Актуально
«Діти сприймають війну як частину свого життя, а для мене це – жах!» – казкар Сашко Лірник
Під час війни мільйони українських дітей опинилися у бомбосховищах, сотні тисяч – далеко від рідного дому, в чужій країні шукали тимчасової безпеки. Але всі вони сумували за рідним домом та лагідним словом. Одним з тих, хто міг їх розрадити, заспокоїти, навіть перебуваючи за сотні кілометрів, був Олександр Власюк, відомий як казкар Сашко Лірник.
Нещодавно його фільм «Козацьке Різдво, або Пекельна хоругва» був показаний в рамках фестивалю українського кіно в Нью-Йорку. Хоча на дворі літо, багато глядачів з радістю дивляться казку про добрих, товариських і винахідливих українських воїнів.
Про те, чому тема козаків настільки близька сучасному казкарю та що робить Сашко Лірник під час війни, автора казок розпитала кореспондентка "Голосу Америки" Наталка Чурікова.
Сашко Лірник: Це велика удача, що нам вдалося зняти таке кіно, якого давно не було в Україні. По-перше, не тільки в Нью-Йорку, його успішно показували і на фестивалі азійського кіно. Це єдиний фільм, який просили двічі показати, бо він сподобався. Ми перемогли на міжнародному фестивалі дитячих фільмів. Ця тема мені близька.
Наталка Чурікова: Чому?
С.Л.: Бо я на цьому виріс, тема козацтва – в родині. Батько нам розказував. Я знайшов свої корені. У мене предок, прапрапрапрапрадід Іван Влас, а моє прізвище – Власюк. Іван Влас був записаний в козацькому реєстрі 1534 року – у Першій сотні поручика Яна Оришкевича. Такий є родовід. Батько – історик, у нас в родині дуже цінується і шанується козацтво. І хоча це не повністю вся Україна, але без козацтва України б не було.
Це той подих волі, подих безстрашшя, оце те, що зараз відбувається, саме ці козацькі гени. Як писав поет Василь Симоненко, "Народ мій є! В його волячих жилах козацька кров пульсує і гуде!"
Н.Ч.: Чим зараз, у період війни, займається український казкар?
С.Л.: Дуже широке питання, довго розказувати. Перші дні тижня був дуже приголомшений, всі такі були, і депресія була тяжка. Я не знав, чим зайнятися, у військо мене не брали по здоров’ю, і що робити? У мене були кошти, які зібрав на видавництво своєї книги «Пекельна хоругва», до речі. Я ці кошти перерахував на Збройні Сили України.
Вони сиділи у бомбосховищі, їм було страшно, діти плакали, і я їм телефоном розказував казочки, трохи заспокоював
І так склалися зорі, що просто послали мені одного доброго чоловіка, який мені порадив і запросив, і вже майже з самого початку війни я займаюся евакуйованими дітками. Тими, чиїх батьків убили, сиротами, біженцями.
До мене звернулася одна мама. Вони сиділи у бомбосховищі, їм було страшно, діти плакали, і я їм телефоном розказував казочки, трохи заспокоював, а потім я подумав, що таких дітей багато, і я створив свій відеоканал – мені допомогли обладнати судію, спочатку в хліві, потім у якомусь підвалі, і я кожен день записував казки, видавав їх у прямий ефір, і діти дивилися.
Це оці перші 2-3 найтяжчі місяці, це була така моя робота, і мені дуже дякували, що завдяки мені, моїм історіям, вони якось втрималися, тримали клепку в голові. Діти дуже чекали цілий день, вже не так боялися. Ці казки є у вільному доступі на Ютюбі.
І, звичайно, пишу. Пишу про війну, пишу сценарій, подаюся на конкурс Netflix зі своїм сценарієм, який в Україні нова влада не пропустила, патріотичні сценарії їм не подобаються. А я подався на Netflix – теж нова казка про козаків, патріотична, називається «Перевертень».
Н.Ч.: Багато дітей виїхали за кордон. І я знаю про те, що ви сказали, що ви готові готові посилати їм свої казки…
С.Л.: Я не готовий, я надсилаю. Я зробив такий блок - 4 чи 5 годин казок із музикою, піснями, це такий ніби мультфільм, але для слухання. Всі свої диски я зібрав в один альбом і я його надсилаю. Я надіслав більше 5000, просто не рахую. Люди отримують і дякують дуже.
