Якою є кутя по-луганському?

Свято Різдва у містах Луганщини проходить не так яскраво, як скажімо на Львівщині. Колядку почути велика рідкість, а релігійна містерія у вигляді вертепу – це взагалі, щось з іншої планети. Кутю ж готують, і навіть більше – носять по хатах і пригощають людей. А ось співають колядки зазвичай лише народні ансамблі. Як, наприклад, луганський вокально-етнографічний колектив «Забавка».

Більше пам’ятають про традиційне українське Різдво на півночі Луганщини – це сільської райони Слобожанщини. Як розповіла Радіо Свобода краєзнавець із Біловодського району Віра Аннусова, раніше у селах на Різдво ставили дідуха із сіна, якого прикрашали колосками.

Господиня готувала традиційні 12 страв. 6 січня дітей обов’язково споряджали носити кутю хрещеним батькам, а знедоленим та самотнім – подаруночки.

«І після обіду, не ввечері, а після обіду дітей відряджають нести кутю хрещеним батькам, а також оці передріздвяні подаруночки бідним людям, у кого нема чого завтра, на Різдво, поставити на стіл», – каже Віра Аннусова.

…готувалася з пшениці, добавляли мед, перетертий мак, іноді ще й горіхи

Кутя готувалася з пшениці, добавляли мед, перетертий мак, іноді додавали ще й горіхи. Ввечері вся родина збиралася за стіл, вечеряли і після цього лягали відпочивати, аби на ранок йти до церкви. Колядували ж уже 7 січня.

«Вранці сьомого січня сім’я прокидалася і всі хто міг ходити (не йшли до церкви тільки дуже старенькі й маленькі) прямували до церкви. Коли приходили з церкви, батько казав: «Іди кутя з покуття, а узвар на базар». Батько розділяв дітям ковбаси, сало. Як сім’я пообідає, діти починали колядувати», – розповідає краєзнавець.

За словами пані Віри, нині у селах традиції позабувалися. Іноді молодь виявляє ініціативу і відтворює старі обряди.

Виконавці з ансамблю «Билина» із міста Лутугине на Луганщині теж намагаються зберегти народні традиції. Вони вивчають спів донських козаків. Мають у своєму репертуарі й українську колядку, про один з її варіантів дізналися на Кубані.