Актуально
- Голос Америки
- Наталія Чурікова
"Росія запропонувала африканським країнам менше зерна, ніж вона краде в України". Експерти – про підсумки саміту Росія-Африка
Саміт "Росія-Африка", що проходив наприкінці тижня в російському Санкт-Петербурзі засвідчив зростаючу ізоляцію Росії та її неспроможність вийти з новими ідеями та пропозиціями для Африки, значної частини Глобального Півдня, на який Кремль покладається у своєму протистоянні Заходу в час війни в Україні.
У п’ятницю, на другий день саміту, африканські лідери намагалися переконати президента Росії Володимира Путіна припинити війну в Україні та відновити угоду про експорт українського зерна, яку Москва розірвала минулого тижня.
Агентство Reuters повідомляє, що навіть та невелика група лідерів африканських держав, яка приїхала до Росії, не поводилася так, як очікував від них президент Путін, тобто не підтримали його, навіть попри обіцянки "безкоштовного зерна" для деяких африканських країн.
Африканські лідери не критикували Росію прямо, але їхні виступи на другий день саміту з Путіним були більш узгодженими та рішучими, ніж ті, які африканські країни озвучували досі, зауважує Reuters.
Президент Південноафриканської республіки Сиріл Рамафоса наголосив, що потрібно дотримуватися Статуту ООН – це те, чого від Росії вимагають і західні держави.
"Як Південна Африка, ми непохитні на своїй позиції, що переговори та діалог і дотримання Статуту Організації Об’єднаних Націй є необхідними для мирного та справедливого вирішення конфліктів. Ми сподіваємося, що конструктивна взаємодія та переговори можуть покласти край триваючому конфлікту між Російською Федерацією та Україною", – сказав Рамафоса.
ПАР нещодавно відмовила Путіну в участі у саміті БРІКС через можливість арешту за ордером Міжнародного кримінального суду.
Стосунки Москви з деякими африканськими країнами зазнали небувалого напруження, коли Кремль наполягав на безпосередній участі президента Путіна на саміті БРІКС у Південноафриканській республіці наступного місяця. Переговори тривали протягом багатьох місяців, але в результаті Москва отримала відмову. ПАР є членом Міжнародного кримінального суду, і правоохоронні органи країни були б зобов’язані виконати ордер МКС на арешт Путіна, якби він прилетів на саміт.
Путіну довелося виправдовуватися перед африканськими лідерами за війну в Україні
У червні африканські лідери намагалися запропонувати Києву та Москві план примирення між Україною і Росією, який включав відведення російських військ, виведення російської тактичної ядерної зброї з Білорусі, а також призупинення ордера на арешт Путіна, виданого Міжнародним кримінальним судом, і послаблення санкцій.
Путін прохолодно прийняв ці пропозиції, і у п'ятницю він заявив, що Москва "поважає пропозиції й уважно їх вивчає".
Як зауважують оглядачі, Путіну довелося виправдовуватися – на саміті він сказав, що Росія "вдячна нашим африканським друзям за увагу до цієї проблеми", але саме Україна, за словами Путіна, відмовляється вести з ним переговори.
Президент України Володимир Зеленський відкидає ідею щодо припинення вогню зараз, яке б залишило б Крим під контролем Росії, а також чотири інші області на сході та півдні країни, які Путін "анексував" своїм указом.
Путін прагнув використати саміт, щоб надати нового імпульсу зв’язкам Росії з Африкою та заручитися підтримкою континенту в протистоянні тому, що він описує як гегемонію США та західний неоколоніалізм. Натомість африканські лідери переконували Путіна, щоб він рухався до мирної угоди, зауважують експерти.
"Явного засудження не було, але це ще одна ознака того, що він сподівався залучити їх на свій бік, але йому не вдалося", – каже у розмові з Голосом Америки Марлоус ван Ваєнбург з Кафедри африканських та афроамериканських досліджень Гарвардського університету.
В Африці розуміють, що лише повернення Росії до зернової угоди відповідає інтересам континенту
Інші лідери африканських країн зауважили, що для них дуже важливим є повернення Росії до зернової угоди, яка дозволяла Україні вивозити своє зерно через порти у Чорному морі, і з якої Росія вийшла минулого понеділка в односторонньому порядку.
