Журналіст, телеведучий, він зняв документальний серіал «Мій Шевченко», а також є автором автор кількох книг та численних публікацій в пресі.
Юрій Макаров на прохання Голосу Америки ділиться своїми спостереженнями про життя незалежної України та аналізує втрати країни за 20 років соборності.
Г.А.: Як ви оцінюєте 20 років незалежності України?
Ю.М.: Я вважаю, що незалежність це визволення для країни і для людини. У мене немає жодної ностальгії навіть за своєю юністю, тому що я пам’ятаю той принизливий страх, або обережність, для когось страх для когось обережність, які, принаймні для мене та мого оточення, були домінантою життя. Звісно, що в цьому, певному мірою штучному середовищі, треба сказати, що були певні позитиви, як завжди у в’язниці є свої позитиви.
В тому числі, можливо, певний престиж освіти та культури, в тому кастрованому варіанті, але все одно престиж; певні моральні константи – викривлені, але все одно константи, які визнавалися всіма. І бути, скажімо, непорядною людиною – це засуджувалося середовищем. Можливо саме це, більше мені немає за чим сумувати.
Г.А.: Що було втрачено за 20 років незалежності?
Ю.М.: Можливо втрати технологічні, це правда, Україна виробляла найбільшу та найнебезпечнішу в світі ракету. Україна виробляла комп’ютери, які на той момент були на рівні. В Україні була академічна наука цілком пристойна, якщо не ідеться про гуманітарні науки. Цього звісно шкода.
Але якщо згадати, а це увесь час забувається – цифра, яку я дізнався від одного з тодішніх віце-прем’єрів з економіки, станом на 1991 рік 79 % української промисловості працювало на воєнку; все решта був похідний продукт від виробляння великої страшної бомби, яку боявся увесь світ. Тому, навіть якщо у цієї бомби був цей позитивний похідний продукт, то біс з нею, обійдуся без бомби та похідного продукту.
Можливо, я надто радикальний, але серйозно, я сам прожив певну революцію від тотальної лояльності у 14 років до повного несприйняття системи у 30 з чимось, коли це все почало валитися, і туди йому й дорога.
Г.А.: Що може стати цементом, який буде утримувати незалежність України?
Ю.М.: Я думаю, що усвідомлення певних спільних точок, які стосуються різних верств і різних регіонів країни. Насправді, я думаю, що ми не до кінця самі усвідомлюємо наскільки цих спільних точок багато, і наскільки їх більше, ніж тих розбіжностей, які роздмухують певні політики.
Пошук цих спільних точок, ця робота відбувається стихійно, і якщо не буде жахливих економічних катаклізмів чи фізичних сутичок, воно відбудеться майже незалежно від нашої свідомості, але це не означає, що ми нічого не маємо для цього робити.