Знаєте, до війни це не цінувалося. Здавалося, що воно тут є, знаєте, як хліб лежить, а я його не хочу. А коли нема, то відразу хочеться. А тут кинулися, а де взяти? А книжок нема в Німеччині, чи там Польщі, чи в Іспанії. І книжки мої закінчилися, всі продані, вже немає, новий тираж нема за які гроші друкувати. А аудіо я можу робити, інтернет є, тому я оце розсилаю цей альбом і зараз, до речі, пишу новий.
Н.Ч.: Повертаючись до тих дітей в бомбосховищах, з якими ви говорили, чи були якісь історії, що вам запам'яталася?
Хлопчик каже: «Мені бабуня готувала борщик, а її взяли і на вулиці вбили, і я борщика з того часу не їв»
С.Л.: Запам’яталось багато. І вони такі тяжкі, ці історії. Головне, що діти сприймають війну як частину свого життя, а для мене це – жах! Ми якось приготували для них борщу, годуємо їх. А один каже: «Ой, як я люблю борщик, як я давно борщика не їв. Мені бабуня готувала борщик, а її взяли і на вулиці вбили, і я борщика з того часу не їв». І він мені отак розказує, а в мене душа заходиться. От як зараз, плачу. Багато розказують.
Ми проводимо майстер-класи, діти учаться там ліпити з глини, з тваринами граються, ну і казочки там. Дітям треба дитинство давати, навіть у час війни. У нас вони якось відходять від цих жахіть. Я не кажу, де це, бо ще ракета прилетить від москалів.
І одна дівчинка там каже: «Ой, яка гарна з глини чашечка! Мамо, давай купимо!» А мама, як будь-яка мама, каже: «Ой, в нас тих чашок вдома стільки!». А мала каже: «Мамо, а ти що забула? В нас вже немає дому, розбомбили…» Оце – частина нашого українського життя. Нам це треба перебувати, пережити, відірватися нарешті, вирватися з московської окупації. І тоді, може, діти наші заживуть.
Н.Ч.: Якими Ви бачите їхнє майбутнє? Там багато дітей зі сходу.
Усі народи переживють війни, але не кожен народ може опиратися і перемагати
С.Л.: Так, багато дітей зі сходу, російськомовних дітей багато, але я знімаю в них цей блок, що українське – це погане, сільське чи другорядне. Їх ціле життя в цьому виховували, тому вони російською мовою розмовляють. І вони вчаться української, пробують, я їх підтримую, всі їм аплодують. Сказав українське слово, всі йому зааплодували, вони тішаться.
Майбутнє має бути українським, ми –українці. І це нове покоління має зростати на українській історії, на українських казках, на наших військових подвигах.
Усяке там є, і біда, всі народи переживють війни, але не кожен народ може опиратися і перемагати. А ми перемагаємо, морально – це точно.
Всі новини дня
Вибори у Словаччині — як вони вплинуть на підтримку України. Відео
Роберт Фіцо, який відкрито каже про наміри переглянути зовнішньополітичний курс Братислави і, зокрема, відмовитися від активної підтримки України, може прийти до влади у Словаччині. Очолювана ним соціал-демократична партія “Смер” нині лідирує. Що означає обрання Фіцо для України — знає Богдан Цюпин
Наближення ймовірного шатдауну американського уряду. Відео
Опівночі в суботу збігає термін, до якого американський Конгрес має погодити фінансування бюджету, аби уникнути часткової зупинки роботи уряду, так званого шатдауну. Наразі республіканці і демократи не можуть дійти згоди щодо плану, аби профінансувати уряд бодай тимчасово.
- Голос Америки
"Щоб купувати речі, потрібні гроші". Білий Дім - про допомогу Україні у разі шатдауну
В уряду Сполучених Штатів є "певні залишкові кошти", але шатдаун матиме вплив на допомогу Україні. Про це під час брифінгу у Білому Домі повідомила директорка Офісу менеджменту та бюджету США (відділ при Виконавчому офісі Президента США) Шаланда Янґ.
"Ми не можемо робити більше із меншими ресурсами, коли мова йде про зусилля воєнного часу. Правила існують не просто так. На те, щоб закуповувати певні речі, потрібні гроші" - заявила Янґ.
Але навіть, якщо США зможуть надсилати допомогу Україні, немає гарантії, що не постраждає "готовність" самих Сполучених Штатів, додала чиновниця.
Якщо Конгрес США до кінця вересня не ухвалить бюджет на наступний фіскальний рік, це може паралізувати роботу частини державних інституцій. Це й називають у США терміном "шатдаун".
У Конгресі також обговорюють законопроєкт про тимчасове фінансування уряду на 45 днів у разі неухвалення бюджету. Серед іншого, у цьому проєкті мова йде і про гроші для України.