"Я з нетерпінням чекаю досягнення домовленості щодо зернової угоди, яка враховує потреби та інтереси всіх зацікавлених сторін, поклавши край постійному зростанню цін на зерно", – заявив президент Єгипту Абдель Фатх Аль-Сісі.
Як кажуть експерти, їх здивувало те, що Росія запропонувала африканським країнам значно менше "безкоштовного зерна", ніж вони очікували.
"На конференції навіть обіцянки Росії безкоштовного зерна сприйняли з великим скептицизмом. До того ж вони були приголомшливі, бо (цифри) виявилися значно меншими, ніж я очікував", – каже у розмові з Голосом Америки Меттью Орр, аналітик Євразії в центрі RANE, компанії з аналізу ризиків, яка надає геополітичну інформацію та консультації.
Президент Росії пообіцяв безкоштовно поставити від 25 до 50 тисяч тонн зерна шістьом країнам – Буркіна-Фасо, Зімбабве, Малі, Сомалі, ЦАР та Еритреї.
Але, як каже Меттью Орр, навіть якщо шість країн отримають по максимуму, то це – лише "крапля в морі" і "це значно менше, ніж кількість зерна, яке Росія краде в України".
Африканські країни демонструють "зневагу" до Росії – аналітик з Гарварду
Навіть від безкоштовного зерна деякі африканські лідери відмовилися. Президент Зімбабве Еммерсон Мнангагва заявив, що не потребує додаткового зерна, хоч і подякував російському президенту.
На думку експертів, це означає, що Росія вже не має, що запропонувати Африці. Як вважає Орр, африканські лідери відчувають, що не мають заради чого ризикувати й поглиблювати стосунки з Росією.
"Ми побачили, що країни часто скаржаться на велику частину російської політики, особливо щодо того, що Росія вийшла із зернової угоди. Дивіться, навіть лідер Єгипту, який, по суті, є близьким партнером Росії, висловив невдоволення. І воно проходить через решту континенту. Показово є те, що кілька лідерів відмовилися навіть взяти участь у фінальному фото саміту", - наголошує Меттью Орр.
Експерти, з якими говорили кореспонденти Голосу Америки, вважають, що Росія дедалі більше потрапляє до міжнародної ізоляції. Вони зауважують, що приїхало лише 17 африканських лідерів, у порівнянні з понад 40-а на минулому саміті в Росії, де йшлося про розвиток стосунків з Москвою.
Інші країни прислали своїх представників нижчого рангу, але це, як зауважує Марлоус ван Ваєнбург з Кафедри африканських та афроамериканських досліджень Гарвардського університету, "виглядає як зневага з політичної точки зору".
"Путіну не вдалося просунутися вперед у тих трьох основних питаннях, які були на порядку денному. Насамперед це зернова угода. Вийшовши з зернової угоди, яка забезпечувала безпечне транспортування зерна до африканських країн, він викликав багато негативної реакції. Тепер він роздав тонни безкоштовного зерна, щоб певною мірою компенсувати цю негативну реакцію. Не думаю, що це повністю вдається", – каже доцент Гарвардського університету.
Також, як він зауважує, Росія перестала випромінювати силу, як колись, і потрапила у скрутне становище через заколот у власній країні, а також через те, що участь у ньому взяла "Група Вагнера", яка активно представлена на африканському континенті. Путіну довелося пояснювати, що сталося, і запевняти африканських лідерів у тому, що "Вагнер" залишатиметься в Африці, попри заколот у Росії.
"Схоже, що попри його нещодавню суперечку з головою "Групи Вагнера", він пообіцяв африканським лідерам, що Вагнер залишиться в Африці", – каже Марлоус ван Ваєнбург.
Лідери Малі та Центральноафриканської Республіки, уряди яких значною мірою покладаються на послуги найманців "Вагнера", висловили вдячність Путіну.
Росії досі вдається представляти себе як антиколоніальну силу – Буґайський
Росія все ще зберігає образ борця проти колоніалізму, вважають експерти. Багато лідерів африканських країн висловили теплі слова президенту Путіну щодо підтримки Москвою їхніх країн у їхній визвольній боротьбі у ХХ столітті та останнім часом.
Як наголошує Януш Буґайський, старший науковий співробітник Фундації Джейсмтаун, Росія впродовж довгого часу, ще з часів Радянського Союзу представляла себе як антиколоніальна сила, що протистоїть колоніальній політиці Заходу.
