Науці, спорту і патріотизму вчить цей український табір у США
Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».
Я з родиною – в дорозі в український табір «Новий сокіл», що у штаті Нью-Йорк на північному сході США. Ми співаємо українські пісні в машині і згадуємо свої минулорічні пригоди.
Торік тема табору була «Олімпіада динозаврів», і моя 3-річна доня впродовж тижня відчувала себе справжнім палеонтологом. Ми з нею шукали рештки тварин, складали з кісток динозаврів, вчилися гасити вулкани і досліджували, чому вулкан вибухає.
До відвідин цього табору я б не повірила, що трирічну дитину можна навчити таких складних речей з хімії, анатомії, спорту чи майстрування. Виявляється, це реально. Лише за тиждень англомовна дитина почала вдома співати українські пісні, українською відрізняла велоцираптора від диплодока, розповідала про вибух вулкана, розмір динозавра, і навіть, як багато динозавр спорожняється.
Табір «Новий сокіл» поділений за віковими категоріями. Група наймолодших – це «пташенята», діти від 3 до 6 років. Їхню програму організовують батьки-волонтери українського походження з Канади та США. Серед них обирається координатора табору та його помічників, впродовж року вони складають сценарій та придумують заняття.
Щоденна програма розписана на кожні від 5 до 15 хвилин. Заняття змінюються швидко, тому що увага у маленьких дітей дуже коротка. Регулярно – купання у басейні, вивчення українських дитячих пісень, співи навколо вогнища з батьками.
Земля, де організовується табір, належить організації «Пласт», багато батьків є членами цієї організації. Між тим, у таборі для наймолодших вимоги щодо членства немає, то ж ми, не будучи пластунами, можемо брати в ньому участь на рівних з усіма умовах.
Ми живемо тиждень в лісі у наметах – за різних літних погодних умов. Всередині липня тут гаряче, між тим не так парить, як на півдні країни у Вашингтоні, звідки ми приїхали. Табір – майже на кордоні з Канадою, тут зазвичай на 8-10 градусів прохолодніше, ніж у південних районах.
Поблизу нас є «санітарний» будинок із душовими та вбиральнями. З іншого боку табору – відкрита дерев’яна конструкція, схожа на весільний шалаш. Тут – кухня. Харчування - 4 рази в день. Їсти готують батьки-волонтери. Неподалік – великий басейн для дорослих та дітей. Більшість занять проходять на території «Нового соколу», однак щороку координатор організовує 1-2 екскурсії.
Торік такою поїздкою був парк-заповідник останків Пенн Діксі, що у м. Баффало. Територія заповідника – це дно колишнього океану, сюди приїжджають палеонтологи з усієї країни у пошуках рештків. Всі останки, які ми знайшли на території заповідника, ми могли забрати додому.
Нижче – зібрані фотографії торішнього табору. Вже завтра на нас чекає нова незвідана подорож. Темою «пташенят» буде «Гей, у джунглях», то ж очевидно наступний тиждень ми перебуватимемо в уявній Африці, рятуватимемо окапі, що на межі зникнення, або вчитимемось виживати у середовищі хижаків. Чим би ми не займались, ми точно знаємо, мандрівка буде цікавою!
Дивіться також: Фотоблог. Український дитячий табір у США - краща альтернатива американським скаутам
Український дитячий табір у США - краща альтернатива американським скаутам
1/26Група пташенят з батьками в українському таборі "Новий сокіл". м. Баффало, штат Нью-Йорк 2016 року.
Журналістка, репортерка, редакторка вебсайту. Цікавлюсь соціальними темами та історією. Для потенційних сюжетів завжди шукаю захопливі історії про українців у США, маловідомі сторінки історії, про неймовірні долі людей та бізнесів. Приєдналася до команди Української служби Голосу Америки у 2014 році. Перед тим працювала в журналі National Geographic та на "Радіо Свобода". Люблю читати книжки, створила у США книжковий клуб Books-R-Us Ukrainian. Із задоволенням подорожую в країни/регіони, які є непопулярними для туристів. Одружена, маю доньку.
