєте сюди приїхати і самі все побачити – занедбані будинки і бізнеси. Люди ніколи не повернулися i їх доми обросли пліснявою».
Новий Орлеан також опинився перед дефіцитом житлового фонду, який і не дозволяє кваліфікованим працівникам повертатися у місто. Президент Дослідницької ради з громадських зв'язків Джим Брандт говорить, що на вiдмiну вiд Нового Орлеану iншi ураженi ураганом населенi пункти цю проблему якось вирiшили. «Доки люди не дізнаються більше – а iнформацiї таки бракує - вони ж хочуть знати про ситуацію там до того, як повернутися і відбудовувати своє життя. Чи отримають вони страхівку? Чи матимуть комунальнi послуги? I на жаль такої iнформацiї ще немає», - говорить він.
Одна з найбільш спустошених частин міста - це Нижнiй дев`ятий район. Вiн знаходиться усього в кількох кілометрах на схід від центру, який був затоплений. Американський армійський інженерний корпус перекрив зруйновану дамбу в цій частині. Офіційні особи кажуть, що нова стіна є набагато міцнішою, ніж попередня. Втiм, мер Нового Орлеану Рей Нейґін не давав жодних власних рекомендацій щодо того, чи варто вiдбудувувати цю частину, адже вона - одна з найнижчих частин мiста, яке повнiстю лежить нижче рiвня моря. Все ж є експерти, якi вважають, що варто. Мукеш Кумар працює професором в Державному університеті Джексона, що в Міссісіппі. Він говорить так: «Чи справді ми маємо право говорити, що Новий Орлеан не мав існувати взагалі, бо він був збудований в болотистій місцевості нижче рівня моря? Я так не думаю. Я не маю чіткої відповіді, але це – колегіальне рішення. Це не мусить бути рішення фахівців. Це мусить бути рішення людей».
Але через рік після потопу більшість колишніх мешканців міста й досі живуть в інших місцевостях. Чимало з них вже й не збираються повертатися. Професор політології Бостонського коледжу Марк Ленді говорить, що люди з обох економічних боків потребують вагомих причин, щоб сюди повернутися. «Для найубогiших людей немає причин сюди повертатися. I для мобільних професiоналiв особливих причин також немає. Я десь читав статистику – не знаю, наскiльки вона вiдповiдає дійсності, але там було щось на зразок того, що 95 відсотків психіатрів Нового Орлеану більше там не живуть. Чому? Тому що психіатри – мобiльнi. Їм однаково, чи вони будуть лiкувати людей в Новому Орлеанi чи у Мемфісі, i саме цей фактор дуже загрожує подальшому виживанню міста», - говорить Ленді.
Через рік після повені, в Новому Орлеані таки спостерігаються ознаки прогресу. Але в цілому містові ще далеко до повного відновлення.