Це великий важіль у стосунках з африканськими лідерами, особливо з тими, які не зацікавлені у зміцненні демократії у своїх країнах. Тут Захід програє у конкуренції з Росією, вважає Буґайський.
"Я б сказав, що Росія намагалася схилити на свій бік авторитарні країни, зокрема, диктатури в Африці. Не тільки, але насамперед тих, хто бореться з повстанцями. Західний порядок денний щодо демократії, лібералізму, громадянських прав не подобається багатьом із цих авторитарних лідерів. Тобто, є певні речі, від яких ми точно не можемо відмовитися, щоб мати з ними хороші стосунки", – зауважує Буґайський.
Африканські країни мали тісні зв’язки з Москвою, багато африканських лідерів училися у Росії, через них Москва поширювала свій вплив на континенті вже після розвалу Радянського Союзу. Також вона вкладала свої дипломатичні ресурси у те, щоб Африка залишалася на її боці. Захід, на думку Буґайського, був занадто пасивним весь цей час в Африці.
На думку Буґайського, Заходу бракує стратегічного мислення щодо того, яку роль може відіграти Африка в майбутньому, йдеться про самостійну роль, а не про ресурси континенту чи його стратегічне розташування.
Дослідник вважає, що Захід не помітив, як в Африці дедалі важливішу роль почав відігравати Китай, який у майбутньому може витиснути Росію з африканського континенту.
"Якщо вони не приєднаються до Заходу, то, швидше за все, вони приєднаються до Росії чи Китаю, який, звичайно, є більш зростаючою силою, ніж Росія», – каже Буґайський.
На його думку, Заходу потрібно вкладати набагато більші дипломатичні і особливо інформаційні ресурси у стосунки з африканськими країнами.
"На інформаційному фронті відстали від того, що африканцям продають росіяни, і це стало зрозуміло під час війни проти України", – нагадує дослідник.
Над матеріалом працювали Лілія Анісімова та Данило Гальперович.
Всі новини дня
- Голос Америки
На ЗАЕС збільшився ризик радіаційної аварії. МАГАТЕ наполегливо рекомендує перевести блоки в "холодний зупин"
Росіяни перевели четвертий енергоблок на окупованій Запорізькій атомній електростанції із "холодного зупину" у стан "гарячого зупину", це збільшує загрозу виникнення радіаційної аварії на ЗАЕС. Про це в середу, 4 жовтня, заявили в українській державній атомній компанії "Енергоатом".
Про зміну роботи четвертого енергоблоку ЗАЕС повідомили також у Міжнародному агентстві з атомної енергії (МАГАТЕ).
"Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС) тепер знову використовує четвертий енергоблок для виробництва пари для різних безпекових функцій на об’єкті після усунення витоку води, виявленого в середині серпня", - йдеться в заяві генерального директора МАГАТЕ Рафаеля Маріано Ґроссі.
В МАГАТЕ наголосили на необхідності дотримання на ЗАЕС правил, які встановила Державна інспекція ядерного регулювання України, і які вимагають переведення всіх енергоблоків у "холодний зупин".
"Державна інспекція ядерного регулювання України видала розпорядження щодо обмеження роботи всіх шести блоків ЗАЕС до режиму "холодного зупину". Додатково МАГАТЕ наполегливо рекомендує ЗАЕС знайти альтернативне джерело вироблення пари для потреб станції, зокрема, для перероблення рідких радіоактивних відходів, і дозволити підтримувати всі реактори у стані "холодного зупину", - мовиться у заяві МАГАТЕ.
В "Енергоатомі" заявили, що відповідно до вимог Держатомрегулювання України щодо експлуатації енергоблоків ЗАЕС, всі енергоблоки станції мають перебувати винятково у стані "холодного зупину", а їхнє переведення у "гарячий зупин" заборонено.
"Такі вимоги до експлуатації енергоблоків ЗАЕС були висунуті через відсутність своєчасного та якісного технічного обслуговування і необхідних поточних ремонтів обладнання протягом всього часу окупації станції", – зазначив президент НАЕК "Енергоатом" Петро Котін.
Він додав, що перебування російських військових, зброї та важкої техніки на майданчику Запорізької АЕС, а також не дотримання вимог Держатомрегулювання "веде до неминучої деградації обладнання та систем станції, важливих для безпеки".
