Ситуація на фронті важка, але час не працюватиме на Росію, якщо Захід ухвалить стратегію перемоги для України, вважають західні аналітики.
Вони вказують на слабкі сторони обох сторін і називають дії, які могли б призвести як до поразки України, так і до її перемоги. У можливості цієї перемоги зараз вони не сумніваються, але вважають, що поки що сили української сторони виснажуються швидше, ніж російської.
Інститут вивчення війни при цьому наголошує, що перемога Росії у результаті зменшення допомоги США покаже їхнім супротивникам, "що Штатами можна маніпулювати, щоб вони відмовилися від своїх інтересів у виграшній боротьбі".
"Похмурі перспективи"
Росія починає збільшувати свої переваги у війні, а перспективи для України похмурі, вважає британський аналітик Джек Вотлінг з Королівського інституту об’єднаних служб у Лондоні і частий гість в Україні.
У подкасті для Financial Times Вотлінг зауважив: “Зараз ми перебуваємо в ситуації, коли українські військові, можливо, щодня завдають росіянам великих втрат, але вони втрачають позиції”.
Така ситуація деморалізує українське суспільство, каже аналітик, бо ані мобілізовані солдати, ані суспільство в цілому не бачать чіткого плану щодо того, як Україна за допомогою союзників здобуватиме перемогу.
Щойно повернувшись з України, Вотлінг констатує: “Справа не в тому, що українські солдати не хочуть воювати, або ж страждають від втрати бойового духу. Насправді, це бажання суспільства зрозуміти, яким є їхній подальший шлях уперед”.
Аналітик наголосив на проблемі нестачі військових, але зауважив, що нікому не подобалась би ідея “безстрокової мобілізації без ротації”. Серед причин намагання ухилитися від служби Вотлінг називає і нестачу озброєння та ресурсів для навчання:
“Багато людей цілком можуть бути готові [приєднатися до армії, – ред.], але якщо вони думають, що отримають неадекватну підготовку та невідповідне обладнання, тоді виникає небажання бути включеними в цю машину”.
На його думку, українцям бракує ясності у питання того, куди потрапить новобранець, яке обладнання буде надано і як загалом працює “навчальний конвеєр”.
Разом з тим, Вотлінг також констатує, що упродовж останніх 100 років було кілька випадків, коли менші країни перемагали більших за розміром противників, тож це “не аксіома”, що Росія має перевагу тільки за рахунок свого розміру.
Але щоб менша країна мала шанси переважати у війні, каже він, потрібно належним чином спорядити війська та ефективно керувати ними.
Це небезпека колапсу і найнебезпечніший сценарійДжек Вотлінг
На думку Вотлінга, існує небезпека зростання російського наступу і браку українського війська для його стримування. Це небезпека колапсу і найнебезпечніший сценарій, каже аналітик, який може розвинутися у разі, коли українці не зможуть налагодити мобілізацію та навчання військового персоналу.
Росіяни наступають маленькими, але постійними хвилями, сподіваючись, що українські ресурси, які зараз розтягнені на лінію фронту в тисячу кілометрів, десь виснажаться і вони зможуть здійснити прорив.
«Що росіяни намагатимуться зробити найперше – це загрожувати цілям, які українці обов'язково мусить захищати. І Харків тут є добрим прикладом, бо це змушує українців сконцентрувати там важливі резерви, а коли ці резерви будуть сконцентровані у цьому місці, їх неможливо буде передислокувати в інші місця. Тож головний російський удар може бути спрямований туди, де цих резервів уже нема», – пояснює експерт російську військову тактику.
Минулого року, каже Вотлінг, Росія втягнула українців у багато “досить безладних боїв”, де вона використовувала людей із в'язниць та взагалі розглядала солдат як “витратний матеріал”.
Тоді як Україна відправила на цю боротьбу кваліфіковані кадри з достатнім досвідом бойових дій.
Протягом наступних місяців у Росії створювали навчальні підрозділи прямо на кордоні, розбудували систему підготовки та почали більш систематично створювати нові підрозділи. Чимало нинішніх російських новобранців – контрактники, отже їх здебільшого не мобілізують примусово, зауважує Вотлінг.
Якість їхніх сил поки що досить низька, каже експерт, але вони продовжували генерувати військо на досить стабільному рівні, що є серйозним викликом для України.
Щодо озброєння, то значна частина старих запасів, які наразі Росія активно оновлює і ремонтує, вважає Вотлінг, може закінчитися наприкінці наступного року.
До цього часу Росія, каже він, активно намагатиметься переконати Захід, що йому потрібно перестати підтримувати Україну. наприклад, цього можна досягнути, якщо Захід вдасться переконати, що йому варто віддати перевагу власному переозброєнню над поставками в Україну.
Друге завдання росіян – продовжувати захоплювати територію, щоб тиснути на Київ з вимогою погодитися на припинення вогню на дуже невигідних для нього умовах.
При цьому Вотлінг припускає, що це буде лише маневр для того, щоб передихнути, бо Росія згодом знову спробує захопити Київ, порушивши режим припинення вогню після відновлення власних військ.
Завданням Заходу аналітик бачить не піддатися на такі хитрощі Москви, бо після 2025 року Росія не матиме вже, чим воювати, і тоді перевага Заходу буде критичною.
"Пережити Росію"
Завданням України є максимізація втрат Росії, одночасно мінімізуючи свої власні, переконує фінський політолог Йоні Аскола.
"Щоб протриматися довше ніж Росія", – пояснює він. Аскола доводить, що Україні "не потрібно розпочинати широкомасштабні наступальні операції або повертати всі окуповані території, щоб досягти військового успіху проти Росії".
Він також додав, що загроза існуванню краще мотивують рішучість і стійкість українців, аніж імперіалістичні та матеріалістичні амбіції підтримують росіян.
Росія не досягне своїх початкових стратегічних цілейЙоні Аскола
Путін, каже Аскола, помиляється, переоцінюючи стійкість Росії та недооцінюючи Україну.
"Зараз Росія втрачає набагато більше обладнання, ніж може виробити", – каже Аскола.
Він, як і Вотлінг, вважає, що Росія потенційно "вичерпає свої радянські запаси протягом наступних 18-24 місяців".
"Росія не досягне своїх початкових стратегічних цілей, які полягали у силовій зміні режиму для створення України як маріонеткової держави. Путін може лише продовжити війну, щоб уникнути визнання поразки, оскільки припинення війни виявить, що його цілі не були досягнуті", – запевняє аналітик.
