Інтерв'ю
"Я - живий доказ жахливих речей, які вони роблять з людьми" - ветеран США про російський полон
Ветеран американської армії, вихідець зі штату Алабама, Александр Дрюке поїхав на війну в Україну добровольцем на початку повномасштабного вторгнення, бо, як каже, вважав це своїм обов'язком. В Україні Александр зустрів свого земляка, ще одного добровольця з Алабами Енді Г'юна. Як досвідчений військовий, Александр, зокрема, брав участь у тренуваннях українських захисників, а в червні разом із земляком поїхав на бойове завдання на Харківщині, де обоє чоловіків потрапили в російський полон. Військових катували і погрожували смертною карою. В інтерв’ю Українській службі Голосу Америки Дрюке розповів, що такої жорстокості, як у російської армії, він не бачив всі 12 років досвіду військової служби та участі у воєнних кампаніях в Іраку. У катівнях Александр втратив 14 кг ваги. Через три місяці він дочекався звільнення, яке росіяни теж проводили з тортурами.
Александра, його товариша Енді та ще вісьмох іноземців звільнили в рамках великого обміну 21 вересня 2022 року, під час якого з російського полону загалом повернули 215 захисників і захисниць України. Тоді президент України Володимир Зеленський заявив, що звільнення десятьох іноземних громадян із російського полону було “питанням честі для України, питанням вдячності за допомогу нашій державі.” В інтерв’ю Голосу Америки Александр Дрюке розповів про жахи полону, і про те, як він продовжує боротися за Україну навіть під час реабілітації.
Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram
Ірина Шинкаренко, Голос Америки: Минуло більш ніж півроку, як ви повернулися додому після російського полону і тортур. Ви схудли на 14 кг у в'язницях і вам поставили діагноз “посттравматичний стресовий розлад”. Як проходить ваша реабілітація? Як ви почуваєтеся зараз?
Александр Дрюке: Загалом, відновлення проходить добре. У нас є хороша лікарня в Алабамі, в Таскалузі. Я раніше проходив там огляд як ветеран війни в Іраку. Тож вони дуже добре піклуються про мене, більшість моїх медоглядів показують хороший результат. Усе, що трохи непокоїть, із часом має покращитися, вони над цим працюють. Я мав кілька місяців на роздуми та самоаналіз над цим досвідом і мій настрій насправді, як не дивно, дуже хороший. Я почуваюся набагато впевненіше та відчуваю більше внутрішнього спокою. І я відчуваю набагато більше сил, щоб мати змогу продовжувати відстоювати інтереси України.
Я відчуваю набагато більше сил, щоб мати змогу продовжувати відстоювати інтереси України
І.Ш.: Чи можете ви порівняти ваш досвід служби в Іраку з досвідом війни в Україні?
А.Д.: Я прослужив 12 років в армійському резерві, з 2002 по 2014 рік. У мене було два тури в рамках кампанії «Свобода Іраку»: з 2002 по 2006 і з 2008 по 2009 роки. В Сухопутних силах до моєї спеціальності входили хімічна, біологічна, радіологічна та ядерна загрози. А це означало, що мені ніколи не доводилося виконувати роботу за фахом, і це добре. Під час мого другого туру ми були мотопіхотинцями, і супроводжували колони. І саме там у мене спочатку розвинувся посттравматичний стресовий розлад. Мені знадобився деякий час, щоб усвідомити це і фактично почати лікуватися у ветеранському шпиталі. І я почав лікуватися ще до того, як поїхав в Україну. І це дуже добре, бо так я навчився деяким навичкам, які були дуже корисними під час перебування в полоні.
Жорстокість, яку ми бачили, яку чинили росіяни, не зрівняти з поганими речами, які робили повстанці в Іраку.
Щодо відмінностей у війнах, вони кардинально різні. В Іраку не носять уніформу, тому не можна було розпізнати, чи це цивільний, чи ворог, аж поки іноді не було надто пізно. І ми там часто спостерігали, як певні особи зневажали людське життя. На війні в Україні, на щастя, росіяни носять уніформу, тож це допомогло, було легше виявити ворога. Але в них дуже, дуже жорстока насильницька культура. І це не просто неповага до людського життя чи зневага до людського життя. Це відкрита злоба до людського життя. І тому жорстокість, яку ми бачили, яку чинили росіяни, не зрівняти з поганими речами, які робили повстанці в Іраку.
І.Ш.: Як і чому ви вирішили поїхати в Україну?
А.Д.: Коли я побачив, що відбулося вторгнення, я відчув, що змушений поїхати. Це не було питанням вибору. Для мене це було тим, що я мав зробити. Я служив в Сухопутних силах, у мене є бойовий досвід, у мене є досвід управляння, і я був добре знайомий з багатьма різними системами озброєнь НАТО, і системами, які надсилалися в Україну. Тому я справді відчував, що маю певні навички, певний досвід і певні знання, які дійсно допоможуть у боротьбі. І це боротьба проти чистого зла, це неспровокована війна, це незаконне вторгнення. Це абсолютно неправильно в усіх сенсах. І я хотів переконатися, що я вчиняю правильно.
І.Ш.: В яких українських підрозділах ви служили та який досвід роботи маєте з ними? Ви приєдналися до Міжнародного легіону?
А.Д.: Фактично я служив у двох різних батальйонах. На початку війни це було трохи схоже на ситуацію на Дикому Заході. Там було багато хлопців, багато людей із західних країн, і добре, що вони були там. А були й такі, яких там, напевно, не мало б бути. І тому вийшло цікаве поєднання. Ми залишили наш перший батальйон, тому що нам сказали: "Знаєте, той трохи організованіший, вони роблять абсолютно нову програму інтеграції західних сил в українські сили". Ми сказали, що це звучить набагато краще і пішли туди. Згодом ми почали отримувати запити на навчання. Нас було троє - невелика група - десь за півтора місяця ми об’їхали всю Україну, майже кожне велике місто, і працювали безпосередньо з Національною поліцією, Силами територіальної оборони, українською армією, тренували їх.
