В Україні сьогодні відбулись парламентські слухання у справі розслідування вбивства Георгія Ґонґадзе. Напередодні шостої річниці його смерті злочин, який призвів до кардинальних змін в Україні, досі залишається не розкритим.
Звинувачені у виконанні вбивства сидять на лаві підсудних, але замовники злочину й досі залишаються на свободі. Міжнародна спілка журналістів зі штаб-крартирою у Брюселі заявила, що останні напади на журналістів в Україні є причиною безрезультативності розслідування вбивства Георгія Ґонґадзе, що продовжує породжувати безнаказанність. За останні кілька років почастішали і напади на журналістів у світі. Іноземні кореспонденти, які працюють для західних медіа, завжди наражають себе на ризик потрапити в небезпеку. Останнім часом західні журналісти стали предметом викрадень і навіть катувань з боку окремих терористів чи цілих угруповань, які шукають способів заявити про себе на увесь світ. Це особливо стосується кореспондентів, які працюють на Близькому Сході.
Війни, повстання, політичні перевороти - цими темами кореспондентів не залякати. Висвітлюючи надзвичайні події, вони служать вухами і очима для ширшої аудиторії, часто наражаючи себе при цьому на небезпеку. Після терактів 11 вересня дедалі частіше почали ставати мішенями терористів західні кореспонденти. Френк Сміт працює в комітеті захисту журналістів - неурядовій організації, яка захищає глобальну свободу преси. «Гадаю, що журналісти дедалі частіше стають цілями через те, що їх асоціюють зі Сполученими Штатами, особливо в близькосхідних країнах, про які ми мало що знали в минулому. Прийнято вважати, що журналіст - особа нейтральна, яка перебуває в країні, аби показати світові, що там насправді відбувається. Багато урядів таку позицію раніше підтримували. Але нині деякі з них, при вигляді журналістів, одразу асоціюють їх з чимось негативним і тому мають до них вороже наставлення», - говорить він.
Американський кореспондент Деніел Перл був викрадений терористами у Пакистані. У 2002 році його жорстоко стратили. Джил Керрол викрали в Іраку на початку цього року і утримували в неволі понад два місяці. Відтак, щоправда, звільнили. Кореспонденти не-американці також викрадалися не раз. Велике занепокоєння серед італійців викликало викрадення у 2005 році в Іраку їх співвітчизниці. Серед найновіших - викрадення в секторі Газа кореспондента Фокс Ньюз Стіва Сентані і оператора Олафа Віґа. Їх відтак показали на відеоплівці. Обидва просили врятувати їм життя. І лише після того, як під прицілом автомата вони пообіцяли прийняти іслам, їх відпустили на волю. Оператор Віґ згодом розповідав так: «Найбільше я переживаю, що цим вчинком повстанці хочуть відбити бажання іншим журналістам приїжджати сюди і показувати усьому світові події, які тут відбуваються. Це стало б великою трагедією для палестинців, і особливо тих, що проживають у секторі Газа».
Френк Сміт говорить, що занепокоєння Віґа небезпідставні. ''Якщо це заняття ставатиме дедалі небезпечнішим для іноземних кореспондентів, то вони віддаватимуть перевагу однобічному висвітленню подій. І тоді цілий світ отримуватиме дещо перекручені новини. Гадаю, що це буде погано''. Френк вважає, що найкращий спосіб зупинити усі форми репресій проти кореспондентів - це розповідати про інциденти зі зловживанням, незалежно від того, з яких джерел вони надходять. «Ми повинні почати співпрацювати із західними медіагрупами, з арабомовними медіагрупами та іншими групами у світі, щоб будувати солідарність та захищати право журналіста на те, щоб виконувати свою роботу». Попри усі зусилля, журналістика продовжує залишатися небезпечною професією. Особливо для кореспондентів, які працюють закордоном.
