Посол США в ООН Лінда Томас-Грінфілд цього тижня зустрілася в Києві з президентом України Володимиром Зеленським. Вона сказала, що висловила Зеленському непохитну підтримку України з боку Сполучених Штатів перед лицем російського вторгнення.
Томас-Грінфілд поспілкувалась з головою Східноєвропейського бюро VOA Мирославою Гонгадзе у Варшаві в середу.
Інтерв’ю було відредаговано для стислості та ясності.
Мирослава Гонгадзе, Голос Америки: Дякуємо за цю можливість. Ви щойно приїхали з України, і вперше побували у країні, в якій йде війна, у цьому регіоні. Яке ваше враження – від керівництва, від людей?
Лінда Томас-Грінфілд, посолка США в ООН: Я відчувала, що для мене було дуже важливо поїхати в Україну, тому що це на нашому порядку денному, майже щотижня, у Раді Безпеки, і я хотіла мати можливість говорити з досвіду. І я можу лише сказати, що для мене це був досвід, який відкрив мені очі — по-перше, побачити силу та мужність українців — від президента до маленьких дітей, яких я зустріла — але також побачити руйнування, які ця війна несе Україні та народу України. І я поїхала звідти з більшою відданістю робити все можливе, щоб покласти край цій війні.
М.Г.: Ви зустрічалися з президентом Зеленським. Радник Білого дому з нацбезпеки Салліван зустрівся з президентом Зеленським лише за кілька днів до вас. Точиться чимало дискусій щодо можливого мирного плану, і президент Зеленський виклав свої умови. Як ви бачите розвиток подій щодо можливого мирного плану?
Л.Т.Г.: Звісно, я бачу Україну, як лідера у цьому процесі. І те, що президент Зеленський викладає свої умови, я вважаю, створює дуже сильну платформу для будь-яких можливих подальших дискусій щодо миру. Але, чесно кажучи, це вже може закінчитися, якщо Росія виведе свої війська з України. І не буде потреби в розмовах. Діти можуть повернутися до школи. Українці можуть почати будувати своє життя заново. Вони можуть почати повертатися додому. Це в руках Путіна, і ми повинні продовжувати тиск на президента Путіна, нажаль.
М.Г.: Це правда, але, на жаль, не схоже, що він збирається зупинятися. Які виклики та який найгірший сценарій ви бачите в цій війні?
Л.Т.Г.: Наразі найбільша криза — це зима. І я була там, щоб подивитися на програму підготовки до зими. Росія атакує інфраструктуру України. Вони атакують їхню енергетику та електричну мережу. Вони атакують системи водопостачання. І через це людям буде дуже, дуже важко пережити, за прогнозами, дуже холодну зиму. Отже, я запропонувала поговорити з гуманітарними агентствами про їхні плани на випадок непередбачених ситуацій в умовах зими, на майбутнє, і я також мала ці дискусії тут.
М.Г.: Сполучені Штати продемонстрували лідерство в координації та організації міжнародної спільноти на підтримку України. Однак деякі країни не підтримують Україну. Які виклики ви бачите в цьому відношенні, зокрема перед наступним самітом Великої двадцятки?
Л.Т.Г.: Я вважаю, що найбільшим викликом є справді заявити, що це не війна між Росією та Сполученими Штатами, це не між Сходом і Заходом, це напад на Статут ООН. Це замах на суверенітет України, незалежної країни, на цілісність її кордонів. І це те повідомлення, яке ми хочемо донести до G-20. Це повідомлення, над яким ми щодня працюємо в ООН. І я вважаю, що ми досягли великого успіху. Я маю на увазі, що 143 країни засудили спробу Росії анексувати українську територію. Я вважаю це великим досягненням, і ми продовжуватимемо працювати над створенням коаліції країн, які готові дуже публічно засудити дії Росії.
М.Г.: Ви згадали про Статут ООН, і, знаєте, моє наступне запитання стосуватиметься, власне, викликів для Статуту ООН і, зокрема, щодо Росії в Раді Безпеки. Якщо вони порушують правила – вони порушили міжнародні правила, — чому вони досі в Раді Безпеки ООН?
Л.Т.Г.: Вони кинули виклик Статуту ООН. Вони кинули виклик всьому, у що ми віримо. Ми не вважаємо, що дії Росії в Україні є гідними країни-постійного члена Ради Безпеки. Тим не менш, вони є постійним членом, тому ми працюємо над тим, щоб ізолювати їх у раді та в ООН. Засудити їх, ізолювати, вигнати з тих структур, звідки ми можемо їх вигнати. Ми змогли відсторонити їх від Ради з прав людини, ми працювали над тим, щоб відсторонити їх і вигнати з інших органів ООН. І ми продовжуватимемо засуджувати їх у Раді безпеки.
М.Г.: Ви бачите шлях вигнання їх з Ради безпеки?
Л.Т.Г.: Я не бачу такого шляху, але я не думаю, що ми не повинні відмовлятися від такого кроку, якщо виникне можливість.