Потім знайомий сказав, що з'явилося кілька місць в іншому підрозділі в Харкові. Це був підрозділ Головного управління розвідки. І ми вступили в той підрозділ. А потім відбулася перша місія, на яку ми вирушили з ними. І наша команда з восьми осіб виявила, що перед нами цілий механізований батальйон - кілька сотень військових, танки, БМП, та ін. І оскільки нас значно переважали, ми розділилися. Ми з Енді (військовий доброволець з Алабами Енді Г'юн, - ред.) були новачками в підрозділі, i не знали точно, де перебуваємо, наші розвіддані показували, що село поблизу було дружнім. І тому ми вирішили: добре, давайте пройдемося через ліс, ухиляючись від артилерії, танків і всього іншого. Давайте спробуємо дістатися до того села і знайдемо своїх. Але коли ми туди приїхали, росіяни вже захопили село. Тож їм вдалося схопити нас. Вони протримали нас близько 24 годин на своєму посту, а потім почали процес відправлення.
І.Ш.: Розкажіть будь ласка, що було з вами в перший день полону та коли і куди вас відправили далі?
А.Д.: Наші викрадачі дуже хотіли, щоб ми сказали, що ми потрапили в полон до представників "Донецької Народної Республіки". Я думаю, що вони не хотіли нести жодної відповідальності за нас у полоні. Але я можу зі стовідсотковою впевненістю сказати, що нас захопили російські військові, вони були в російській формі, розмовляли російською, врешті-решт вивезли нас до Росії.
Отже, це були російські війська, які зрештою захопили нас, це був взвод, який зумів зробити засідку на мене та мого друга Енді, значно нас переважаючи. Тож довелося скласти зброю. Хлопці нижчого рангу, які були солдатами, ставилися до солдатів як до солдатів, вони казали: «Я випив води, можливо, він хоче води, або я хочу цигарку, тож дам і їм цигарку». Вищі офіцери однозначно хотіли нас вбити. І вони кілька разів були дуже близькі до цього. Але, на щастя, втрутився командир взводу. І ми думаємо, що він просто сказав їм: "Це дуже цінні люди, нам потрібно залишити їх живими та використовувати як розмінну монету». Так нас протримали 24 години, а потім вивезли в Росію на тиждень.
Ми не знаємо, де саме, але знаємо, що ми були в Росії, ми перетнули кордон. Того тижня були сильні допити і тортури, речі, які, як я думав, трапляються лише в кіно. Вони клялися, що ми ЦРУ, бо я був хіміком в армії.
Були сильні допити і тортури, речі, які, як я думав, трапляються лише в кіно
Вони думали, що я ходив Україною, навчаючи людей виготовляти біологічну зброю, і незалежно від того, що ми їм казали, вони хотіли вірити в цю брехню так сильно, що сподівалися просто вибити її з нас.
Зрештою вони відправили нас кудись у так звану "Донецьку Народну Республіку." І протягом того місяця були більш інтенсивні допити, інтенсивні тортури, наприклад вони чотири рази підключали мене до автомобільного акумулятора, бо думали, що я про щось брешу. Я був в ізоляторі. Я виживав на дієті з брудної води з чимось плавучим у ній, а також цвілим хлібом протягом місяця.
Ми знаємо, що були десь у "ДНР", бо вони проводили нас через свою судову систему, щоб винести нам смертну кару. Навіть мій призначений судом адвокат сказав: "Ми збираємося вчинити смертну кару, ми плануємо вбити вас". Тож ми були майже впевнені, що помремо. Але врешті-решт вони перестали нас мучити і перевезли до місця, яке, як ми вважаємо, було колишньою українською в’язницею. Я думаю, що це була тюрма "Ізоляція".
Там було три камери з англомовними людьми, і раз на день вони виводили нас на те, що ми називали прогулянкою, тож ми могли кричати через стіни іншим англомовним і мати можливість спілкуватися та співчувати. І це справді добре підносило дух. Тож там нас перестали катувати і бити.
Ми не мали доступу до чистої води.
Але умови життя були жалюгідними. Ми не мали доступу до чистої води. І багато разів у нас не було води по сім-вісім днів поспіль, нам доводилося вживати брудну воду. Наша їжа була в переважно вівсяною кашею з частинами тварин, нутрощами кишечника, будь-якими органами, які тільки можете собі уявити. Отже, це було дуже, дуже погано. Ось чому я так сильно схуд, приблизно на 14 кг. Там була сильна антисанітарія. Ми не мали доступу до Червоного Хреста, ми не отримували жодної інформації, вони все ще намагалися провести нас через той фальшивий судовий процес.
А потім нас відпустили, але це не було, просто, знаєте, 20-30 хвилин їзди до аеропорту, сісти й полетіти. Вони відвели нас у велику камеру. Ми були там пару годин. Вони вдягнули нам на голови поліетиленові пакети, замотали туго-туго руки скотчем, взяли цей скотч і потім тісно замотали очі. А потім нас посадили в кузов військової машини в незручних позах. І протягом доби ми залишалися в цих жахливих, болісних позах, не знаючи, куди їдемо. Ми припускали, що це, мабуть, буде просто масова страта. Але зрештою зауважили, що нас привезли до Росії в маленький міжнародний аеропорт, де чекав великий літак Saudi Air.
І ми тоді казали, що це нереально, що вони насправді не пустять нас у той літак. А потім нас пустили в літак. І ми думали, що коли ми злетимо, вони підірвуть нас. Але потім представники Саудівської Аравії в літаку сказали: «Ви в безпеці, ми вас звільняємо, ми відвеземо вас у безпечне місце». Вони дали нам чистий одяг, нам дали поїсти, дали нам цигарки. Саудівці дуже добре подбали про нас, вони негайно відвезли нас до лікарні, я мав погану реакцію на те, що таким чином був зв'язаний скотчем. Коли його зняли, моє обличчя настільки опухло, що накопичилася рідина, мої очі повністю заплющилися. І тоді у шпиталі в місті Ер-Ріяд, я був фактично сліпим, я не знав, що відбувається навколо, і був майже впевнений, що росіяни прийдуть мене вбити.
Прийдіть, поговоріть зі мною, я живий доказ деяких жахливих речей, які вони роблять з людьми. І я можу вам сказати, що це по-справжньому.
Я досі маю пошкодження нервів на руках через скотч. У мене оніміла зовнішня сторона рук, хоча нині стало краще, ніж місяці назад. Я знаю, що в Америці багато людей кажуть, що це все пропаганда, що Росія насправді не вчиняє воєнних злочинів. І моя відповідь їм: прийдіть, поговоріть зі мною. Я - живий доказ жахливих речей, які вони роблять з людьми. І я можу вам сказати, що це по-справжньому.
І.Ш.: Ви вже частково розповіли про психологічні тортури, яким був ваш моральний стан у полоні?
