Спеціальні потреби

На Гелловін не лише «гарбузи по городу ходять»


Гелловін від А до Я: Чому люблять і як святкують?
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:24 0:00

Гелловін від А до Я: Чому люблять і як святкують?

31 жовтня американці святкують Гелловін – давнє кельтське свято, яке нині за популярністю в США поступається хіба тільки Різду. Готуватися до нього в США починають за кілька місяців. Кожна крамниця має тематичні товари й декорації, а один із символів свята – гарбуз – додають до усього чого не лінь – навіть до піцци і кави. І хоча Гелловін асоціюється зі страшними історіями про мерців і ряженими у них же шибеників, для багатьох американців цей день – ще й привід – насолодитися останніми тижнями осіні.

На одній з ферм в Меріленді для шанувальників Гелловіну влаштовують спеціальні тури кукурудзяними лабіринтами і лякають за побажаннями злегка або й до сліз.

Череп при дорозі, смерть із косою назустріч і навіть пара покійників на візку на узбіччі. Щоб побачити це все мешканці Вашингтону платять гроші й їдуть понад півгодини зі столиці за місто – на господарство. Тут в останні дні осені фермери, які вже зібрали свій урожай, заробляють більше на розвагах, аніж від продажу продуктів. Вони готуються до Гелловіну - свята, що традиційно асоціюється з культом урожаю, мерцями і моторошними історіями. Щоправда страшилки Гелловіну до душі далеко не всім.

«Я памятаю, як мій тато любив одягатися на Гелловін перевертнем. О-о-о, як я ненавиділа цю його розвагу! Памятаю, як він сідав десь у схованці біля будинку з одягненою маскою перевертня і, коли я поверталася додому він вистрибував у тій масці. Тепер я намагаюсь для своїх дітей зробити це свято більш добрим, щоб у них залишились хороші спогади», - розповідає Олівія Естер.

На господарстві у Меріленді для малечі справжній рай. Тут дітям можна плавати, стрибати і закопуватися у кукурудзяних зернятах. А ще потримати в руках кроленя і, якщо захочеться, навіть забрати його додому.

Працівниця ферми Абіґейл каже, що під свято людей приходить у рази більше, ніж зазвичай.

Ще одна забава до Гелловіну кукурудзяний лабіринт. На мерілендському господарстві його готувала ціла команда фахівців. Саму кукурудзу посадили пізно в липні, щоб вона була зеленою до осені, а як тільки стовбури рослини окріпли – спеціальна команда з GPS заглибилася в хащі і прорізала заплутані стежки. Дітям подобається серед них блукати. Тим більше, що в них можна несподіванно натрапити навіть на «справжню» відьму.

Директор господарства Рей Ґрінстріт каже, що для справжніх шанувальників Гелловіну у них працює досвідчена акторська група з монстрів, привидів і покійників:

«Наша денна розвага менш страшна, адже до нас приходять сім’ї з маленькими дітьми. Але вночі ми робимо спеціальну програму для тих, хто хоче бути настраханий. Їх ми заводимо в ліс, де чекає біля 20 акторів перевдягненних у страшні костюми. Там ми змушуємо людей пройти по спеціальних стежках. Вмикаємо моторошну музику, спеціальне світло і штучний туман, а перевдягнені актори чатують на них в хащах і нападають несподіванно з-за кущів».

Рей Ґрінстріт зізнається - останнього разу кілька відвідувачів навіть плакали, коли нарешті вибралися з кукурузди, але їм все одно сподобалося. Родина Елі та Кріса Доні на ферму прийшла не за страхами, а за гарбузами. На Гелловін вони традиційно будуть вирізьблювати у гарбузах візерунки і ставити їх на ґанок будинку.

«Зробимо гарбуз, із якого буде йти пара. Для цього ми покладемо в нього трохи сухого льоду. А ще ми наллємо в гарбуза рідкого мила й зробимо так, що він буде пускати бульбашки. Ми бачили відео на ютубі про те, як таке зробити і тепер наш малий із нетерпінням чекає поки ми влаштуємо цей експеримент».

Для сім’ї Доні Гелловін – улюблене свято. Чоловік і жінка зізнаються, що навіть на власне весілля прикрасили залу різьбленими гарбузами зі свічками й квітами. Тож тепер, коли підходить осінь – щороку везуть свою малечу на господарство – вибирати гарбузи і – продовжувати хорошу традицію.

  • 16x9 Image

    Тетяна Харченко

    Має більш ніж 16-річний досвід у журналістиці. Починала з роботи кореспондентки на радіо «Континент» у Києві. Відтоді працювала журналісткою на телеканалі СТБ, а також у виданнях: «Україна молода», «Газета по-українськи», «Новинар»; спеціальною кореспонденткою і текстовою редакторкою ранкових випусків телеканалу СІТІ, оглядачкою та головною редакторкою сайту «Медіа Бізнес»; дописувала для National Geographic Україна.

    Має дві вищі освіти – за першою – фольклористка й викладачка української мови та літератури. Диплом режисерки документального кіна отримала як стипендіатка програми Fulbright, в американському університеті Wake Forest, що у Північній Кароліні.

    Є авторкою кількох документальних короткометражних фільмів, два з яких – «Пісні надії» та «Солдат-метелик» – були показані на американських кінофестивалях: RiverRun International Film Festival та Princeton Film Festival. З «Голосом Америки» була від весни 2014 року до осені 2017 року. Працювала як відеооператорка, журналістка та продюсерка. Відзняла серію сюжетів про українську діаспору в США з Бостона, Нью-Йорка, Парк-Сіті, Балтимора, Вашингтона, Арлінгтона, Нью-Джерсі та Лос-Анджелеса.       

Відео - найголовніше

XS
SM
MD
LG