Деякі люди під час канікул чи вихідних намагаються не лише відпочити, але й спробувати заробити трохи грошей. Погана економіка та зростаюча ціна на золото спонукає все більше людей спробувати себе в якості старателів у Каліфорнії, саме там, де розпочалася знаменита золота лихоманка 1848 року.
Річка Сан-Габріель протікає неподалік Лос-Анжелеса. Цю річку живлять гірські сніги, але холодна вода не відлякує бажаючих спробувати знайти на дні золотий пісок. Саме це місце було в епіцентрі золотої лихоманки середини XIX століття. Але чимало сьогоднішніх старателів приїздять сюди не лише сподіваючись збагатитися. Нік привіз сюди свого сина з метою відпочинку та уроку історії:
«Він у четвертому класі і вони зараз вивчають золоту лихоманку, так що він хотів також пошукати золото».
«Ми про це прочитали в книжці, – каже син Ніка Норт, – і мені стало дуже цікаво. Там написано, що тут є золото, і мені захотілося приїхати сюди з моїми друзями. Ми сподіваємося, що знайдемо тут золото. Але і просто шукати в річці та знаходити все це каміння дуже цікаво».
Деякі сюди приїздять на вихідних, сподіваючись підзаробити. Цілий тиждень Ден працює теслею, а в суботу він перетворюється на старателя.
«Спочатку починаєш з сита для просіювання піску, потім споруджуєш собі рудопромивний жолоб. А незабаром розумієш, що для того, аби знайти більше золота, треба просіяти більше ґрунту, і для цього вже потрібні машини. І вже машини роблять за тебе всю роботу».
Лестер займається цим уже 17 років. Він навчав Дена, як робити геологічну розвідку, але, як і його учень, золото він шукає більше заради розваги, ніж для грошей.
«На цьому не проживеш. Це навіть бензин сюди їздити не окупиться» – пояснює старатель Лестер.
39-річний Кевін працював освітлювачем у Голівуді, але вже давно не має роботи. Він каже:
«Для мене це перетворилося на шлях трохи заробити, аби мати хліб на столі».
Кевін та його партнер знайшли понад кілограм золота. Але за це доводиться платити високу ціну. Кевін проводить у холодній воді десять годин щодня, використовуючи трубку, аби висмоктати пісок та каміння з дна річки. Все, що виймається, йде до спеціального сита. Пісок вимивається, а важче каміння та золото залишаються у ситі. Але цим на пенсію не заробиш. Берні тут шукає золото вже 21 рік та навіть заробив прізвисько «Мер долини Сан-Габріель». Та він і досі живе у вагончику:
«Поки що не бачив, щоб хтось тут багато грошей заробив. Так що ж шукають сучасні старателі?»
Для Дена золото не найважливіше. Він пояснює:
«Я люблю річку. Це – найкраще. Я сюди приїжджаю о п’ятій ранку кожної суботи. Піднімаюся в гори, дивлюся, як сходить Сонце. Це – прекрасно. Я, Бог і річка».