А.Д.: Я був в одиночній камері близько півтора місяця. І єдині взаємодії, які я мав, це були люди, які просто били мене без причини, вони просто били мене, вони тріщали по моїх ребрах без причини. Ви знаєте, вони змусили мене стояти в одному положенні 18 годин протягом ночі без води. І це, знаєте, неймовірно важко для тіла. І єдина перерва у нас була з тих 18 годин, це було близько третьої години ночі,
Вони змусили мене стояти в одному положенні 18 годин протягом ночі без води.
прийшла нова зміна і нас просто били кийками. Але це було чудово, тому що я подумав: «Так, моя спина не спазмована, тому що ти б’єш мене кийком». Тож було зневоднення, позбавлення сну. Вони використовували музику як форму тортур. Але насправді це вийшло чудово. Ми з Енді обоє намагалися порахувати. І думаємо, що в їхньому плейлисті було близько 80 пісень, які вони грали, приблизно двічі-тричі на день, щодня один і той же плейлист.
Але це було дуже схоже на американську метал-музику, яку мені забороняли слухати в середній школі. І я любив цю пісню.Вони думали, що це тортури, бо це була дуже гучна й агресивна музика. А я казав: ні, я люблю це. Тож це було чудово. А потім з якоїсь причини музика припинилася і це було гірше. Оскільки я був у камері без вікон, світло горіло цілодобово, я не знав, коли буду спілкуватися з людьми, не було встановленого розкладу. Навіть мій маленький шматочок запліснявілого хліба, який я отримував, іноді приносили вранці, іноді за годину до сну, я не мав можливості відзначити час. Тож поки звучала музика, я міг зрозуміти, що більшість пісень тривають три-чотири хвилини. І якщо я
Навіть мій маленький шматочок запліснявілого хліба, який я отримував, іноді приносили вранці, іноді за годину до сну
порахував пісні, то міг отримати приблизне уявлення про те, скільки часу минуло. Тому для мене це був спосіб визначити час. І коли музика припинилася, я не міг зрозуміти, чи минуло 30 секунд, чи 30 хвилин, чи три години. Було досить важко не мати з чим взаємодіяти, крім власного розуму. Тому я справді рекомендую людям, які, можливо, мають хоч якісь шанси опинитися в такій ситуації, мати багато хобі, мати багато інтересів. Читайте, дивіться багато фільмів, тому що вам доведеться все це повторювати і переробляти в голові. Це єдиний спосіб залишатися здоровим.
І.Ш.: Також росіяни змусили вас казати пропаганду на телебаченні. Що вони змусили вас говорити і що погрожували зробити, якби ви відмовилися?
А.Д.: Я насправді не пам’ятаю багатьох деталей, які вони хотіли, щоб я сказав. Але їхня загальна ідея була в тому, що вони хотіли використати мене, щоб я сказав, що українці бомбили житлові квартали на Донбасі. І що, знаєте, Росія не вчиняла всіх цих воєнних злочинів, просто очевидну брехню. І я зробив усе можливе, щоб не сказати. Але шість чи вісім хлопців, як тільки я виходив із кімнати, просто збиралися вибити це з мене. Вони були в кімнаті і спостерігали, і щоразу, коли я не робив те, що вони хотіли, вони записували це, і я платив за це. Для мене важливіше було зберегти честь, а не поширювати брехню про Україну. І я радше хотів бути побитим, ніж брехати.
І.Ш.: Зараз Україна готується до контрнаступу. Що, на вашу думку, потрібно українцям для перемоги?
А.Д.: Власне, для цього я приїхав у Вашингтон на український саміт (Ukraine Action Summit, - ред. ). Це коаліція багатьох організацій, які підтримують Україну. І ми ходимо, розмовляємо з нашими представниками Конгресу та нашими сенаторами, щоб наголосити, що зараз потрібно Україні, не лише в гуманітарних питаннях, але, я як військовий і колишній український легіонер зосереджуюсь на воєнній складовій та на контрнаступі. І я хочу сказати їм, що ми повинні дати Україні те, що їй потрібно. Україна казала, що їй потрібні танки, а ми говорили, що ні, але потім через три місяці ми даємо їм танки, і що нам потрібні Хаймарс, - ні, але потім, через шість місяців, ми даємо їм Хаймарс.
Українці – затяті борці, вони вражають. Вони кваліфіковані. Вони дуже швидко навчаються. І вони абсолютно налаштовані виграти цю війну. І вони зроблять це, якщо ми продовжимо надавати їм необхідні для цього засоби.
І в цей момент вже занадто пізно. Тому ми повинні дати їм те, що їм потрібно, щоб виграти цю війну, - ракети великої дальності, артилерію, снаряди, літаки, танки, медичне обладнання, бронежилети, все, що їм потрібно. Я думаю, що багато американців починають відчувати втому від війни. Вона триває занадто довго. Але я вважаю, що вони повинні розуміти: якщо ви втомилися надсилати обладнання, якщо ви втомилися надсилати гроші, відповідь на це: "Надішліть все це зараз, надішліть саме те, що зараз потрібно Україні, усе те, що їм зараз потрібно, тому що вони збираються виграти війну". Українці – якісь затяті борці, вони вражають. Вони кваліфіковані. Вони дуже швидко навчаються. І вони абсолютно налаштовані виграти цю війну. І вони зроблять це, якщо ми продовжимо надавати їм необхідні для цього засоби.
І.Ш.: Ви з Алабами, зі штату, де переважають республіканці. Чи відчуваєте ви, що підтримка України у вашому штаті серед місцевих жителів спадає?
А.Д.: У нас в Алабамі є суміш демократів і республіканців, але так, більшість - республіканці. Перш за все, ми спілкуємося з представниками обох партій, які є дружніми до України, тож ми можемо сказати: «Зв’яжіть нас із вашими колегами, які не є дружніми до України».
Я роблю все, що можу, на місцях, я даю численні інтерв’ю для ЗМІ, я виступаю з промовами, я проводжу бесіди зі школярами, викладаю уроки. Тож, сподіваюся, працюючи з обох боків, ми можемо справді донести до жителів Алабами та решти країни, наскільки ця війна важлива не лише для України, а й для світу. Ви знаєте, якщо Путін не зупиниться на цьому, він не буде задоволений. Він збирається захопити Молдову, він забере країни Балтії, зрештою він почне йти до Польщі.
Я думаю, що Америка повинна усвідомити, що якщо ми будемо чекати занадто довго, є дуже велика ймовірність, що Росія опиниться біля нашого порогу, і ми почнемо цю війну. Тому нам потрібно зупинити це зараз. Не тільки для того, щоб нам не довелося з цим боротися, а щоб українці перестали з цим боротися, і щоб українці перестали гинути.
