Пообіцяв собі – перед тим, як помре, обов’язково стане на завантажене перехрестя з плакатом: «Посигналь, якщо любиш когось!»
Разом з однодумцями, Массуд організував проект, що спонукає людей усміхатися, цінувати життя, нести добро та позитив. Як саме він це робить?
– Ну що, готові?
– Давай!
– Напевно ми можемо…
– Хочеш підійти поближче?
– Десь тут, біля пенька?
Автор проекту «Вашингтоне, посміхнись!» Массуд Адіпур розповідає:
«Моє життя, здається, змінилось на сто вісімдесят градусів відколи я розпочав цей проект. І ті речі, які я роблю в рамках проекту, допомагають мені і у моєму власному житті. Мене звати Массуд Адіпур, я засновник «Вашингтоне, посміхнись!»
Якось Массуд пообіцяв собі – перед тим, як помре, обов’язково стане на завантажене перехрестя з плакатом: «Посигналь, якщо любиш когось!» Він вмовив ще двох друзів, і вони з серпня 2012 року робили це кожного понеділка протягом шести місяців. Потім у них було ще кілька невеличких проектів. А відтак все це переросло в один – «Вашингтоне, посміхнись!»
«Все починалось як такий собі соціальний експеримент. Але потім наша робота переросла у щось більше», – каже він.
Вони помітили, що вже через п’ять хвилин багато людей посміхались, махали їм руками. Відразу вони бачили, як мінявся вираз на їх обличчях. Звичайно, спочатку, всі думали, що це дивацтво.
«Ти ідеш у понеділок зранку та стоїш на перехресті. Але я вирішив, що саме понеділок люди люблять менше за все, в тому числі і я».
«Кожний день – це як боротьба. Часто ми ідемо на роботу і не маємо часу робити ті речі, які насправді любимо».
«Люди часто думають, що вони виходять з якимось протестом, що їх дії мають політичний характер, що вони чимось незадоволені, оскільки вони у Вашингтоні. Але їх месседж простий, і вони проповідують те, що потребує кожна людина».
«Сьогодні до мене приєдналась моя дівчина. Вона підтримує мій проект з самого початку. Ідея з плакатом з’явилась у мене через тиждень після того, як я її зустрів. Тоді я сказав їй – слухай, ми тут влаштовуємо акцію, ми просто хочемо поділитись позитивом з незнайомцями».
Дівчині Массуда Бонні Калпеппер не відразу сподобався цей проект:
«Спочатку я, звичайно, подумала, що це божевілля. Навіщо це робити? Але дуже швидко ми зрозуміли, що насправді маємо великий вплив на свідомість людей».
Проте автор проекту Массуд серйозно поставився до цієї справи:
«Вашингтоне, посміхнись!»
«Це чудова справа, оскільки ми маємо нагоду робити щось і для себе, і для всієї громади, навіть країни та світу. Так що для нас це особливий проект».
Бонні Калпепер повністю підтримала свого хлопця:
«Навіть мати можливість вийти за рамки якихось власних упереджень, це вже було великою справою для мене, і цьому я навчилась у Массуда. Ти насправді вчишся жити повнішим життям, якщо виходиш з власної зони комфорту».
Автор проекту «Вашингтоне, посміхнись!» вказує, який вплив цей проект має на настрій громадськості:
«Іноді зовсім не хочеться приходити, але коли тут опиняєшся і на власному досвіді відчуваєш, який вплив маєш на настрій інших, настрій міняється».
Можливо це не так вже і багато, але саме маленькі справи ведуть до великих змін у житті. У цьому і мета проекту Массуда, який переконаний, на нас чекає світле майбутнє.