"Це може призвести не лише до зростання кількості відмов обладнання, а й спровокувати виникнення радіаційної аварії", – заявив Котін.
В "Енергоатомі" також нагадали, що дії росіян уже призводили до низки аварійних ситуацій. Зокрема, спроба росіян "розігріти" енергоблок №6 спричинила значне збільшення кількості рідких радіоактивних відходів на майданчику, що "несе потенційну шкоду для персоналу, населення та навколишнього середовища".
Як заявила експертка Одеського центру з питань ядерного нерозповсюдження Валерія Хессе під час онлайн-брифінгу в Stimson Center (аналітична організація Центр Стімсона), ситуація на Запорізькій АЕС ще раз доводить, наскільки важливо створити правовий механізм, який би не дозволяв присутності на таких обʼєктах людей, що можуть втручатися в роботу станції.
"Коли приходять нові люди, які намагаються експлуатувати атомну електростанцію, люди, які не мають права бути там і не знають процедур, звичайно, вони всі порушуються, і належна готовність до надзвичайних ситуацій і реагування на них зазнає негативного впливу", - прокоментувала ситуацію на ЗАЕС Валерія Хессе.
Вона додала, що такі порушення відбуваються через суперечки щодо оперативного управління станцією, "і їх можна легко вирішити з деокупацією АЕС та відновленням належного контролю".
"Тому що атомну станцію ніхто не знає краще, ніж персонал, ніж оператор... які експлуатують її протягом останніх 30 із гаком років", - наголосила Хессе.
У вівторок, 3 жовтня, в МАГАТЕ заявили про успішне проведення ротації своєї місії на окупованій ЗАЕС.
"Ми продовжуємо важливу роботу для забезпечення безпеки та захисту станції. Зараз ми виконуємо наші місії самостійно та з повною потужністю. Я дякую всім країнам, чий внесок робить це можливим", - написав у мережі Х Рафаель Маріано Ґроссі.
Місію МАГАТЕ було засновано рік тому під час візиту Ґроссі на ЗАЕС у надії, що постійна присутність експертів МАГАТЕ на ЗАЕС зможе зменшити ймовірність ядерної аварії.
На початку вересня в МАГАТЕ повідомляли про значне скорочення штату технічного обслуговування на Запорізькій атомній електростанції, яка перебуває під контролем російських окупаційних сил. Згідно з повідомленням пресслужби МАГАТЕ, наразі на станції працює приблизно третина персоналу, порівняно з тою кількістю, що була до початку війни.
Як розповідав в інтерв'ю Голосу Америки у травні 2023 р. президент "Енергоатому" Петро Котін, персонал і керівництво Запорізької атомної електростанції очікували, що її деокупація може відбутися "до місяця", але вона триває більше року: "Персонал просто в постійній надії, що це (деокупація - ред.) нарешті станеться, і просто чекає та просить допомоги". Також, за його словами, українські ядерники очікували "значно більшого" від МАГАТЕ.
Дивіться також:
Провідний хірург-ортопед з Брукліну вже кілька років ставить на ноги поранених військових з України. Відео
Голос Америки продовжує розповідати про американські лікарні та лікарів, які повертають до нормального життя поранених українських військових. Цього разу Ірина Соломко та Павло Терехов поспілкувалися з доктором Джефрі Пассіком, очільником відділу ортопедичної хірургії однієї з лікарень Нью-Йорка. Через його руки вже пройшло четверо українських захисників. Чому американські лікарі не лишаються байдужими та допомагають ставити на ноги бійців, дивіться далі у сюжеті.
Позиція Білого дому та думки експертів про звільнення Маккарті. Відео
“Це викликає занепокоєння”, — як у Білому домі відреагували на звільнення Маккарті? Розповідає кореспондентка Білого дому Юлія Ярмоленко.
"Слово, яке зараз домінує, - втома. З цього стану треба вийти на інший рівень: вигризати й вигрібати вперед". Інтерв'ю з Тарасом Тополею
"Аптечки, турнікети, бандажі це розхідники. Вони як насіння – губляться, використовуються, горять", - каже в інтерв’ю "Голосу Америки" Тарас Тополя, лідер гурту "Антитіла" та боєць 130 батальйону тероборони. Саме тому музиканти вирішили зібрати півмільйона доларів, які дозволять закупити 100 тис персональних аптечок для бійців сил оборони України в рамках туру свого Північною Америкою.