Дивіться також:
Всі новини дня
Костін розповів про співпрацю із Мін'юстом США та ФБР для покарання російських воєнних злочинців. Інтерв'ю
Шляхи реалізації Формули миру президента Зеленського, використання активів російських олігархів для відбудови України та покарання Росії за воєнні злочини та злочини проти людяності. Ці та інші питання генеральний прокурор України Андрій Костін обговорив під час низки зустрічей у Вашингтоні.
Зокрема він зустрівся із міністром юстиції США Мерріком Ґарлендом, американськими посадовцями та юристами, які допомагають Києву у розслідуванні воєнних злочинів.
В ексклюзивному інтерв'ю журналістці Української служби Голосу Америки Марії Прус генпрокурор розповів про співпрацю зі США у притягненні росіян до відповідальності за агресію проти України, доведенні злочину геноциду проти українського народу, а також про те, коли Україна зможе ратифікувати Римський статут, що лежить в основі діяльності Міжнародного кримінального суду.
Марія Прус, Голос Америки: Це один із ваших багатьох візитів до Сполучених Штатів цього року, розкажіть подробиці вашого візиту зараз? Яких результатів вдалось досягти під час зустрічей у Нью-Йорку і Вашингтоні?
Андрій Костін, Генеральний прокурор України: По-перше, дякую за запрошення. Ви знаєте, що ми – Україна і ми українці – ми воюємо на двох лініях фронту. Ми воюємо на місцях за нашу землю, за нашу територіальну цілісність, суверенітет, свободу. І це поле бою, яке потребує суттєвої міжнародної підтримки, не лише боєприпасами, і не лише фінансами, а й сильної політичної підтримки вільного світу.
друга лінія фронту – це боротьба за справедливість
Тому що всі розуміють, що ця загарбницька війна є жорстоким порушенням правил Статуту Організації Об’єднаних Націй, і дуже символічно, що цей візит відбувся не лише в Окрузі Колумбія, а й раніше під час тижня високого рівня Генеральної Асамблеї ООН разом із президентом Зеленським, його командою, нашими міністерствами оборони та багатьма іншими.
А друга лінія фронту – це боротьба за справедливість. Важливо, що без справедливості не може бути миру, і кожен українець, який постраждав і пережив цю війну, має отримати справедливість, починаючи з покарання тих, хто ініціював та вчинив акт агресії проти України та українців, тобто найвище політичне та військове керівництво Росії, а також ті, хто вчинив усі інші воєнні злочини у ході цієї війни.
Тому поєднання цих двох зусиль є надзвичайно важливим, тому що знову ж таки, нам потрібно виграти в обох боях. Я вважаю, що не тільки ми, Україна та українці, а й весь вільний світ повинен перемогти в обох боях.
Тому низка важливих подій на Генеральній Асамблеї ООН, за участі нашої делегації на чолі з президентом Зеленським і його сильними промовами, його сильними зверненнями на Раді Безпеки ООН, на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, на всіх інших двосторонніх зустрічах і багатьох інших у Нью-Йорку та окрузі Колумбія – ще раз показують нам, що нас підтримують, що ми поділяємо ті самі цінності, що ми боремося за ті самі цінності, і що український народ буде підтримано всіма націями вільного світу в обох наших починаннях, у боротьбі за нашу землю та боротьбі за справедливість.
нас підтримують, ми поділяємо ті самі цінності
М.П.: Чи ви б могли назвати кілька зустрічей або кілька результатів подій, у яких ви брали участь?
А.К.: Чудова зустріч між президентом Зеленським і президентом Байденом. Чудова зустріч, дуже добре підготовлена підтримка у всіх наших досягненнях, планах на майбутнє. Це суттєва підтримка, починаючи від боєприпасів і закінчуючи боротьбою за нашу демократію.
Мої зустрічі з генеральним прокурором Мерріком Ґарлендом і його командою ще раз підтверджують, що ми зараз маємо суттєву підтримку. Не лише з боку команди Департаменту юстиції у питанні притягнення до відповідальності за воєнні злочини, а й з боку Федерального бюро розслідувань. Ми поділилися деякими справами з цими двома командами – справами, деякі з яких були набули світового розголосу як приклад російських звірств, і ми з нетерпінням чекаємо результатів цієї співпраці.
Для мене дуже важливо, щоб не тільки Україна і не тільки МКС як міжнародний судовий орган переслідували російських воєнних злочинців. Важливо, щоб інші країни, особливо Сполучені Штати, які мають конкретне законодавство, конкретні можливості та які мають велику рішучість допомагати нам і допомагати українцям, також досягали результатів у цій роботі.
наша робота з Міністерством юстиції США дуже широка
Тому наша робота з Міністерством юстиції США дуже широка, суттєва – й не лише для переслідування воєнних злочинів, не тільки для того, щоб допомогти нам з нашими, я б сказав, першочерговими справами, такі як примусова депортація українських дітей, - але також допомагали нам створити практику в сферах, які ніколи раніше не розслідувались в історії.
Зараз ми розслідуємо злочини проти довкілля як воєнні злочини. Ми підходимо до розгляду кібератак як воєнних злочинів. І щойно ми провели дуже хорошу зустріч зі спеціальною командою ФБР щодо переслідування справ про напади на культурну спадщину та незаконну торгівлю культурною спадщиною як воєнних злочинів.
Таким чином, ми наближаємося до нових вимірів злочинів, скоєних Росією в Україні та проти українців. І в усіх цих напрямках нам допомагають Міністерство юстиції, Федеральне бюро розслідувань та всі державні органи.
ми не маємо права на помилку
Не тільки з точки зору співпраці в конкретних справах, а й для нарощування потенціалу, також навчання наших прокурорів і слідчих, тому що ми підходимо до нових шляхів, і ми не маємо права на помилку. Створюючи нові практики, нам треба бути впевненими, що результати наших розслідувань заслуговуватимуть довіри на міжнародному рівні та будуть сприйняті міжнародним співтовариством як справжнє справедливе правосуддя. Це наша головна відмінність від держави-агресора.
М.П.: Так, ви згадали про навчання українських прокурорів. Українська гельсінська спілка опублікувала звіт, що прокурорам і поліцейським, правоохоронцям на різних рівнях, в тому числі у вашому офісі, часто бракує навичок, часу, вони відчувають надто великий тиск, тому існують деякі проблеми з перебігом цих розслідувань. Як ці питання вирішуються?