- Голос Америки
Столтенберг впевнений, що Польща та Словаччина продовжуватимуть військову підтримку України
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг у п’ятницю висловив впевненість, що Польща та Словаччина продовжуватимуть підтримувати Україну у її війні з Росією після виборів, незважаючи на нещодавню різку риторику щодо Києва, повідомляє Reuters.
Напруга між Польщею та Україною дещо послаблюється після серії гарячих суперечок протягом останніх тижнів щодо заборони на продаж у своїх країнах українського зерна, яку Польща, Угорщина та Словаччина вирішили продовжити, щоб захистити місцевих фермерів, стурбованих низькою ціною на українське зерно, про це раніше повідомляв Голос Америки.
Переговори щодо поставок українського зерна до Польщі йдуть у "хорошому напрямку" після того, як "певні емоції" вгамувалися, заявив у середу міністр сільського господарства Польщі Роберт Телюс після віртуальної зустрічі з українським колегою Миколою Сольським.
"Я очікую і впевнений, що Україна та Польща знайдуть спосіб вирішити ці проблеми без негативного впливу на військову підтримку України", - сказав Столтенберг в інтерв'ю Reuters у Копенгагені.
Словаччина від початку повномасштабного вторгнення була вірним союзником України, надсилаючи військову техніку, включаючи винищувачі МіГ-29 і систему ППО С-300. Як повідомляв Голос Америки, розклад сил перед парламентськими виборами у Словаччині вказує на можливість повернення до влади колишнього прем’єр-міністра Роберта Фіцо, який каже про наміри переглянути зовнішньополітичний курс Братислави і, зокрема, відмовитися від активної підтримки України.
"Який би новий уряд не був у Словаччині, ми продовжуватимемо збиратися на засідання НАТО, і я впевнений, що ми знайдемо способи продовжувати надавати підтримку, як ми це робили після кожних виборів у цьому альянсі з початку війни", - заявив в Копенгагені Столтенберг.
Українська правозахисна організація отримала престижну нагороду від фундації Джорджа та Амаль Клуні "За справедливість"
У Нью-Йорку відбулась церемонія нагородження переможців правозахисної премії Albie Awards, яку заснували голівудський актор Джордж Клуні та його дружина Амаль – відома правозахисниця. Премію назвали на честь судді Албі Сакса, який боровся з апартеїдом в Південній Африці.
Червоною доріжкою перед початком церемонії пройшлися Меріл Стріп, Метт Деймон, Данатела Версаче, Скарлет Йогансон та багато інших відомих зірок світового шоу-бізнесу. Серед лауреатів цьогорічної премії – українська правозахисна організація Truth Hounds.
Американський актор Метт Деймон не може стримати свої емоції, говорячи про Україну та її громадян, які борються за відновлення справедливості через війну Росії проти України. Саме він презентував номінацію "Справедливість для тих, хто вижив", в якій перемогла українська правозахисна організація Truth Hounds.
Виконавчий директор організації Truth Hounds Роман Авраменко вперше виступає перед такою аудиторією. Він пишається роботою, яку робить його організація, фіксуючи воєнні злочини в Україні.
Назва його організації у перекладі з англійської – "Гончаки за правдою" – не залишає запитань щодо того, чим вона займається. Роман, жартуючи, додає, що часто їх ще називають "нишпорками за правдою". За його словами, головне, щоб їхня робота допомогла тим, хто став жертвами російської агресії.
"Коли ми йдемо від них, бачимо, якими очима вони на нас дивляться, це сильно зобов'язує. Ми можемо у своїх зубах принести цю справедливість назад людям", - розповідає Роман Авраменко.
Анна Нейстат – у фундації подружжя Клуні «За справедливість» очолює напрямок, який займається злочинами Росії в Україні. З початком повномасштабного вторгнення притягнення російських воєнних злочинців до відповідальності для фонду стало одним з ключових завдань. Вона розповідає, що команда фонду та Truth Hounds день і ніч працювали над притягненням до відповідальності винних за злочини в Україні.
"Тому для нас це була не просто організація, навіть не українська організація. Це був близький партнер", - зазначила Нейстат.
Організації почали співпрацю практично одразу після вторгнення. За словами Нейстат, методологія збору доказів у них дуже схожа. За її словами, фундація Клуні не веде узагальнену документацію щодо порушення прав людини, а зосереджена на порушенні конкретних кримінальних справ, тому ретельно працює над збором доказів, адже лише докази, зібрані належним чином, можна використовувати для кримінального переслідування.
Нейстат додає, що ціль премії – розповісти усьому світу про конкретних людей, які борються за справедливість.
