Японці побоюються, що уряд замовчує масштаби ядерної небезпеки

Події на атомній станції Фукусіма, багатьом японцям нагадують сумну сторінку історії країни, ядерне бомбардування Хіросіми та Нагасакі наприкінці Другої світової війни. В Японії ще живуть люди, для яких тогочасні події не просто сторінка історії, а жахлива трагедія особистого життя.

Кейджіро Матсушімі було 16 років коли 6 серпня 1945-го року він побачив у небі над Хіросімою два американських бомбардувальники:

«Я тоді подумав, як чудово ці літаки виблискують на світанку. Але вже за мить – потужний спалах, і мене збила з ніг вибухова хвиля».

Матсушіма згадує жах від побаченого у перші хвилини після вибуху:

«Багато людей обгоріли з голови до ніг. Обгоріла шкіра злазила з обличчя, рук, шиї».

45 тисяч людей загинуло безпосередньо від вибуху у Хіросімі. Однак, люди продовжували помирати від впливу радіації ще багато років. Жертвами атомної бомби лише у цьому місті вважається 166 тисяч людей.

«Навіть на перший погляд здорові люди, які не зазнали ані пошкоджень, ані опіків, могли раптово захворіти з дивними симптомами. Як то висока температура, кров з ясен, або інших частин тіла. Навіть лікарі не знали, що з цим робити. Люди просто назвали це хворобою ядерної бомби», – каже Матсушіма.

З часом ці хвороби були визначені, як різні форми впливу радіації.

У час коли уряд Японії намагається ліквідувати наслідки спричиненої землетрусом аварії на Фукусімі, досвід людей, які пережили ядерні вибухи надзвичайно важливий. Професор Масахару Хоші з університету Хіросіми вивчає цих людей вже три десятиліття. Хоші побоюється, що уряд приховує інформацію про масштаби проблем на Фукусімі:

«Для прикладу, уряд каже, що люди, які живуть за 30-кілометровою зоною від станції, перебувають у безпеці. Однак уряд США вважає, що небезпечна зона охоплює радіус у 80 кілометрів. На мій погляд, підрахунки американців набагато точніші».

Кейджіро Матсушімі каже, що японці занадто швидко забули про ядерні вибухи у далекому 1945-му році:

«Люди думали, якщо ядерна енергія використовується у мирний спосіб, все буде гаразд. Але після Хіросіми та Нагасакі ми повинні були усвідомити небезпеку яку несе з собою атомна енергія».

Однак, Кейджіро переконаний, що його нація зможе подолати усі негаразди, спричинені природнім лихом, і вкотре відродиться. А поки разом з усією країною покладає надії на героїчні дії пожежників та інженерів, які намагаються вберегти державу від ядерного вибуху на Фукусімі. Адже японці, як і українці, знають, які наслідки чекають на країну, якщо їм не вдасться взяти під контроль ситуацію на пошкодженій атомній станції.