А.К.: Перш за все, це безпрецедентна кількість воєнних злочинів. Тож на цей момент ми зареєстрували 105 тисяч випадків скоєних воєнних злочинів (на момент публікації матеріалу за даними Офісу генпрокурора України зареєстровано понад 108 тисяч воєнних злочинів Росії в Україні – ред.). І що важливо – це не всі вчинені воєнні злочини. Ми розуміємо, що про багато воєнних злочинів не повідомляється, тому що вони все ще скоюються, вони все ще скоюються на окупованих територіях. Або у випадку людей, які вже були вбиті, й вони не повідомляли про вчинені воєнні злочини проти них.
ніхто не знає, коли збирає докази щодо щойно вчиненого злочину, чи цю справу передадуть до МКС
Тому ми розуміємо, що ця величезна кількість (злочинів) потребує, звісно, розслідування та притягнення до відповідальності. І ми маємо зробити це належним чином, тому що стандарт доказів дуже важливий. Я завжди кажу про це своїм прокурорам і всім правоохоронним органам, тому що я зустрічаюся з ними в різній координації, зустрічі досить, досить часті, - і я всім їм кажу, що нам потрібно забезпечити, щоб якість вашого розслідування, судового переслідування була на високому рівні. Для нас – це стандарт Міжнародного кримінального суду, тому що ніхто не знає, коли збирає докази щодо щойно вчиненого злочину, чи цю справу передадуть до МКС. Ми маємо це належним чином розслідувати це та притягнути винних до відповідальності.
Звичайно, щоб це зробити, нам потрібні потужності. Важко розслідувати, практично неможливо розслідувати таку кількість злочинів одночасно, тому основний наш підхід – приймати стратегічні рішення. Якраз фактично перед від’їздом до Сполучених Штатів я затвердив стратегію кримінального переслідування міжнародних злочинів на 2023-2025 роки. Це унікальний документ, який створив наш Департамент з кримінального переслідування воєнних злочинів разом із нашими експертами, переважно з групи з розслідування звірств.
І також це кілька разів обговорювали із неурядовими і громадськими організаціями, які допомагають нам із документуванням воєнних злочинів, щоб підготувати стратегічні рішення, як визначити пріоритетність справ, як розподілити ресурси, щоб ці справи переслідувалися у максимально ефективний спосіб.
нам треба певний час, щоб підготувати прокурорів
Те, як готувати (слідчих). Й підготовка дійсно дуже важлива. Як готуватись і як ділитися знаннями? Як створити стратегічні рішення, які потім також використовуватимуть місцеві прокурори на місцях, тому що у нас є не лише Департамент розслідування воєнних злочинів на центральному рівні, у нас є 9 відділів у регіонах, які постраждали від війни, і це рішення також було прийнято кілька місяців тому. І нам треба певний час, щоб підготувати прокурорів, навчити їх і надати їм більше можливостей.
І одним із елементів стратегії також є поєднання справ. Тому, коли ми розуміємо, наприклад, що кілька ракетних і безпілотних атак були здійснені, наприклад, одним підрозділом російської армії, ми можемо спробувати об’єднати ці випадки в один великий, тому що у цьому випадку нам буде легше встановити ланцюжок командування. Тому що ми шукаємо не тільки початкового злочинця, а ми всі розуміємо, що за всіма цими структурами стоїть найвище військове керівництво і віддає накази тим, хто скоюють ці злочин.
для українців також важливо і знайти та притягнути до відповідальності злочинця, який вчинив конкретний воєнний злочин, а також покарати всіх командирів
Але для українців також важливо і знайти та притягнути до відповідальності злочинця, який вчинив конкретний воєнний злочин, а також покарати всіх командирів, які наказали використовувати цю злочинну практику проти України.
Тому, звичайно, у нас є багато викликів, і ми просто вдячні за нашим організаціям громадянського суспільства та неурядовим організаціям.
Лише кілька тижнів тому я провів щорічну зустріч із платформою в нашому офісі, що називається Міжнародна рада експертів. Вона об’єднує понад 45 НДО та організацій громадянського суспільства, які допомагають нам у наших зусиллях щодо підзвітності. І минулого року вони створили шість груп на основі того, на чому вони зосереджують свої зусилля. Цього року ми додали ще дві – екологічні злочини і також один із наших нових напрямків наших зусиль - цивільні ув’язнені. Всі ми знаємо кримінальні справи про депортацію українських дітей, де батьки чекають своїх дітей, викрадених до Росії. Цивільні затримані – це той самий злочин, але з іншим шаром. Це їхні діти, які чекають на своїх батьків, які незаконно утримуються в Росії. І одним із наших повідомлень під час цього візиту та під час візиту та додаткових заходів на Генеральній Асамблеї ООН – було підвищення обізнаності міжнародної спільноти.
бракує міжнародних механізмів
Оскільки йдеться про тисячі людей, яких незаконно утримують, - їх потрібно повернути додому. Нам потрібно повернути додому наших дітей. У нас бракує міжнародних механізмів. У нас є певний набір міжнародного законодавства для захисту українських дітей, але зараз цього недостатньо, щоб повернути їх додому. Але ми маємо й досить велику прогалину щодо цивільних дорослих, як ми називаємо цивільних затриманих, щодо того, як повернути їх додому.
Й Організація Об’єднаних Націй повинна приділяти більше уваги. Як я згадав під час одного із заходів, якщо Організація Об’єднаних Націй була такою активною у тому, щоб нагодувати дітей в інших країнах українським зерном, ООН могла б відіграти провідну роль у поверненні українських дітей додому з Росії, використовуючи всі елементи комунікації та тиску на російську владу, щоб повернути наших дітей додому. І це важливо не лише для українських дітей, це важливо для багатьох інших дітей у багатьох інших країнах світу, де їхні права порушуються у багатьох інших війнах та конфліктах.
Повернення українських дітей, відновлення справедливості для українських дітей також може допомогти дітям в інших країнах світу, в інших частинах світу також відновити їхні права.
М.П.: Це повідомлення повторює також і президент Зеленський, ви повторюєте це. Чи відчуваєте ви, що вас чують на міжнародному рівні, особливо в Сполучених Штатах? Що з цим можна зробити?