"У випадку з Україною про те, що відбувається, почув весь світ. Але мало хто знає, чому їм відомо про це. Дуже мало людей знають, що насправді існують такі люди, як Роман", - пояснює вона.
Документуванням воєнних злочинів Роман Авраменко займається з 2014-го року. У вересні 2014-го він поїхав у свою першу польову місію з документування воєнних злочинів у Донецькій та Луганській областях, згодом додався і Крим. За його словами, вже тоді було зрозуміло, що потрібно негайно документувати докази, бо вони втрачаються, і потім їх відновити буде неможливо.
Із тих пір Роман та його команда провела понад 220 польових місій, більше третини з них - за останні півтора року. До повномасштабного вторгнення організація займалася не лише документуванням злочинів, а й процесуальними змінами, працюючи з прокурорами та змінюючи їхні підходи до воєнних злочинів. Згодом ця організація почала поширювати діяльність в інших країнах. "На жаль, багато є країн з активними чи замороженими конфліктами. Ми навчали групи правозахисників та представників громадянського суспільства в Грузії, Таджикистані, Казахстані, були і під час нового кола конфлікту у Нагірному Карабаху", - розповідає Роман.
З початком повномасштабного вторгнення запит на експертизу Романа та його колег збільшився у рази. Тому довелося збільшити кількість документаторів, юристів, розслідувачів та польових виїздів. До прикладу, зараз команда працює у Миколаївській та Херсонській області, документуючи наслідки підриву Каховської дамби.
Авраменко каже, що вони відрізняються від інших організацій тим, що працюють над притягненням до індивідуальної кримінальної відповідальності за вчинення міжнародних злочинів.
Від 2014 року команда працювала таким чином, щоб докази, які збираються, можна було використовувати в кримінальних справах в судах, і "щоб настала справедливість у вигляді кримінального переслідування".
Всього з 2014 року Truth Hounds вдалося задокументувати близько 4,5 тис. воєнних злочинів. Частина з них стала основою для двох із трьох позовів, які фундація Клуні разом з Truth Hounds готуються подати правоохоронним органам однієї з європейських країн для порушення кримінальної справи в рамках так званої універсальної юрисдикції.
Роман пояснює: з самого початку повномасштабної війни команда розуміла, що основний тягар з переслідування воєнних злочинців ляже на українську систему правосуддя. "Тому ми додатково розуміли, що потрібно застосовувати принцип екстратериторіальної юстиції, щоб інші країни переслідували воєнних злочинців за злочинів скоєнні на території України", - пояснює він.
Найстат додає, що правозахисники та юристи намагаються встановити виконавців, конкретно командирів, які відповідальні за все, що відбувалося на окупованих територіях або за невибіркові обстріли з використанням конкретних видів зброї.
Кожна зі справ, які її фонд планує подавати правоохоронцям, стосується кількох злочинів. "Тож ми справді намагаємося знайти закономірності. Перша справа стосується страт та тортур. Друга - невибіркові напади, які призвели до незаконних смертей. Третя - весь спектр воєнних злочинів на окупованих територіях – сексуальне насильство, страти, тортури, грабунок, знищення майна. У кожному випадку ми представляємо тих, хто вижив, або сім’ї людей, які були вбиті. Це дуже важливий крок", - розповідає представниця фонду "За справедливість".
Нейстат додає, що ці три справи – лише початок шляху. Фундація "За справедливість" з партнерами у рамках універсальної юрисдикції готує й інші більш складні справи, зокрема, щодо широкого застосування тортур у різних регіонах України, а також мають намір зосередитись на Маріуполі та побудувати справу навколо облоги міст і сіл.
Роман Авраменко додає, що це складний та довгий шлях, до якого має готуватися як суспільство, так і жертви. "Люди хочуть справедливість "тут та зараз", і швидко втрачають мотивацію. Наша задача, серед іншого, підтримати їхню мотивацію, не обіцяти багато, не обіцяти, що все обов'язково буде і буде швидко", - пояснює він.
Правозахисник зізнається, що сам пережив подібні емоції у 2015-му році. "Цей момент розпачу, коли ми працюємо, а нічого не міняється. І лише зараз є перші паростки й перші результати того, що було тоді напрацьовано. Тому це треба робити", - переконаний він.
Авраменко сподівається, що однією з країн, яка включиться у притягнення російських воєнних злочинців до відповідальності, будуть і Сполучені Штати.
У грудні минулого року Конгрес США вніс правки до Закону про воєнні злочини, які дозволили кримінальне переслідування воєнних злочинців на території США.
Форум