Музиканти ще до початку повномасштабного вторгнення пішли добровольцями та приєдналися до сил територіальної оборони. З лютого по серпень минулого року хлопці служили стрільцями-парамедиками евакуаційних екіпажів 130-го батальйону територіальної оборони. Воювали на півночі Харківщини.
У серпні своїм розпорядженням Валерій Залужний відкомандирував музикантів до Києва, після чого вони повернулися до активної музичної та волонтерської діяльності. У лютому гурт випустив пісню, присвячену обороні Бахмута. У вересні «Антитіла» вперше за п’ять років приїхали з туром до Сполучених Штатів.
Проте те, чому ця війна – народна, свій досвід на передовій, допомогу дітям загиблих побратимів, втому від війни, незважаючи на усе, віру у перемогу – Тарас Тополя розказав Ірині Соломко.
Ірина Соломко, кореспондентка "Голосу Америки": Тарас, ви - один з перших українських артистів, які пішли на фронт. Як цей досвід передової змінив вас?
Тарас Тополя, лідер гурту "Антитіла": "Антитіла" ще до початку широкомасштабного вторгнення підписали контракт з Силами територіальної оборони. Ми навіть робили з Міністерством оборони інформаційну кампанію, в якій розповідали про те, як стати бійцем Сил територіальної оборони. І от ми вже знімали чергове відео, і почалася широкомасштабна війна.
Відповідно, ми в перший день відправили своїх дружин та дітей на автомобілях на захід України у більш безпечне місце, а самі прийшли в місце комплектації нашого 130-го батальйону тероборони і почали нести службу.
І.С.: Тобто ви вірили у повномасштабне вторгнення заздалегідь?
Т.Т.: Я не хочу грати у оракула, але з 2014-го, коли "Антитіла" почали активно волонтерську діяльність та почали доставляти на схід нашим побратимам необхідні речі, нам було зрозуміло, що це лише питання часу, коли розпочнеться нова фаза гарячого протистояння.
І.С.: Але все ж таки, цей період з лютого по серпень, коли Валерій Залужнй наказом відкликав вас з фронту, ці місяці на передовій, як вони вас змінили?
Якщо ми ще досі живі, значить у нас є ще щось сказати цьому світу, щось заспівати
Т.Т.: Ми виконували функцію. Наш батальйон першим передислокували з Києва на Харківщину, бо ми були справді боєздатними. На передовій наша функція була надавати першу медичну допомогу, витягувати з місця поранення та доставляти на стабілізаційний пункт бійців. І от з якогось моменту першого шоку, а це дійсно страшно – той перший постріл, вибух, перший бій, ампутація або перше мінно-вибухове поранення… Все це завжди стрес, великий стрес, – і якщо ти його здолав, то, в принципі, маєш шанси виконати бойове завдання та вижити. Десь з середини червня для мене це вже була здебільшого бойова рутинна робота. І якщо з цієї величезною кількістю разів, коли "Антитіла" могли загинути, ми ще досі живі, значить у нас є ще щось сказати цьому світу, щось заспівати.
І.С.: Але чи могли би ви поділитися конкретною історією?
Т.Т.: Бувало різне… Бувало, що зустрічали своїх колег музикантів і бинтували їх. Пам'ятаю, як одного разу ми евакуювали колегу-звукорежисера з нуля. І він потрапив нам у руки за величезним шматком від артилерійського снаряду в спині. І ми його так не чіпали, просто обмотали от і довезли до стабілізаційного пункту. І у нас був такий діалог, що, мовляв, де б ще зустрілись музиканти з музикантами.
До чого це я? До того, що це війна – народна. І всі пішли. Всі, хто відчував та розумів, що це – його обов'язок. Так зробив і гурт "Антитіла". І ми не шкодуємо, ми були там, де були потрібні, на тому місці в той момент. І виконали свою функцію добре.
«Я завжди закликаю з великою повагою ставитися до військових. Бо вони – ті, хто тримають цивільне життя»
І.С.: Артем Чех, український письменник, який теж пішов на фронт, дуже активно писав про свій досвід на передовій у соцмережах. Він зокрема написав пост про те, що "він вже помер", і пояснив це тим, що людина, коли йде на війну, вона має бути готова вмерти. Ви з цим погоджуєтеся?