А.К.: Як я вже згадував, ми разом із Карімом Ханом були на цій події щодо депортації українських дітей. І я говорив після нього, і я сказав, що ми з Карімом виконаємо нашу роботу. Ми дамо більше результату. Але цього недостатньо: притягнути їх до відповідальності за депортацію українських дітей – не означає автоматично, що наших дітей повернуть додому. Я маю на увазі, що немає механізму, який автоматично повертав би дітей в Україну з Росії – тільки тому, що все більше, все більше і більше кримінальних справ будуть розслідуватися і порушуватися проти тих, хто вчиняє цей злочин.
немає механізму, який автоматично повертав би дітей в Україну з Росії
Звичайно, ми також будемо розширювати режим санкцій на тих, хто причетний у Росії до цієї незаконної діяльності. Ми також використовуємо інші шляхи, про які я не буду говорити публічно, щоб повернути наших дітей додому в Україну. Для мене важливо те, що вся влада Сполучених Штатів не просто готова підтримати, вона дійсно нам допомагає. Я би був дуже радий надати більше деталей, але коли ми побачимо результати, звичайно, ми це зробимо.
М.П.: Добре. Якщо говорити про спроби України довести факт геноциду, то які основні перепони на цьому шляху? Адже із тим як Україна намагається це зробити, ми чуємо, це дуже важко довести, що був умисел, чи не так?
А.К.: Так, але я б сказав, що у нас особлива команда у розслідуванні та кримінальному переслідуванні злочинів геноциду. Ми маємо, я б сказав, досить значну міжнародну підтримку на експертному рівні. Я б сказав, що з нами працюють, можливо, найкращі світові експерти. У нас є стратегічний план того, як продовжувати це робити, це процес, це не просто кримінальна справа.
з нами працюють, можливо, найкращі світові експерти
Ми співпрацюємо з усіма міжнародними слідчими установами та Комісією ООН також серед них. Ми всі знаємо, що деякі установи дуже обережно навіть згадують слово геноцид у своїх звітах. Можливо, тому що два випадки, коли геноцид був скоєний і був юридично законно визнаний, що він був скоєний, був геноцид у Руанді – це було рішення Міжнародного трибуналу для Руанди. І також це міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії – щодо Сребрениці.
Звичайно, це відрізняється від типу геноциду, який Росія здійснює в Україні, і наше спілкування з усіма органами влади, з усіма експертами на міжнародному рівні полягає в тому, що ми не можемо обмежуватися лише цими двома випадками судової практики двох попередніх трибуналів. Зараз ми маємо (співпрацю з) МКС, що має велику довіру та велику потужність.
важливо не лише довести масштаби звірств
Звичайно, важливо не лише довести масштаби звірств, різноманітність звірств. Цей підхід ми зараз використовуємо також у справі про примусову депортацію, викрадення українських дітей, примусове переміщення їх з однієї групи до іншої як один із елементів геноциду.
Ми також обговорюємо навмисне знищення всього, що стосується України та українців. Я вже згадував про культурну спадщину. Це також один із елементів, у який я не буду заглиблюватись, у всі інші елементи намірів, але ми однозначно підемо вперед. Ми розуміємо, що для того, щоб наблизитися до (доведення) геноциду, нам потрібно спочатку підійти до злочинів проти людяності, які є наступним рівнем воєнних злочинів. І ми обов’язково йтимемо вперед, тому що ми розуміємо, що Росією в Україні був вчинений геноцид. Ми розуміємо, що нам знадобиться час, щоб отримати, я б сказав, необхідну кількість достовірних доказів, достовірних на міжнародному рівні, можливо, на 150% достовірних, щоб не програти цю справу, і ми це розуміємо.
Росією в Україні був вчинений геноцид
Політична підтримка, я б сказав, не політична, але, можливо, підтримка громадськості також важлива для того, щоб ми продовжували справу щодо геноциду. Тому, коли я бачу, що іноземні парламенти, що міжнародні організації також висвітлюють це питання, - це важливо. Це важливо для всіх нас, тому що це також додає нам більше енергії для подальших зусиль.
Я знаю, що всі ми докладемо всіх зусиль, щоб побудувати цю справу. Це забере деякий час, але ми обов’язково підемо цим шляхом.
М.П.: Щодо Спеціального міжнародного трибуналу, Україна наполягає на тому, щоб це було створено. Ви бачите позитивну відповідь американської сторони на це?
А.К.: По-перше, рік тому йшлось лише про те, чи потрібно це чи ні. Зараз у нас є основна група з понад 30 країн, які обговорюють правову модальність. Я вважаю, що це великий успіх. Це чудова зміна філософії.
Стосовно злочину агресії це дуже важливо. Ніколи після Нюрнберзького процесу та процесів для Далекого Сходу, тобто після Другої світової війни, нікого на Землі не було притягнуто до кримінальної відповідальності за злочин агресії.
після Другої світової війни нікого на Землі не було притягнуто до кримінальної відповідальності за злочин агресії
Нам потрібно це зробити, тому що багато попередніх воєн закінчувалися без відповіді, чіткої відповіді про те, хто був агресором. Чому була вчинена агресія і чи понесли агресори покарання? Ми не маємо права залишити це питання без відповіді.
І знову-таки, якби не було скоєно агресії, то не було б як наслідок цієї агресії вбито десятки тисяч українських мирних жителів і військовослужбовців. Потрібно досягти справедливості для кожного, хто загинув у ході цієї агресії.
Тому спеціальний трибунал надзвичайно важливий. Що для українців найважливіше? Вони хотіли б побачити Путіна і його оточення – підсудними на цьому трибуналі. Це надзвичайно важливо.
І друге – цей акт цієї загарбницької війни є глобальною війною. Ось чому відповідь на злочин агресії має бути міжнародною, інакше будь-який потенційний агресор у будь-якій іншій частині світу зможе знову почати агресію в іншому місці. Бо якщо вони зрозуміють, що наша колективна відповідь не є сильною, вони вважатимуть, що мають право вчиняти агресію скрізь.
спеціальний трибунал надзвичайно важливий
Тому йдеться не лише про українців, а про вільний світ і весь світ загалом. Якщо ми будемо сильні у своїй відповіді, ми потенційно стримаємо будь-якого агресора в іншій частині земної кулі.
М.П.: І ще одне запитання: коли ви очікуєте, що Україна ратифікує Римський статут?
А.К.: Я очікую, що Україна ратифікує Римський статут у той момент, коли ми матимемо повний набір національного законодавства, яке дає можливість МКС провести повне розслідування.
