12 березня в рамках ООН відбулася чергова неформальна віртуальна зустріч високого рівня за формулою Арріа «Крим: сім років порушення суверенітету і територіальної цілісності України». Зазвичай засідання скликається членом Ради Безпеки ООН та дозволяє долучити до дискусії широке коло осіб. Подібні засідання, ініційовані партнерами України в Раді Безпеці, відбуваються кожного березня після того, як Росія анексувала Крим.
Цьогорічна дискусія зібрала рекордну підтримку країн-членів ООН. Підпис під його скликанням поставили 23 країни. Для порівняння минулого року ініціаторами виступили шість країн. Головною організаторкою зустрічі виступила Естонія, яка цього січня розпочала своє тимчасове членство в Раді безпеці.
В ексклюзивному інтерв’ю "Голосу Америки" міністерка закордонних справ Естонії Єва-Марія Лійметс повідомила, мета зустрічі – показати, що питання анексії Криму не може бути забутим.
ГА: Чому Естонія ініціювала цю зустріч?
Естонія проводить цю зустріч у форматі АРРІА, аби підвищити увагу світу щодо нелегальної анексії Криму Росією.
Минулого року ми також організовували зустріч для обговорення ситуації з порушення прав людини у Криму. Це були дуже важливі дебати.
І цього року, я дуже рада зазначити, що зустріч зібрала навіть більше учасників, ніж ми мали минулого року. І цим заходом ми також хочемо відзначити сьому річницю цієї анексії, яка є обурливою подією не лише для українського народу та мешканців Криму, а також для регіональної безпеки.
ГА: Ви – модератока заходу. Вперше в ньому бере участь така кількість міністрів закордонних справ. Наскільки важко вам було зібрати таке високе представництво?
Так, дуже багато країн висловили бажання брати участь у зустрічі на дуже високому рівні. Декого нам довелося переконувати. Проте, дуже багато країн та лідерів вже давно визнали, що анексія Криму – це величезна проблема для міжнародного співтовариства. Бо світ очікує, що члени ООН будуть дотримуватися норм міжнародного права.
ГА: Чому для Естонії важливо підтримувати Україну?
Україна – важливий та дуже хороший партнер Естонії, ми маємо чудові двосторонній відносини. Також потужні контакті між людьми та бізнесом. Також ми підтримуємо європейський рух України. Ми цінимо і те, що Україна розділяє європейські цінності.
ГА: Чи відчуваєте ваша країна загрозу з боку Росії?
Ми би хотіли мати хороші сусідські відносини з Росією. Це наш сусід, як і Україна. Але, нажаль, ми маємо різні позиції з Росією в багатьох сферах. Ми занепокоєні щодо порушення прав людини в Росії, а також агресивного підходу Кремля до сосудів, це і нелегальна анексія Криму, і використання хімічної зброї. Багато побоювань. І багато цих питань – вони напряму пов`язані з регіональною безпекою, і це турбує Естонію.
ГА: На жаль, у 2014-му ООН не була в змозі захистити Україну та зупинити Росію, чи можемо ми очікувати, що ООН може застосувати нові інструменти, в тому числі за участі Естонії, яка зараз в Раді Безпеці?
На жаль, вирішити та запобігти міжнародним конфліктам вкрай важко. Крим – гарний приклад. Естонія підтримує Мінські угоди, і ми сподіваємося, що країни зможуть об`єднатися навколо цих угод, аби продовжувати їх виконання. Адже їх мета - зайти мирне вирішення конфлікту.
ГА: Але чи може ООН запропонувати нові інструменти?
Наразі єдиний інструмент – це Мінські угоди, вони відповідають викликам, є дійсними. Єдине, чого бракує – це політичної волі сторін, аби поновити перемовини та продовжити виконання цих угод.
ГА: Естонія вже заявила про підтримку Кримської платформи, ви вірите, що вона може стати потужним інструментом для вирішення проблем Криму?
Естонія підтримує створення Кримської платформи, оскільки вона консолідує міжнародну відповідь у напрямку деокупації Криму. І ми готові максимально підтримати її та робити свій внесок у її розвиток.
Вперше в засіданні, присвяченому Криму, взяли участь низка міністрів закордонних справ. Очільник МЗС Литви Габріелюс Ландсбергіс один з них. В ексклюзивному коментарі "Голосу Америки", він пояснив, чому Литва залишається надійним партнером України.
ГА: З початку анексії Криму та війни на Сході України, Литва зробила дуже багато для зміцнення як української армії, так і позиції України на різноманітних міжнародних майданчиках. Чому для Литви важлива ця підтримка України?
Ми підтримуємо волю українського народу, яка була чітко проголошена про те, що Україна йде трансатлантичним шляхом. Це сильна позиція, та дуже зрозуміла для Литви, оскільки ми мали те саме прагнення.
Литва завжди намагалася пояснити Заходу, що Росія є загрозою, вона видає себе за країну, яка дотримується західних правил, але насправді ніколи не намагалася приховати свої справжні наміри. Так, ми не маємо таких самих проблем з втратою територією і війною, яка затягується на сім років, але ми по-справжньому розуміємо ситуацію, в якій зараз перебуває Україна. Тому намагаємося зробити усе для того, аби захистити вашу країну будь-якими можливими форматами.
ГА: Чи бачите ви можливості для ООН зараз вплинути на ситуацію з застосуванням додаткових заходів? Зробити більше?
Я думаю, на даний момент зроблено багато речей. Дуже важливою віхою стало рішення Європейського суду з прав людини щодо так званого референдуму. Це послаблює позиції Росії. Тепер їй набагато важче переконати західне суспільство або інші країни, що Росія не стояла за «референдумом» у Криму. І я переконаний низка подібних рішень ще попереду, зокрема, щодо порушення прав людини.
Головна річ для країн, які підтримують Україну в ООН, це не дозволити, щоб цю анексію Криму сприймали як норму. Це єдина мета Росії. Тому для нас важливо наголошувати на тому, що так не має бути. І одного дня ми повернемося до справді нормального стану речей.
Ми просто повинні за це боротися та не допустити «нормалізації», якої прагне Росія.
ГА: Чи може в цьому допомогти «Кримська платформа»?
Перш за все, я хотів би відмітити, що Литва абсолютно віддана цій ідеї. І це було моє головне послання до мого колеги Дмитра Кулеби. Це ефективний інструмент досягнути того, що ми з вами обговорювати – не допустити «нормалізації» за російським сценарієм. Країни мають розцінювати Крим як окуповану територію, яка має бути повернена України.
Дивіться також: Як у США пристосовуються до нового життя після карантину?