Війна – це про перемогу, ціна якої – життя людей українських людей
Т.Т.: Так, ти починаєш спокійно, врівноважено та ефективно робити свою роботу, коли вже психологічно підготував себе до того, що можеш загинути. Фактично, кожна людина, яка підписує контракт зі Збройними силами, вона підписує контракт з державою і віддає їй найцінніше – своє життя. Бо війна – це ж не про спа процедури. Війна - про смерть, кров, бруд, багно, крики, біль розпач, паніку. І, зрештою, війна – це про перемогу, ціна якої – життя людей українських людей. Саме тому я завжди закликаю з великою повагою та шаною ставитися до військових. Бо вони – ті, хто тримають цивільне життя.
І.С.: Людина, яка не була на війні, уявляє її через документальні та художні фільми, або новини. Що вас там найбільше вразило?
Т.Т.: Мабуть, найпотужніші емоції я отримав у перші дні війни, коли бачив величезні черги українських хлопців, мужчин, дідусів, які стояли біля військкоматів з бажанням вступити до Сил територіальної оборони. І це настільки надихало, настільки давало впевненості в тому, що ми вистоїмо і, зрештою, переможемо, що оце відчуття завжди приходило в якійсь момент відчаю, і було розуміння, що ми не маємо права програти.
І.С.: Дуже важлива річ, про яку ви сказали, що була величезна хвиля патріотизму. Ви це досі бачите?
Мабуть, найпотужніші емоції я отримав у перші дні війни, коли бачив величезні черги українських хлопців, мужчин, дідусів, які стояли біля військкоматів з бажанням вступити до Сил територіальної оборони. І це настільки надихало, настільки давало впевненості
Т.Т.: Слово, яке домінує над всім зараз, це слово – втома. Втома у всьому: на фронті, у цивільному житті, в самому процесі отакого життя – важкого та драматичного. Бо, де б українець не був: чи за кордоном, чи в Україні, чи на передовій, чи в тилу, оця війна накладає величезний тягар. І це не спринт, це – марафон. І тут є втома. Я впевнений: віра в перемогу нікуди не ділась.
І більшість з нас роблять максимум, щоб ця перемога наступила якомога швидше, але ми всі втомилися і нам потрібно якось навчитися з цим бути. І з оцього стану втоми вийти на якісь інший рівень. Десь шукати це друге, третє, четверте, п'яте дихання, і вигризати, і вигрібати вперед.
І.С.: Поговорімо про творчість. Ваші колеги кажуть, що писати пісні та творити дуже складно. Проте, вам вдалося написати пісню "Фортеця Бахмут". Як вам вдається творити?
Т.Т.: Я згоден з тим, писати важко, до того ж треба розуміти, що правильно писати про війну дано не кожному. Нам так само не писалося і не співалося. І все, що ми робили під час війни, це було вимушено. Вимушена співпраця з Едом Шираном, його команда запропонувала це. І ми розуміли, що треба. І я, виконуючи бойові завдання, писав слова пісні, в якій історія мільйонів українців.
Моя мрія – написати світлий, мажорний альбом перемоги. А ще я мрію випити кави з американськими військовими на мисі Фіолент
Так само із "Фортецею Бахмут". Її потрібно було написати. Вона була потрібна в той момент і зіграла свою роль. Я вірю, що Бахмут рано чи пізно буде знову під українським контролем, і там, на площі, ми заспіваємо її разом з українськими військовими.
І.С.: І після цього не пишеться?
Т.Т.: Ми плануємо представити нову композицію цієї осені. Але є труднощі. Війна міняє мозок, розставляє зовсім інші акценти, змінює світогляд. І це буде відчуватися в майбутніх піснях. Хоча, моя мрія – написати світлий, мажорний альбом перемоги. А ще я мрію випити кави з американськими військовими на мисі Фіолент. І я хочу спостерігати парад Перемоги в Києві. Хочу подивитися, як буде крокувати наш батальйон. І, можливо, ми будемо там крокувати поміж наших побратимів. Я мрію побачити цей парад Перемоги. Україна вже заплатила величезну ціну, і ще попереду багато, але я впевнений, що ця перемога буде.