Ближче до вступу в Європейський Союз Україна обов'язково ратифікує Римський статут
І насправді два тижні тому ми відкрили польовий офіс Міжнародного кримінального суду в Києві, це фактично найбільший польовий офіс МКС за межами Гааги. Так це говорить про те, що це сигнал їхньої відданості, це сигнал їхньої постійної роботи з нами. Це сигнал нашого, я б сказав, професійного партнерства із цим незалежним органом, тому що вони знають, що ми ділимося всією інформацією, всіма доказами.
На якомусь етапі Україна ратифікує (Римський статут). Це – у нашій Конституції. Ближче до вступу в Європейський Союз Україна обов'язково ратифікує Римський статут. Я не бачу в цьому жодних проблем, але парламент повинен бути готовий до цього кроку.
Клімкін про результати візиту української делегації до США та важливість комунікації з американцями. Відео
Колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін вважає: справжні результати візиту української делегації до США будуть помітні протягом наступних місяців.
Буданов про атаку на штаб Чорноморського флоту РФ. Відео
В українському командуванні заявили, що внаслідок атаки на штаб Чорноморського флоту Росії у Севастополі загинув командувач Чорноморським флотом адмірал Віктор Соколов. Крім цього, загинули 34 російських офіцерів, ще 105 військових поранено.
Літій, оборонка, ІТ - галузі, що рухають нову економіку України, каже Андрій Гундер
Не лише Білий дім, Пентагон та Конгрес - президент України Володимир Зеленський під час подорожі до Вашингтона цими днями спілкувався і з представниками американського бізнесу.
Зокрема, Зеленський зустрівся з найвпливовішими американськими підприємцями й керівниками найбільших фондів, загальна вартість активів яких складає приголомшливі 30 трлн доларів, повідомили в Офісі президента України.
Українська влада намагається залучити до України хоча б невелику частину цих коштів, але чи вдасться їй це зробити під час війни? Чим може допомогти новопризначена спецпредставниця США з економічного відновлення України Пенні Пріцкер? Які галузі української економіки мають найбільшу перспективу, і як зараз ведеться в Україні закордонним інвесторам?
Про це ми поговорили з президентом Американської торговельної палати в Україні Андрієм Гундером, який працюв в Україні вже кілька десятиліть і каже, що 84% компаній-членів його бізнес-асоціації продовжують працювати в Україні навіть попри війну.
Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності.
Оксана Бедратенко, Голос Америки: Коли ви у Вашингтоні спілкуєтеся з американськими корпораціями та уряду, що ви чуєте від них і що вони питають у вас?
Андрій Гундер, президент Американської торговельної палати в Україні: Головне, що ми їм зараз розказуємо, що Київ стоїть, Україна стоїть, і стоїть бізнес, об'єднаний з Україною. І бізнес розвивається.
Рівно рік тому ресторани McDonalds знову відкрилися і за цей рік вони обслужили 66 млн клієнтів
Ми привезли найновіші наші дослідження. Разом з Сіті-банком ми провели дослідження, яке показало, що 84% іноземних компаній, які були в Україні, продовжують працювати, і навіть розвиваються. Сьогодні рівно рік тому ресторани McDonalds знову відкрилися і за цей рік вони обслужили 66 млн клієнтів, і вони постійно відкривають нові ресторани.
Це показує, що ресторани розвиваються і бізнес розвивається. І це працює в умовах, коли є повітряні тривоги, не було постійного постачання електроенергії. Бізнес адаптується і сектори, які ми бачимо - різні сектори далі продовжують розвиватися.
Чому ми зараз тут? Це співпало з візитом президента Зеленського. Минулого тижня президент Байден призначив повноваженого представника Сполучених Штатів з економічного відновлення Пенні Пріцкер. Ми добре знаємо, що з 2015-го року, коли вона була секретарем (міністеркою, – ред) торгівлі, і вона має коріння з України, і її роль зараз – почути, чого хоче бізнес в Україні, які є виклики.
Спочатку вона зосередиться на компаніях, які вже працюють в Україні, бо це були найкращі амбасадори. Це компанії як Pfizer, Boeing, Visa, MasterCard, McDonalds, CocaCola. До речі, їх всіх об'єднує те, що там керівники – жінки. І жіноче лідерство - один з напрямків які ми активно розвиваємо.
Бізнесмени сподіваються, що Пріцкер допоможе зрушити реформи
О.Б.: Ви сказали про призначення Пріцкер, я чула в Україні її вже почали називати пані Маршал, за аналогією з планом Маршала, який створила Америка для Європи після Другої світової війни. Якою буде роль Пріцкер в економічній відбудові?
А.Г.: Це спеціальна представниця з економічного відновлення. Гроші на відбудову будуть надходити з п'яти джерел:
- Донори.
- Позики банків розвитку.
- Український бюджет.
- Російські активи.
- Робота з приватним сектором.
Якраз останнім напрямком буде займатися Пенні Пріцкер. Минулого тижня в нас була велика зустріч наших компаній з компанією Black Rock, яка оголосила фонд розвитку України і зараз треба визначитись, звідки ці гроші будуть надходити, хто буде розпоряджатись, яка буде стратегія інвестування.
О.Б.: Чи це буде це зроблено у співпраці з американським урядом?
А.Г.: Пенні Пріцкер буде працювати на пів ставки в Держдепі. Це буде неповний тиждень, але ми чуємо, що вона дуже активно подорожуватиме і, думаю, дуже скоро оголосять дату, коли вона приїде в Україну.
Вона буде підтримувати бізнес, але також займатиметься підтримкою реформ. Надзвичайно важливо, щоб зараз реформи відбулися і це відбулося саме для українців.
Потрібно захистити порти Одеси, бо їм немає альтернативи, каже Гундер
О.Б.: Багато американських компаній представлені саме в сільському господарстві і вони опинилися на передовій того, що в світі називають російською війною проти продовольчої безпеки, тобто це в тому числі і вони, хто зіткнувся із блокуванням Чорноморських портів і замінованою територією і це є небезпекою для персоналу. Як вони оцінюють цю ситуацію?
А.Г.: Наше дослідження показує, що зараз найбільша загроза - це безпека людей і безпека майна.
Дуже важливо, над Києвом вже є захист, і ми бачимо, що порівняно з іншими містами там, наприклад, Тель-Авівом, Київ, може, навіть більш безпечний. Але є такі місця як Одеса. І для компаній дуже важливо, особливо для агрокомпаній, захистити інфраструктуру в одеських портах, тому що атаки продовжуються і ракетами, і дронами, і дійсно важливо їх захистити.
Важливо захистити інфраструктуру, яка роками будувалася, щоби коридор міг повністю працювати зараз і після перемоги
Пріоритетно зараз зробити захист над портами Одеси, щоб зерновий коридор міг працювати, тому що немає альтернативи для українських чорноморських глибоководник портів, просто немає.