І.С.: Якщо говорити про вашу цю співпрацю з Едом Шираном та Боно. Це була їхня ініціатива. Чому вони підтримують Україну?
Т.Т.: Через цінності. Незважаючи на те, що у нас різна історія, у нас спільний ціннісний каркас, спільні принципи та спільне майбутнє, за яке ми мусимо боротися. Боно взагалі, у першу чергу, носій, а у другу – артист та світова легенда. І він у принципі не міг би бути не з Україною. Тобто, якби Боно не підтримав Україну, для мене би, як для хлопчика, який зростав на його музиці та інтерв'ю, світ би перевернувся. Я би тоді задумався, якщо Боно не з нами, чи справді ми – на правильному боці війни.
Щодо Ширана – це артист номер один по переглядах на YouTube та монетизації. Ми маємо розуміти, що величезна частина його доходу до широкомасштабної війни йшла з Росії та пострадянського простору. Тому його підтримка не просто символізує його цінності, він ще просто бере та відрізає сотні мільйонів доларів прибутку недоотриманого з Росії та Білорусі, куди він не приїде з концертами.
Фронт – у нас один, це той фронт на краю окопу з багнюкою, кров'ю та потом, де гинуть найкращі представники української нації сьогодні. І от їм потрібна ротація, зброя та психологічна підтримка від всіх, хто зараз не там. Поки що не там, бо повоюємо всі
І.С.: Скільки з серпня, коли ви повернулися з передової та почали активно виступати та волонтерити, вам вдалося зібрати коштів?
Т.Т.: Десятки мільйонів гривень. У нас є кілька напрямків роботи – ми купуємо антидронові рушниці та пеленгатори. Ремонтуємо військову техніку, закриваємо інші потреби нашого та дружніх підрозділів.
І багато працюємо над підтримкою дітей наших загиблих побратимів. Це 40 дітей, яких ми забезпечуємо усім необхідним – медицина, освіта, відпочинок. Ми намагаємося дати їм все те, що давали б їхні татусі, якби були живими.
Зараз ми почали новий проєкт: збираємо на аптечки для військових тут у Сполучених Штатах. Кошти збиратимуться за аукціонах, а також з квитків.
І.С.: Це ваш перший тур у США за п’ять років. Які очікування. Ви вже сказали, що маєте амбітну ціль – зібрати півмільйона доларів на сто тисяч аптечок.
Т.Т.: Так, мета – це аптечки для Сил оборони України. Я впевнений, що ми зберемо. У нас більше десяти концертів у цьому заїзді, думаю, все буде добре. А як не зберемо, то "Антитіла" докладе своїх, як ми завжди робимо, коли не вистачає.
І.С. Аптечками хлопців забезпечують і волонтери, і Міноборони. І досі в них є така велика необхідність?
Т.Т.: Я зараз не буду казати щодо діяльності Міністерства оборони, очевидно, там є проблеми, які потрібно вирішувати. Але треба розуміти що аптечки, турнікети, бандажі це розхідники. Вони як насіння – губляться, використовуються, горять.
І.С.: Але чи є якійсь цифри щодо того, якою є потреба?
Т.Т.: На жаль, десять тисяч аптечок, на які ми збираємо, це крапля в морі. Треба сотні тисяч, бо відбувається ротація.
І.С.: Ми вже з вами говорили, що війна – марафон. Ви спілкуєтеся з хлопцями на передовій, що ви чуєте від них?
На фронті кожному знайдеться застосування. Неможливо знайти застосування лише тій людині, яка не ототожнює себе з Україною, для якої Україна – це ніщо
Т.Т.: Хлопцям потрібна ротація, їм потрібна зброя, багато зброї, хоча би стара радянська. Але у великій кількості хлопцям на передовій потрібно відчуття і розуміння плеча всіх інших у тилу. Фронт – у нас один, це той фронт на краю окопу з багнюкою, кров'ю та потом, де гинуть найкращі представники української нації сьогодні. І от їм потрібна ротація, зброя та психологічна підтримка від всіх, хто зараз не там. Поки що не там, бо повоюємо всі.