Інші шляхи - через Ізмаїл, по Дунаю, потягом - не можуть перекрити можливості, які дають глибоководні порти - Чорноморськ, Одеса, Південний. І тому дуже важливо захистити інфраструктуру, яка роками будувалася, до якої інвестували, щоб коридор міг повністю працювати зараз і після перемоги.
Дійсно агросектор потужний і є можливість росту. Ми бачимо такі індустрії, які також надихають, - як інформаційні технології. Якщо у 2015 році весь ринок був 1 мільярд доларів, ринок ІТ сьогодні - це вже майже 7,5 мільярдів доларів. Україна зараз одна з найбільш диджиталізованих країн в світі.
О.Б.: Незважаючи на те, що багато людей поїхало?
А.Г.: Питання міграції дуже актуальне, тому що відбудова, ми вважаємо, вже почалася. Компанії почали відбудовувати, наприклад, біля Києва завод Coca Cola - один з найбільших в Європі.
Він був під окупацією, коли росіяни заходили з Чернігова, це біля Броварів, вони окупували завод у березні 2022-го. Збройні сили його визволили і він сьогодні працює знов на цих потужностях, які були до війни і ці компанії працюють.
Дійсно, потрібно людей багато. Хтось добровільно пішов служити на передову, продовжується і мобілізація, зараз ми очікуємо, що дівчат з медичною освітою, можливо, будуть закликати до мобілізації, тому питання людей лишається актуальним, а президент Зеленський це підкреслює постійно.
На тлі війни в Україні розвиваються нові галузі
О.Б.: Куди готові інвестувати компанії в Україні?
А.Г.: Ми дивимося на різні сектори. Є ті, які раніше не були розвинені, наприклад, сектор мінералів, або цінних металів, таких як літій. Україна має одні з найбільших в Європі запаси літію. А це нові напрямки ринку. І для України це важливо. Нафтогазова галузь - Україна має запаси і, якщо будуть правильні технології, буде видобуток. Тут є найбільші сховища газу в Європі. Дуже багато можливостей.
Українці під час війни досягають феноменальних результатів то під час миру, після перемоги, будуть можливості для інвестицій
Новий сектор, який зараз дуже активно розвивається - це сектор безпеки, тому що коли працівники компаній їдуть на передову і бачать, що є потреба, вони повертаються і кажуть: «Як ми можемо задовольнити цю потребу, дати те, що Збройні сили потребують найновішими технологіями?»
І ми бачимо що сектор оборони дуже активно розвивається. Ми вважаємо, що Україна може бути справжнім лідером в цьому. Але найголовніше, що компанії бачать стійкість і натхнення українців і вони натхненні тим, що Україна робить і ми кажемо: "Дивіться, якщо українці під час війни досягають феноменальних результатів, то під час миру, після перемоги, будуть можливості для інвестицій".
О.Б.: Хто приходить до України у такий складний час?
А.Г.: За перше півріччя 88 нових компаній вступили в нашу палату. Це компанії, які раніше не були в Україні. І тут різні галузі.
Наприклад, у компанії Boeing в Києві зараз працюють 1 100 людей. Це інженери. І таких міжнародних компаній понад 100 в Україні.
Є ризик інвестувати сьогодні в Україну, але є ще більший ризик не інвестувати в Україну
Вони працюють заради того, що Україна може дати в сфері інформаційних технологій. Ми спілкуємося з компаніями, які зараз не представлені в Україні, наприклад з галузей нафти та газу чи енергетики, ми говоримо, що так, є ризик інвестувати сьогодні в Україну, але є ще більший ризик не інвестувати в Україну.
Ми кажемо: "Будьте частиною чогось великого, бо це увійде в історію як найбільша відбудова країни з часів Другої світової війни в Європі".
В Україні можна вести бізнес чесно і прозоро, каже Гундер
О.Б.: Ви кажете, що компанії, які працюють уже в Україні мають стати амбасадорами. Ваша асоціація працює з 1990-х років, і є, мабуть, найстарша асоціація міжнародного бізнесу в Україні. Компанії пережили дуже різні періоди в українській історії і багато говорять про українську корупцію. Що ці компанії, які вже довго попрацювали в Україні кажуть новачкам?
А.Г.: Головне слухати компанії, які працюють. Ми приїхали до Вашингтона з головою правління компанії Horizon Capital Оленою Кошарною, яка за час повномасштабного вторгнення зуміла залучити в Україну 300 мільйонів доларів. Тобто інвестори дали її фонду 300 млн доларів, щоби фонд під час повномасштабного вторгнення, під час війни, інвестував в Україну.
Американські міжнародні компанії відповідають за американським антикорупційним законодавством. Тобто, якщо є корупція навіть за межами Сполучених Штатів, вони за законодавством Сполучених Штатів відповідають за свої дії і це дійсно важливо.
Можна вести в Україні прозорий чесний бізнес. Головне приймати правильні рішення, мати хороших юристів. Питань виникає багато і компанії приходять до нас і ми разом тоді доносимо голос цього бізнесу до органів державної влади.
Найголовніше - судова реформа, тому що, якщо є суперечки – це не шукання преференцій, це шукання справедливості і головне - це пошук цієї справедливості.
Верховенство права, судова реформа – про це треба дійсно говорити і я думаю що Пенні Пріцкер буде це питання порушувати разом з президентом Зеленським і з урядом, бо цього хочуть інвестори і це потрібно для майбутнього розвитку економіки України.
О.Б.: Чи дослухається уряд до тих вимог щодо реформ, щодо прозорості та справедливості, які висуває бізнес?
А.Г.: Вони слухають, інколи чують. Думаю треба зрозуміти, що ці реформи не робляться заради міжнародних установ. Це надзвичайно потрібно для майбутнього країни. Зараз час провести ці важливі реформи щоб майбутні покоління знали, що інвестиції надходять, інвестори себе почувають комфортно і економіка зростає.
Дивіться також:
Тренування на F-16, надання далекобійних ракет та контрнаступ ЗСУ — позиція Великої Британії. Відео
Міністр закордонних справ Великої Британії Джеймс Клеверлі прокоментував український контрнаступ, пояснив, чому деякі країни досі сумніваються щодо Надання Україні далекобійних ракет та розповів оновлення щодо тренування українських пілотів на F-16 Британією. Деталі дивіться в інтерв’ю Ірини Соломко
Форум