І.С.: Є така думка, що якщо людина не готова воювати, бо буде лише заважати…
Т.Т.: Величезна кількість людей, перший раз стикнувшись з вибухом поруч або почувши як куля свистить, відчувають, що не народжені для війни. І після того, як вже боєць обстріляний, витримав першу атаку градами, мінами, витримав перший штурм, він стає бійцем, який справді приносити багато користі на передовій. А до того, всі плюс-мінус однакові. На фронті кожному знайдеться застосування. Неможливо знайти застосування лише тій людині, яка не ототожнює себе з Україною, для якої Україна – це ніщо.
І.С.: Ваша історія схожа на історію сотні тисяч українських чоловіків не лише через те, що ви пішли воювати, а тому, що війна розділила вашу родину. Як вам вдалося витримати цю розлуку з найріднішими?
Т.Т.: Мабуть, у нашій родині рецепт такий, що треба підніматися над усіма розбіжностями, вимикати бойовий режим, а вмикати режим злагоди та примирення, іноді закривати на щось очі, іноді просити вибачення, іноді вибачати. Якось так ми витримали.
І.С.: Що вам особисто дає сили не зупинятися та іти далі?
Т.Т.: Сили мені дають мої плани на Україну. У мене дуже багато планів на Україну. Багато різних ідей, які хочеться реалізувати в своїй країні, і в громадському секторі, і в творчому. У мене купа планів на моїх дітей в Україні, але спочатку треба відбити мою рідну державу, мою неньку від орди. І оце надихає.
Плюс я вірю в українській народ з усіма його приколами. У нас прекрасний народ, який має споконвічну тяглу мудрість в собі. Я впевнений, що ця мудрість виведе нас на нові щаблі та приведе до перемоги. Наша затятість у боротьбі зробить, так що ми доведемо цю справу до кінця. Оце все дає надію та надихає.
Дивіться також:
- Голос Америки
“Якщо зламав, то плати” — Блінкен про використання заморожених російських активів для відновлення України
США та європейські партнери вивчають, які юридичні засади є для використання заморожених російських активів для відновлення України. Про це заявив держсекретар США Ентоні Блінкен під час дискусії в університеті Техасу в Остіні в середу, 4 жовтня. Він зауважив, що йдеться про $300 мільярдів, але більша частина цих заморожених активів зосереджена саме в Європі, а не у США.
“На мою думку, якщо ти щось зламав, то плати. І якщо росіяни зламали, вони мусять за це заплатити. І один зі способів це зробити – якраз через ці активи. Ми маємо переконатись, що для цього є юридична база. Як я і зауважив, оскільки більшість цих активів - в Європі, європейці також мають бути переконані, що для цього існує юридичне підґрунтя”, – заявив Ентоні Блінкен.
На мою думку, якщо ти щось зламав, то плати. І якщо росіяни зламали, вони мусять за це заплатити.Ентоні Блінкен
Відповідаючи на питання, чому США мають продовжувати підтримувати Україну, Блінкен наголосив на тому, що США бачать неймовірну людську трагедію, яку Росія коїть з українським народом.
“Думаю, що більшість американців бачить це, і це їх турбує, і вони хочуть це якомога швидше зупинити”, – сказав держсекретар США. Також він додав, що у разі, якщо дозволити Росії робити те, що вона робить з Україною без покарання, це надішле сигнал у всьому світі країнам, які збираються розпочати агресію, що їм це зійде з рук.
“Це відкриття скриньки Пандори із конфліктами. Нікому не буде добре у цьому світі, світі конфлікту та агресії”, – наголошує Блінкен. За словами Блінкена, у цьому світі США незмінно були б втягнуті у конфлікт, і це обійшлось би значно дорожче, ніж підтримка України.
Держсекретар США також наголосив, що 50 країн залучено в активній підтримці України. “Раніше ми чули одну зі скарг стосовно того, чого в НАТО саме ми тягнемо найважчу вагу. Чому інші не роблять їх внесок. Так ось. Якщо подивитись на те, що надається Україні прямо зараз, включно із військовою, економічною і гуманітарною допомогою, решта світу робить насправді трохи більше, ніж ми. Тож ми чудово поділяємо це навантаження”, – говорить Блінкен.
Раніше, 28 вересня, Блінкен заявляв, що у Конгресі США зберігається рішуча підтримка України серед більшості законодавців з обох партій. Він також наголошував на тому, що така підтримка України зберігається і серед американської громадськості.
Дивіться також: Промова Байдена про Україну: У Білому домі розповіли деталі майбутнього звернення президента США
Форум